Постанова 4851 № 520/33566/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2025 р. Справа № 520/33566/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 27.05.25 по справі № 520/33566/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 914130182048 від 24.10.2024 року про відмову у переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (місцезнаходження: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ: 14099344 ) здійснити переведення ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком

1. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 914130182048 від 24.10.2024 про відмову у переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки, формально пославшись на невиконання ОСОБА_1 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі по тексту Порядок № 22-1), пенсійний орган залишив поза увагою те, що трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджуються періоди трудової діяльності ОСОБА_1 у КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь», а неможливість надання уточнюючих довідок внаслідок бойових дій не може позбавляти особу конституційного права на пенсійне забезпечення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 520/33566/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 914130182048 від 24.10.2024 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком

1. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 року про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 520/33566/24 та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки трудова книжка позивача не містить ані відомостей про періоди роботи ОСОБА_1 з 02.01.1995 по 20.05.2013 в міській лікарні № 7, ані записів про характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи, а будь-яких первинних документів за спірний період трудової діяльності позивачем надано не було, що свідчить про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення ГУ ПФУ та відсутність підстав для його скасування. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років. Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою від 16.10.2024 року про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №

1. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №914130182048 від 24.10.2024 року, яким відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №

1. У вищевказаному рішенні зазначено, що відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (зі змінами), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 р. за №1566/11846 документом, який підтверджує право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах є довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, шо визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії. Вказано, що оскільки не виконані вимоги Порядку, вирішено відмовити ОСОБА_2 у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з заявою від 16.10.2024 року. Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернулась до суду з даним позовом про його скасування з метою поновлення її права на переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком

1. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 914130182048 від 24.10.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, суд першої інстанції вважав його необґрунтованим, невмотивованим та таким, що прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення у спірних правовідносинах. Так, стверджуючи про невиконання вимог Порядку, відповідач не зазначив, які саме вимоги та якого з двох Порядків (Порядку № 22-1 та Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії), та ким не виконано. Суд зауважив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не надано до суду доказів вчинення заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для з`ясування обставин наявності у позивача необхідного стажу для переведення на інший вид пенсії. Крім того, при встановленні неповноти даних, пенсійний орган мав повідомити позивача про необхідність подання додаткових документів, однак таких дій не вчинив, як і не надав будь-якої оцінки вже поданим ОСОБА_1 документам. З огляду на те, що відповідачем не було розглянуто заяви позивача належним чином, суд зазначив, що для ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 16.10.2024 року про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, з урахуванням висновків суду. Враховуючи те, що заяву позивача та додані документи не було розглянуто належним чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1, є зверненими на майбутнє та не підлягають задоволенню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV). Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Закон України № 1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цієї дати пенсійні відносини було врегульовано України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту Закон № 1788-XII). Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відвідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі по тексту Порядок № 637). Виходячи зі змісту пунктів 1 та 2 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Із системного аналізу наведених вище положень законодавства можна зробити висновок, що документами, які підтверджують наявність у особи трудового (в тому числі пільгового) стажу, є трудова книжка та/або інші документи (документи, що видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників тощо). Водночас, аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 09.07.2019 по справі № 204/2194/17. Крім того, з наведених норм слідує, що довідки мають надаватися виключно в разі відсутності відомостей в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначають право особи на пенсію на пільгових умовах. З наявної матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 колегією суддів встановлено, що у період з 02.01.1995 по 20.05.2013 позивач працювала палатною медичною сестрою у міській лікарні № 7 м. Маріуполя (психіатрична лікарня). Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, розбірливим правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що професія (посада), за якою позивач працювала у спірний період, передбачена Списком № 1, чинним на час такої роботи позивача - (2260000в) психіатричні (психоневрологічні) лікувально-профілактичні установи і відділення будинків дитини: 2260000в молодший медичний персонал; 2260000в, середній медичний персонал. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що записами в трудовій книжці позивача підтверджується зайнятість позивача у період з 02.01.1995 по 20.05.2013 на посаді палатної медичної сестри у міській лікарні № 7 м. Маріуполя (психіатрична лікарня), яка відноситься до робіт, передбачених Списком № 1, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, на неможливість зарахування таких періодів без надання уточнюючої довідки. При цьому, колегія суддів зауважує, що в оскаржуваному рішенні пенсійного органу взагалі не було зазначено, які саме вимоги Порядку № 22-1 не виконано позивачем, що в свою чергу, свідчить про його невмотивованість та порушення принципу правової визначеності при його прийнятті. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 914130182048 від 24.10.2024 року про відмову у переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 прийнято без дотримання вимог статті 2 КАС України, що в свою чергу має наслідком визнання його протиправним та скасування. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Колегія суддів враховує, що прийняте за результатами отриманої від позивача заяви про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № прийнято без належного мотивування та надання оцінки долученим до такої заяви документам. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно орган Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, з урахуванням висновків суду. Згідно зі статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 520/33566/24 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін