Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20091/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20091/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у адміністративній справі № 160/20091/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1165060-2417-0483-UA12060190000043514 від 08.05.2024 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 446701,25 грн. залишено без задоволення Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області з підстав незаконності та безпідставності висновків суду, які не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, а також у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що вважає підставою для скасування судового рішення, і ухвалення у справі іншого рішення про задоволення його вимог. Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення прийшов до безпідставних висновків про залишення позовних вимог без задоволення виходячи з того, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, при цьому суд не узяв до уваги те, що орендна плата за земельну ділянку за 2024 рік повинна розраховуватися та сплачуватися виключно у розмірі визначеному Договором оренди земельної ділянки від 17 серпня 2012 року яким чітко встановлено розмір орендної плати та порядок її сплати, а отже, ОСОБА_1 , як користувач земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в повній мірі та законно сплачує саме розмір орендної плати визначений Договором. Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки, правильність застосування до спірних правовідносин норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача та для скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , є землекористувачем земельної ділянки згідно договору оренди від 17.08.2012 року (державна реєстрація договору оренди №122188404001605 від 20.09.2012 р.), цільове призначення орендованої позивачем земельної ділянки в селі Лозуватка (Лозуватська ТГ) Криворізького району, загальною площею 3,5 га., кадастровий номер (1221884000:01:001:0631) є «будівництво та обслуговування комплексу будівель споруд» (категорія земель - землі комерційного використання). Оскільки до головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов лист Лозуватської сільської ради від 26.01.2024 №350/0/2-24 з переліком орендарів земельних ділянок для нарахування на 2024 рік орендної плати за землю, до якого було включено і позивача у цій справі, а згідно сформованого станом на 23.01.2024 року та наданого до контролюючого органу витягу № НВ-9908965662024 нормативно-грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки (кадастровий номер 1221884000:01:001:0631) складає 14890041,6 грн. - на підставі п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомленнярішення № 1165060-2417-0483 від 05.05.2024 на суму 446701,25 грн «форми Ф» щодо сум нарахованих ОСОБА_1 податкових зобов`язань із орендної плати за землю з фізичних осіб за 2024 рік, яким розраховано розмір орендної плати 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (14890041,6*3%=446701,25 грн). Позивач оскаржуючи у судовому порядку вказане податкове повідомлення-рішення посилається саме на умови Договору оренди, яким, як встановлено судом дійсно: у пункті 3 визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки до моменту ввода будівель в експлуатацію 1034600 грн. та з моменту ввода будівель в експлуатацію 5173000 грн.; у пункті 6 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 31038 грн. за земельну ділянку в рік та з моменту ввода будівель в експлуатацію 155190 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі згідно чинного законодавства України, і виплата орендної плати проводиться шляхом перерахуванням Орендарем на відповідний рахунок сільської ради на території якої розташована відповідна земельна ділянка у повному розмірі до 01 грудня кожного поточного року, плата вноситься щомісячно, і Орендар має право на дострокову виплату орендної плати згідно діючого законодавства України; а пунктом 7 передбачено, що орендна плата за земельні ділянки переглядається один раз в три роки. Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції спирається на положення ст.19 Конституції України, ч.1 ст.124 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 161-XIV), статті 21 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV (далі Закон № 161-XIV), підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.73. підпункту 14.1.136. підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 269.1 статті 269, пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України, на підставі аналізу яких правильно зазначив, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі, що відповідно свідчить про безпідставність посилання позивача на те, що орендна плата за земельну ділянку за 2024 рік повинна розраховуватися та сплачуватися виключно у розмірі визначеному Договором оренди земельної ділянки від 17 серпня 2012 року, оскільки з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. Крім того, правильно зауважуючи на тому, що виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір (ставка) орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, суд першої інстанції обґрунтовано у даному випадку наголосив на тому, що з набранням чинності ПК України, тобто з 01.01.2011 року, визначено мінімальний розмір річної та максимальний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено. Відповідно до пункту 289.1 стаття 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а статтею 21 Закону України «Про оренду землі» чітко визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Таким чином, як передбачено положеннями Податкового кодексу України, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, тому саме умови договору (включаючи умову щодо розміру орендної плати) є обов`язковими для виконання сторонами, орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі. Виходячи з положень статтей 1, 14, 15, 23, 30, Закону № 161-XIV та статті 20 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року № 1378-ІV, а також пункту 286.5 статті 286 та пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, суд правильно наголосив на тому, що незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до договору оренди відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, і відповідно, у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов`язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеному у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 805/3967/16- а. Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначено суму грошових зобов`язань з орендної плати за землю за 2024 рік у сумі 446701,25 грн. за рік, виходячи із розміру 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка згідно витягу № НВ-9908965662024 станом на 23.01.2024, наданого Лозуватською сільською радою становить 14 890 041,6 грн. (14890041,6 * 3% = 446701,25 грн), що за висновками суду першої інстанції свідчить про правомірність здійсненого відповідачем нарахування орендної плати у мінімальному розмірі - 3 відсотків нормативної грошової оцінки згідно положень статті 288 Податкового кодексу України при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення та визначення розміру орендної плати у спірних правовідносинах, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 200/5007/20-а. Доводами апеляційної скарги позивача наведені висновки суду першої інстанції не спростовуються, а помилкове розуміння ним норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, не можуть слугувати підставою для скасування прийнятого у цій справі судом першої інстанції рішення, яке колегія суддів визнає цілком законним та обґрунтованим, відповідно, колегія суддів не вбачає законодавчо обумовлених підстав для задоволення апеляційної скарги позивача. Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя А.О. Коршун