Постанова 4809 № 404/9899/23

ПОСТАНОВА Іменем України 12 червня 2025 року м. Кропивницький справа № 404/9899/23 провадження № 22-ц/4809/776/25 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л., за участі секретаря Бойко В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кундас Вікторії Андріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 січня 2025 року у складі судді Квітки О. О. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути на свою користь заборгованість за договором позики від 01.03.2021 №3010321-01 в редакції за додатковою угодою від 15.02.2022 № 3 в розмірі 63 667 грн 77 коп, що згідно курсу АТ КБ «ПриватБанк» станом на 14.11.2023 складає 1 695, 55 доларів США. Позовна заява мотивована тим, що між сторонами укладено договір позики від 01.03.2021 № 3010321-01 з урахуванням додаткової угоди від 15.02.2022 №

3. За вказаним договором позики фактично відповідач отримав від позивача 97 060 грн, що по курсу в АТ КБ «ПриватБанк» станом на момент укладення договору є еквівалентом 3 376 доларів США. Відповідно до вимог укладеної додаткової угоди від 15.02.2022 № 3 до договору позики від 01.03.2021 № 3010321-01 відповідач зобов`язався повернути вказані кошти до 01.03.2022. Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та порядку, передбаченому цим договором, буде відповідати 3 376 доларам США за курсом їх продажу в АТ «ПриватБанк» не пізніше 01.03.2022. Крім того, вказаний договір позики з урахуванням додаткової угоди від 15.02.2022 № 3 містить у своєму змісті графік повернення боргу, який погоджений з відповідачем, про що свідчить його підпис у додатковій угоді, згідно з яким відповідач повинен повертати борг одним платежем до 01.03.2022. Також, на підтвердження факту отримання коштів відповідачем власноруч було складено боргову розписку від 15.02.2022 та укладено договір застави транспортного засобу від 01.03.2021, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саломатовою М. В. Відповідач лише частково виконав свої боргові зобов`язання, передбачені договором позики від 01.03.2021 № 3010321-01 з урахуванням додаткової угоди від 15.02.2022, всю суму боргу не повернув, чим порушив виконання прийнятих зобов`язань, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених майнових прав. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01.03.2021 № З010321-01 в редакції за додатковою угодою від 15.02.2022 № 3 в розмірі 63 667,77 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп. Рішення суду мотивоване тим, що грошове зобов`язання відповідачем по поверненню позивачу відповідної суми не виконано, а тому ураховуючи умови договору та положення статті 533 ЦК України, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Кундас В. А., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 січня 2025 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Виходячи із змісту додаткової угоди № 3 від 15.02.2022, сторони фактично збільшили розмір позики на 13 940 грн, що було еквівалентно 485 доларам США. Судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те, що станом на момент написання додаткової угоди до основного договору (договору позики № 3010321-01 від 01.03.2021) заборгованість відповідача складала 97 060 грн. Помилковим є також висновок суду першої інстанції про те, що на підставі договору позики відповідачем були отримані грошові кошти в сумі 83 120 грн, а на підставі додаткової угоди було отримано додатково 97 060 грн. Відповідачем в підтвердження отримання грошових коштів на підставі договору позики від 01.03.2021 № 3010321- 01 не видавалася письмова розписка про отримання грошових коштів, сторони додатковою угодою фактично встановили новий строк виконання зобов`язань кредитора щодо повернення позики. На вимогу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 була написана розписка про отримання позики, але судом не враховано те, що розписка була написана на загальну суму заборгованості, яка виникла на підставі договору позики та додаткової угоди. Крім того, судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги докази надані відповідачем про погашення договору позики за період з 02.04.2021 по 29.01.2022 (до укладення додаткової угоди до договору позики). Відзив на апеляційну скаргу Від адвоката Козара М. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справиу судовомузасіданні в суді апеляційної інстанції В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, адвокат Козар М. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , заперечував проти доводів апеляційної скарги. ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки, відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явилися, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики № 301032101 в простій письмовій формі. Відповідно до пункту 1 цього договору ОСОБА_2 (позичальник) прийняв у власність від ОСОБА_1 (позикодавець) 83 120 грн, що є еквівалентом 2 958 доларам США за встановленим сторонами обмінним курсом в АТ КБ «ПриватБанк» 1,00 долар дорівнює 28,100 грн. В свою чергу позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк та згідно з визначеним цим договором умовами в порядку передбаченому цим договором. Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим договором 2 958 доларів США, за курсом продажу в АТ «КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 6 місяців з моменту укладення цього договору, тобто до 01.09.2021. За домовленістю сторін позика є безпроцентною. Крім того, вказаний договір позики містить у своєму змісті графік повернення боргу, який погоджений з відповідачем. Пунктом 9 договору сторони передбачили, що у випадку зміни, у бік збільшення курсу гривні по відношенню до долара США, від зазначеного курсу у п. 1 цього договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долара США, встановленому АТ КБ «ПриватБанк» на день здійснення кожного платежу за цим договором. Забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором є передача в заставу рухомого майна: автомобіля HONDA. 01.03.2021 сторонами укладено договір застави транспортного засобу, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саломатовою М. В. 15.02.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі укладено додаткову угоду № 3 до договіру позики № 301032101 від 01.03.2021, якою за взаємною згодою сторони домовились внести зміни в п.1, 5, 6.1 договору позики. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди ОСОБА_2 (позичальник) прийняв у власність від ОСОБА_1 (позикодавець) грошові кошти в сумі 97 060 грн, що є еквівалентом 3 376 доларів США за встановленим сторонами обмінним курсом в АТ КБ «ПриватБанк» 1,00 долар дорівнює 28, 750 грн. В свою чергу позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк та згідно з визначеним цим договором умовами в порядку передбаченому цим договором. Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим договором буде відповідати 3 376 доларів США, за курсом їх продажу в АТ «КБ «ПриватБанк» до 01.03.2022 включно. За домовленістю сторін позика є безпроцентною. П. 5 цієї угоди визначає, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю суму позики, визначену у п.1 цього договору відповідно до графіку одним платежем до 01.03.2022. Всі інші умови вищезаначеного договору не змінні в цій угоді, залишаються чинними у попередній редакції, і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання. Угода набирає чинності з 15.02.2022 і діє до 01.03.2022. Також на підтвердження факту отримання коштів відповідачем власноруч було складено боргову розписку від 15.02.2022, в якій зазначено, що відповідно до додаткової угоди від 15.02.2022 № 3 до договору позики від 01.03.2021 № З010321-01 ОСОБА_2 отримав від Фоміна 97 060 грн, що є еквівалентом 3 376 доларам США, що за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» 1,00 долар дорівнює 28, 750 грн та зобов`яується повернути цю суму в строк до 01.03.2022 включно. Стороною відповідача на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позики було надано суду копії квитанцій за 2021 рік, відповідно до яких він сплачував на рахунок ОСОБА_1 кошти, а саме: 08.11.2021 в сумі 3429,15 грн; 25.10.2021 в сумі 1949,75 грн; 19.10.2021 в сумі 1507,54 грн; 03.09.2021 в сумі 4874,37 грн; 17.08.2021 в сумі 3474,37 грн; 02.07.2021 в сумі 3567,84 грн; 04.06.2021 в сумі 3558,79 грн; 05.05.2021 в сумі 3610,05 грн; 02.04.2021 в сумі 656,28 грн. В загальній сумі 26 628,14 грн. Згідно копій квитанцій за 2022 рік відповідач сплачував на рахунок ОСОБА_1 кошти, а саме: 29.01.2022 в сумі 7 507,54 грн; 02.08.2022 в сумі 20 026,03 грн; 27.08.2022 в сумі 28 025 грн; 02.11.2022 в сумі 15 050 грн. В загальній сумі 70 608, 57 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторонапозичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторонапозикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або диспозитивно безоплатним правочином. Розписка позичальника може бути доказом укладення договору позики та його умов. За своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16 (провадження № 14-465цс18). За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умов. Такий правовий висновок щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61?175сво21). Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Українигривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України. Однак заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, в якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема вкладу, не суперечить чинному законодавству. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Статтею 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставістатті 528 ЦК України виконала зобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у частині третійстатті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третястатті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих устатті 545 ЦК України. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 596/1123/19. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Матеріалами справи підтверджується, що 01 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики № 3010321 01 (том 1 а. с. 9-12). За умовами вказаного договору ОСОБА_2 прийняв у власність від ОСОБА_1 83 120 грн, що є еквівалентом 2 958 доларам США за встановленим сторонами обмінним курсом в АТ КБ «ПриватБанк» 1,00 долар дорівнює 28,100 грн. В свою чергу позичальник зобов`язався повернути позику у визначений цим договором строк та згідно з визначеним цим договором умовами в порядку передбаченому цим договором. Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим договором 2 958 доларів США, за курсом продажу в АТ «КБ «ПриватБанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 6 місяців з моменту укладення цього договору, тобто до 01.09.2021. Пунктом 9 вказаного договору сторони передбачили, що у випадку зміни у бік збільшення курсу гривні по відношенню до долара США, від зазначеного курсу у цьому договорі, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долара США, встановленому АТ КБ «ПриватБанк» на день здійснення кожного платежу за цим договором. 15.02.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 3 до договіру позики № 3010321 01 від 01.03.2021, якою за взаємною згодою сторони домовились внести зміни в п. 1.5, 6.1 договору позики (том 1 а. с. 24). Відповідно до пункту 1 додаткової угоди ОСОБА_2 прийняв у власність від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 97 060 грн, що є еквівалентом 3 376 доларам США за встановленим сторонами обмінним курсом в АТ КБ «ПриватБанк» 1,00 долар дорівнює 28, 750 грн. В свою чергу позичальник зобов`язався повернути позику у визначений цим договором строк та згідно з визначеним цим договором умовами в порядку передбаченому цим договором. Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому цим договором буде відповідати 3 376 доларам США, за курсом їх продажу в АТ «КБ «ПриватБанк» до 01.03.2022 включно. Пунктом 5 цієї угоди визначено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю суму позики, визначену у п. 1 цього договору відповідно до графіку одним платежем до 01.03.2022. На підтвердження факту отримання коштів відповідачем власноруч було складено боргову розписку від 15.02.2022, в якій зазначено, що відповідно до додаткової угоди від 15.02.2022 № 3 до договору позики від 01.03.2021 № З010321-01 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 97 060 грн, що є еквівалентом 3 376 доларам США, що за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» 1,00 долар дорівнює 28,750 грн та зобов`язався повернути цю суму в строк до 01.03.2022 включно (том 1 а. с. 20). Стороною відповідача на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позики було надано суду копії квитанцій, відповідно до яких він сплачував на рахунок ОСОБА_1 кошти, а саме: 08.11.2021 в сумі 3 429,15 грн; 25.10.2021 в сумі 1 949,75 грн; 19.10.2021 в сумі 1 507,54 грн; 03.09.2021 в сумі 4 874,37 грн; 17.08.2021 в сумі 3 474,37 грн; 02.07.2021 в сумі 3 567,84 грн; 04.06.2021 в сумі 3 558,79 грн; 05.05.2021 в сумі 3 610,05 грн; 02.04.2021 в сумі 656,28 грн, 29.01.2022 в сумі 7 507,54 грн; 02.08.2022 в сумі 20 026,03 грн; 27.08.2022 в сумі 28 025 грн; 02.11.2022 в сумі 15 050 грн (том 1 а. с. 53-56, 82-90). Аналіз викладеного свідчить, що між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного між ними 01 березня 2021 року договору позики, за яким відповідач зобов`язався повернути суму коштів еквівалентну 2 958 доларам США у строк до 01.09.2021. 15.02.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду, якою визначено, що ОСОБА_2 зобов`язався повернути суму позики еквівалентну 3 376 доларам США. Власноруч складеною відповідачем розпискою підтверджується, що останній 15.02.2022, відповідно до додаткової угоди від 15.02.2022 № 3 до договору позики від 01.03.2021 № З010321-01 отримав від позивача 97 060 грн, що є еквівалентом 3 376 доларам США, та зобов`язався повернути цю суму в строк до 01.03.2022 включно. Таким чином вказані обставини свідчать про те, що станом на 15.02.2022 розмір неповернутої позики становить саме 97 060 грн, що є еквівалентом 3 376 доларам США. Після складення розписки ОСОБА_2 було сплачено на рахунок ОСОБА_1 02.08.2022 - 20 026,03 грн, 27.08.2022 - 28 025 грн; 02.11.2022 - 15 050 грн. Враховуючи, що станом на день звернення до суду з позовом курс долара США становив 37,55 грн за один долар США, сума неповернутої ОСОБА_2 . ОСОБА_1 позики становить 63 667,77 грн (3 376*37,55-20 026,03-28 025-15 050). Таким чином, дослідивши зміст договору позики та додаткової угоди до нього, а також зміст складеної відповідачем розписки, врахувуючи, що останній факт власноручного написання вказаної розписки не оспорює та не надав належних доказів повернення боргу у повному обсязі, суд першої інстанції правильно встановив природу спірних правовідносин, які виникли між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що виходячи із змісту додаткової угоди № 3 від 15.02.2022, сторони фактично збільшили розмір позики на 13 940 грн, що було еквівалентно 485 доларам США, оскільки зміст додаткової угоди до договору позики та складеної ОСОБА_2 розписки свідчить про те, що станом на 15.02.2022 розмір позики становив 97 060 грн, що еквівалентно 3 376 доларам США. Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано те, що розписка була написана на загальну суму заборгованості, яка виникла на підставі договору позики та додаткової угоди, оскільки вони спростовуються змістом самої розписки, в якій зазначено, що 15.02.2022 відповідачем було отримано саме 97 060 грн, що еквівалентно 3 376 доларам США. Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги докази надані відповідачем про погашення договору позики за період з 02.04.2021 по 29.01.2022 (до укладення додаткової угоди до договору позики), оскільки вказані кошти були внесенні до складення ОСОБА_2 розписки про отримання позики. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів таінших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 квітня 2025 року було зупинено дію оскаржуваного рішення, дію рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 січня 2025 року необхідно поновити. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу адвоката Кундас Вікторії Андріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 січня 2025 рокубез змін. Поновити дію рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 січня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18.06.2025. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко