Ухвала КАС ВС № 990/259/25

ф УХВАЛА 17 червня 2025 року м. Київ справа №990/259/25 адміністративне провадження №П/990/259/25 Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М., Гончарової І.А., Юрченко В.П. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання дій/бездіяльності протиправними УСТАНОВИВ: 11 червня 2025 року до суду (Касаційний цивільний суд - «Прийом громадян») надійшов адміністративний позов, який переданий і зареєстрований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду 12.06.2025, ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним вимагання хабаря Президентом України, визнання незаконною бездіяльності щодо припинення експропріації речових прав позивача на її спадкові будинки. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України. Як передбачено частиною першою статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частиною п`ятою цієї статті визначені вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. В позовній заяві зазначаються: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Судом установлено, що у позовній заяві не зазначено позивачем власний реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету. Також, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології, а також узгоджуватися з компетенцією суб`єкта владних повноважень (відповідача), якою він наділений відповідно до Конституції та законів України. Викладення позовних вимог у позовній заяві та обставин на їх обґрунтування формує предмет і підстави позову, і, як наслідок, визначає предмет доказування у справі. При цьому, варто зауважити, що відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. У частині четвертій статті 22 КАС України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності зокрема Президента України. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Президента України. Перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України. За цією нормою такими є справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію про те, що приписи частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України треба розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися ті акти, дії чи бездіяльність глави держави, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких Президент України реалізує свої владні (управлінські) функції / повноваження і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду (зокрема, але не виключно, постанова від 06.03.2025 у справі № 990/10/25). Суд звертає увагу, що судовий контроль не може охоплювати питань, які визначаються виключно законами України, а також питань, вирішувати які уповноважені відповідні державні органи (в межах визначеної компетенції і встановленої процедури). Не може виникнути предмета спору у правовідносинах, учасником яких позивач не є, тобто коли акти / дії / бездіяльність глави держави не створюють безпосередніх юридичних наслідків саме для позивача. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. З тексту позовної заяви вбачається, що позивач, посилаючись на вчинення з боку Міністерства юстиції України і Броварської міської ради шахрайських дій по відношенню до її спадкового майна, зазначає, що Президент України допустив експропріацію речових прав на її спадкові будинки, внаслідок введення у дію нових законів чи внесення змін до існуючих законів, позивач вважає незаконними виконання офіційних повноважень Президентом України, як державним органом влади, за правовими наслідками виконання яких, порушено вимоги ст.ст. 17, 23, 24, 25, 27, 29, 30, 39, 41, 43, 87, 90 Земельного кодексу УРСР, ст. 13 Конституції УРСР, ст. 139 ЦК України, п. 2 ст. 386 ЦК України, абзацу 3 ст. 22 Конституції України, ст.ст. 13, 17 Європейської Конвенції з прав людини, ст. 170 ЦК України, ст. 41 Конституції України. Проаналізувавши зміст приведеного у позовній заяві обґрунтування, суду не видається за можливе встановити конкретний об`єкт судового захисту, пов`язаність заявлених в позовній заяві порушень з діяльністю Президента України. Неможливо з`ясувати, який зміст позивач вкладає у слово «експропріація», використовуючи його по відношенню до повноважень Президента України. У позовній заяві відсутнє формулювання конкретних вимог до відповідача та бажаного способу захисту прав. Натомість, варто зауважити, що питання про введення Президентом України у дію нових законів чи внесення змін до існуючих законів не може вважатися «управлінською діяльністю» Президента України, яка може піддаватися судовому контролю суду адміністративної юрисдикції. Поряд з цим, захист цивільних речових прав осіб, які вважають їх порушеними, здійснюються в порядку цивільного судочинства, відповідачем у яких є особа (орган), яка (який) безпосередньо допустив порушення таких прав. Суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями вирішувати правовідносини, що випливають безпосередньо з цивільних (приватноправових), а не публічних правовідносин. Однак, зі змісту позовної заяви неможливо з`ясувати, на захист яких саме прав (приватноправових чи публічно-правових) її подано. Відсутність конкретизованого предмета позову (зазначення конкретного права, що випливає з публічно-правових відносин між позивачем і Президентом України) перешкоджає суду визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі та, відповідно, здійснити ефективний захист прав позивача, оскільки судовий захист не може надаватися стосовно абстрактних чи гіпотетичних порушень. Суд адміністративної юрисдикції покликаний перевіряти правомірність дій/бездіяльності лише у межах конкретної владно?управлінської функції, тобто у межах конкретного порушеного права, що можливо зробити лише за умови викладення позивач своїх вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу. Однак, як вже зазначалося, позовна заява не містить формулювання позовних вимог до Президента України. Водночас формулювання вимог має відповідати повноваженням адміністративного суду, які визначені в КАС України. Крім того, положення процесуального законодавства щодо належного викладу змісту позовних вимог і обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також доказів, що підтверджують вказані позивачем обставини, кореспондуються з процесуальним обов`язком сторони належно підтверджувати заявлені обставини. До основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 КАС України, належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. У тексті позову відсутні посилання на докази, якими б підтверджувалися обставини, у яких склалися спірні правовідносини. Суд зауважує, що додатками до позову є Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, у якому власником майна значиться ОСОБА_2 . Також серед додатків до позову зазначено копію паспорта і документ про зміну імені, однак, ці додатки перекреслені із засвідченням цієї дії власноручним підписом. Цих додатків матеріали позовної заяви не містять. Таким чином, неможливо з`ясувати, на підтвердження яких саме обставин надаються зазначені докази, враховуючи, що обґрунтування позову зводиться до незгоди з діями Міністерства юстиції України, Броварської міської ради, Президента України. Оскільки зі змісту позовної заяви неможливо встановити дійсний предмет спору, конкретні вимоги, які адресовані до Президента України, суд вважає, що позивачеві слід подати уточнену позовну заяву, у якій уточнити предмет спору, зміст позовних вимог, їх відповідне правове обґрунтування, викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та навести докази, які ці обставини підтверджують. Виклад обґрунтування має узгоджуватися з вимогами, стосуватися тих актів, дій чи бездіяльності Президента України, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких Президент України реалізує свої владні (управлінські) функції / повноваження і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду. Крім того, всупереч пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (відповідно до частин першої, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, і частини третьої статті 161 КАС України). У порушення зазначених вимог позивач не надала копій позовної заяви відповідно до кількості учасників справи та документ про сплату судового збору. Позивач не повідомила про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору, відповідних документів також не подала. Частиною другою статті 169 КАС України встановлено, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Враховуючи попередні мотиви суду про необхідність подання позивачем уточненої позовної заяви з уточненням складу учасників справи, предмета спору і змісту позовних вимог, суд позбавлений можливості зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити позивачу. Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частиною першою статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 гривні. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Таким чином, у залежності від уточнення позовних вимог, позивач має надати докази сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (3028 грн х 0,4) за кожну вимогу немайнового характеру. Водночас, позивач також має врахувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Судовий збір сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783 Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету - 22030102 Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу - 101__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від __________(Дата оскаржуваного рішення) по справі __________(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду). За змістом частини восьмої статті 160 і частини третьої статті 161 КАС України, якщо позивач є звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, то вона в позовній заяві має зазначити підстави звільнення від сплати судового збору і додати документи, які їх підтверджують. Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Оскільки суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків шляхом: 1) зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. У випадку зміни прізвища, ім`я, по батькові - надати відповідний документ (у випадку, якщо певні обставини необхідні для розгляду цієї справи, пов`язані із документами, виданими на інше ім`я); 2) зазначення відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів у сторін; 3) уточнення предмета спору, учасників справи, змісту позовних вимог, відповідного їх правового обґрунтування і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до визначеного нею відповідача - Президента України; 4) надання до суду всіх наявних у позивача доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги; 5) зазначення власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; 6) надання копій позовної заяви, а також копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; 7) надання документа про оплату судового збору у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI, а у випадку наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, слід повідомити суд і надати належним чином оформлений документ (його копію), що підтверджує такі підстави. Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху. Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків в порядку, визначеному цією ухвалою суду. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, позовна заява повертається позивачеві. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. -------------------- -------------------- -------------------- -------------------- -------------------- В.В. Хохуляк І.А. Васильєва М.М. Гімон І.А. Гончарова В.П. Юрченко Судді Верховного Суду