Постанова Одеський апеляційний суд № 506/1061/23

Номер провадження: 22-ц/813/937/25 Справа № 506/1061/23 Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Лозко Ю.П., Кострицького В.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Подільська районна державна адміністрація Одеської області, розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2023 року, ухвалене Красноокнянським районним судом Одеської області у складі: судді Чеботаренко О.Л. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про усиновлення дітей, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Подільська районна державна адміністрація Одеської області, в с т а н о в и в: 05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, яку мотивував тим, що заявник та мати дітей ОСОБА_2 проживають у зареєстрованому шлюбі з жовтня 2022 року. Разом із ними проживають діти дружини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , батько яких ОСОБА_3 дав нотаріальну згоду на їх усиновлення заявником. У їх сім`ї склалися добрі відносини, побудовані на взаємоповазі та любові один до одного, подружжя бажає разом виховувати дітей, забезпечити їм належний духовний та фізичний розвиток. При цьому, заявник вважає їх своїми дітьми, у них вдома тепла сімейна атмосфера, вони разом займаються домашніми справами, гуляють, роблять домашні завдання. Заявник є військовослужбовцем, має стабільний дохід, до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої та непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває. Інших дітей заявник не має. Сім`я проживає у будинку, який обладнаний усім необхідним. Мати дітей не заперечує проти усиновлення дітей. У зв`язку з викладеним, заявник, посилаючись як на правову підставу своїх вимог на ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 211, 224, 229, 233 СК України, п. 4 ч. 2 ст. 293, ч. 3 ст. 314 ЦПК України, просив суд ухвалити рішення про усиновлення ним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язавши Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести необхідні зміни стосовно батька, прізвища та по батькові дітей. Ухвалою суду від 29 листопада 2023 року залучено судом до участі в справі в якості заінтересованої особи Подільську районну державну адміністрацію Одеської області. Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення дітей, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Подільська районна державна адміністрація Одеської області відмовлено повністю. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). Від імені ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою суду від 10.06.2025 повернуто заявнику, оскільки таке не сформоване в системі «Електронний суд» та не скріплено електронним цифровим підписом, а лише містить відсканований графічний підпис, що не відповідає вимогам ст. 43 ЦПК України та положенням Закону України «Про електронні довірчі послуги» та ч. 3 ст. 212 ЦПК України. В судовому засіданні представник Подільської районної державної адміністрації Одеської області Бочарова І.О. (в режимі відеоконфіренції) покладалася на розсуд суду. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи. Зокрема, заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 177, 180 ), від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд заяви без її участі, заявлені вимоги заявника визнає повністю, проти задоволення заявлених заявником вимог не заперечує повністю. Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримав 03.05.2025 2:39:35, в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджуються довідкою (а.с. 174), ОСОБА_1 повідомлений у відповідності до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України в установленому законом порядку, оскільки поштове повідомлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», за зареєстрованою адресою заявника (а.с. 181-182). Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , в якому у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим 08 серпня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області, актовий запис № 149, в графі батько зазначено - ОСОБА_3 , в графі мати - ОСОБА_8 (а.с. 14). ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданим 03 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Красноокнянському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 202, в графі батько зазначено - ОСОБА_3 , в графі мати - ОСОБА_8 (а.с. 15). 10 квітня 2020 року ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_8 , відповідно до свідоцтва про зміну імені (а.с. 21). 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Окнянському відділу реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що вказаним відділом реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис за № 93 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 21 жовтня 2022 року (а.с. 11). Заявник ОСОБА_1 є громадянином України та відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, виданої виконавчим комітетом Новоодеської міської ради № 272 від 17.06.2021, зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с. 10). ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зареєстровані по АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання, виданими Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області № 02-22/4047№, 02-22/4045 від 25.11.2021 (а.с. 22, 23). У відповідності до акту обстеження умов проживання від 25 вересня 2023 року, складеним начальником служби у справах дітей Окнянської селищної ради Баюро Л.П., головним спеціалістом Чапаєвською Л.М. на підставі заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 проживають в АДРЕСА_3 , де створено належні умови для проживання дітей (а.с. 18). ОСОБА_6 , 2014 року народження є дитиною з інвалідністю, що підтверджується висновком КНП «Окнянський центр ПМСД» ОСР ОР ОО № 04/1141 від 28.09.2023 (а.с. 27). ОСОБА_3 надав нотаріально засвідчену заяву про згоду на усиновлення ОСОБА_1 його дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву засвідчено підписом в присутності приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстровано 05 липня 2023 року в реєстрі за №1037 (а.с. 16). У відповідності до заяви ОСОБА_2 від 21 вересня 2023 року, справжність підпису якої засвідчено нотаріально, вона дала свою згоду на усиновлення її чоловіком ОСОБА_1 її дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 10.09.2023 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, у розшуку не перебуває (а.с. 13). Відповідно до висновку про стан здоров`я, ОСОБА_1 може бути усиновлювачем (а.с. 12). Заявник є військовослужбовцем, отримує стабільний дохід (а.с. 30, 31-32, 35). Дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав органу опіки та піклування Подільської районної державної адміністрації письмову заяву зі згодою на його усиновлення ОСОБА_1 (а.с. 34). Висновком Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 29.09.2023 року № 04-16/518 орган опіки та піклування вважав питання доцільності усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з того, що різниця між ОСОБА_1 та дітьми складає 12 та 9 років, з врахуванням воєнного стану та того, що ОСОБА_1 боронить Україну, вирішити на розсуд суду (а.с. 20). Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив із того, що різниця у віці між потенційними усиновлювачем та усиновленими складає, відповідно, 10 років 5 місяців 28 днів та 13 років 6 місяці 2 дні, тобто є меншою, ніж встановлена законодавством межа. Крім того, суд першої інстанції, вважав, що згідно зі ст. 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Тому заявник не позбавлений права реалізації утримання пасинків з урахуванням принципу якнайкращого забезпечення їх інтересів, рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення. Особливості розгляду справ про усиновлення, визначені главою 5 розділу ІV ЦПК України. У ч. 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 207 СК України встановлено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Статтями 211 та 212 СК України визначено, хто може бути і хто не може бути усиновлювачами дитини. Відповідно до ст. 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків (ч.ч. 3-5 ст. 232 СК України). Приймаючи рішення у даній справі, суд керується виключно інтересами дітей. Положеннями ст. 211 СК України встановлено, що усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім`єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується. Згідно з положеннями Принципу 2 Декларації прав дитини 1959 року при прийнятті з цією метою законів пріоритетним має бути якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Визначена Законом вимога щодо різниці у віці між усиновлювачем і дитиною є однаково обов`язковою для всіх осіб, які бажають усиновити дитину, і фактично стосується можливості усиновлення дитини певного віку. Викладене відповідає висновку, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 03.02.2009 N 3-рп/2009 у справі № 1-4/2009 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини другої статті 211 Сімейного кодексу України (справа про різницю у віці між усиновлювачем та дитиною). Згідно з ст. 217 СК України, усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги ч. 1 - 3 ст. 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам. Так, з матеріалів справи вбачається, що різниця заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а діти ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , відповідно, ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про те, що різниця у віці між потенційними усиновлювачем та усиновленими складає відповідно 10 років 5 місяців 28 днів та 13 років 6 місяці 2 дні, тобто є меншою, ніж встановлена законодавством межа. Сімейний кодекс України є спеціальним Законом, який регулює сімейні правовідносини, в тому числі усиновлення, та не містить норми, яка передбачає можливість зменшення різниці у віці між усиновителем та дитиною. Норма ст. 211 СК України є імперативною, не містить виключень та застережень, та не може слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про усиновлення, що спростовує доводи апелянта про те, що різниця у віці між усиновлювачами та дитиною не належить до ключових критеріїв, що впливають на їх обов`язок щодо виховання дітей. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилання заявника в апеляційній скарзі на неврахування судом ст. 9 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої), ратифікованою Законом N 3017-VI ( 3017-17 ) від 15.02.2011 із застереженням та заявою , відповідно до якої дитина може бути усиновлена лише, якщо усиновлювач досягнув установленого законом із цією метою мінімального віку; такий мінімальний вік не може бути меншим за 18 років і більшим за 30 років. Між усиновлювачем і дитиною повинна бути відповідна різниця у віці, ураховуючи найвищі інтереси дитини, бажано, щоб різниця становила принаймні 16 років (ч. 1); однак у найвищих інтересах дитини закон може дозволити відступ від вимоги стосовно мінімального віку або різниці у віці: a) коли усиновлювач є другим з подружжя або зареєстрованим партнером батька чи матері дитини або b) у силу виняткових обставин. Не є винятковими обставинами посилання заявника на те, що він є військовослужбовцем, як не доведено і найкращі інтереси дітей таким усиновленням, оскільки чинне законодавство таку різницю у віці взагалі виключає, а вищезазначене міжнародне як частина національного віддає таке питання на розсуд суду. Колегія суддів вважає, що поняття батьків та дітей має під собою зміну, черговість поколінь, натомість з точки зору пересічного громадянина різниця у віці 10 та 13 років не відповідає такому, не ґрунтується на сприйнятті осіб з різницею у віці у 10 та 13 років батьками та їхніми дітьми. Натомість, вказане не позбавляє заявника можливості брати участь у вихованні дітей, піклуванні про них як про дітей своєї дружини. З огляду на вищенаведене не може бути взято до уваги як беззаперечний доказ обґрунтованості письмової заява біологічного батька дітей про свою згоду на їх усиновлення заявником. Як і посилання заявника на те, що оспорюване положення п. 2 с. 211 СК має бути визнано Конституційним судом України таким, що не відповідає Конституції, оскільки суд лише застосовує закони, у той час, коли вказане положення не визнано неконституційним. Інших з доводів апеляційна скарга не містить. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін є ухвалення судом рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови - 13 червня 2025 року Головуючий М.В. Назарова Судді: Ю.П. Лозко В.В. Кострицький