Ухвала КАС ВС № 420/17107/24

УХВАЛА 18 червня 2025 року Київ справа № 420/17107/24 адміністративне провадження № К/990/24725/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №420/17107/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, ВСТАНОВИВ: 16.06.2025 до суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці (далі - Митниця, скаржник) на судові рішення у цій справі, подана за допомогою підсистеми «Електронний суд» 06.06.2025. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи пункту 2 частини другої статті 52, пунктів 2, 3 частини другої статті 53, частини третьої статті 53, пункту 2 частини шостої статті 54, частину першу статті 55, частини другу, четверту, п`яту, дев`яту, десяту статті 58, частину першу статті 254, частини першу-третю статті 256, частини першу, четверту статті 337 Митного кодексу України, стандартні правила 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року № 684, пунктів 1.1, 2.1, 2.2.7, 2.2.10, 2.2.13, 2.2.4 розділів 1, 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01 липня 2021 року №

476. Разом з тим, за змістом касаційної скарги скаржник в загальному вказує на правомірність прийнятих ним рішень про коригування митної вартості з огляду на наявність розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах та цитує норми митного законодавства. Водночас обов`язкових умов, що мають бути зазначені при оскарженні судового рішення на цій підставі, не зазначено. Так, скаржник не зазначає, який висновок апеляційного суду є неправильним і чому, а також як, на його думку, мають застосовуватися наведені ним норми. Більше того, в подальшому за змістом касаційної скарги скаржник звертає увагу на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.07.2022 у справі № 808/865/18, від 28.07.2021 у справі № 808/3022/17, від 26.07.2021 у справі № 813/8725/14, від 16.07.2021 у справах № 804/3702/16, №804/769/16, від 03.08.2021 у справі №640/13657/20. Однак, скаржник не обґрунтовує, в чому він вбачає подібність правовідносин у наведених ним справах з правовідносинами у справі, у якій подано касаційну скаргу. При цьому подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Цитуючи у касаційній скарзі витяги із наведених постанов Верховного Суду, скаржник не наводить висновок судів, який суперечить такій позиції Верховного Суду. Крім того Митниця , у касаційній скарзі хоча і вказує на неврахування судами висновків Верховного Суду, проте, не посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Окремо слід зазначити, що зміст касаційної скарги фактично зводиться до доведення наявності у Митниці права на здійснення перевірки числового значення заявленої митної вартості за наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Водночас, з оскаржуваних судових рішень слідує, що суди не заперечували такого права, але дослідили й надали правову оцінку кожній окремо обставині, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобів комерційного призначення. Водночас, касаційна скарга не утримує доводів в частині помилковості висновків судів в цій частині з належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України. Усталеною є

позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню. Фактично, у касаційній скарзі відповідач висловлює незгоду саме зі здійсненою судами оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, скаржник вказує на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи. Слід зазначити, що якщо скаржник вважає, що апеляційним судом було порушено норми процесуального права в частині дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Таким доводам кореспондує передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень і відповідний пункт частини другої статті 353 КАС України, на які за змістом касаційної скарги скаржник не посилається. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Одеської митниці підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №420/17107/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон