Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/30716/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30716/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року (суддя Кучугурна Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Східного регіону, Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не забезпечення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн; зобов`язати Офіс Генерального прокурора забезпечити Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн; визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не забезпечення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, з них 14 календарних днів виходячи з посадового окладу, із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривень, та 15 календарних днів виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року 3028,00 гривень; зобов`язати Офіс Генерального прокурора забезпечити Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, з них 14 календарних днів виходячи з посадового окладу, із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривень, а 15 календарних днів виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року 3028,00 гривень; визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 1 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн; зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену заробітну плату прокурора за період з 1 серпня 2024 року по 31 жовтня 2024 року включно на підставі частин третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з посадового окладу прокурора, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, за вирахуванням фактично виплачених сум та утриманням передбачених законом податків й обов`язкових платежів при їх виплаті; визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 гривень; зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, з них 14 календарних днів виходячи з посадового окладу, який повинен обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривень, а 15 календарних днів виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року 3028,00 гривень, за вирахуванням фактично виплачених сум та утриманням передбачених законом податків й обов`язкових платежів при їх виплаті. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 13 червня 2024 року по 31 жовтня 2024 року позивач працював на посаді прокурора відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах управління організації процесуального керівництва, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня в розмірі 3028 грн. Проте згідно з листами розрахунку заробітної плати в період з 01.08.2024 по 31.10.2024 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону здійснювалося нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати (всіх її складових та одноразових виплат), не з розрахунку визначених Законами України прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року, а з розрахунку сталої величини в розмірі 1600 грн. Позивач вважає дії відповідачів протиправними, тому й звернувся до суду за хистом своїх прав та інтересів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Офісу Генерального прокурора, в обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що у даному випадку нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати відбувалось у визначеному законодавцем у законі про державний бюджет станом на 01.01.2024 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури і це не свідчить про протиправну бездіяльність Офісу Генерального прокурора. Висновок суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про те, що: «Зміна гарантованої чинним законодавством однієї зі складових заробітної плати прокурора прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про прокуратуру» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури 1600,00 грн), на підставі положень статті 7 «Про Державний бюджет України на 2024 рік»» є необґрунтованим. Так, стаття 81 Закону № 1697-VII ніколи не визначала конкретного розміру прожиткового мінімуму, з якого розраховується заробітна плата прокурора, оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначається станом на 1 січня календарного року виключно у законах України про державний бюджет на відповідний рік. Таким чином, визначення розміру прожиткового мінімуму, з якого розраховується заробітна плата прокурора, кожного року визначається законодавцем у спеціальному законі і це не свідчить про протиправну бездіяльність Офісу Генерального прокурора. Заниження рівня прожиткового мінімуму для обчислення посадового окладу прокурора (1600 грн) вважаємо дискримінаційним у порівнянні з розміром, який застосовується для оплати праці працівників інших державних та правоохоронних органів, на що неодноразово зверталася увага Офісом Генерального прокурора при розгляді відповідного питання. Проте, вказане не дає суду підстав для висновку, що положення законів України про державний бюджет не повинні застосовуватись лише з тих підстав, що у Законі України «Про прожитковий мінімум» відсутнє формулювання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосуватися для обчислення посадового окладу прокурора. Відповідна норма законів України про державний бюджет (стаття 7) є чинною на час її застосування. Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, в обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким і визначено прожитковий мінімум для визначення посадового окладу прокурора в розмірі 1600 гривень, а не 3028 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024, встановлений цим самим Законом), оскільки для обрахунку заробітної плати прокурора прожитковий мінімум визначений у меншому розмірі і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі відносно Закону України «Про прокуратуру», саме яким і зроблено прив`язку до прожиткового мінімуму на відповідний рік при обрахунку посадового окладу прокурора. Згідно з правилом конкуренції правових норм у часі має перевагу над загальним Законом України «Про прокуратуру». Норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким і визначено прожитковий мінімум для визначення посадового окладу прокурора в розмірі 1600 гривень є діючою та не визнана неконституційною. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 10.06.2024 №277к (а.с.10) призначено з 13 червня 2024 року ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах управління організації процесуального керівництва, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону за результатами конкурсу в порядку переведення до органу прокуратури вищого рівня, звільнивши з посади прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Оклад згідно із штатним розписом. Наказом в.о. керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 23.10.2024 №605к (а.с.11) звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу підтримання публічного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах управління організації процесуального керівництва, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з 31 жовтня 2024 року у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»). Зазначений період роботи у Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону підтверджується також записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.17). Згідно з довідкою б/н Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (а.с.12) заробітна плата ОСОБА_1 виплачена по 31.10.2024 включно; допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2024 рік отримав; компенсацію за 29 календарних днів невикористаних відпустом отримав. Грошова компенсація при переїзді на роботу в іншу місцевість відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 №255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» протягом 2023-2024 років не виплачувалась. Згідно з розрахунковими листами за 2024 рік (а.с.18-21) у серпні 2024 року ОСОБА_1 нараховано: оклад 37090, 91 грн; лікарняний 5 днів 10933,90 грн; матеріальна допомога на соціально-побутові потреби 54804,00 грн; індексація доходів 2012 100,61 грн; надбавка за доступ до державної таємниці 3709,09 грн; вислуга прокурорів 9272,73 грн; всього нараховано 104977,34 грн; за вересень 2024 року: оклад 38857, 14 грн; лікарняний 5 днів 10933,90 грн; індексація доходів 2012 105,40 грн; надбавка за доступ до державної таємниці 3 885,71 грн; вислуга прокурорів 9714,29 грн; лікарняний 5 днів 8797,32 грн; всього нараховано 72293,76 грн; за жовтень 2024 року: компенсація за невикористану відпустку по календ. 14 24246,32 грн; оклад 48000,00 грн; індексація доходів 2012 130,20 грн; надбавка за доступ до державної таємниці 4800,00 грн; вислуга прокурорів 12000,00 грн; компенсація за невикористану відпустку по календ.15 27349,50 грн; всього нараховано 116526,02 грн. Позивач указує, що за період з 01.08.2024 по 31.10.2024 йому нараховувалась та виплачувалась заробітна з розрахунку величини, яка застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень. З цієї ж величини позивачу було розраховано і виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. За приписами статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює функції, визначені цією статтею. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Таким спеціальним законом є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII), у преамбулі якого закріплено, що він визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків. Згідно із частиною першою статті 16 № 1697-VII незалежність прокурора забезпечується установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури; належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора, тощо. Приписами частини першої статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що заробітна плата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок (частина друга статті 81 Закону № 1697-VII). Відповідно до частини третьої статті 81 Закону 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема прокурора обласної прокуратури - 1,2 (пункт 1 частини четвертої статті 81 Закону № 1697-VII). Згідно із частинами першою та другою статті 82 Закону № 1697-VII прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора. Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі Закон № 2710-ІХ) установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень. Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі Закон № 3460-ІХ) установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень. працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень. Колегія суддів зауважує, що незалежність прокурорів є гарантією справедливого, неупередженого та ефективного здійснення ними своїх повноважень. З метою законодавчого закріплення принципу незалежності прокурорів, у тому числі шляхом забезпечення їх належного матеріального забезпечення, законодавцем ще у 2014 році при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, яким у частині 1 статті 81 встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір заробітної плати прокурора є Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати заробітної плати прокурора) застосовуватися не можуть. Разом із цим розмір посадового окладу прокурора, який є складовим елементом заробітної плати прокурора, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV). Відповідно до статті 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Колегія суддів зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури». Водночас цим Законом прокурори не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Статтями 7 Законів № 2710-ІХ, № 3460-IX введено такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури», розмір якого становить: 1600,00 грн. Слід зауважити, що рівень прожиткового мінімуму 1600 грн визначено стосовно прокурорів з 2021 року. При цьому, зміни до Закону № 1697-VII в частині, яка регламентує розмір заробітної плати прокурорів протягом 2021-204 років, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення заробітної плати прокурора, немає. Суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 81 Закону № 1697-VII. Водночас Закони № 2710-ІХ, № 3460-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу прокурора, що порушує гарантії незалежності прокурорів щодо матеріального забезпечення. У постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 з подібних правовідносин Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Законом № 1697-VII закріплено, що для визначення розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Вказана гарантія не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону «Про прокуратуру», а тому відповідачі неправильно визначилися із розрахунковою величиною посадового окладу позивача, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом. З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що зміна гарантованої чинним законодавством однієї зі складових заробітної плати прокурора прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1697-VII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури 1600,00 грн), на підставі положень статті 7 Законів № 2710-ІХ, № 3460-IX, є неправомірним. Також, колегія суддів зазначає, що однією із складових сумарного заробітку, для розрахунку компенсації за невикористану відпустку є посадовий оклад, який визначається статтею 81 Закону № 1697-VII. При нарахуванні позивачу суми компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, для розрахунку посадового окладу також використано прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 1600 грн, що підтверджується розрахунковими листами, наявними в матеріалах справи. Зважаючи, що виплата заробітної плати, а також компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки прокурору регулюється Законом № 1697-VII, а норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати заробітної плати) застосовуватися не можуть, суд дійшов висновку про неправильне обчислення за спірний період заробітної плати та компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки ОСОБА_1 .. Обчислення компенсації за невикористані відпустки здійснюється відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої зарплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок № 100). Зокрема, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Сума компенсації обчислюється таким чином: щодо відпусток, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році (абзац 2 пункту 2 Порядку №100); щодо відпусток, на які працівник набув право з 1 січня 2024 року , виходячи з виплат, нарахованих за загальним правилом, тобто з виплат за останні 12 календарних місяців роботи (або за відповідний менший відпрацьований період), що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки (абзац 1 пункту 2 Порядку № 100). Відтак, позивач має право на перерахунок суми компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 29 календарних днів, з них 14 календарних днів виходячи з посадового окладу, який повинен обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн, а 15 календарних днів виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року 3028,00 грн, за вирахуванням фактично виплачених сум та утриманням передбачених законом податків й обов`язкових платежів при їх виплаті. Згідно з положеннями статті 89 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Відповідно до частини першої статті 90 Закону №1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. У силу частини першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. У спірних правовідносинах головним розпорядником бюджетних коштів є Офіс Генерального прокурора, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня - Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону. Пунктами 2 та 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Згідно із частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Отже, виплата заробітної плати прокурору здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Офіс Генерального прокурора. У свою чергу Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Офіс Генерального прокурора затвердив у їх кошторисі (на 2021-2024 роки). Таким чином, невиплата позивачу заробітної плати в повному обсязі пов`язана із діяльністю Офісу Генерального прокурора як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності системи органів прокуратури, а також з діяльністю розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня - Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. З наведеного слідує, що під час роботи ОСОБА_1 на посаді прокурора у Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, Офіс Генерального прокурора протиправно не забезпечив у повному обсязі Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати заробітної плати позивачу, виходячи із встановленого на 01 січня відповідного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У свою чергу Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону протиправно нарахувала та виплатила позивачу заробітну плату, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко