Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/1017/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 20 червня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/1017/25 Головуючий у першій інстанції - Роздайбіда О. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1021/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді Шарапової О.Л., суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А., з участю секретаря: Шапко В.М.. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», відповідач: ОСОБА_1 . Особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс». Оскаржується рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 березня 2025 року, місто Ніжин, суддя Роздайбіда О.В. В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ТОВ «Таліон плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 33 967,50 грн, 2 422,40 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на правову допомогу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 393646389 у формі електронного документу, відповідно до якого відповідач отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитні кошти (з урахуванням усіх траншів) у розмірі 10 500,00 грн. Відповідно до умов договору відповідач, ознайомившись із істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке підписано відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить істотні умови договору, одноразовий ідентифікатор, натиснувши іконку «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання Договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення відповідачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, відповідно з цього моменту товариство повідомлене про те, що відповідач надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) щодо укладення договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору, грошові кошти були перераховані товариством на банківську картку відповідача № НОМЕР_3, яка була вказана відповідачем при укладенні Договору. Відповідно до п. 5.3. Договору позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок. Відповідач не виконав умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 33 967,50, з яких: 10 500,00 грн - заборгованість по кредит, 23 467,50 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. 22.10.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за договором факторингу № МВ-ТП/5 ТОВ «Таліон плюс». Таким чином, ТОВ «Таліон плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 нарахування жодних штрафних санкцій позивачем не здійснювалося. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Таліон плюс» просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що посилання суд першої інстанції на відсутність в матеріалах справи первинних банківських документів є неприйнятним, оскільки такі вимоги поширюються виключно на банківські установи, до яких первісний кредитор та позивач не відносяться. Первісний кредитор здійснює переказ коштів на виконання умов договорів споживчого кредиту через платіжного провайдера. В даному випадку через ПАТ КБ «ПриватБанк». Платіжне доручення з ПАТ КБ «ПриватБанк», яке знаходиться у матеріалах справи, є підтвердження виконання платіжної операції з призначенням платежу «Перерахування грошових коштів згідно кредитного договору №393646389 від 20.08.2024. Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що відповідач не надав до суду доказів на спростування факту перерахування коштів на картку, яка йому не належить. Крім того, матеріали справи не містять доказів вчинення шахрайських дій з грошовими коштами на рахунку відповідача та доказів того, що хтось міг скористатися особистими даними паспорта відповідача, доступу до логіна та паролю в особистому кабінеті. Кредитний договір та його умови в судовому порядку відповідачем не оскаржувався, не визнавався недійсним, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що розрахунок заборгованості, який наданий позивачем, є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, містить детальний розпис нарахованої заборгованості за кожен день користування кредитними коштами, суми здійснення оплати боржником, суми видачі кредитних коштів, дати та суми нарахування загальної заборгованості за кредитом по процентам та іншим нарахуванням. Крім того, у договорі вказана сума кредиту, строк надання кредиту, відсоткова ставка та її вид, умови повернення кредиту, нарахування та списання відсотків, право дострокового виконання зобов`язань, дострокового розірвання договору, відступлення права вимоги за договором та ін. Нарахування процентів здійснено правомірно в межах погодженого строку користування кредитом. Відповідач контррозрахунку заборгованості за кредитним договором не надав. Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує на те, що законодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Звертає увагу, що при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки первісного позикодавця і таке виконання було б належним, відповідно до ст. 516 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Луєнко Ю.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 березня 2025 року без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Встановлено, що 20.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 393646389, на підставі якого відповідач отримав кредит у формі електронного документу з використанням електронного підпису у розмірі 10 500 грн строком по 19.09.2029 року ( п.7.3 договору) (а.с. 19 зворот-30). Кредитодавець надає позичальнику кредит у виді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 10 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1 договору). Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 договору, є загальною сумою кредиту за цим договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п. 2.2). У п.8.2 договору зазначено, що у разі якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, то зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначається шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом (від дати видачі першого траншу до закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення). Пунктом 8.3 визначено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 547,50 грн відсотків річних. Пунктом 8.4. визначено, що для суми кредиту отриманої першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за перші 30 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 15 225,00 грн та буде включати у себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 4 725,00 грн та суму кредиту у розмірі 10 500,00 грн. Пунктом 12.3 договору визначено, що за порушення будь-якого з платежів передбачених цим договором на 14 і більше календарних днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5 000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної споживачем за цим договором. У п.12.4. сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 547,50% річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору, зокрема процентів передбачених пунктом 12.4 договору, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за цим договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін (п.12.5). Відповідно до п. 11 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання. Договір кредитної лінії від 20.08.2024 № 393646389 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Паспорта споживчого кредиту, до вказаного вище договору, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с. 17 зворот-19). У заявці на отримання грошових коштів у кредит від 20.08.2024 зазначена загальна інформація, а саме: ОСОБА_2 , договір (оферта) 393646389, дата укладення договору 20.08.2024, сума кредиту (кредитного ліміту) 10 500,00 грн, сума першого траншу 10 500,00 грн., початковий строк дисконтного періоду кредитування 30 днів, строк кредитування 1826 днів. Персональні дані, такі як ОСОБА_2 , його фінансовий номер телефону, електронну адресу, дата народження, документ що посвідчує особу, РНОКПП, адресу проживання, номер банківської картки та строк її дії (а.с. 17). За матеріалами справи, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором № 393646389 виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням (заявою) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську картку отримувача 20.08.2024 (а.с. 35). Відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що на виконання кредитного договору № 393646389 від 20.08.2024, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавцем було здійснено переказ коштів ОСОБА_1 20.08.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-ххх-НОМЕР_1 на суму 10 500,00 грн (а. с. 35 зворот). Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліол плюс» за кредитним договором № 393646389 від 20.08.2024, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 22.10.2024 по 16.10.2025 становила 39 217,50 грн, з яких: 10 500,00 грн - за тілом кредиту, 23 467,50 - за процентами, 5 250,00 грн - неустойка (а.с. 15 зворот-16). 22.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/5, згідно з яким право вимоги щодо стягнення заборгованості з боржників, указаних у відповідних Реєстрах прав вимоги було відступлено позивачу (а. с. 8 зворот-11). Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги від 22.10.2024 та розрахунку заборгованості, позивач набув права грошової вимоги до відповідача на суму 25 672,50 грн, яка складається з 10 500,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу та 9 922,50 грн - заборгованості по процентам з користування кредитом, 5 250,00 грн - неустойка (а. с. 11 зворот-13). ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надсилало ОСОБА_1 на електронну адресу, зазначену при укладенні кредитного договору, повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 393646389 від 20.08.2024 у якому зазначено, що право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «Таліон плюс» (а.с. 36). ТОВ «Таліон плюс» надсилало на електронну адресу ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору № 393646389 від 20.08.2024, у зв`язку з простроченою заборгованістю за вказаним кредитним договором (а.с. 36 зворот). Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно із ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, що позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит та перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Договір позики №393646389 від 20.08.2024 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був відправлено 20.08.2024 о 15:05:12, та введено позичальником 20.08.2024 о 15:05:41, відповідно до частин 6, 8 ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. З матеріалів справи вбачається, що Договір кредитної лінії від 20.08.2024 № 393646389 та Паспорт споживчого кредиту до договору були підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці на отримання грошових коштів у кредит від 20.08.2024 зазначені № договору (оферта) 393646389, дата укладення договору 20.08.2024, сума кредиту (кредитного ліміту) 10 500,00 грн, сума першого траншу 10 500,00 грн., початковий строк дисконтного періоду кредитування 30 днів, строк кредитування 1826 днів та персональні дані ОСОБА_1 , його фінансовий номер телефону - НОМЕР_2 , електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , документ що посвідчує особу, РНОКПП, адреса проживання, номер банківської картки - НОМЕР_3 та строк її дії. Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що на виконання кредитного договору № 393646389 від 20.08.2024, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавцем було здійснено переказ коштів ОСОБА_1 20.08.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 хх-ххх-НОМЕР_1 на суму 10 500,00 грн. Відповідно до п. 8.3 Договору кредитної лінії №393646389 від 20.08.2024, на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором, базова процентна ставка складає 1,50 відсотків на день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним. Згідно п. 7.3. Договору, кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 19.09.2029. Однак, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 20 серпня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Також колегія суддів враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Договір кредитної лінії №393646389 укладено 20.08.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому мають застосовуватися положення ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зважаючи на викладене вище, за період з 20 серпня 2024 року по 21 серпня 2024 року (період встановлених законодавством 120 днів) проценти повинні були нараховуватись із застосуванням максимальної розміру денної процентної ставки в розмірі 1,5%, що за 1 день становило б 157,50 грн. Лише з 22 серпня 2024 року по 16 січня 2025 року проценти повинні були нараховуватись відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за денною ставкою 1%, що за 178 дні складає 18690 грн. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимоги ТОВ «Таліон плюс» та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 500,00 грн та проценти за користування кредитом за період з 20 серпня 2024 року по 16 січня 2025 року, у розмірі 18847.5 грн. З урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодування судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції у сумі 2 422,40 грн та у суді апеляційної інстанції у сумі 3 633,60 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України розмір гонорару адвоката визначається договором про надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду позову судом першої інстанції ТОВ «Таліон плюс» надало: ордер на надання правничої допомоги, копію Договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, копію Додаткової Угоди №67 від 30.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги №№5 від 02.12.2024, копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2024 на суму 5 000,00 грн, копію платіжної інструкції за оплату за надання правової допомоги на суму 5 000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 38-44). З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон плюс» витрат зі сплати судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій (судовий збір 2092.95 грн та 3139.43 грн; витрати на правову допомогу у суді першої інстанції 4320 грн). У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Луєнко Ю.В. не зазначав про незгоду з відсотками по кредитному договору, а тому витрати на правову допомогу відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» - задовольнити частково. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 березня 2025 року - скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 - задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (ЄДРПОУ: 39700642, 14017, вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів) заборгованість за кредитним договором № 393646389 від 20 серпня 2024 року у розмірі 29347 грн. 50 коп, з яких 10 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 18847 грн 50 коп - заборгованість за відсотками. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» судовий збір у розмірі 5 232 грн 38 коп. та у відшкодування витрат на правову допомогу в суді першої інстанції 4320 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуюча: Судді: