Постанова 4809 № 385/1817/24

ПОСТАНОВА Іменем України 02 червня 2025 року м. Кропивницький справа № 385/1817/24 провадження № 22-ц/4809/715/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Мурашка С. І., за участю секретаря судового засідання Діманова Н. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1)Служба у справах дітей Новоукраїнського міської ради Кіровоградської області, 2)Служба у справах дітей Гайворонської міської ради Кіровоградської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Ковальчук Анна Сергіївна, на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області (суддя Панасюк І. В.) від 30.01.2025, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог 05.12.2024 ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Ковальчук Анна Сергіївна, звернувся до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 , вказавши як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: службу у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, службу у справах дітей Гайворонської міської ради Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав. Позов обґрунтовано тим, що 13.03.2013 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №

24. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 . 18.11.2014 Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі № 396/2548/14-ц яким розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 25.12.2014 розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 404-р встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем мешкання батька ОСОБА_1 . Дитина проживає разом з батьком (позивачем у справі). 03.09.2015 Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі № 396/1833/15-ц, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину від усіх видів її заробітку (доходів), як аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення з 05.08.2015 і до 04.04.2031. 08.04.2016 Гайворонський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі № 396/89/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах неповнолітніх Новоукраїнської РДА Кіровоградської області, служба у справах неповнолітніх Гайворонської РДА Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, яким у задоволенні позову відмовив. Позивач стверджував, що з березня 2014 року мати дитини, ОСОБА_2 , не спілкується з сином ОСОБА_4 , не приймає участі у його вихованні та утриманні. Станом на 01.09.2024 її заборгованість по аліментах на дитину становила 221389,29 грн. Проживаючи з батьком, ОСОБА_4 добре навчається, вихований, підтримує дружні стосунки з однокласниками, росте веселим, товариським, доброзичливим. Батько сам сумлінно виконує свої батьківські обов`язки, зокрема, слідкує за здоров`ям дитини, його навчанням, підготовкою, матеріально утримує. 20.06.2024 на засіданні служби у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області розглядалось порушене ОСОБА_1 питання про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 . Члени комісії ухвалили попередити матір дитини можливу відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків. У 2024 році ОСОБА_1 звертався до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області із заявою про встановлення факту самостійного утримання ним та виховання дитини, але ухвалою суду від 12.11.2024 у справі № 396/1777/24 вказану заяву залишено без розгляду через існування спору про право. 03.12.2024 Служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області листом №334/01-21 повідомила, що на засіданні міської комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 29.11.2024, розглядалось порушене ОСОБА_1 питання про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 . Члени комісії ухвалила рішення про залишення заяви без розгляду та надання рекомендації звернутися до Гайворонської служби у справах . Посилаючись на такі обставини, позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 2.Короткий зміст рішення суду Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30.01.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, служба у справах дітей Гайворонської міської ради Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав відмовлено. При цьому суд попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклав на орган опіки та піклування Гайворонської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 . Суд мотивував своє рішення тим, що відповідачка неналежно виконує свої батьківські обов`язки, проте це відбувається здебільшого через неприязні відносини в родині. При цьому відсутні обставини, які б вказували на її свідоме злісне ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , а тому до неї не може бути застосований такий крайній засіб впливу на батьків, як позбавлення батьківських прав. З огляду на те, що раніше будь-які заходи впливу на батьківську поведінку позивачки не застосовувалося, суд вважав за необхідне попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків. 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Позивач у справі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Ковальчук Анна Сергіївна, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30.01.2025 й просить скасувати це рішення та постановити нове, яким його позов про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 задовольнити. Апелянт вказав, що він оскаржує рішення суду з таких підстав: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок неналежної оцінки судом доказів; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; грубе порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції не оцінив ту обставину, що продовж останніх десяти років відповідачка жодного разу не зустрічалася з малолітнім сином, не спілкувалася з ним, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя. Суд проігнорував те, що ОСОБА_2 позбавляють батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_4 не вперше. Суд не зважив на те, що змінити її поведінку на краще неможливо, бо вона не надала суду доказів бажання змінюватися у ставленні до дитини. Попри те, що відповідачка має ще трьох дітей, яких вона виховує, сином ОСОБА_4 не цікавиться. Відсутність продовж тривалого часу спілкування відповідачки з сином, не здійснення нею піклування про дитину є достатнім для позбавлення матері батьківських прав. 4.Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачки у справі ОСОБА_2 та третіх осіб у справі до суду апеляційної інстанції не надійшли. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). 5.Короткий зміст пояснень учасників справи наданих у суді апеляційної інстанції Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ковальчук Анна Сергіївна підтримали апеляційну скаргу. Відповідачка ОСОБА_2 повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601145430031 (а. с. 189), згідно з яким судову повістку-повідомлення їй вручена 22.05.2025. Проте у судове засідання вона не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила. Від представника третьої особи Служби у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника. Крім того, вказано про те, що третя особа не погоджується з апеляційною скаргою (а. с. 133, 178). Третя особа Служба у справах дітей Гайворонської міської ради Кіровоградської області повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601145430929 (а. с. 184), згідно з яким судову повістку-повідомлення їй вручена 16.05.2025. Проте у судове засідання її повноважений представник не з`явився, про причини неявки представника суд не повідомлений. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). 6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. 7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: 13.03.2013 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області, про що складено актовий запис №

24. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області складено актовий запис № 65. 18.11.2014 Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі № 396/2548/14-ц, яким розірвав шлюб, укладений 13.03.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 25.12.2014 розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 404-р встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 . 03.09.2015 Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі № 396/1833/15-ц, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину від усіх видів її заробітку (доходів), як аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення з 05.08.2015 і до повноліття сина ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на 01.09.2024 заборгованість боржниці ОСОБА_2 по аліментам становила 221389,29 гривень, що підтверджується довідкою - розрахунком заборгованості, виданою державним виконавцем Новоукраїнської ВДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). 08.04.2016 Гайворонський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі №396/89/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах неповнолітніх Новоукраїнської РДА Кіровоградської області, служба у справах неповнолітніх Гайворонської РДА Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав, яким у задоволенні позову відмовив через його недоведеність. ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Батько одноосібно здійснює догляд та виховання дитини, сприяє його навчанню, піклується про здоров`я дитини. ОСОБА_4 за місцем навчання характеризується як веселий, товариський, доброзичливий, вихований, доглянутий, навчається на достатньому рівні. ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , й зареєстрована за цією адресою з 17.11.2015. Згідно з висновком виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області від 02.01.2025 № 9/01-24 позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 є недоцільним (а. с. 55). Згідно з висновком Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 09.01.2025 № 03-26/10/1 позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 є недоцільним та таким, що не відповідатиме інтересам дитини (а. с. 58 - 59). 8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення 8.1.Норми права та їх джерела Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її добробуту, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до ст. 18 цієї ж Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини встановленні ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Відповідно до частин 1 - 5 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ч. 1 - 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Отже, сутність батьківського виховання можна узагальнено визначити, як створення батьками умов та застосування засобів впливу на свідомість, почуття і волю дитини з метою формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, вироблення у дитини позитивних навичок і звичок, її соціалізацію. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч. 1 ст. 152 СК України). Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Підстави для позбавлення батьківських прав визначені ч. 1 ст. 164 СК України, яка встановлює, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України). Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У справі «Хант проти України» (07.12.2006) ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58). У справі «Мамчур проти України» (17.07.2015) ЄСПЛ також аналізував питання «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками й виснував: «При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним» (п. 76). У справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» ЄСПЛ звернув увагу, що суди не розглянули, чи можна було розв`язати стверджувану проблему у стосунках між заявником і його донькою за допомогою інших заходів, які б реалізували на практиці гарантії взаємного спілкування батьків і дитини. 8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції Зважаючи на зазначені позивачем підстави позову до спірних правовідносин сторін у справі застосовується норма п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України згідно з якою мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. У пунктах 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 N 3 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. […] Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. […] Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 у справі № 553/449/20 зазначено: «[…] - очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. У цій справі подібні ризики були відсутні. Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зав`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його доньки. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки зі своєю донькою; - апеляційний суд, крім факту, що батько не підтримував з донькою відносини з 2015 року, не встановив будь-яких інших фактів, які могли б виправдати позбавлення батька батьківських прав. Судами не було встановлено, що батько не відповідав вимогам, необхідним для виховання дітей, або що він коли-небудь заподіював шкоду своїй доньці, або що він становив загрозу для здоров`я та розвитку дитини, або що спілкування із батьком могло порушити відповідні права дитини. Касаційний суд, з урахуванням змісту ч. 4 ст. 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», підкреслює, що в цій справі ні позивачка не посилалася на підставу наявності домашнього насильства, ні суди не встановили, таких фактів, проаналізувавши надані докази. Тобто у цій справі ні життя, ні фізична недоторканність, ні здоров`я, ні психологічний стан дитини не були зачеплені, і відсутні інші виняткові обставини. За вісім років відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв`язки зі своєю матір`ю, вітчимом. Для дитини це є її сім`я, і вона не пам`ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв`язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому. Таким чином, позбавлення батька всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності». З аналізу зазначених норм права та практики їх застосування можна виснувати, що позбавлення батьківських прав є виключною (крайньою) мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, передбачені ст. 166 СК України, як для батька чи матері, так і для дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити вину поведінку батьків у кращу сторону неможливо, а позбавлення батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини. У справі, яка переглядається в апеляційному порядку суд першої інстанції встановив те, що сторони у справі, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , являються батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд також встановив, що 18.11.2014 рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у справі № 396/2548/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, а розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.12.2014 № 404-р встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 за місцем проживання батька ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 проживають у м. Новоукраїнка Кіровоградської області, а ОСОБА_2 проживає в с. Мощене Голованівського району Кіровоградської області. Як встановив суд, з часу припинення шлюбу сторін у справі (кінець 2014 року) відповідачка не мала жодної зустрічі зі своїм сином ОСОБА_4 , не приймала у будь-якій формі участі у його вихованні та забезпечення здобутті ним повної загальної середньої освіти. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка виправдовувала відсутність її контактів з сином ОСОБА_4 тим, що у неї є конфлікт зі свекрухою (бабою дитини), з якою проживає дитина й батько дитини, а також тим, що вона живе в іншому районі та населеному пункті, має ще трьох менших за віком дітей. Проте докази на підтвердження цих обставин вона до суду не надала, а тому поважність причин невиконання нею своїх батьківських обов`язків з виховання сина ОСОБА_4 та здобуття ним відповідного рівня освіти не є доведеною. Навіть якщо дійсно існували перешкоди у спілкуванні матері з дитиною з боку баби дитини й вони підтримувалися батьком, то відповідачка мала можливість скористатися інструментами юридичного захисту на підставі відповідних норм СК України. Однак вона не повідомила суд про те, що вживала заходів щодо подолання стверджувальних нею перешкод у реалізації своїх батьківських прав та виконанні батьківських обов`язків. Отже, відповідачка створила, або, щонайменше, добровільно погодилася, із ситуацією за якої вона відсутня в житті її дитини - сина ОСОБА_4 , а дитина відсутня в її житті. У такому разі про виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, або об`єктивну неможливість їх виконання не йдеться, отже у бездіяльності відповідачки є ознаки ухилення від виконання свого батьківського обов`язку щодо здійснення опіки над дитиною, підготовки до дорослого життя. Ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків виявляється також у тому, що відповідачка не виконує рішення суду про стягнення з неї аліментів на дитину, має значну заборгованість, хоча за змістом ст. 164 СК України ця обставина й не є підставою для позбавлення батьківських прав, але додає інформацію щодо загальної ситуації сім`ї дитини. Однак, в суді першої інстанції ОСОБА_2 позов не визнала, заперечувала проти позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , висловила намір встановити продуктивний контакт з дитиною та, за можливості, нормалізувати їх стосунки. При цьому суд першої інстанції не встановив обставин, які б давали підстави обґрунтовано припускати, що відповідачка не спроможна здійснювати виховання дитини, або що вона коли-небудь заподіювала шкоду дитині, становила загрозу для здоров`я та розвитку дитини, або що спілкування із нею могло порушити відповідні права дитини. До того ж органи опіки та піклування, виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області та Гайворонської міської ради Кіровоградської області, надали суду висновки про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 (а. с. 55, 58 - 59). Суд першої інстанції це врахував, а також врахував думку дитини, малолітнього ОСОБА_6 , яка була всиновлена ним не безпосередньо в суді, а під час дослідження органом опіки та піклування Новоукраїнської міської ради питання позбавлення батьківських прав та яка викладена у висновку 02.01.2025 № 9/01-24 й зводиться до того, що дитина бажає зустрічі та спілкування зі своєю матір`ю. Право дитини, яка може висловити свою думку, бути вислуханою щодо вирішення спору про позбавлення батьків, або одного з них батьківських прав передбачено, зокрема, ст. 171 СК України. Колегія суддів апеляційного суду вважала за необхідне безпосередньо й детальніше з`ясувати думку ОСОБА_6 , якому наразі виповнилося 12 років, щодо позбавлення батьківських прав його матері, а тому призначила інтерв`ю з дитиною у присутності представника органу опіки та піклування. 12.05.2025 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області в присутності представника служби у справах дітей Новоукранської міської ради Бецишиної І. М., без присутності батька дитини та його представника, ОСОБА_7 повідомив суду, що він живе разом з батьком та бабою по батьковій лінії. Свою матір ОСОБА_8 він не пам`ятає, не має спілкування з нею у будь-якій формі, вона не виходила з ним на зв`язок. Він вважає, що матір йому замінює баба, яка разом з батьком піклуються про нього, але він дійсно хоче зустрітися з матір`ю й поговорити з нею. Отже, як відповідачка, так і дитина виявили бажання встановити контакт один з одним, що може бути початком встановлення більш тісних зв`язків між ними та повернення відповідачки до виконання своїх батьківських обов`язків, що відповідає найкращим інтересам дитини. Згідно з ч. 3 ст. 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Однак у цій справі суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для матері (відповідачки у справі), так і для дитини (ст. 166 СК України), а тому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. При цьому суд, крім факту, що відповідачка не підтримувала з сином ОСОБА_4 відносини з 2014 року, не встановив будь-яких інших фактів, які могли б виправдати позбавлення матір батьківських прав. Місцевий суд правильно виснував, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що хоча період, протягом якого мати не підтримувала контакт з малолітнім сином тривав достатньо довго, особливо для дитини його віку, це саме по собі не може виключати можливість відновлення зав`язків між ними. Зважаючи на те, що вони обидва заявили в суді про своє прагнення встановити контакт між собою, а також те, що суд не встановив будь-яких загроз та ризиків для благополуччя дитини від встановлення такого контакту, що іншої особи, яка б фактично повноцінно замінила дитині матір немає, а тому відновлення продуктивних зв`язків між відповідачкою та її сином є можливим і відповідає якнайкращих інтересах дитини її розвитку у сприятливому середовищі, яке включає опуку обох батьків. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про необхідність відмови в позові, а також у попередженні відповідачки про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків з покладенням функції контролю за вчиненням відповідачкою відповідних дій на орган опіки та піклування. Доводи апеляційної скарги про те, що одного разу суд вже відмовив позивачу у задоволені вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 (рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08.04.2016 у справі №396/89/16-ц, а. с. 19 - 20), але вона не зробила відповідних висновків та не виправилася, не заслуговує на увагу так, як у тій справі суд взагалі не встановив обставин невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, а тому це рішення суду не можу оцінюватися як застереження відповідачці, яке вона проігнорувала. Іншими словами, наявність рішення суду у справі №396/89/16-ц у поєднанні з подальшими подіями не може вказувати на невиправність позивачки у її ставленні до малолітнього сина ОСОБА_4 . Загалом доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, на законність оскаржуваного рішення не впливають, фактично зводяться до тлумачення підстав позову та норм матеріального права на свій розсуд. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування рішення суду, колегія суддів апеляційного суду не встановила. При цьому, якщо продовж розумного строку прогресу в відносинах матір-дитина не буде через ігнорування відповідачкою застереження суду про необхідність зміни свого ставлення до дитини та своїх обов`язків перед нею, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з позовом. 9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Зміст апеляційної скарги не доводить помилковості висновків суду першої інстанції, незаконності та необґрунтованості рішення. Колегія суддів апеляційного суду вважає оскаржуване судове рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 10.Про судові витрати Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України новий розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, не проводиться, а судові витрати позивача, які він поніс у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції покладаються на нього без компенсації. Відповідачка про наявність у неї судових витрат у зв`язку із переглядом справи заяву з відповідними доказами до суду не подала. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого дії представник - адвокат Ковальчук Анна Сергіївна, залишити без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30.01.2025 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 20.06.2025. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. М. Єгорова С. І. Мурашко