Постанова Одеський апеляційний суд № 501/759/21

Номер провадження: 22-ц/813/230/25 Справа № 501/759/21 Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.05.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів: Громіка Р.Д., Комлевої О.С., при секретарі судового засідання: Узун Н.Д., за участю представника позивача адвоката Шевчук В.В., переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (- далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги мотивувала тим, що 11 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 7277, яким звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що виконавчий напис підлягає скасуванню з тих підстав, що він був вчинений поза межами строку позовної давності, так як АКБ «Райффайзенбанк Україна», який є правонаступником АТ «ОПТ Банк», 14 січня 2010 року направив на адресу позичальника та на адресу поручителів досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №ML-500/067/2005 від 30.08.2005. Надіславши таку вимогу, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором, який є таким, що настав після спливу 30-ти календарних днів з дати отримання досудової вимоги, тобто 20.02.2010, так як виконавчий напис було вчинено 11.10.2013, тобто після спливу 3-річного строку позовної давності, що є порушенням ст. 88 ЗУ «Про нотаріат». Позивачка повідомила, що Іпотечним договором №PML-500/067/2005 не передбачено такого способу позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки як виконавчий напис, а нотаріус не перевірив безспірність заборгованості за кредитним договором. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надав відзив на позовну заяву в якій вказав, що позов не визнає, повідомив, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. діяв правомірно та в межах закону. Відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності (т. 1 а.с. 111-113), яку мотивував тим, що позивачу про існування оскаржуваного виконавчого напису було відомо ще в 2017 році коли розглядалась в Іллічівському міському суді Одеської області цивільна справа №501/1900/17 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за участю третіх осіб - Чорноморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області, приватного нотаріуса Бондар І.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису №7277 від 11.10.2013, таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, позивачка звернулась до суду з позовною заявою поза межами встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності в зв`язку з чим просив суд застосувати до позовної заяви ОСОБА_1 строк позовної давності та відмовити у задоволені позову. Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. надала суду пояснення в яких вказала, що в задоволені позову просить відмовити з тих підстав, що посилання позивача на те, що оскаржуваний виконавчий напис нею був вчинений з порушення закону не відповідає дійсності. Безспірність в розумінні ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин при яких вважається наявність боргу. Зазначила, що вона при вчинені виконавчого напису не пропустила строк позовної давності, оскільки під час вчинення виконавчого напису вона керувалась строками які визначені ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» а не строком визначеним ЦК України, оскільки останні це строки в межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого права. Також повідомила суд, що надати суду належним чином завірені копії документів, які були подані ТОВ «ОТП Факторинг Україна» для вчинення виконавчого напису від 11.10.2013 за реєстровим номером №7277 щодо стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках вона не може, так як на підставі акту від 09.01.2018 копії виконавчих написів та документи на підставі яких вони були вчинення за 2013 рік були знищені. 13 січня 2022 року рішенням Іллічівського міського суду Одеської області відмовлено у визнанні поважними причини пропущення позовної давності. Відмовлено у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_2 ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 січня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 29 травня 2025 року об 13 год 30 хв з`явився представник апелянта адвокат Шевчук В.В., інші учасники справи до суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (т. 3, а.с. 125-133). Від приватного нотаріуса Бондар І.М, до суду надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи. Третій особі ОСОБА_2 судові повістки направлялись на адресу її проживання та реєстрації, в свою чергу поштові відправлення повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Апеляційним судом було опубліковано на офіційному веб-сайті суду повідомлення ОСОБА_2 про судове засідання по справі №501/759/21, яке призначене на 29 травня 2025 року об 13 год 30 хв. Таким чином, оскільки судові повістки направлялась на всі відомі суду адреси місця проживання та реєстрації третьої особи та враховуючи, що отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а саме суду, апеляційний суд в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення третьої особи про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачка знала про наявність оскаржуваного виконавчого напису починаючи з 22 лютого 2018 року, однак на власний розсуд розпорядилась своїм правом на захист, у визначений ст. 257 ЦК України строк, до суду за захистом свого права не звернулась, а звернулась лише 16 березня 2021 року, а тому підлягає застосуванню строк позовної давності. Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними, з огляду на наступне. Так, судом встановлено, що 30 серпня 2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №ML-500/067/2005 на підставі якого останній був наданий кредит у розмірі 22 000 доларів США (т. 1 а.с. 24). 30 серпня 2005 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №PML-500/067/2005 за яким предметом іпотеки є кв. АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 29). 21 січня 2010 року боржники отримали вимогу кредитора про погашення заборгованості в строк 30 календарних днів з дати отримання вимоги (а.с. 33-35). Тим самим зобов`язання мало бути виконаним до 20 лютого 2010 року. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. 13 жовтня 2013 року, тобто після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги за строком виконання 20 лютого 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис за реєстровим №7277 за яким було звернено стягнення на предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_2 (а.с. 23). Постановою приватного виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 18.12.2019, на підставі оскаржуваного виконавчого напису, було відкрито виконавче провадження (т. 1 а.с. 9-10). Відповідач надав суду заяву в якій просив суд відмовити у задоволені позову в зв`язку з пропуском позивачкою строку позовної давності. Про наявність оскаржуваного виконавчого напису ОСОБА_1 , як зазначає відповідач, було відомо ще в 2017 році коли Іллічівським міським судом Одеської області розглядась цивільна справа №501/1900/17 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за участю третіх осіб- Чорноморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області, приватного нотаріуса Бондар І.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису №7277 від 11.10.2013, таким, що не підлягає виконанню. З позовною заявою вона звернулась лише 16.03.2021, тобто з пропуском визначеного ст. 257 ЦК України строку позовної давності. ОСОБА_1 надала суду клопотання про визнання строку на подання позовної заяви пропущеним з поважних причин та його поновлення. Клопотання обґрунтовує тим, що у лютому 2021 року її сестра ОСОБА_6 повідомила їй, що в неї арештовані рахунки та ОСОБА_1 почала з`ясовувати причину арешту та дізналась про відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису. По цивільній справі №501/1900/17 вона була залучена як третя особа, інтереси позивача представляв адвокат Мацко В.В. та її мати. Сестра ОСОБА_7 запевняла її, що розгляд справи ще триває та вона перебувала у повній впевненості, що по справі рішення ще не ухвалене та лише в лютому 2021 року вона дізналась, що відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. Вважає, що пропустила строк звернення до суду із позовною заявою з поважних причин та просить суд його поновити. Судом встановлено, що в провадження Іллічівського міського суду Одеської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», треті особи: Чорноморський ВДВС ГТУЮ в Одеській області, приватний нотаріус Бондар І.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису №7277 від 11.10.2013, таким, що не підлягає виконанню (справа №501/1900/17) (т. 1 а.с. 114-119). Отримання ОСОБА_1 судових повісток та процесуальних документів про оскарження виконавчого напису підтверджується даними поштових повідомлень (а.с. 146, 163-171), які ОСОБА_1 почала отримувати з 22.02.2018 (т. 1 а.с. 165), а тому саме з цієї дати обчислюється строк позовної давності, тобто коли позивачка ОСОБА_1 довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Позивач ОСОБА_8 в заяві (т. 1 а.с. 97) вказує, що їй було відомо, що її мати ОСОБА_9 звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Від свого імені вона не зверталась з позовом так як вважала, що у випадку задоволенні позову матері по справі №501/1900/17 виконавчий напис був би скасований в цілому, а не в частині прав та інтересів матері. Виходячи з викладеного, строк позовної давності для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свого порушеного права щодо виконавчого напису нотаріуса почався 22 лютого 2018 року, а саме з дати отримання судової повістки по справі №501/1900/17. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Строк карантину неодноразово продовжувався, в зв`язку з чим карантин в Україні діяв в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року. Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови №211, тобто 12.03.2020. А тому, у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності). Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2021 року у справі №914/1560/20. Строк позовної давності для ОСОБА_1 сплинув 22 лютого 2021 року, тобто вже після того як на території України введено карантин. До суду ОСОБА_1 з позовом звернулась 16 березня 2021 року. Виходячи з викладеного, висновок щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності є помилковим, адже такий строк сплинув вже після початку дії карантину, строк позовної давності під час якого продовжується на час його дії. Таким чином, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкового рішення. Також судом встановлено, що 10 листопада 2022 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 22 листопада 2019 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 22 травня 2023 року рішенням Іллічівського міського суду Одеської області позов ОСОБА_3 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (треті особи: Іллічівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_10 ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено частково. Визнано виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 11.10.2013 за реєстровим №7277 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі Іпотечного договору №PML - 500/067/2005 (майнова порука), укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), посвідченого 30.08.2005 приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. за реєстровим №6507, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ML - 500/067/2005 від 30.08.2005, укладеного між ОСОБА_11 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», яка станом на 11.10.2013 становить 15 619, 42 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 14 917,89 доларів США, заборгованість за відсотками - 701,53 доларів США, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (код 36789421) таким, що не підлягає виконанню. Із вказаного вбачається, що виконавчий напис нотаріуса.ю який є предметом спору у даній справі вже скасовано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 травня 2023 року, судове рішення набрало законної сили та є чинним. Ураховуючи викладені обставини колегія судді вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю бо частково (п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Згідно ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 січня 2022 року слід скасувати та провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюзакрити. Керуючись ст. ст. 255, 367, 368, 374, 377, ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 січня 2022 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 16 червня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік О.С. Комлева