Постанова Сумський апеляційний суд № 592/10907/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2025 року м.Суми Справа №592/10907/23 Номер провадження 22-ц/816/957/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: стягувач ОСОБА_1 , боржник Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг", приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Пересадько Олександр Борисович, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька Олександра Борисовича на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року в складі судді Катрич О.М., постановлену в м. Суми, - в с т а н о в и в : 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька О.Б., в якій просить визнати дії приватного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 73795142 неправомірними, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні № 73795142 та зобов`язати відновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 592/10907/23, виданого 17 серпня 2023 року Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг" (далі - АТ "СМНВО - Інжиніринг" на користь ОСОБА_1 148323,08 грн заборгованості по заробітній платі. Вимоги скарги мотивовані тим, що крім постанови про повернення виконавчого документу, стягувач не отримував жодних документів виконавчого провадження, у тому числі попереджень чи вимог приватного виконавця про сплату авансового внеску, а тому виконавцем неправомірно та необґрунтовано прийнято оскаржувану постанову. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року скаргу задоволено. Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька О.Б. щодо повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 73795142 неправомірними. Скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні № 73795142. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька О.Б. відновити виконавче провадження № 73795142 з примусового виконання судового наказу № 592/10907/23, виданого 17 серпня 2023 року Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з АТ «СМНВО - Інжиніринг» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі станом на 17 липня 2023 року, після відрахувань ПДФО та військового збору, у розмірі 148323,08 грн. В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Пересадько О.Б. просить скасувати ухвалу суду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що 02 жовтня 2024 року стягувачу було направлено вимогу про авансування витрат виконавчого провадження за послуги з оцінки арештованого майна, а також роз`яснено наслідки відмови в авансуванні таких витрат. Звертає увагу, що суд керувався ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», яка визнана неконституційною. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. 10 січня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Пересадько О.Б. було відкрито виконавче провадження № 73795142 про примусове виконання судового наказу по справі №592/10907/23, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 17 серпня 2023 року про стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково виробниче об`єднання Інжиніринг» (далі АТ «СМНВО Інжиніринг») на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 148323,08 грн. 02 жовтня 2024 року приватним виконавцем було направлено вимогу щодо додаткового авансування витрат виконавчого провадження за послуги з оцінки арештованого транспортного засобу та попереджено ОСОБА_1 , що у разі відмови авансувати витрати виконавчого провадження (за роботи з послуги з незалежної оцінки майна) такі дії будуть кваліфікуватися як перешкоджання проведенню виконавчих дій (не здійснення авансування витрат виконавчого провадження), що передбачено ст. 43 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказаний лист ОСОБА_1 не отримав, поштове відправлення повернулося приватному виконавцю з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Постановою приватного виконавця від 22 жовтня 2024 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження». Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції встановив, що приватний виконавець направляв листа стягувачу щодо авансування витрат виконавчого провадження, але стягувач його не отримав. Разом з цим, відповідно до абз. 2-3 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від сплати авансового внеску стягувачі звільняються, тобто оскаржувана постанова є передчасною, а тому суд скасував її. Колегія суддів апеляційного суду уцілому погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частинами 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема, п. 4 ч. 1 встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» в разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов`язковим лише на вимогу приватного виконавця. Проте, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановив суд першої інстанції, стягувачу фактично не було відомо як про відкриття виконавчого провадження, так і про заявлену приватним виконавцем вимогу про фінансування додаткових авансових витрат. Лист приватного виконавця на адресу стягувача від 02 жовтня 2024 року № 28569 про авансування витрат виконавчого провадження (а.с. 40), який направлено поштою (зворот а.с. 40), Танчику О.М. не вручено (а.с. 41). Доказів вручення стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 37) матеріали справи також не містять. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що стягувач фактично не був повідомлений як про відкриття виконавчого провадження, так і про обов`язок додаткового авансування витрат виконавчого провадження, а відтак постанова приватного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» порушує права стягувача у виконавчому провадженні. Приватним виконавцем не надано доказів належного повідомлення стягувача про його обов`язки, а тому застосування правових наслідків невиконання цих обов`язків є неправомірним та передчасним. Доводи апеляційної скарги з приводу застосування судом норми закону, яка визнана неконституційною не спростовують висновків суду про порушення приватним виконавцем прав стягувача. Так, 15 травня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто норми, яка стосується сплати авансового внеску стягувачем при відкритті виконавчого провадження. Водночас, ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» не звільняє стягувача від додаткового авансування витрат на вимогу виконавця в передбачених законом випадках. Проте, як зазначалось вище, приватним виконавцем фактично не було повідомлено належним чином стягувача про такий обов`язок будь-якими доступними йому способами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалу суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Пересадька Олександра Борисовича залишити без задоволення, а ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина В. Ю. Рунов