LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4852206/742/25

від 17.06.2025 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року у справі № 206/742/25 - скасувати, ухвалити нове рішення.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2025 року м. Дніпросправа № 206/742/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року (суддя В.В. Малихіна) у справі № 206/742/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: -скасувати постанову від 29.01.2025 №25 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень; -провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова №25 від 29.01.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, винесена відповідачем протиправно, а отже підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено факт належного повідомлення позивача про необхідність з`явитися до ТЦК, а отже не доведено наявність складу адміністративного правопорушення. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач, будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений у повістці строк не з`явився до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не виконав вимоги закону, щодо необхідності у разі неприбуття у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомити про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів, тим самим позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково не врахував поважні причини у позивача для відсутності повідомлення про зміну місця проживання. Вважає, що спірна постанова містить суттєві процесуальні порушення. Звертає увагу, що відсутні належні докази вручення повістки позивачу. Вказує, що суд першої інстанції не перевірив можливість отримання відомостей про позивача відповідачем шляхом взаємодії з відповідними державними реєстрами. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 29.01.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 виніс постанову №25 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього штраф в розмірі 25 500 грн. За змістом цієї постанови позивач, будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений у повістці строк не з`явився до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не виконав вимоги закону щодо необхідності у разі неприбуття у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомити про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів, що є порушенням ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону», п.21, 22 Порядку, тобто порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважаючи, що постанова відповідача №25 від 29.01.2025 підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин: Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час. Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. За наведеного вище правового регулювання для притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у разі неявки за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, орган (посадова особа) має встановити, чи було належним чином повідомлено особу про такий обов`язок шляхом вручення повістки. В спірному випадку підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є встановлений відповідачем факт, що позивач, будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений у повістці строк не з`явився до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не повідомив про причини своєї неявки. В той же час, судом встановлено, що матеріали справи містять повістку № 12274429 від 16.11.2024, яка сформована за на ім`я позивача із зазначенням його адреси, про виклик позивача як військовозобов`язаного, який перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 :00 28 листопада 2024 року. Означена повістка № 1227429 від 16.11.2024 направлена позивачу засобом поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням (листом) 0610207669540, однак останнє повернуто 04 грудня 2024 року з АТ «Укрпошта» до відповідача із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, рекомендоване поштове відправлення (лист) 0610207669540 не містить відомостей, визначених п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, що свідчить про недотримання процедури вручення повістки, направленої рекомендованим поштовим відправленням (листом) 0610207669540. Пояснення позивача, що він фактично не проживав за місцем реєстрації і належним чином не повідомив ТЦК про зміну місця проживання через зайнятість лікуванням дитини, не впливає на обов`язок належного, у визначений законодавством спосіб, оповіщення позивача про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і за таких обставин не може бути свідченням наявності вини позивача в порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що в свою чергу виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності належного підтвердження оповіщення про виклик позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, постанова №25 від 29.01.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатись обґрунтованою, тобто винесеною з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відтак, спірна постанова не відповідає критеріям, які пред`являються до постанов по справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим є протиправною і підлягає скасуванню. З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову. Згідно приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн. за подання адміністративного позову та у розмірі 908,40 грн. за подання апеляційної скарги. Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 1514,00 грн. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року у справі № 206/742/25 - скасувати, ухвалити нове рішення. Позов задовольнити. Скасувати постанову від 29.01.2025 №25 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25500 гривень. Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1514,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає (ст.272, ч.5 ст.328 КАС України). Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Суховаров

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»