Постанова Одеський апеляційний суд № 509/1138/25

Номер провадження: 22-ц/813/5042/25 Справа № 509/1138/25 Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» про стягнення коштів за не отримане речове майно та розірвання Персонального меморандуму, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст заяви про забезпечення позову. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» у межах суми позовних вимог 522892,80 грн, до прийняття рішення у справі. представником зазначено номер рахунку відповідача, а також вказано й щодо інших рахунків, що можуть бути виявлені в процесі примусового виконання ухвали суду. В обґрунтування заяви вказано, що від відповідача отримано відзив, у якому останні заперечують проти позовних вимог у повному обсязі. Проте позивач виконала всі зобов`язання згідно договору, а відповідач на момент подання позову до суду будинок навіть не збудував, також кооператив розпочав вимагати сплати залишкових внесків, погрожуючи розірванням договору в односторонньому порядку з утриманням 7% від сплачених коштів, що є неправомірним. Вжиття заходів забезпечення позову є необхідним та обґрунтованим, оскільки воно спрямоване на захист прав позивачки та гарантування реального виконання судового рішення в майбутньому. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 березня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 подану в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі №509/1138/25 за позовом ОСОБА_1 до ОК «АРТ ВІЛЛЬ» про стягнення коштів за неотримане речове майно та розірвання Персонального меморандуму, відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що бездіяльність та протиправна поведінка відповідача, що проявляється в ухиленні від виконання взятих на себе зобов`язань щодо будівництва багатоповерхового житлового будинку у визначені строки, неповерненні значної суми коштів, сплачених позивачкою за Персональним меморандумом №АВ-20-03/00014, а також у відсутності реагування на її вимоги щодо розірвання договору, свідчить про свідоме ухилення Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» від виконання договірних зобов`язань. У цьому конкретному випадку існує прямий зв`язок між заявленими позивачкою заходами забезпечення позову та предметом позову, яким є стягнення грошових коштів за договором інвестування будівництва багатоповерхового житлового будинку та повернення сплачених коштів у зв`язку з ухиленням відповідача від виконання своїх зобов`язань. Застосування заходів забезпечення позову у межах цієї справи сприятиме ефективному захисту майнових прав позивачки, мінімізує ризики неповернення коштів і, відповідно, запобігатиме можливому виведенню активів Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ». З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про відмову у забезпеченні позову. Відсутність таких заходів може унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивачки. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду. Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 п. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, виходячи із принципу співмірності, із відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, беручи до уваги, що накладення арешту на рахунки відповідача є заходом, який призводить до суворих обмежень для власника рахунків у їх користуванні, та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав відповідача у справі на користування належних коштів. Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа. Частиною третьою статті 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника. За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним. До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України). Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21). У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 звернулась до ОК «АРТ ВІЛЛЬ» з позовною заявою про розірвання Персонального меморандуму асоційованого члена кооператива №АВ-20-03/00014, укладеного 28 жовтня 2021 року між ОК «АРТ ВІЛЛЬ» та ОСОБА_1 , а також стягнення пайового, вступного та цільового внеску у розмірі 447 640,10 гривень, неустойки/пені у розмірі 28 219,76 гривень, моральної шкоди у розмірі 47 032,76 гривень. У заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на грошові кошти Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» у межах суми позовних вимог 522892,80 грн. Водночас колегія суддів зауважує, що ОК «АРТ ВІЛЛЬ» є суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність «Комплексне обслуговування об`єктів». Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в межах спірної суми повинно забезпечити збалансованість інтересів сторін та надати можливість виконати рішення у разі задоволення позову, та не призведе до втручання у підприємницьку діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем, задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову. Тобто вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як юридична особа. Колегія суддів зазначає, що ОК «АРТ ВІЛЛЬ» є суб`єктом господарської діяльності, а забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти може негативно вплинути на господарську діяльність відповідача, оскільки накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, порушує права та інтереси третіх осіб, з урахуванням того, що відповідач не має можливості вести господарську діяльність для виконання своїх господарських функцій виконання вже укладених договорів з іншими клієнтами. Таким чином, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити саме з цих підстав. Щодо доводів апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Додатково апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовані мотивувальною частиною постанови апеляційного суду. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення необхідно змінити в частині мотивування. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 березня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19 червня 2025 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева