Ухвала КЦС ВС № 345/5665/24

УХВАЛА 13 червня 2025 року м. Київ справа № 345/5665/24 провадження № 61-6994ск25 розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів на утримання спільного майна та за оплачені житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів на утримання спільного майна та за оплачені житлово-комунальні послуги, просив стягнути з відповідачки 562 579,00 грн понесених витрат на проведення капітального ремонту житлового будинку, 29 460,00 грн понесених витрат з ремонту системи опалення; 41 717,00 грн витрат як різниця по сплаті житлово-комунальних послуг; 59 813,00 грн витрат по технічному обслуговуванню системи опалення; 4 050,00 грн витрат по сплаті послуг за викачування господарсько-побутових стічних вод. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 11 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 881,00 грн витрат за технічне обслуговування системи опалення та 2 025,00 грн витрат по сплаті послуг за викачування господарсько-побутових стічних вод за адресою АДРЕСА_1 , а також 59,06 грн сплаченого судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Калуського міськрайонного суду від 27 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 220,00 грн витрат за надання правничої допомоги. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Калуського міськрайонного суду від 11 лютого 2025 року в частині стягнення витрат на технічне обслуговування системи опалення житлового будинку та судового збору змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 29 906,50 грн витрат на технічне обслуговування системи опалення житлового будинку за період з 2018 по 2024 рік та 319,32 грн сплаченого судового збору. В решті рішення Калуського міськрайонного суду від 11 лютого 2025 року залишено без змін. Додаткове рішення Калуського міськрайонного суду від 27 лютого 2025 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 190,80 грн витрат за надання правничої допомоги в суді першої інстанції. У касаційній скарзі, поданій 28 травня 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року та залишити в силі рішення Калуського міськрайонного суду від 11 лютого 2025 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню. Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, (частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним. Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження. Ціна позову у цій справі складає 697 619,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час подання касаційної скарги (250 х 3 028 грн = 757 000 грн). Оспорена у касаційній скарзі сума складає 26 025,50 грн. Судове рішення у цій справі за загальним правилом не підлягає касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода відповідачки з ухваленим судом апеляційної інстанції судовим рішенням у цій справі не свідчить про те, що така справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. З огляду на предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховним Судом не встановлено обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягало б касаційному оскарженню. Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягало касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів на утримання спільного майна та за оплачені житлово-комунальні послуги. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович