Постанова Харківський апеляційний суд № 638/19413/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/19413/24 Номер провадження 22-ц/818/2510/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року в складі судді Невеніцина Є.В. по справі № 638/19413/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі № 520/14348/19 роз`яснено рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/14348/19 від 31 січня 2020 року таким чином, що при його виконанні слід проводити виплати пенсії в повному обсязі за вислугу років 90 відсотків від розміру заробітної плати та проводити перерахунки пенсії з дати звернення за перерахунком. Згідно ст.81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ з 01 січня 2022 року підвищено посадові оклади керівника окружної прокуратури у відповідності до довідки, наданої Чернігівською обласною прокуратурою від 27 січня 2022 року № 21-9, де розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нормами, чинними на 01 січня 2022 року за відповідною (прирівняною) посадою прокурора району, становить: (на день звільнення/призначення пенсії) 87 500,00 грн без зменшення або ділення на загальну, вказану в довідці про грошове забезпечення, без обмежень максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, без її оподаткування та нарахування військового збору та проводити виплати перерахованої пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії і повному обсязі та без обмежень. У разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити перерахунок пенсії та її виплати, з урахуванням виплачених сум, але не більш як за 12 місяців, тобто з моменту звернення про перерахунок пенсії до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі № 520/13929/23, яке набрало законної сили 24 серпня 2023 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження суми пенсії ОСОБА_1 у 2023 році шляхом фіксації її розміру 57 099,79 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01 січня 2023 року, враховуючи підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни II групи з врахуванням зростання прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 520/30249/23, яке набрало законної сили 01 січня 2024 року, визнано протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В М. щодо розгляду запиту ОСОБА_1 від 05 жовтня 2023 року. Зобов`язано начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В.М. надати відповідь на запит від 05 жовтня 2023 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 520/37462/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №963020121839 від 05 грудня 2023 року в частині обмеження йому пенсії на рівні 79 990,40 грн. Вказав, що згідно даних з його електронної пенсійної справи станом на 15 вересня 2024 року основний розмір пенсії від середнього заробітку становить 78 750,00 грн, додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 379,60 грн, підвищення інвалідам армії, прирівняним до інвалідів війни 2 групи (40% від 2361 грн) 944,40 грн та цільова допомога інвалідам війни II-групи 50,00 грн, а всього 80 124,00 грн. Проте максимальний розмір його пенсії залишився на тому ж рівні - 79 990,40 грн. Отже, кожного місяця йому фактично виплачується 79 999,40 грн замість 80 124,00 грн, тобто його незаконно позбавляють щомісяця по 124,60 грн, а всього з початку року 1121,40 грн, які є його власністю. Зазначив, що у 1986 році йому довелося безпосередньо виконувати обов`язки військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого він став інвалідом 2 групи. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави його прав, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, яку він оцінює у 50 000,00 грн. Просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 50 000,00 грн як компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. 01 листопада 2024 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що вона є неналежним відповідачем у справі. Позивач не надав фактичного підтвердження завданої шкоди. Тривале, на думку позивача, невиконання рішення суду не є достатньою підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення та завданою шкодою. На даному етапі подальше виконання рішення суду від відповідача не залежить, оскільки це можливо лише після виділення Пенсійним фондом України відповідних коштів, при цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснило всі необхідні дії на виконання рішення суду. Невиконання судового рішення в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. У спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання рішень Харківського окружного суду. Покладання у такій ситуації на відповідача, який не є розпорядником бюджетних коштів, обов`язку відшкодування шкоди також не відповідає нормі ст. 19 Конституції України та по суті є подвійним стягненням. 15 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано достатніх та належних доказів щодо обставин, які б свідчили про заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій відповідача, наслідки таких страждань та причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками. Позивачем не надано доказів того, що внаслідок дій відповідача виникли фактори, які спричинили стресовий стан та значні душевні страждання. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що дії/бездіяльність відповідача призвели до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання, що досягнуло такого рівня страждання або приниження, які заподіяли йому моральну шкоду, враховуючи, що розмір недоплаченої суми пенсії, порівняно із загальним її розміром, є незначним. Сама по собі недоплата позивачу пенсії за умови недоведеності настання для особи таких негативних наслідків, що можна трактувати як моральні страждання, не дає суду законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, ДКСУ не є належним відповідачем у справі. На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 01 березня 2025 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту заподіяння йому моральної шкоди, не врахував правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 611/62/16-ц. Відповідачем у справі є держава, що бере участь у спірних правовідносинах через орган, діями якого завдано шкоди. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до адміністративного суду з позовами до Головного управління Пенсійного фонду України у зв`язку з порушенням його прав при нарахуванні і виплаті пенсії. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі № 520/14348/19 роз`яснено рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/14348/19 від 31 січня 2020 року таким чином, що при його виконанні слід проводити виплати пенсії в повному обсязі за вислугу років 90 відсотків від розміру заробітної плати та проводити перерахунки пенсії з дати звернення за перерахунком. Згідно ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ з 01 січня 2022 року підвищено посадові оклади керівника окружної прокуратури у відповідності до довідки, наданої Чернігівською обласною прокуратурою від 27 січня 2022 року № 21-9, де розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нормами, чинними на 01 січня 2022 року за відповідною (прирівняною) посадою прокурора району, становить: (на день звільнення/призначення пенсії) 87 500,00 грн без зменшення або ділення на загальну, вказану в довідці про грошове забезпечення, без обмежень максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, без її оподаткування та нарахування військового збору та проводити виплати перерахованої пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії і повному обсязі та без обмежень. У разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити перерахунок пенсії та її виплати, з урахуванням виплачених сум, але не більш як за 12 місяців, тобто з моменту звернення про перерахунок пенсії до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області (а.с. 6-9). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі № 520/13929/23, яке набрало законної сили 24 серпня 2023 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження суми пенсії ОСОБА_1 у 2023 році шляхом фіксації її розміру 57 099,79 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01 січня 2023 року, враховуючи підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни II групи з врахуванням зростання прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням виплачених сум (а.с. 22-27). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 520/30249/23, яке набрало законної сили 01 січня 2024 року, визнано протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В М. щодо розгляду запиту ОСОБА_1 від 05 жовтня 2023 року. Зобов`язано начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В.М. надати відповідь на запит від 05 жовтня 2023 року (а.с. 15-21). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 520/37462/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 963020121839 від 05 грудня 2023 року в частині обмеження ОСОБА_1 пенсії на рівні 79 990,40 грн (а.с. 10-14). Відповідно до даних посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2019 року та посвідчення серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2010 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги та компенсації, встановленні Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни (а.с. 28). Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Нормами статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд. За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66). В одній з перших справ проти України, в якій Європейський суд з прав людини розглядав питання наявності ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг на тривале невиконання судових рішень, суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06). Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №520/13929/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження суми пенсії ОСОБА_1 у 2023 році шляхом фіксації її розміру 57 099,79 грн та зобов`язано здійснити перерахунок. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 520/30249/23 визнано протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В М. щодо розгляду запиту ОСОБА_1 від 05 жовтня 2023 року та зобов`язано його надати відповідь на цей запит. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 520/37462/23, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 963020121839 від 05 грудня 2023 року в частині обмеження ОСОБА_1 пенсії на рівні 79 990,40 грн. Таким чином, факти протиправних дій, рішень та бездіяльності відповідача встановлені вказаними судовими рішеннями Харківського окружного адміністративного суду. При цьому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області № 963020121839 від 05 грудня 2023 року в частині обмеження ОСОБА_1 пенсії на рівні 79 990,40 грн, однак відповідач продовжує виплачувати позивачу пенсію у такому розмірі, щомісяця недоплачуючи ОСОБА_1 по 124,60 грн. Проти встановлених обставин відповідачі у відзивах на позов не заперечували. Позивач, будучи пенсіонером, інвалідом 2 групи, змушений був неодноразово звертатись до суду за оскарженням дій відповідача щодо обмеження розміру його пенсії, а також бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит, що не входить до його звичайного способу життя. Саме через протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неправильного обчислення розміру пенсії та виплати її у заниженому розмірі позивач був змушений відстоювати свої права та інтереси. Невиконання рішення суду та неотримання пенсії в повному обсязі призвело до порушення прав позивача, а також до необхідності змін у способі життя та додаткових зусиль для його організації, з урахуванням того, що пенсія є для позивача джерелом для існування. Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа "Науменко проти України"). У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення). Оскільки судовими рішеннями адміністративного суду встановлено протиправність дій та бездіяльності відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями та бездіяльністю моральної шкоди. Незначний розмір щомісячної недоплати пенсії порівняно з її розміром в цілому не свідчить про те, що у зв`язку з такими протиправними діями та невиконанням рішення суду позивачу не завдано моральних страждань. Посилання суду першої інстанції на те, що питання належного виконання рішення суду з приводу нарахування та виплати пенсійного забезпечення може бути вирішено шляхом встановлення судового контролю за виконанням судового рішення адміністративного суду, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, є слушними, однак можливість встановлення судового контролю і оскарження дій відповідача не позбавляє позивача права на обрання способу захисту своїх прав та інтересів на власний розсуд, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди. Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Ураховуючи вищенаведене, фактичні обставини справи, а також характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за доцільне визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, в сумі 2000,00 грн. Зазначене відповідає висновкам, яких дійшов Верховний Суд у постановах Великої Палати від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), від 14 квітня 2020 року у справі № 265/6121/18 (провадження № 61-8251св19), від 27 травня 2020 року у справі № 554/8204/16-ц (провадження № 61-527св19). Щодо залучення Державної казначейської служби України як відповідача у справі колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, згідно якого належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (п. 43 постанови). Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (п. 44 постанови). Згідно підпунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на його користь з Державного бюджету України 2000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Частинами 1, 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, судові витрати відносяться за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 2000 (дві тисячі) 00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позову в іншій частині відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 19 червня 2025 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина