Постанова 4824 № 760/5833/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/3625/2025 справа №760/5833/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Нежури В.А., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Лисенко Іриною Костянтинівною, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Зуєвич Л.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У травні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя. Вимоги позову мотивує тим, що 23 листопада 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. В період перебування у шлюбі сторонами набуто спільне майно та здійснено заощадження грошових коштів, які певний час розміщувались на рахунках у банківських установах. Укладені угоди оформлені на ім`я відповідача, проте кошти, за які придбане майно і які вносились на банківські рахунки, належали сторонам як подружжю на праві спільної сумісної власності. За час перебування у шлюбі сторонами набуто таке майно: - квартира, загальною площею 49,2 кв.м, житловою - 31,7 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 2434, виданого 15 грудня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караваєвою Л.А. Ринкова вартість квартири на 08 лютого 2022 року склала 1 487 800,00 гривень; - автомобіль марки KІА Cerato, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який 26 грудня 2007 року було зареєстровано за відповідачем на підставі довідки-рахунку серії єгп № НОМЕР_3 від 26 грудня 2007 року. Ринкова вартість вказаного спільного автомобіля на 08 лютого 2022 року склала 139 160,00 гривень; - грошові кошти, які були розміщені відповідачем ОСОБА_1 на депозитному рахунку в АТ "Райффайзен банк Аваль", відкритому на його ім`я, в розмірі 12 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату пред`явлення цього позову за офіційним курсом НБУ становить 338 400 гривень. Мотивуючи наведеним, просить суд: - визнати квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 49.2 кв.м, житловою - 31.7 кв.м спільним сумісним майном ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; - в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на частину квартири номер АДРЕСА_2 , загальною площею 49.2 кв.м житловою площею - 31.7 кв.м; - в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частину квартири номер АДРЕСА_2 , загальною площею 49.2 кв.м, житловою площею - 31.7 кв.м.; - визнати автомобіль марки КІА модель CERATO, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , спільним сумісним майном ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; - в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частину автомобіля марки КІА модель CERATO. 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_2 ; - в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частину автомобіля марки КІА модель CERATO. 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_2 ; - визнати грошові кошти у розмірі 12 000 доларів США спільним сумісним майном ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; - в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, що є спільною власністю, у сумі 6 000 доларів США, стягнувши їх з ОСОБА_1 ; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 всі понесені нею судові витрати.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року позов задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 49.2 кв.м., житловою - 31.7 кв.м. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею - 49,2 кв.м., житловою - 31,7 кв.м. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки КІА модель CERATO, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки КІА модель CERATO. 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_2 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 443,00 грн судового збору. Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції установив, що квартира АДРЕСА_2 та автомобіль марки КІА модель CERATO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , було придбано в період перебування подружжя у шлюбі, отже такі підлягають поділу у відповідності до положень СК України. Відмовивши в задоволенні позову в частині визнання 12 000,00 доларів США спільним сумісним майном та їх поділу, суд першої інстанції вказав, що на день припинення шлюбних відносин сторін депозитні, поточні, карткові рахунки фізичної особи ОСОБА_1 в системі АТ «Райффайзен Банк» відсутні, сума грошових коштів на момент припинення шлюбних відносин не доведена, тому суд не убачає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухваленим рішенням адвокатом Лисенко І.К., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з`ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права. Зазначає, що позивачкою не надано доказів того, що спірна квартира придбана за спільні грошові кошти подружжя. Спірна квартира хоча і була придбана у період шлюбу, однак не доведено, що спірна квартира придбана за спільні кошти колишнього подружжя позивачки та відповідача. Матеріали справи не містять доказів наявності доходів та заощаджень у сторін, які б дозволили придбати спірну квартиру, отже вказане майно не може уважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та відповідно, не підлягає поділу відповідно до положень СК України. Вказує, що грошові кошти на придбання спірної квартири надані матір`ю відповідача ОСОБА_3 , про що відповідачем складена розписка від 12 вересня 2010 року. Вказує, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року у справі №754/10777/22 позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 12 вересня 2010 року в розмірі 2 559 802,00 грн (70 000,00 дол. США * на курс НБУ станом на дату подання позову (18.11.2022) * 36,5686). Таким чином, грошові кошти у розмірі 70 000 доларів США на купівлю спірної квартири були надані відповідачу його матір`ю в борг, і це боргове зобов`язання наразі повністю покладено на відповідача. Зазначеним судовим рішення установлено факт того, що грошові кошти за розпискою отримано відповідачем для придбання квартири. Вказує на порушення судом норм матеріального права в частині не застосування до позовних вимог позовної давності. Перебіг позовної давності розпочався з моменту набрання рішення про розірвання шлюбу законної сили (26 березня 2019 року). Щодо придбання транспортного засобу KIA Cerato вказує, що такий зареєстровано за відповідачем 26 грудня 2007 року. Спірний автомобіль придбано відповідачем в кредит, за грошові кошти, отримані відповідачем від продажу автомобілів, які були в особистій приватній власності відповідача ще до укладення шлюбу з позивачкою, а саме від продажу ТЗ Honda Civic, 1992 року випуску та ЗАЗ 110307, 2006 року випуску. Звертає увагу, що спірний автомобіль зареєстровано за відповідачем 26 грудня 2007 року, а шлюб укладено за місяць до цього 23 листопада 2007 року. Отже, автомобіль KIA Cerato є повністю особистою власністю відповідача, оскільки він придбаний на кошти, які мав відповідач до укладення шлюбу з позивачкою. Мотивуючи наведеним, просить рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. 03 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Ковальової Ю.А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву вказує на помилковість доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі. Стверджує, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Вказує, що відповідачем не доведено обставин, необхідних для спростування презумпції. Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивач довела належними доказами належність спірних квартири і автомобіля до спільної сумісної власності подружжя, оскільки вони придбані за кошти, які сторони набули за час перебування у шлюбі. При цьому, необґрунтованими визнано доводи відповідача про належність спірного майна до його особистої приватної власності, оскільки це не підтверджено належними доказами. Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи. В судовому засіданні представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко І.К. підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити. Представниця позивачки ОСОБА_2 - адвокат Ковальова Ю.А. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити у її задоволенні.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвокатів Лисенко І.К. та Ковальової Ю.А., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 листопада 2007 року (том 1 а.с. 7). За час перебування у шлюбі у сторін народились дві доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтв про народження НОМЕР_6 та НОМЕР_7 відповідно (том 1 а.с. 8-9). 16 листопада 2012 року між ОСОБА_6 (сторона-1) та ОСОБА_1 (сторона-2) укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири з предоплатою, відповідно до умов якого у строк до 07 грудня 2012 року сторона-1 зобов`язується передати у власність сторони-2 за договором купівлі-продажу, а сторона-2 зобов`язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_2 . Згідно пункту 2 попереднього договору сторони домовились, що продаж квартири вчинено за 559 510,00 гривень, що буде становити на день укладення основного договору еквівалент 70 000,00 доларів США (том 1 а.с. 126). З даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2012 року належить ОСОБА_1 (том 1 а.с. 13). Із даних нотаріально посвідченої заяви, зареєстрованої в реєстрі за №2433 від 15 грудня 2012 року убачається, що ОСОБА_2 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_1 на купівлю та укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Зазначено, що гроші, що будуть витрачатись на придбання зазначеної квартири, є їх з чоловіком спільною сумісною власністю, як така, що набувалась у період перебування у зареєстрованому шлюбі (том 1 а.с. 14). Згідно даних звіту про незалежну оцінку майна - колісного транспортного засобу KIA Cerato, 2006 року випуску, убачається, що станом на 08 лютого 2022 року вартість вказаного транспортного засобу становить 139 160,00 гривень (том 1 а.с. 38-49). З даних листа Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в м. Києві №31/26-933 від 29 грудня 2021 року убачається, що 26 грудня 2007 року за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль KIA Cerato, 2006 року випуску, на підставі довідки-рахунку серії ЄГП №505781 від 26 грудня 2007 року. 26 вересня 2007 року автомобіль Nissan Micra, 1988 року випуску, було знято з обліку громадянином ОСОБА_1 та 23 жовтня 2009 року перереєстровано на громадянина ОСОБА_7 , на підставі біржової угоди №100517 від 25 квітня 2008 року. 21 жовтня 2009 року автомобіль Honda Civic, 1992 року випуску, знято з обліку громадянином ОСОБА_1 та 30 березня 2010 року перереєстровано на громадянина ОСОБА_8 , на підставі договору купівлі-продажу №25411064 від 05 січня 2010 року. 14 квітня 2007 року автомобіль ЗАЗ 110307, 2006 року випуску, було зареєстрована за громадянином ОСОБА_1 та 17 грудня 2013 року перереєстровано на громадянина ОСОБА_9 , на підставі довідки-розрахунок серії ВІА №081811 від 17 грудня 2013 року, виданої ТОВ "Авто-Пауер" (том 1 а.с. 51, 194). Згідно даних звіту №45/32.10.22 від 27 жовтня 2022 року про оцінку колісного транспортного засобу, складеного ФОП " ОСОБА_10 ", убачається, що ринкова вартість колісного транспортного засобу KIA Cerato на дату оцінки становить 80 955,60 гривень / 2 213,80 доларів США / 2 263,71 Євро (том 1 а.с. 135-138). Згідно даних звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 10 квітня 2023 року убачається, що станом на 01 вересня 2010 року вартість колісного транспортного засобу ЗАЗ 110307 становить 22 871,43 гривень / 2 900 доларів США / 2 287.07 Євро (том 1 а.с. 199-206). З даних звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 10 квітня 2023 року убачається, що станом на 01 жовтня 2007 року вартість колісного транспортного засобу Honda Civic становить 24 985,38 гривень / 4 947,60 доларів США / 3 489,39 Євро (том 1 а.с. 207-214). 12 квітня 2007 року між АТ "Українська Автомобільна Корпорація" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу з використанням банківського кредиту №214212-1927 від 12 квітня 2007 року. У розділі предмет договору вказано автомобіль Славута 11030742, вартість якого становить 24 551,00 гривень, доплата за колір становить 480,00 гривень. Загальна сума згідно договору становить 25 031,00 гривень (том 1 а.с. 215-216). Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року у справі №754/10777/22 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 12 вересня 2010 року в розмірі 2 559 802 грн. Ухвалюючи рішення у вказаній справі, суд вказав, що 12 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, на підставі якого ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 у строкову безпроцентну позику 70 000 доларів США. ОСОБА_1 зобов`язувався повернути позикодавцю вказану суму коштів до 12 вересня 2020 року. На підтвердження отримання зазначених коштів позичальник ОСОБА_11 12.09.2010 року написав розписку, в якій йдеться про отримання ним від позикодавця коштів у вказаній сумі та строк їх повернення. (том 1 а.с. 119-121). Матеріали цивільної справи містять копію розписки відповідача від 12 вересня 2010 року, відповідно до якої останній отримав у борг у ОСОБА_3 70 000,00 доларів США готівкою на придбання квартири (том 1 а.с. 122). Згідно даних квитанції №435373 від 13 вересня 2010 року ОСОБА_1 на рахунок у ПАТ "Банк Форум" покладено 70 000,00 доларів США, що еквівалентно 553 574,00 гривень (том 1 а.с.125).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Відповідно до частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України). У статті 65 СК України передбачено, зокрема, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Отже, до складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі, яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя. Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (провадження № 12-71гс20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18) заначено, що "у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує". Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 707/1359/16-ц (провадження № 61-503св20). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України). Відхиляючи доводи скаржника щодо того, що транспортний засіб KIA Cerato придбаний за грошові кошти у кредит, та грошові кошти отримані відповідачем від продажу автомобілів, що були у особистій приватній власності відповідача до укладення шлюбу з позивачкою, колегія суддів зазначає про таке. Як установлено під час розгляду справи транспортний засіб KIA Cerato зареєстрований за ОСОБА_1 26 грудня 2007 року. Згідно інформації наданої Регіональним сервісним центром Головного сервісного центру МВС в м. Києві транспортний засіб Honda Civic відчужений ОСОБА_1 05 січня 2010 року, транспортний засіб ЗАЗ 110307 відчужений 17 грудня 2013 року. Аналіз цих даних свідчить про те, що транспортний засіб KIA Cerato не міг бути придбаний у 2007 році за кошти, отримані від відчуження зазначених транспортних засобів у 2010 році та 2013 році. Твердження скаржника в цій частині відхиляються колегією суддів. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що спірна квартира придбана за кошти, взяті відповідачем у борг, колегія суддів зазначає, що такі спростовуються нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 про надання згоди ОСОБА_1 на купівлю квартири, у якій вказано, що кошти, які будуть витрачені на придбання квартири, є їх з чоловіком сумісною власністю. Враховуючи презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу, а також ту обставину, що позов про стягнення боргу за договором позики ініційовано 22 листопада 2022 року, тобто після відкриття провадження у цій справі, апеляційній суд розцінює дії з використання боргових зобов`язань намаганням уникнути справедливого поділу майна. Отже, апеляційний суд відхиляє наведені доводи відповідача. Доводи скаржника в частині пропуску позовної давності апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК). Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер та інші джерела правового регулювання, у першу чергу акти сімейного законодавства мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, які містяться в актах сімейного законодавства. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 СК). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року за № 540 доповнено Розділ VII «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135) пунктом 2-1 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 72, 128, 129, 139 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Ураховуючи, що шлюб між сторонами розірвано 26 березня 2019 року, до суду позивачка звернулась 24 травня 2022 року, відсутні підстави уважати про пропуск позовної давності. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Лисенко Іриною Костянтинівною, залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року в оскарженій частині залишити без змін. Дію рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року поновити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 23 червня 2025 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді В.А. Нежура В.В. Соколова