Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/10534/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10534/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. у справі №280/10534/24 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до: про: Дніпровської митниці визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару ВСТАНОВИВ: 12.11.2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ»), за допомогою засобів системи «Електронний суд», звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, судом першої інстанції позов зареєстровано 13.11.2024р. /а.с. 1-7/. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №280/10534/24 та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін /а.с. 71/. Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що в межах укладеного зовнішньоекономічного контракту та на підставі супровідних документів здійснено поставку партій товару на адресу позивача, яким у свою чергу, з метою митного оформлення було 21.08.2024р. подано митну декларацію №24UA110150012011U7 із всіма необхідними документами з метою митного оформлення товару мости, радіатори, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, але відповідач витребував у декларанта додаткові документи на підтвердження визначеної ним митної вартості задекларованого товару, та після надання додаткових документів 23.08.2024р. митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000044/2, яким митну вартість задекларованого товару визначено за резервним методом. Позивач вважає, що митним органом необґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи в підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України з огляду на те, що подані разом із митною декларацією документи дозволяли визначити складові частини митної вартості задекларованого товару та не містили будь-яких розбіжностей, тому він вважає прийняте митним органом рішення про визначення митної вартості необґрунтованим і безпідставним, тому просив суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем 23.08.2024р. рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000044/2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. у справі №280/10534/24 адміністративний позов ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110150/2024/000044/2 від 23.08.2024р. /а.с. 150-157/. Відповідач Дніпровська митниця, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 21.02.2025р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, у якій також міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка зареєстрована судом 24.02.2025р. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025р. у справі №280/10534/24 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. у справі №280/10534/24 та з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №280/10534/24. Матеріали адміністративної справи №280/10534/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 19.03.2025р. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025р. у справі №160/10534/24 вищезазначена апеляційна скарга була залишена без руху та відповідачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги . У межах наданого судом апеляційної інстанції строку на усунення недоліків, з урахуванням ухвали суду апеляційної інстанції від 20.03.2025р. у цій справі, відповідачем недоліки апеляційної скарги не були усунуті та ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025р. у справі №160/10534/24 продовжено Дніпровській митниці наданий ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025р. строк на усунення недоліків апеляційної скарги. У межах наданого вищезазначеною ухвалою суду додаткового строку відповідачем недоліки позовної заяви було усунуто і ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025р. у справі №280/10534/24 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 20.05.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи. Відповідач Дніпровська митниця, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив скасувати рішення суду першої інстанції від 21.01.2025р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі. Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що в межах укладеного між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (покупець) і компанією JIANGSU CHANGFA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO. LTD., CHINA (Китай) (продавець) 05.12.2022р. контракту на поставку продукції № CF/14, відповідно до Специфікації №2024-1-z від 01.03.2024, рахунку-фактури від 07.05.2024 за № CF2023-6С на умовах FOB, згідно міжнародних торгівельних правил «Інкотермс 2010», на адресу позивача у справі (покупця за контрактом) була поставлена партія товарів: - № 1 «Мости ведучі з диференціалом у складанні, з іншими складовими частинами трансмісії або без них та мости неведучі, їх частини. Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки: Півось заднього моста ДТЗ244.5/ДТЗ244.5Р- 20 шт. Вісь сателітів коротка заднього моста ДТЗ 1404 2 шт. Вісь сателітів довга заднього моста ДТЗ 1404 2 шт. Корпус осі сателітів заднього моста ДТЗ 1404 2 шт. Хвостовик заднього моста ДТЗ 1404 3 шт. Вилка блокування диференціала заднього моста ДТЗ 1404 2 шт. Кільце внутрішнє осі сателіта планетарної передачі заднього моста ДТЗ 1404 2 шт. Шайба сателіта планетарної передачі заднього моста ДТЗ 1404 6 шт. Кришка корпусу вертикального вала переднього моста ДТЗ 1104/1204 2 шт. Стакан кришки корпусу вертикального вала переднього моста ДТЗ 1104/1204 2 шт. Втулка вертикального вала переднего моста ДТЗ 1104/1204 6 шт. Вісь сателітів переднього моста довга ДТЗ 1104/1204 2 шт. Вісь сателітів переднього моста коротка ДТЗ 1104/1204 4 шт. Шайба шестерні диференціала переднього моста ДТЗ 1104/1204 10 шт. Корпус осей сателітів переднього моста ДТЗ 1104/1204 2 шт. Пластина замкова корпусу диференціала переднього моста ДТЗ 1104/1204 10 шт. Корпус приводу переднього моста ДТЗ 1104/1204 1 шт. Втулка хвостовика переднего моста ДТЗ 1104/1204 2 шт.»; - № 2 «Радіатори, призначені для охолодження рідини (тосол, антіфриз, вода), запасні частини до сільськогосподарської техніки: Радіатор у зборі ДТЗ244.5/ДТЗ244.5Р 10 шт.»; - № 3 «Сидіння, що використовуються в сільськогосподарській техніці, тракторах: Сидіння ДТЗ 1404 2 шт.», і з метою митного оформлення цього товару позивачем подано до Дніпровської митниці 21.08.2024р. митну декларацію №24UA110150012011U7 (далі МД), у якій митну вартість задекларованого товару декларантом визначено за ціною договору (контракту), при цьому на підтвердження заявленої митної вартості декларантом до МД додано наступні документи: декларація митної вартості; лист-роз`яснення №190841/2 від 19.08.24р. щодо митного оформлення частини вантажу з митного складу; зовнішньоекономічний контракт № CF/14 від 05.12.2022; специфікація №2024-1-z від 01.03.2024; рахунок - фактура від 07.05.2024 за № CF2023-6С; пакувальний лист; для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України надано : договір ТЕО №84 від 04.01.2023; заявка на ТЕО №98 від 16.05.2024; коносамент №ZJSM24050211 від 23.05.2024; рахунок №2024/PF/141 від 10.07.2024; акт виконаних робіт № 57 від 24.07.2024; довідка про транспортні витрати від 10.07.2024 №1007/2Т; розрахунок транспортних витрат №190842/2 від 19.08.2024; накладна №3129716829 від 10.07.2024. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості останньою виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, та позивачем були надані додаткові документи: специфікацію №2023-6.2 від 01.03.24р. та додаткову угоду №5-1 від 17.05.2024, але митним органом 23.08.2024р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110150/2024/000044/2 /а.с. 149/, яким митну вартість задекларованого товару визначено за резервним методом, та яке є предметом оскарження у цій справі. При цьому необхідно зауважити, що під час розгляду цієї справи відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, у якості обґрунтування необхідності та правомірності прийняття ним рішення, яке є предметом оскарження у цій справі, посилався на наявність розбіжностей у поданих позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару документах, які зробили неможливим визначення певних складових частин митної вартості оцінюваних товарів, наслідком чого стала неможливість застосування обраного декларантом способу визначення митної вартості задекларованих товарів за основним методом за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, та необхідність коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності. Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди). Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною ч.1 ст.50 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. При цьому ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, колегія суддів вважає, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, при цьому такий висновок кореспондується із положеннями п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Контроль правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, і контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Сукупний аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. З наданої суду копії рішення відповідача, про коригування митної вартості товарів /а.с. 149/, яке є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що виключає можливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів. Так під час розгляду цієї справи судом встановлено, що за результатами опрацювання наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару відповідачем висновок про наявність розбіжностей в поданих документах, який унеможливлює визначення митної вартості за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору(контракту)) зроблено з огляду на те, що: - відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB SHANGHAI, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс) за терміном FОВ, продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміну на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Таким чином, враховуючи заявлені умови поставки FOB, пункт 3.1.1 контракту від 05.12.2022 №CF/14 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення, проте, документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) до митного оформлення декларантом не надано; - відповідно до п. 5.2 контракту від 05.12.2022 №CF/14 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (додатках) до контракту. У наданій декларантом Специфікації від 01.03.2024 №2024-1-z визначено загальну вартість товарів 7839,63 дол. США та вказано умови оплати: 180 днів з моменту фактичної доставки товару. Документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МК України). До митного оформлення надано рахунок-інвойс від 07.05.2024 №CF2023-6C на суму 304623,63 дол. США, що містить посилання на Специфікації від 01.03.2024 №№2023- 6.2 та 2024-1-z, проте вказану специфікацію від 01.03.2024 № №2023-6.2 до митного оформлення декларантом не надано; - відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB -SHANGHAI. Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування 260,12 дол. США. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано: договір транспортного експедирування від 04.01.2023 №84, укладеного з «Imogate Solution Sp.z o o» (виконавець); рахунок від 10.07.2024 № 2024/PF/141; довідка про транспортні витрати від 10.07.2024; акт виконаних послуг від 24.07.2024 №57; розрахунок транспортних витрат від 19.08.2024; заявка на перевезення від 16.05.2024 №98. Відповідно до відомостей рахунку від 10.07.2024 № 2024/PF/141, визначені наступні витрати на транспортування партії товарів у 7 контейнерах: 1) Відшкодування витрат на морський фрахт з урахуванням перевалки та НРР п. Шанхай (Китай) - Пшемисль (Польща) Мостиська (Україна) на користь лінійного агента 31290 дол. США; 2) Відшкодування витрат на міжнародне транспортно-експедиційне перевезення (Пшемисль (Польща) п. Мостиська (Україна - Новомосковськ, Україна) 11865 дол. США; 3) ТЕО за межами України 210 дол. США. Згідно відомостей ЕМД та коносаменту від 23.05.2024 № ZJSM24050211 поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнерах на морському судні з порту SHANGHAI, CHINA до порту Gdansk, POLAND. Згідно Накладної УМВС від 10.07.2024 № 3129716829 товар переміщувався з порту Гдиня, до Медика/Мостиська та до Новомосковську залізничним транспортом. Згідно довідки про транспортні витрати від 10.07.2024 наявні транспортні витрати на перевезення вантажу з порту Чунцін, Китай Пшемишль, Польща Мостиська, Україна Новомосковськ. Згідно заявки на перевезення від 16.05.2024 №98 маршрут проходження товару п. Шанхай (Китай) Тернопіль (Україна). Враховуючи вищезазначене, вбачається, що товар був перевантажений у портах SHANGHAI, Чунцін (Китай), Гдиня, Gdansk (Польща), та розбіжності в наданих документах на перевезення можуть свідчити про наявність додаткових витрат пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару. Стосовно тверджень митного органу про ненадання документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів, колегія судів зазначає наступне. Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, частина 5 статті 53 Митного кодексу України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Так, відповідно до пунктів 3.5-3.6 Контракту № CF/14 сторонами передбачено, що продавець зобов`язаний повідомити покупця про дату відвантаження партії товару на судно протягом 5 днів з дати відвантаження шляхом надсилання факсимільного повідомлення. Продавець повинен передати засобами електронного зв`язку копії наступних документів: рахунок-фактуру (інвойс), Пакувальний лист, морський коносамент, Сертифікат Походження. Протягом 10-ти календарних днів з моменту відвантаження кожної партії товару продавець зобов`язаний вислати на юридичну адресу покупця вказану в пункті 11.2. Контракту оригінали наступних документів англійською мовою: рахунок-фактуру(інвойс) на заявлену партію Товару з підписом (підпис не є обов`язковим), і печаткою Продавця (3 оригінали); морський коносамент (3 оригінали) або телекс реліз; пакувальний лист з підписом, (підпис не є обов`язковим) і печаткою Продавця (3 оригінали); Сертифікат Походження (1 оригінал і копія). Таким чином, сторонами узгоджений перелік документів, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Колегія суддів зазначає, що здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства Китайської народної республіки. Однак, діючим митним законодавством ані України, ані Китайської народної республіки не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту. Окрім того, відповідно до статті 335 Митного кодексу України експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, що є обов`язковими для здійснення митного контролю та митного оформлення, у зв`язку із чим не є документом, необхідним для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів. Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 по справі N810/4116/17 висловив наступну правову позицію: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару». За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що зауваження митниці про обов`язковість надання копії митної декларації країни відправлення для підтвердження заявленої митної вартості протирічить положенням Митного кодексу України та висновкам Верховного Суду. Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару. При цьому колегія суддів зазначає про необґрунтованість доводів відповідача щодо ненадання документів, що підтверджують здійснення оплати вартості товарів, оскільки з наданих позивачем митниці документів вбачається що за Специфікацією №2024-1-z передбачене відстрочення оплати вартості товарів на термін до 180 днів від дати фактичної поставки товару, тобто ні на день декларування, ні на день митного оформлення строк оплати вартості товару не сплинув. Як вбачається з матеріалів справи, Специфікація № 2023-6.2 від 01.03.2024 жодного відношення до поставленого товару не має та позивачем разом з листом № 220801 від 22.08.2024 даний документ було надано митниці. Щодо доводів відповідача про наявність розбіжностей в документах на перевезення, що може свідчити про додаткові витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, колегія суддів зазначає наступне. Так судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір ТЕО №84 від 04.01.2023; заявка на ТЕО №98 від 16.05.2024; коносамент №ZJSM24050211 від 23.05.2024; рахунок №2024/PF/141 від 10.07.2024; акт виконаних робіт № 57 від 24.07.2024; довідка про транспортні витрати від 10.07.2024 №1007/2Т; розрахунок транспортних витрат №190842/2 від 19.08.2024; накладна №3129716829 від 10.07.2024. Відповідно до відомостей рахунку від 10.07.2024 № 2024/PF/141 визначені настпуні витрати на оплату транспортно-експедиторських послуг: ТЕО за межами України 210 дол. США; фрахт у урахуванням перевалки та НРР по контейнерам CAAU6664310, GESU 6551849, MRKU2025568, MRKU4505247, MRSU3998455, MRSU5253564, TGBU6661425, коносаменету ZJSM24050211 за маршрутом Шанхай, Китай Пшемишль Мостиська, Україна 31290 дол. США; доставка по маршруту Пшемишль Мостиська, Україна, Україна Новомосковськ, Україна складає 11865 дол. США. Відповідно до листа за № 190842/2 від 19.08.2024 розрахунок частки транспортних витрат, зазначених декларантом у ДМВ здійснений шляхом ділення загальної суми витрат до кордону за рахунком № 2024/PF/141 від 10 липня 2024 року 31500 дол. США, на загальну вагу брутто за коносаментом ZJSM24050211 від 23.05.2024 140632 кг та подальшим множенням на вагу брутто поданого товару до митного оформлення 1161,29 кг. Частка транспортних витрат, що додаються в розрахуцнку митної вартості при митному оформленні частини вантажу з МС складає 260,12 дол. США. В рахунку ж на оплату транспортних витрат зазначена вартість транспортування усієї товарної партії, тобто вона не може відповідати вартості транспортних витрат її задекларованої частини. Таким чином, зазначена сума вартості транспортних витрат у ДМВ відповідає наданому розрахунку, тобто зауваження в цій частині є безпідставним. Зауваження про те, що згідно накладної УМВС від 10.07.2024 № 3129716829 товар переміщувався з порту Гдиня, POLAND залізничним транспортом суд також не бере до уваги, оскільки у означеній накладній зазначено, що транспортування товару здійснювалось з порту Гданськ, Польща, POLAND. Також документально не підтверджено зауваження про те, що згідно довідки про транспортні витрати від 10.07.2024 наявні транспортні витрати на перевезення вантажу з порту Чунцін, Китай, так як у довідці про транспортні витрати зазначено порт відправлення Шанхай, Китай. Не знайшло в ході розгляду справи також і твердження відповідача про те, що у заявці на перевезення від 16.05.2024 № 98 маршрут проходження товару вказано як п.Шанхай (Китай) - Тернопіль (Україна), тому що з метою усунення даної розбіжності товариство надавало разом листом № 220801 від 22.08.2024 додаткову угоду № 5-1 від 17.05.24р. до Договору ТЕО № 84, відповідно до якої маршрутом доставлення вантажу є порт Шанхай, Китай місто Новомосковськ, Україна. Отже, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару. Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, колегія суддів виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що позивачем під час здійснення митного оформлення задекларованого товару надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження визначення ним митної вартості задекларованого товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, при цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України і ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічний правовий висновок з приводу застосування вищенаведених положень МК України викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №804/3411/18, від 28.05.2019р. у справі №160/7893/18, від 25.06.2019р. у справі №804/744/18. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що зазначені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості висновки митного органу не є розбіжністю, яка вливає на числові значення митної вартості, оскільки стосуються умов оплати за товар, які чітко визначені сторонами за зовнішньоекономічним контрактом та виконані ними. Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості, із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, що свідчить про те, що оскаржуване позивачем рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі. Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 21.01.2025р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. Також колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання повернення заявнику апеляційної скарги помилково сплаченого судового збору за платіжною інструкцією №388 від 22.04.2025р.. Так, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025р. у справі №280/10534/21 апеляційна скарга Дніпровської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. у справі №280/10534/24 залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги надання документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі у розмірі 3633,60 грн., заявником апеляційної скарги на виконання вимог суду було надано платіжну інструкцію №388 від 22.04.2025р. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. у цій справі, але у цьому платіжному документі відповідачем у призначенні платежу було невірний номер справи №160/10534/24 замість №280/10534/24. 25.05.2025р. Дніпровською митницею надано платіжну інструкцію №508 від 22.05.2025р. на суму 3 633,66 грн. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. у справі №280/10534/24, що свідчить про те, що відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі №280/10534/24 сплачено. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути заявнику апеляційної скарги Дніпровській митниці, суму помилково сплаченого судового збору у розмірі 3633,66 грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят шість копійок), який сплачено за платіжною інструкцією №388 від 22.04.2025р. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. у справі №280/10534/24 залишити без змін. Повернути Дніпровській митниці (код ЄДРПОУ 43971371) суму помилково сплаченого судового збору у розмірі 3633,66 грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят шість копійок), який сплачено за платіжною інструкцією №388 від 22.04.2025р. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 19.06.2025р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова