Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 352/3176/24

Справа № 352/3176/24 Провадження № 33/4808/405/25 Категорія ст.124 КУпАП Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Барана В.В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот) п`ятдесят) гривень, стягнуто судовий збір в дохід державного бюджету у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, - в с т а н о в и в : Суддею суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 13 грудня 2024 року о 07 год. 56 хв. в с. Ямниця по вул. Галицька, 53, керуючи транспортним засобом марки Нісан Ікстрейл н.з. НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя з вулицею Шевченка на заборонений червоний сигнал світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем марки Опель Корса д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по вулиці Шевченка на зелений сигнал світлофора. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду є незаконною та безпідставною, а тому просить скасувати постанову судді та прийняти нову, якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за малозначністю, оголосивши ОСОБА_1 усне зауваження, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП щодо нього закрити. Незаконною постанову суду першої інстанції вважає через те, що суд не повністю, не всебічно та не об`єктивно з`ясував обставини справи, не врахував обставини, що пом`якшують відповідальність. Не заперечує, що він порушив ПДР за наведених у постанові обставин ДТП, однак вказує, що дане ДТП він вчинив на автомобілі на іноземній реєстрації, яка надана волонтерами для потреб ЗСУ. Звертає увагу, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, а тому він не зміг надати пояснення. Вказує, що судом не було враховано, що він порушив ПДР у зв`язку із тим, що рухався із відпустки в його військову частину, яка знаходиться в зоні бойових дій, а тому одразу після оформлення матеріалів поліцейськими він на транспортному засобі із побратимами вирушив на фронт. Стверджує, що своїми діями він сприяв працівникам поліції в оформленні матеріалів по факту вказаного ДТП, підписав на прохання працівника поліції заяву про розгляд справи без його участі, однак не до кінця розумів наслідків цього. Зазначає, що він розумів, що перебуваючи на фронті не зможе прибути в судове засідання, а іншому учаснику ДТП необхідна постанова суду для отримання страхового відшкодування. Вказує, що суд не врахував його щире каяття у скоєному, відсутність тілесних ушкоджень, які могли б бути спричинені ДТП, а також те, що він є учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни, а також те, що він вперше притягається до адміністративної відповідальності. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Баран В.В. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Потерпілий ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 . Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи та були надані сторонами під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №195322 від 13.12.2024 року слідує, що водій ОСОБА_1 13.12.2024 року о 07 год. 56 хв. в с. Ямниця вул. Галицька, 53 керуючи транспортним засобом марки Нісан Ікстрейл д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по вул. Шевченка на зелений сигнал світлофора. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором ВП №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Костюком Д.Р., підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Правопорушнику були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в суді Тисменицькому районному суді, про що свідчить його власноручний підпис. У протоколі зазначено, що пояснення по суті порушення ОСОБА_1 надасть на окремому аркуші. Посвідчення водія у ОСОБА_1 працівниками поліції не вилучено та тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавався. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звинувачується в тому, що виїхав на регульоване перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, порушив п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.12.2024 року, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної події вбачається, що вона сталася за участю водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Nissan X-Trаil» д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу «Opel Corsa » номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Даною схемою зафіксовано, що обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження передньої частини автомобіля. До матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с. 3), відповідно до яких він виїжджав на своєму автомобілі Опель НОМЕР_2 в селі Ямниця з другорядної дороги на зелене світло світлофора на головну дорогу. В цей момент з лівої сторони їхав автомобіль Нісан д.н.з. НОМЕР_1 на червоне світло світлофора, який і спричинив ДТП. Так, зі змісту пояснень ОСОБА_1 , наданих працівникам поліції 13.12.2024 року (а.с. 4) вбачається, що на перехресті в с. Ямниця, він рухаючись в напрямку м. Галич пізно зауважив, що ввімкнулося червоне світло світлофора, виїхав на перехрестя, намагаючись загальмувати і здійснив зіткнення з автомобілем, який виїжджав з правого повороту. Фізичної шкоди нікому завдано не було. Згідно рапорту старшого інспектора з адмінпрактики ВП №1 Івано-Франківського районного управління ГУНП в Івано-Франківській області Вдовичин Х.С. (а.с. 6), 13.12.2024 о 08:04 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 про те, що в с. Ямниця Ямницької ТГ, відбулося ДТП між т/з марки «Опель Корса», д.н.з. НОМЕР_3 та т/з марки «Ніссан Ікстрейл», д.н.з. НОМЕР_1 . Прибувши за вищевказаною адресою було встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи т/з марки «Ніссан Ікстрейл», д.н.з. НОМЕР_1 в с. Ямниця, по вулиці Галицька, Ямницької ТГ, виїхав на регульоване перехрестя з вулицею Шевченка на заборонений червоний сигнал світлофора та скоїв зіткнення із автомобілем марки «Опель Корса», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вулиці Шевченка на зелений сигнал світлофора. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. На ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП серії ЕПР1 N?195322 та постанову про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП серії ЕНА N?3653368. В матеріалах справи наявні фото світлини, якими зафіксовано розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди та наявність відповідних пошкоджень (а.с. 7). Крім того, у матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3653368 за відсутність полісу обов`язкового страхування.(а.с. 5). У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує правильність встановлених судом фактичних обставин, кваліфікацію його дій та доведеність винуватості у вчинення правопорушення, передбаченого ст.1224 КУпАП . Разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції не було враховано його щире каяття у скоєному, що він є учасником бойових дій та вчинив правопорушення у зв`язку із тим, що поспішав з відпустки в зону бойових дій для того, щоб продовжувати нести службу. Перевіряючи доводи, щодо справедливості призначеного стягнення, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Апеляційний суд приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що при застосуванні стягнення необхідно врахувати, що він є учасником бойових дій, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому ОСОБА_2 заподіяну шкоду та є інвалідом 3 групи внаслідок війни. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини у відповідності до вимог ст.34 КУпАП необхідно враховувати як обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги, що суд першої інстанції наклав на ОСОБА_1 стягнення в мінімальних межах, які передбачені санкцією закону. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, яке полягає у порушенні вимог п. 8.7.3.е ПДР України та проїзду перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Так, враховуючи обставини вчинення правопорушення та його наслідки, апеляційний суд вважає, що вищевказане правопорушення у відповідності до вимог ст.22 КУпАП не може бути визнано малозначним. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які допускають порушення правил дорожнього руху пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що постановою суду з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 605грн. 60 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно постановив рішення, яким вирішив стягнути з нього в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню з таких підстав. Положення п.8 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи. Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи. Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення з ОСОБА_1 судового збору є обґрунтованими, оскільки останній є особою з інвалідністю ІІІ групи і повинен бути звільнений від сплати судового збору. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд , - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2024 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в дохід державного бюджету. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору в дохід державного бюджету на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». В решті постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв