Постанова 4876 № 908/1046/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1046/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є., секретар судового засідання: Абадей М.О. представники сторін: від позивача: Букін С.М., представник від відповідача: Кузнецов І.С., представник розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль" на рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 року у справі №908/1046/24 (суддя Дроздова С.С.) за позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль" (вул. Північне шосе, буд. 69А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 32297466) про стягнення 350 018 грн 54 коп.,- ВСТАНОВИВ: Запорізька міська рада звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль" про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 09.10.2020 року по 28.02.2022 року в розмірі 350 018 грн 54 коп. Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 року у цій справі позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль" на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 09.10.2020 року по 28.02.2022 року в розмірі 350 018,54 грн. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що матеріалами справи підтверджується заборгованість ТОВ "Пектораль" зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер: 2310100000:03:044:0106 за період з 09.10.2020 року по 28.02.2022 року в загальному розмірі 350 018, 54 грн. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пектораль" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 року у справі №908/1046/24. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що має сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою не орендну плату, а плату за землю - земельний податок, який не є тим самим, що і оренда плата. На переконання скаржника, обов`язок зі сплати земельного податку виник у відповідача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (база відпочинку "Вікторія" за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Чубанова, буд. 2ж). Скаржник зауважує, що ставка земельного податку складає 0,03% від нормативної оцінки ділянки згідно діючих з 01.01.2019 року ставок, встановлених у Додатку 1 Рішення міської ради №27 від 28.11.2018 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку" (07.01) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), а не 3%, а розмір стягнення становить 3500, 19 грн. За доводами скаржника, позивач не зазнав ніяких збитків у вигляді недоотриманої орендної плати, адже позивач не уклав з ТОВ "Пектораль" відповідний договір оренди, тому наразі ця обставина підтверджує відсутність вини відповідача у порушенні зобов`язання з оплати орендних платежів. Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог частково, у сумі 3 500, 19 грн; у стягненні 350 018, 54 грн просить відмовити. Згідно відзиву на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до діючого законодавства власник земельної ділянки сплачує податок, а землекористувач сплачує орендну плату. Платниками орендної плати є фізичні особи, які уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою, радою об`єднаної територіальної громади) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за місцем розташування такої земельної ділянки. Позивач вказує, що кошти, які відповідач повинен був сплатити Запорізькій міській раді в якості орендної плати, він не сплатив, тим самим зберіг їх у себе без достатньої на те правової підстави. Безпідставне збереження таких коштів є безпідставно набутим майном. Оскільки відповідачем право користування земельною ділянкою не зареєстроване, а тому в даному випадку мова йде саме щодо стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Позивач наголошує, що з часу виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно, виник і обов`язок вносити плату за використання земельної ділянки, на якій це майно розташоване. З огляду на наведене, посилання відповідача на необхідність здійснення розрахунку стягуваної суми з урахуванням ставки податку в розмірі 1% є безпідставним. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.04.2025 року на 16:50 год. 24.04.2025 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з зайнятістю колегії суддів у розгляді іншої справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.05.2025 року о 17:00 год. 28.05.2025 року розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду у з`язку з перебуванням у відрядженні судді Паруснікова Ю.Б. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 908/1046/24, за результатами якої визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Чередко А.Є. У судовому засіданні 29.05.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:044:0106, на якій розташований об`єкт нерухомості, що належить відповідачу, є позивач. Вказане сторонами не заперечується. За умовами ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування вказаною земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості відповідача. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала об`єкт нерухомого майна, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 року у справі № 924/552/18, а також у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 922/2413/19 тощо. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Тобто, незалежно від наявності вини у поведінці відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського Суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. За змістом гл.15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому, згідно зі ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Крім того, згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Отже, у зв`язку з розміщенням на земельній ділянці об`єктів нерухомості відповідача, у останнього існує обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди. У даному випадку ТОВ "Пектораль" на підставі договору купівлі-продажу №813 від 08.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваловою Л.С., набуло право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Чубанова, буд. 2 ж, а саме - база відпочинку "Вікторія". Проте, договір оренди щодо зазначеної земельної ділянки станом на час судового розгляду не укладений. Таким чином, як правильно встановлено місцевим господарським судом, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. Одночасно, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачу. Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку. Доводи скаржника стосовно того, що він має сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою земельний податок відхиляються судом, оскільки скаржник у цій справі не є власником земельної ділянки чи її постійним землекористувачем, що в силу положень Податкового кодексу України не зумовлювє обов`язок такої особи (платника) щодо сплати відповідного податку. Крім того, у зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягає доведенню у тому числі, вартість безпідставного збагачення. За умовами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п.п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно зі п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України (далі ПК України) базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. За приписами ст. 288 ПК України об`єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки. Згідно зі ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Відповідно до ст. ст. 13, 15, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст. 289 ПК України для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 року у справі № 913/169/18. У даному випадку, відповідно до рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 року "Про встановлення розміру орендної плати за землю", встановлено річний розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки - 3% для земельних ділянок, зайнятих лікувальними, начальними закладами, закладами охорони здоров`я, фізкультурно-оздоровчими та спортивними закладами, закладами культури, науково-дослідними, проектними установами, санаторіями-профілакторіями. Таким чином, посилання скаржника на необхідність здійснення розрахунку стягуваної суми з урахуванням ставки податку в розмірі 0,03% є безпідставним. За даними Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:044:0106 становить 826 3955,00 грн. Запорізькою міською радою складено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ "Пектораль" земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:03:044:0106 за адресою: м. Запоріжжя вул. Чубанова, буд. 2ж, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування). За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: - за 2020 рік з 09.10.2020 року по 31.12.2020 року 56 648,13 грн. - за 2021 рік з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року 247 918,65 грн. - за 2022 рік з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року 45 451,76 грн. Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 09.10.2020 року по 28.02.2022 року склав 350 018,54 грн. Зазначений розрахунок зроблено на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 року № 7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 року № 26 "Про встановлення розміру орендної плати за землю", витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №1014/372-21 від 01.10.2021 року, листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 12561/5/08-01-04-07 від 26.12.2023 року. Тобто, Запорізька міська рада, в межах наділених повноважень, відповідно до законодавства України затвердила та встановила податок та збори на користування землями міста Запоріжжя. Відповідач не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який би спростовував зазначену у прийнятому судом витязі нормативну грошову оцінку станом на дату його формування. З огляду на викладене судом першої інстанції був вірно прийнятий до уваги витяг про таку оцінку, наданий позивачем. На думку колегії суддів позивачем доведено належними і допустимими доказами, як то унормовано ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 2ж (кадастровий номер: 2310100000:03:044:0106), без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 09.10.2020 року по 28.02.2022 року, внаслідок чого в силу вимог чинного законодавства у відповідача виник обов`язок зі сплати доходу, отриманого від безпідставно набутого майна саме за цей період. Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 269 ГПК України). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених обставин справи апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні або скасуванню. Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну залишити без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 року у справі №908/1046/24 залишити без змін. Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Постанова складена у повному обсязі 17.06.2025 року. Головуючий суддя Т.А. Верхогляд Суддя О.Г. Іванов Суддя А.Є. Чередко