Ухвала ККС ВС № 493/1134/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2025 року м. Київ справа № 493/1134/23 провадження № 51-5332ск24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі-КК). Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. На підставі ст. 72 КК зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 14548,39 грн за заподіяну майнову шкоду. Вирішено питання щодо процесуальних витрат. Відповідно до обставин кримінального правопорушення, встановлених у вироку суду, ОСОБА_5 16 травня 2023 року близько 20:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на коридорі житлового будинку за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин в процесі сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілій серію ударів (щонайменше два) в область обличчя та голови, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку важкого ступеня з тривалим сопорозно-коматозним станом, пірамідної недостатності, моторної афазії, астенії, травматичного субарахноїдального крововиливу з крововиливом в шлуночки мозку та «симптом окулярів - позитивний», які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2025 року вирок місцевого суду залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Захисник у касаційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій підзахисного, просить змінити вирок та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання ОСОБА_5 , зменшити його до 5 років позбавлення волі та застосувати інститут звільнення від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК. Вказує, що характеристика яку суди взяли до уваги, не конкретизована, носить загальний характер. Згідно її змісту ОСОБА_5 зарекомендував себе з негативної сторони, офіційно не працевлаштований, участь в громадських зборах і необхідних роботах, що проводяться на прилеглій території, не приймає, зловживає алкогольними напоями, за місцем мешкання постійно збираються особи, які зловживають алкогольними напоями. Однак в ній не вказано, з якого джерела секретарем отримано дану інформацію, чи вона сприймала вказані факти самостійно. Не вказано, в яких саме громадських зборах не приймав участь ОСОБА_5 , з якого приводу вони проводились і коли саме. Вказує про те, що суд безпідставно взяв до уваги досудову доповідь відносно ОСОБА_5 , оскільки вона є необґрунтованою. Захист вважає, що особа, яка склала досудову доповідь, не мала жодних підстав дійти висновку про те, що ОСОБА_5 становить дуже високий ризик небезпеки для суспільства, оскільки з моменту складання даної досудової доповіді 16 жовтня 2023 року пройшов достатньо великий проміжок часу, а з 01 січня 2024 року по 17 жовтня 2024 року підзахисний перебував на волі, і за цей час він не вчинив жодних дій, які б вказували на те, що він становить небезпеку як для суспільства, так і для окремих осіб. Таким чином, суди попередніх інстанцій безпідставно врахували пояснення родичів потерпілої, негативну характеристику з місця проживання та досудову доповідь органу пробації та дійшли хибних висновків, що ОСОБА_5 слід відбувати покарання реально. Мотиви Суду Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має. Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 і кваліфікація його дій в касаційній скарзі захисника не оскаржуються. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Доводи захисника щодо безпідставного врахування судом при призначенні покарання ОСОБА_5 пояснень родичів потерпілої, негативну характеристику з місця проживання та досудову доповідь органу пробації, що вплинуло на призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців, на переконання колегії суддів є необґрунтованими. Згідно із ст. 414 КПК, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Як убачається з рішення суду апеляційної інстанції, переглянувши справу в апеляційному порядку за скаргою захисника, Суд встановив, що призначаючи ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, місцевий суд дотримався вимог статей 50, 65 цього Кодексу, оскільки вказане покарання відповідає обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого злочину, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Зокрема, суд першої інстанції, відповідно до приписів ст. 65 КК, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст. 12 цього Кодексу відноситься до тяжких, ступінь суспільної небезпеки, дані про особу ОСОБА_5 , який за місцем проживання характеризується негативно, як особа, що зловживає спиртними напоями, за місцем проживання якого збираються особи, що зловживають спиртними напоями, у якого із співмешканкою ОСОБА_6 постійно виникали конфлікти, обставинами, що пом`якшують покарання визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданого збитку потерпілій, надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, обставинами, які обтяжують покарання визнано вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та щодо особи, з якою він перебував у сімейних відносинах. Крім того суди врахували досудову доповідь Подільського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, згідно якої виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства. Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, місцевий суд призначив ОСОБА_5 покарання в мінімальних межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення. Доводи захисника про те, що місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_5 безпідставно взяв до уваги характеристику з місця проживання та досудову доповідь органу пробації, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, які суд обґрунтовано відхилив, оскільки вказані документи надані компетентними на це органами та особами та сумніватися в їх достовірності немає підстав. Висновок органу пробації ґрунтуються на даних про особу винного, зокрема, його характеристиці, а також бесіді з обвинуваченим та даних щодо обставин справи. Також Колегія суддів звертає увагу, що захисник у касаційній скарзі робить власні судження щодо характеристики та досудової доповіді, однак не наводить обставин, які могли вплинути на прийняття органами та посадовими особами, висновків щодо особи ОСОБА_5 . В будь-якому випадку, суд оцінив вказані документи виходячи з їх змісту та взяв до уваги інші дані про особу засудженого. Доводи сторони захисту про те, що показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не могли слугувати як характеристика ОСОБА_5 , оскільки вони не могли бути об`єктивними у зв`язку з тим, що вказані особи є близькими родичами потерпілої, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки показання цих свідків судом були оцінені в сукупності з іншими доказами і підтверджують факт нанесення потерпілій тілесних ушкоджень. Показання вказаних свідків, згідно судових рішень, не були враховані як характеризуючі особу ОСОБА_5 . Обґрунтованим є висновок апеляційного судупро те, що обставини цього кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, тяжкі наслідки від вчиненого злочину та негативні дані про його особу, не дають підстав для пом`якшення покарання та застосування інституту звільнення від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК. На переконання суду касаційної інстанції, узявши до уваги всі обставини, які за законом мають правове значення при призначенні виду та розміру покарання, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування ним призначеного покарання, а його розмір є наближеним до мінімального, визначеногосанкцією ч. 1 ст. 121 КК. Розглядаючи матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 , апеляційний суд дотримався вимог статей 370, 414, 419 КПК. З урахуванням наведеного, касаційним судом не встановлено будь-яких обставин, які свідчать, що засудженому ОСОБА_5 призначено покарання, яке є явно несправедливим через суворість та не відповідає вчиненому ним кримінальному правопорушенню і його особі, а тому доводи касаційної скарги є безпідставними. Касаційна скарга захисника не містить інших переконливих аргументів та обставин, які суди попередніх інстанцій необґрунтовано не взяли або взяли до уваги та не врахували при визначенні виду і розміру покарання, що дають підстави для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Таким чином, оскільки з касаційної скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Балтського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3