Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/11535/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11535/24 Суддя І інстанції Богатинський Б.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправним рішення № 084150005682 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.11.2024, в якому не зараховані до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1986 періоди роботи в колгоспі з 01.09.1979 по 05.08.1986 та з 13.12.1986 по 16.03.1996, оскільки записи внесено з порушенням Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 24.04.1975 № 310 (а саме відсутня назва колгоспу при прийнятті на роботу, дата реорганізації в КСП, печатки на інформації за кожний рік). - зобов`язати відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 30 квітня 2024 року та зарахувати до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1986 періоди роботи в колгоспі з 01.09.1979 по 05.08.1986, та з 13.12.1986 по 16.03.1996. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.11.2024 №084150005682 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1986 періоди роботи в колгоспі з 01.09.1979 по 05.08.1986, з 13.12.1986 по 16.03.1996, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Посилається на правомірність рішення від 01.11.2024 №084150005682 про відмову у призначенні пенсії. Вказує на те, що до страхового стажу Позивача відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1986 не зараховано періоди роботи в колгоспі з 01.09.1979 по 05.08.1986, з 13.12.1986 по 16.03.1996, оскільки в порушення Основних Положень в записах відсутня назва колгоспу при прийнятті на роботу, дата реорганізації КСП, підстави внесення за кожний рік не містять номеру та дати документу. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач 25.10.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Розглянувши заяву та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (визначений структурний підрозділ органу за принципом екстериторіальності) прийняте рішення від 01.11.2024 № 084150005682 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за відсутності необхідного страхового стажу 31 рік. У оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1986 не зараховано періоди роботи в колгоспі з 01.09.1979 по 05.08.1986, з 13.12.1986 по 16.03.1996, оскільки в порушення Основних Положень в записах відсутня назва колгоспу при прийнятті на роботу, дата реорганізації КСП, підстави внесення за кожний рік не містять номеру та дати документу. Не погоджуючись з рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Як встановлено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. В довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У спірні періоди роботи позивача діяв Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі Постанова № 310). Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Постанови № 310). Згідно із пунктом 6 Постанови № 310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 07.08.1986 позивач: - №1 - з 01.09.1979 прийнятий в члени колгоспу «Пам`ять-Леніна» Михайлівського району Запорізької області, - №2 - з 05.08.1986 звільнений з членів колгоспу у зв`язку із зміною місця проживання. - №3 з 13.12.1986 прийнятий в члени колгоспу «Пам`ять -Леніна» Михайлівського району Запорізької області, - №4 - 17.03.1996 колгосп «Пам`ять -Леніна» перейменований в КСП «Пам`ять-Леніна», - №5 - 03.03.2000 припинив членство в КСП «Пам`ять-Леніна» у зв`язку з реорганізацією. На сторінках 18-21 в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 07.08.1986 містяться записи про трудову участь в громадському господарстві у спірному періоді. При цьому, з приводу відсутності у трудовій книжці колгоспника інформації про назву колгоспу при прийнятті на роботу, дати реорганізації КСП, номеру та дати документу в підставах внесення за кожний рік, колегія суддів зазначає, що позивач не є особою, яка відповідальна за ведення та заповнення трудової книжки, а тому на нього не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. При цьому, як правильно було зазначено судом першої інстанції, відповідно до вимог пункту 13 Положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки, зокрема і трудової книжки колгоспника може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17. Зважаючи на наведене, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.11.2024 №084150005682 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 07.08.1986 періоди роботи в колгоспі з 01.09.1979 по 05.08.1986, з 13.12.1986 по 16.03.1996, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 17 червня 2025 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова