Постанова 4851 № 520/29175/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2025 р. Справа № 520/29175/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В.) у справі №520/29175/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора по проведенню індексації перерахованого грошового забезпечення; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) провести (розрахувати) індексацію перерахованого грошового забезпечення за період з липня 2016 року по жовтень 2024 року включно і стягнути зазначену суму на користь позивача. - стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вимог позову зазначив, що в зв`язку з тим, що грошове забезпечення за період з липня 2016 року по жовтень 2024 року, на виконання судового рішення перераховано лише восени 2024, відповідач має провести індексацію виплаченої суми. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що судом не вірно встановлено предмет спору, що вплинуло на хибність висновку про відмову в позові. Вказує, що ним оскаржена бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації грошового забезпечення, виплаченого восени 2024 року на виконання судового рішення у справі №520/6483/22, а не його складових, що виплачені та проіндексовані за час проходження служби за період з 2016 по січень 2018 року, Посилається на те, що законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень та застережень з підстав неможливості проведення індексації грошового забезпечення внаслідок звільнення особи з військової служби. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України з липня 2009 року по січень 2020 року, за останнім місцем служби на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону в складі Військової прокуратури об`єднаних сил (Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону) та перебував у статусі військовослужбовця відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до 04.01.2020 (відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України від 04.01.2020 №4, ОСОБА_1 звільнено у запас), що підтверджується витягом з послужного списку від 13.09.2019. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №520/6483/22 визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо недонарахування та невиплати позивачу складових частин місячного грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора перерахувати, зарахувавши до вислуги років весь період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 12.07.2016 по 31.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону перерахувати, зарахувавши до вислуги років період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 01.02.2018 по 28.01.2020, та винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції за період з 22.10.2018 по 28.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум. 10.10.2024 Офісом Генерального прокурора на виконання виконавчого листа, виданого Харківським окружним адміністративним судом 20.08.2024 у справі №520/6483/22, проведено перерахунок грошового забезпечення позивача, зараховано до вислуги років весь період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплачено відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 12.07.2016 по 31.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум. Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Офісу Генерального прокурора листом від 15.10.2024 №21-83867ВИХ-24, направлено копії платіжних інструкцій, які підтверджують здійснення перерахунку - виплачено надбавку за вислугу років із грошового забезпечення ОСОБА_1 (платіжні інструкції від 08.10.2024 №4204; №4203; №4205). Позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора з заявою про проведення індексації у порядку постанови КМУ №1078 від 17.07.2003 грошового забезпечення за період з липня 2016 до жовтня 2024 року (включно). Офіс Генерального прокурора на вказану заяву надав відповідь №211887вих-24 21.10.2024, в якій зазначив, що підстав для здійснення індексації не вбачає. Відповідач у відзиві на позов зазначив, що Офісом Генерального прокурора (до 02.01.2020 Генеральною прокуратурою України) проводилась індексація заробітної плати , у тому числі і ОСОБА_1 протягом 2016-2018 років, відповідно до чинного законодавства, що підтверджується розрахунковими листами позивача за вказаний період. Враховуючи зазначене, а також зважаючи на те, що сплата ОСОБА_1 у жовтні 2024 року перерахованого грошового забезпечення за період 2016-2018 років на підставі рішення суду у справі №520/6483/22 мала разовий характер, у даному випадку відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078. Позивач, вважаючи, що Офісом Генерального прокурора допущено протиправну бездіяльність по проведенню індексації перерахованого його грошового забезпечення, звернувся з позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 . Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон України №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону№2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII). Приписами ч.ч.1-3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі по тексту - Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка згідно змінам, внесених згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив «Порядок проведення індексації грошових доходів населення». Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького посадових осіб митної служби. Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що у період з липня 2016 до січня 2018 позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення, з лютого 2018 по січень 2020 р. позивач не перебував на грошовому забезпеченні позивача, а з лютого 2020 по жовтень 2024 р. не проходив військову службу в Офісі Генерального прокурора. Зазначені обставини слугували підставою для відмови в задоволенні позову. Разом з тим, суд першої інстанції невірно встановив предмет спору, оскільки не врахував, що спірним в межах цієї справи є питання наявності у позивача права на отримання індексації на суми грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення, а не індексація доходу під час проходження військової служби. В свою чергу, надаючи оцінку доводам апелянта щодо протиправної відмови відповідача у проведенні індексації грошового забезпечення за період з липня 2016 року по жовтень 2024 року колегія суддів зазначає наступне. З аналізу норм вищезазначеного Закону №1282-XII та Порядку № 1078 вбачається, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Базовим місяцем для нарахування сум індексації вважають місяць, у якому відбувається підвищення зарплати на будь-яку суму за рахунок збільшення його постійних складових. Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 29 січня 2014 року, якою внесено зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення встановлено три випадки, коли підвищення зарплати не робить місяць базовим: а) працівнику встановлено доплату за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; за суміщення професій (посад); за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників; б) підвищення зарплати за рахунок прийняття на роботу за внутрішнім сумісництвом; в) зарплата підвищується за рахунок збільшення розміру премії. Заробітну плату з цього місяця не індексують, якщо сума її підвищення перевищує суму індексації (фіксовану її величину), що повинна нараховуватися в місяці підвищення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №520/6483/22, зокрема, зобов`язано Офіс Генерального прокурора перерахувати, зарахувавши до вислуги років весь період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 12.07.2016 по 31.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум. У жовтні 2024 р. на виконання судового рішення, Офісом Генерального прокурора проведено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 12.07.2016 по 31.01.2018. Таким чином, невиплачене позивачу грошове забезпечення за період з 12.07.2016 по 31.01.2018 за постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі №520/6483/22 є різницею, що не виплачувалось йому під час проходження служби в органах прокуратури. Натомість, враховуючи, що позивачем за вказаний період отримувався дохід, колегія суддів дійшла висновку, що подальше його збільшення за рішенням суду не підлягає індексації. Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15.11.2018 у справі № 820/828/16. Доводи скаржника про наявність підстав для проведення індексації грошового забезпечення, нарахованого на виконання судового рішення з лютого 2018 р. по жовтень 2024 р. (по день фактичної виплати) колегія суддів відхиляє, оскільки Законом №1282-XII та Порядком № 1078 не передбачено можливості проведення індексації на період заборгованості за належними працівнику виплатами. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про виплату індексації грошового забезпечення за вказаний вище період, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 КАС України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивача, однак з інших підстав та мотивів, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав та мотивів відмови в задоволенні позову. Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі №520/29175/24 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши його в редакції цієї постанови. У іншій частині - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц