Постанова 4857 № 260/4590/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4590/24 пров. № А/857/8262/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О. І., Запотічного І. І., секретаря судового засідання Василюк В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року (головуючий суддя Плеханова З.Б.) повний текст якого складено 31.01.2025 у справі № 260/4590/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 15.07.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 просив визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 466 від 04.06.2024 року в частині призову та направлення для проходження служби під час мобілізації у складі команди НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 та зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки під час процедури мобілізації позивачу не вручалася повістка про виклик до ТЦК, не вручалася повістка для проведення медичного огляду у строки встановлені нормативними документами, то у позивача було відсутнє право надати свої медичні документи, щоб під час проведення медичного огляду ВЛК ознайомилася з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, що характеризують стан його здоров`я, щоб внести до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації. Крім того, ВЛК не взяла до уваги висновки Золочівської ВЛК про обмеження придатності позивача до військової служби за станом здоров`я. Зазначена Постанова Золочівської ВЛК є чинною, а тому не надання їй оцінки ВЛК при РТЦК та СП спричинило необ`єктивність і неповноту медичного обстеження позивача. Медичні висновки різних спеціалістів про захворювання позивача, які були складені до 04.06.2024 року не були досліджені членами ВЛК. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не взяв інформацію про перебування позивача вже на військовому обліку призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 15.04.2021 року, то на момент призову позивач не мав статусу військовозобов`язаного, в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки військову службу не проходив, у запасі не перебував, та має 22 роки, а відтак не міг бути призваний на військову службу за загальною мобілізацією. Отже, на момент призову на військову службу за мобілізацією, позивач мав статус призовника. Окрім того зазначив, що хоча рішення ВЛК не є предметом оскарження за даним позовом, однак постанова ВЛК «придатний до військової служби» є підставою для мобілізації позивача і, відповідно суд надав оцінку діям ВЛК в частині проходження медичного огляду. Суд зазначив, що при вирішенні даної справи на підставі допустимих та належних доказів встановлені обставини, які в своїй сукупності вказують на численні вищевказані порушення ІНФОРМАЦІЯ_3 та ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 під час процедури мобілізації ОСОБА_1 , а саме незаконне затримання, незаконне направлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , незаконне направлення та проведення медичного обстеження та огляду, а також виданий за наслідками таких дій і оскаржуваний наказ про мобілізацію позивача. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, судом першої інстанції не наведено жодних аргументів, доказів та підстав для визнання протиправним наказу військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування позивача до списків особового складу частини, а також не наведено жодних аргументів, доказів та підстав для виключення позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 . Зазначила, що таке зарахування та виключення здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, що приходять від ТЦК. При прийнятті наказу про зарахування 05.06.2024 року ОСОБА_1 до списків особового складу частини командир діяв у відповідності до вимог п.п.30-32 Розділу ІІ Інструкції №280, що судом першої інстанції не враховано. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечив, відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлення про розгляд справи, що у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Лісок, Буський район, Львівська область. Згідно Книги протоколів засідань призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 - Протокол № 3 від 15.07.2021 року: громадянин ОСОБА_1 , 2001 р.н. рішенням призовної комісії згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у ЗСУ визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час за ст. 53в. гр. 1, додатку 1 Положення про ВЛЕ в ЗС України . Згідно абз.2, ч.1 ст. 18 та абз.8 п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про ВО і ВС» звільнити від призову на військову службу та взятий на військовий облік військовозобов`язаних. Згідно облікової картки до військового квитка (наданої суду ІНФОРМАЦІЯ_7 ) ОСОБА_1 , 2001 р.н.: прийнятий на військовий облік призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 15.04.2021 року, військове звання «солдат», у ЗСУ не служив, адреса проживання АДРЕСА_1 , обмежено придатний. У військовому квитку позивача, міститься інформація про те, що 15.04.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 Золочівською призовною комісією Львівської області зарахований в запас за ст. 18 ч.1 п.2 ЗУ «Про ВО та ВС», взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 04.06.224 року, знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 05.06.224 року. У Резерв плюс (військово обліковий документ), який сформовано 29.06.2024 міститься інформація: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , категорія обліку невійськовозобов`язаний, підстава зняття/виключення -військовослужбовці, ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ),постанова ВЛК придатний, дата ІНФОРМАЦІЯ_10 , звання -солдат, адреса проживання Львівська область , Лісок, дата уточнення даних- 29.06.2024. 04.06.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 видав направлення № 1164, в якому зазначено: солдат запасу, ОСОБА_1 , 01.08.2001, дата прийняття на військову службу - 04.06.2024 року. В графі яким ТЦК та СП прийнятий на військову службу та «попередній діагноз»- відомості відсутні. 04 червня 2024 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 складено Картку обстеження та медичного огляду (Додаток 13 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) військово-зобов`язаного щодо визначення придатності до військової служби, в якому зазначено: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , солдат запасу, не служив, дані про перебування на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань: ні, результати додаткових методів обстеження: заповнені крім:- Біохімічний аналіз крові: вміст глюкози вміст білірубіну вміст АЛТ вміст загального білка, -Серологічний аналіз крові на: ВІЛантиген до вірусу гепатиту B (HBs Ag) антитіла до вірусу гепатиту C (antiHCV) реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном (RW), місце для вклеювання направлення командира військової частини (керівника ТЦК та СП), характеристик, інших медичних та додаткових матеріалів, додаткових методів обстеження тощо. ( інформація відсутня), результати медичних обстежень: Зріст/вага/t° тіла ( інформація відсутня), Дерматовенеролог, психіатр (інформація відсутня.), в графі 10 міститься підпис обстежуваного, в графі 11: Діагноз (включаючи код згідно НК 025) та постанова ВЛК міститься запис: здоровий. На підставі статті __ графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог міститься запис: придатний до військової служби. 04 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято Наказ № 466 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» такого змісту:1.1. Призвати з 04.06.2024 року та направити для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені у складі команди №№ ... А0665 (додаток1). Додаток

1. Поіменний список військовозобов`язаних, які призвані і відправлені у складі команди №№ ... НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 . 05 червня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано Наказ № 159 ( по стройовій частині), де в п. 20 зазначено: нижчепойменованих військовослужбовців, призваних за мобілізацією, вважати такими, що прибули з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, з 05 червня 2024 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Призначити на посаду курсант з ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_1 . Підстава: поіменний список начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1925 від 04.05.2024 року. Надалі, 05 червня 2024 року в с. Нижні Ворота були відібрані пояснення працівником ВП № 2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області від ОСОБА_3 , яка пояснила, що проживає в с. Лісок Золочівського району Львівської області і є мамою ОСОБА_1 , 2001 р.н., з яким вона мешкає разом по вказаній адресі. Також пояснила, що її син та ОСОБА_4 , 2001 р.н. який також мешкає в с. Лісок, їхали на автомобілі Шкода -Октавія чорного кольору з міста Мукачево до міста Львів, і були зупинені в с. Нижні Ворота, після чого зв`язок з ними зник, відомостей про них не має. На посту патрульної поліції, куди вона приїхала, знаходився транспортний засіб, на кому їхали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , просить їх розшукати. 24 червня 2024 року начальник ВП № 2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області надав письмову відповідь ОСОБА_7 в якій зазначив, що після проведення ретельної перевірки поданої нею заяви було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 04.06.2024 року були запрошені до ІНФОРМАЦІЯ_3 для поновлення обліково-військових даних. У зв`язку з відсутністю даних про наявність кримінального правопорушення прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення. У рапортах позивача на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 міститься незгода позивача його мобілізацією, про відсутність укладеного контракту на проходження служби в лавах ЗСУ, просить провести службове розслідування у зв`язку з його незаконною мобілізацією, оскільки йому лише 22 роки. Вважаючи протиправними наказ щодо призову на військову службу під час мобілізації і наказ щодо зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач звернувся з цим позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII). Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-XII). Частина шоста статті 2 Закону №2232-XII передбачає перелік видів військової служби, серед яких, зокрема: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Згідно ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Так, частина восьма статті 17 Закону №2232-XII встановлює право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання громадянам призовного віку, які навчаються, зокрема: у закладах фахової передвищої освіти за денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти; у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти. Абзац 2 частини першої статті 39 Закону №2232-XII передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, визначені в пункті 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що: призовник і військовозобов`язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку; строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби; до строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов`язані; призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані - від служби за призовом під час мобілізації. Так, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб. Указом Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (затвердженим Законом України від 03.03.2022р. №2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Як на момент виникнення спірних правовідносин так і на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація. Згідно із частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин. Пунктом 253 Указу Президента від 10 грудня 2018 року №1153/2008 «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі - Указ №1153/2008) передбачено, що призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України. Абзацом першим пункту 252 Указу №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом. Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з пунктами 9, 11 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, підлягають громадяни України: які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку. З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що лише після досягнення 25 років призовник набуває статус військовозобов`язаного, такий зараховується у запас та підлягає мобілізації. Саме після досягнення 25 років особа повинна стати на військовий облік військовозобов`язаних, змінити військово-обліковий документ із посвідчення про приписку до призовної дільниці на тимчасове посвідчення військовозобов`язаного. Окрім того, призовники віком від 18 до 25 років можуть бути мобілізовані виключно за власним бажанням. Водночас слід зазначити, що за відсутності у особи статусу «військовозобов`язаний», перебування такої особи у статусі призовника надає право самостійно вирішувати питання щодо її мобілізації. Оскільки така особа до досягнення 25 років не є військовозобов`язаною, а відтак не може згідно чинних норм бути мобілізованою. Проте, як це вбачається з матеріалів справи, а саме з Книги протоколів засідань призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 - Протокол № 3 від 15.07.2021 року: громадянин ОСОБА_1 , 2001 р.н. рішенням призовної комісії згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у ЗСУ визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час за ст. 53в. гр. 1, додатку 1 Положення про ВЛЕ в ЗС України. Згідно абз.2, ч.1 ст. 18 та абз.8 п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про ВО і ВС» звільнити від призову на військову службу та взятий на військовий облік військовозобов`язаних. Згідно облікової картки до військового квитка (наданої суду ІНФОРМАЦІЯ_7 ) ОСОБА_1 , 2001 р.н. прийнятий на військовий облік призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 15.04.2021 року, військове звання «солдат», у ЗСУ не служив, адреса проживання с. Лісок, обмежено придатний. Так, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017 №684 «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних» (далі - Наказ МО №684), який набрав чинності 13.02.2018 та був чиним станом на виникнення спірних правовідносин, зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, зокрема, за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки. Отже, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) перебувають на військовому обліку як військовозобов`язані. Таким чином, апеляційний суд констатує, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був прийнятий згідно рішенням призовної комісії визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час за ст. 53в. гр. 1, додатку 1 Положення про ВЛЕ в ЗС України, та якого звільнено від призову на військову службу та взято на військовий облік військовозобов`язаних 15.04.2021 року, військове звання «солдат», на момент виникнення спірних правовідносин мав статус військовозобов`язаного, а відтак підлягав мобілізації відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022р., відповідно до якого було оголошено призов військовозобов`язаних та резервістів без вказівки на обмеження у такій мобілізації за віковим цензом, тобто лише після досягнення 25 років. Суд апеляційної інстанції зауважує, що Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі-Порядок-№560) передбачений певний комплекс заходів щодо призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а саме оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до ТЦК, прибуття резервістів та військовозобов`язаних до ТЦК, проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби та обов`язок щодо виконання таких заходів. ( ч. 6 та ч. 21 Порядку №560). Водночас п. 51 Порядку №560 надано представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби право перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Пунктом 54 Постанови №560 передбачено, що у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка. У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Водночас в матеріалах справи наявні заява позивача про взяття його на військовий облік у зв`язку з тимчасовою зміною місця проживання від 04.06.2024 року яка ним підписана та заява про видачу військового квитка військовозобов`язаного також ним підписана. Отже доводи позивача про те, що він не досягнувши 25 річного віку був незаконно мобілізований не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Водночас, позивачем не надано суду доказів того, що як постановка його на облік як військовозобов`язаного так само як вчинення щодо нього мобілізацій заходів відбулись протиправно, оскільки матеріали справи такого теж не містять. Під час розгляду апеляційної скарги на запитання суду про звернення до правоохоронних органів щодо незаконності мобілізації представник позивача зазначив, що таких дій позивачем чи його представником не вчинялось, а відтак висновки суду першої інстанції про порушення РТЦК та СП Порядку №560 не гуртуються на належних та допустимих доказах, оскільки такі позивачем не подані з врахуванням тривалого періоду з момент мобілізації. Водночас щодо долученого до матеріалів справи витягу з Резерв плюс (військово обліковий документ), то такий сформований 29.06.2024, отже після прийняття спірних наказів, а відтак не може братись судом до уваги щодо оцінки дій та рішень, які вчинялись 04 та 05 червня 2024 року. Суд апеляційної інстанції зауважує, що підстави внесення у такий витяг інформації можуть бути предметом перевірки у законом встановлений спосіб та порядок. Щодо проходження медичного огляду з метою проходження позивачем військової служби, апеляційний суд зазначає таке. Так, відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України. З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи затверджено Положення №402 від 14.08.2024. Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних У даному випадку застосуванню підлягають норми глави 3 розділу II Положення №402, які встановлюють організацію здійснення у мирний час та під час мобілізації, на особливий період. Згідно з п. 1.1. розділу 2 Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Так, п. 3.1 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 визначено, що Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП. Отже, проходження позивачем медичного огляду ВЛК з метою визначення на час його мобілізації придатності до військової служби під час мобілізації є законодавчо визначеною обов`язкового підставою. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, тому суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зазначив про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №

402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток. Слід вказати, що при розгляді цієї справи суд не досліджує медичний критерій (стосовно діагнозу та його достовірності чи то придатності до військової служби), так само як і не досліджує юридичну процедуру прийняття і відповідність постанови військово-лікарської комісії вимогам законодавства, оскільки таке не є предметом спору. Водночас в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що позивачем вчинялися дії щодо оскарження висновку про придатність його до військової служби до Центральної ВЛК або ж до суду. При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції враховано також правові висновки, викладені у постанові від 05 лютого 2025 року Верховного Суду у справі №160/2592/23 в яких зазначено таке. «…Що хоч у спірних правовідносинах порушеним є право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації… проте обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який в подальшому застосовано судами обох інстанцій за наслідками розгляду справи, - звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_5 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення. До того ж, факт непроходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав… У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі. Отже, доводи касаційної скарги щодо обрання такого способу захисту, як проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією для усунення порушення порядку проведення призову його на військову службу, Верховний Суд уважає необґрунтованими з огляду на неможливість відновлення порушеного права позивача». Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскільки позивач був звільнений від проходження строкової військової служби через непридатність до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час, маючи на момент виникнення спірних правовідносин статус військовозобов`язаного, та за наслідком медичного огляду з метою визначення на час його мобілізації придатності до військової служби під час мобілізації ВЛК позивача визнано придатним до військової служби, а відтак такий підлягав мобілізації відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022р., що є наслідком відмови у позові. Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову. Керуючись статтями 241, 243, 245, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 20.06.25