Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/113/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/113/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. секретар судового засідання Жолудєв А.В. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 (суддя Проскуряков К.В.) у справі № 908/113/24 за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до відповідача: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" відповідача: 2 - ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів ВСТАНОВИВ: Позивач, з урахуванням заяви про виправлення описки у позовній заяві, просив стягнути солідарно з Відповідачів борг за Договором про надання банківських послуг №CR 23-15/300-2 від 24.01.2023 у сумі 8 196 948,73 грн., з яких: 7 250 000,00 грн. - борг за тілом кредиту; 946 948,73 грн. - борг за відсотками та судовий збір. До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до відповідачів: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ", 2 - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 730 538,97 грн. за Кредитним договором №011/10892/1173967. Рішенням Господарського суду Запорізької області 17.07.2024 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитним договором № 011/10892/1173967 від 03.09.2021 року за тілом кредиту в сумі 604 444 (шістсот чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн. 00 коп. та проценти за користування кредитом в сумі 126 094 (сто двадцять шість тисяч дев`яносто чотири) грн. 97 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати зі сплати судового збору в сумі 5 479 (п`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 04 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати зі сплати судового збору в сумі 5 479 (п`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 04 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності. Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 у справі № 908/113/24, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - 27.09.2022 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що кінцевим терміном погашення кредиту є 29.06.2023 р. Викладено графік погашення у новій редакції згідно Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. Відповідно, після укладення даної додаткової угоди збільшився обсяг зобов`язань за Кредитним договором, зокрема збільшився термін кредитування, збільшився обсяг нарахованих відсотків. При цьому, на 3 аркуші додаткової угоди від 27.09.2022 року, міститься підпис невідомої особи з зазначенням прізвища Відповідача-2, та вказано, що нібито поручитель надає згоду на зміну (збільшення) обсягу зобов`язання за основним Кредитним договором. Однак, Відповідач-2 такого документу не підписував, і знаходився в цей день не в м. Запоріжжя, і навіть не на території України, в той час як місцем укладення Додаткової угоди зазначено - м. Запоріжжя; - судом правильно встановлено, що станом на дату укладення вищевказаної додаткової угоди № 1 - 27.09.2022 відповідач-2 - ОСОБА_1 не перебував на території України. - Отже не міг підписати дану додаткову угоду. Однак суд протиправно відмовив у задоволенні про призначення почеркознавчої експертизи і не застосував норми ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України; - суд першої інстанції протиправно відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви Відповідачу -

1. І незважаючи на те, що наразі апеляційним судом переглядається ухвала про відмову і відповідач-1 просив відкласти або зупинити розгляд справи до закінчення апеляційного перегляду цього питання - суд ухвалив оскаржуване рішення. Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду. Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду. 22.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач-2 своїм правом на подання відзиву не скористався. За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні 04.06.2025 брав участь представник позивача. Відповідач-1 (апелянт) та відповідач-2, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини відсутності суд не проінформували Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). «Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany). Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02). Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ТОВ "ТД МАГНУМ" апеляційної скарги, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України. Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося. Судом приймається до уваги, що у справі № 908/113/24 вже проводилося судове засідання 09.04.2025, в яке представник скаржника також не забезпечив участь свого представника. Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для здійснення апеляційного провадження, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі відповідачів. Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін. Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.09.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" (далі - Позичальник, Відповідач -1) укладено Кредитний договір № 011/10892/1173967 (далі - Кредитний договір), згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 1 020 000,00 гривень із кінцевим терміном погашення 03.09.2022 р., а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Договором. Пунктом 1.3. кредитного договору встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 03.09.2022, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4. або статті 8 Договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі). Мета кредиту - поповнення обігових коштів та ведення фінансового-господарської діяльності (в т.ч. сплата податків) за винятком придбання основних засобів та витрат, що збільшують вартість основних засобів позичальника, внесків до статутного капіталу третіх осію, благодійних внесків, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової допомого, надання кредитів, погашення інших кредитів - п.1.4 Договору. Згідно п. 2.1 кредитного договору сторони дійшли згоди, що протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі процентної ставки, розрахованої згідно п. 2.2.-2.5. кредитного договору, яка на дату видачі становила 13,93 % та динамічно змінювалась в процесі кредитування відповідно до зміни індексу UIRD (український індекс ставок за депозитами фізичних осіб), розмір застосованої ставки по періодам зазначений в розрахунку заборгованості. Відповідно до умов п. 2.3. Кредитного договору розмір процентної ставки, що підлягає сплаті Позичальником в кожному Процентному періоді (Базова процентна ставка), визначається наступним чином: - протягом участі Позичальника в Програмі Розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 % (п. 2.3.1 Кредитного договору). - з дати позбавлення Позичальника права участі в Програмі (пункт 5.10 Договору) розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 % (п. 2.3.2 Кредитного договору). - для розрахунку розміру Базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD станом на останній робочий день календарного місяця, що передує місяцю початку Процентного періоду, для якого визначається розмір Процентної ставки. Якщо для визначеної таким чином календарної дати Індекс UIRD не буде визначено з будь-яких причин, для розрахунку розміру Базової процентної ставки прийматиметься значення Індексу UIRD за найближчий попередній робочий день (п. 2.3.3 Кредитного договору). В будь-якому Процентному періоді Базова процентна ставка не може перевищувати Максимальний розмір Базової процентної ставки, який становить 30 % (тридцять процентів) річних (п. 2.3.4 Кредитного договору). Нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника (в т.ч. простроченої), протягом всього строку користування кредитом - п. 2.8 Договору. Згідно умов п. 5.1 позичальник зобов`язався здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором. Відповідно до умов п. 5.2-5.3. Договору Позичальник зобов`язався здійснити повернення кредиту та сплату процентів щомісячно платежами у валюті кредиту кожного місяця згідно з графіком (Додаток 1 до Договору). Окрім того, позичальник відповідно до ст. 10 кредитного договору засвідчив та гарантував, що на момент укладення договору володів достатнім рівнем плато і кредитоспроможності, необхідним для вчасного виконання ним своїх зобов`язань за договором, та не існує відомих позичальнику обставин, які можуть негативним чином вплинути на рівень його платоспроможності і кредитоспроможності, має всі повноваження для укладання та виконання умов Договору та не існує жодної із обставин дефолту, визначених ст. 8 Кредитного договору. До укладення договору останній отримав всю необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація є достатня для правильного розуміння та доступною, умови договору зрозумілі та відповідають інтересам позичальника, є розумними та справедливим. Позичальник також засвідчив, що всі ризики пов`язані із істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладені договору та/або договорів забезпечення, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником кредитного договору, договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання своїх кредитних зобов`язань (п. 10.2 Договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за Договором (п. 12.1 Договору). Згідно з п. 12.3 Договору, Кредитор має право направляти договір, повідомлення, інформацію та інші документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації або на електронну адресу Позичальника: ІНФОРМАЦІЯ_3 Отже, з укладенням Кредитного договору у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених п. п. 2.1., 5.2., 5.3. Кредитного договору. 27.09.2022 року між Позивачем та Відповідачем - 1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що кінцевим терміном погашення кредиту є 29.06.2023 р. Викладено графік погашення у новій редакції згідно Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_1 (далі -Поручитель, Відповідач-2) укладено Договір поруки № 011/10892/1173967/П від 03.09.2021 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого відповідач-2 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати по зобов`язаннях Відповідача-1, які виникають з умов Кредитного договору. Відповідно до п. 1.1. Договору поруки - Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору. Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань (п. 2.2 Договору поруки). Згідно з п. 6.4 Договору поруки, Кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації або на електронну адресу Поручителя: ІНФОРМАЦІЯ_3 Сторони зобов`язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. Відповідна інформація та документи вважаються направленими та отриманими належним чином, якщо їх було направлено за адресою/електронною адресою сторони, зазначеною у договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони. У відповідності до умов Кредитного договору та договору поруки АТ «Райффайзен Банк» вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення Позичальнику та Поручителю вимог від 06.12.2023 за вих. №114/5-292752, від 06.12.2023 за вих. №114/5/292756 про дострокове виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором. Однак, відповіді від Позичальнику та Поручителя Банк не отримав, грошові кошти ними не сплачено, що і стало причиною виникнення даного спору та звернення до суду з цим позовом. Суд першої інстанції дійшов висновку що заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 126 094,97 грн. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню з відповідачів. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне. 15.01.2024 через підсистему "Елекронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до відповідачів: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ", 2 - ОСОБА_1 про стягнення 730 538,97 грн. Позовні вимог обґрунтовані тим, що 03.09.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" укладено Кредитний договір №011/10892/1173967, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 1 020 000,00 гривень із кінцевим терміном погашення 03.09.2022 р. 27.09.2022 року між позивачем та відповідачем-1 укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що кінцевим терміном погашення кредиту є 29.06.2023 р. Викладено графік погашення у новій редакції згідно Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №011/10892/1173967/П від 03.09.2021, відповідно до умов якого відповідач-2 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Позивачем у повному обсязі солідарно відповідати по зобов`язаннях Відповідача-1, які виникають з умов Кредитного договору. Станом на 04.12.2023 року заборгованість відповідача-1 перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором № 011/10892/1173967 від 03.09.2021 року становить 730 538,97 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 604 444,00 грн., в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 604 444,00 грн.; заборгованості за відсотками - 126 094,97 грн., в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 124 489,46 грн. Позивачем направлялись на адресу відповідачів - 1, 2 вимоги щодо погашення заборгованості, однак вимоги залишені відповідачами - 1, 2 без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 16, 509, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечив, пояснивши, що 03.09.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ТОВ «ТД МАГНУМ» укладено Кредитний договір № 011/10892/1173967, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 1 020 000,00 гривень із кінцевим терміном погашення 03.09.2022. В свою чергу, між позивачем та ОСОБА_1 - відповідач-2 укладено Договір поруки № 011/10892/1173967/П від 03.09.2021, відповідно до умов якого відповідач-2 взяв на себе зобов`язання перед Позивачем у повному обсязі солідарно відповідати по зобов`язаннях відповідача-1, які виникають з умов Кредитного договору. Дата укладення обох договорів - 03.09.2021 року. Саме станом на цю дату відповідач-2 погоджувався з обсягом зобов`язань викладених у Кредитному Договорі. Однак, 27.09.2022 року між позивачем та відповідачем-1 укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що кінцевим терміном погашення кредиту є 29.06.2023. Викладено графік погашення у новій редакції згідно Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. Відповідно, після укладення даної додаткової угоди збільшився обсяг зобов`язань за Кредитним договором, зокрема збільшився термін кредитування, збільшився обсяг нарахованих відсотків. Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. При цьому, на 3 аркуші додаткової угоди від 27.09.2022 року, міститься підпис невідомої особи з зазначенням прізвища відповідача-2, та вказано, що нібито поручитель надає згоду на зміну (збільшення) обсягу зобов`язання за основним кредитним договором. Однак, відповідач-2 такого документу не підписував, і знаходився в цей день не в м. Запоріжжя, і навіть не на території України, в той час як місцем укладення Додаткової угоди зазначено - м. Запоріжжя. На підтвердження факту не знаходження відповідача-2 на території України, надано копію закордонного паспорту відповідача-2, з якого вбачається, що 14.09.2022 відповідач-2 виїхав на територію Польщі (стор. 8 закорд. паспорту), а повернувся з Польщі - 30.10.2022 р. (штамп на стор. 14 закорд. паспорту). Крім того, відповідно до п.2.2. Договору поруки від 03.09.2021 року, Поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань. Однак, всупереч даній умові Договору поруки, жодна вимога ОСОБА_1 не направлялась. В матеріалах позову містяться лише докази направлення вимоги на поштову та електрону адреси ТОВ «ТД Магнум». Однак ОСОБА_1 , на той час вже не був директором ТОВ «ТД Магнум» та відповідних вимог не отримував. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити. Ухвалою суду від 08.04.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" № б/н від 29.03.2024 (вх. № 1003/08-07/24 від 01.04.2024) до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсними пункти 2.1., 2.3., 2.5., 2.6. кредитного договору №011/10892/1173967 від 03.09.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" - повернуто заявнику. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції протиправно відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви Відповідачу -

1. І незважаючи на те, що наразі апеляційним судом переглядається ухвала про відмову і відповідач-1 просив відкласти або зупинити розгляд справи до закінчення апеляційного перегляду цього питання - суд ухвалив оскаржуване рішення. Водночас, як встановлено судом, 18.11.2024 року Центральним апеляційним господарським судом вирішено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/113/24 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/113/24 залишити без змін. Постановою Верховного Суду від 19.02.2025 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі № 908/113/24 залишено без змін. Як зазначено судами, позивач за зустрічним позовом (апелянт) був обізнаний про розгляд справи, про відкриття провадження у справі та вимогами ухвали суду, зокрема щодо надання у встановлений судом строк подати відзив на позовну заяву. Разом з тим, зустрічну позовну заяву було подано ТОВ «ТД Магнум» через електронний суд 29.03.2024, тобто з пропуском строку встановленого судом для подання відзиву. Верховний Суд в постанові від 24.12.2019 у справі № 910/5172/19, від 17.09.2024 у справі № 917/321/24 зазначав, що право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Позивачем за зустрічним позовом не було наведено жодних поважних причин пропуску строку, як і не надано доказів, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. Окрім того повернення зустрічної позовної заяви у даній справі не позбавляє Відповідача-1 права пред`являти позов у загальному порядку. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм а процесуального права є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Частиною 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України). Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України). Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. На виконання умов п. 3.2. кредитного договору позивачем на підставі письмової заяви відповідача - 1 від 09.09.2021, надав в межах Ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Позичальника, відкритий в АТ «Райффайзен Банк», для подальшого використання за цільовим призначенням, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ «ТД МАГНУМ». Таким чином, Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу-1 кредитні кошти у порядку, сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором. Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №1 від 27.09.2022, кінцевий термін погашення кредиту - 29.06.2023. Судом встановлено, що Додаткову угоду №1 від 27.09.2022 до Кредитного договору №011/10892/1173967 від 03.09.2021 укладено між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ТД «Магнум», в особі директора ОСОБА_2 , який діє на підставі статуту, з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України та погоджено з 28.09.2022 внести зміни до пункту 1.3. Статті 1 «Предмет договору» кредитного договору №011/10892/1173967 від 03.09.2021, а саме п. 1.3. викласти в наступній редакції: « 1.3. Кінцевий термін погашення Кредиту - 29.06.2023, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування Кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі)». У розділі «Реквізити та підписи сторін» зазначеної Додаткової угоди містяться підписи та печатки зі сторони АТ «Райффайзен Банк» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та директора ТОВ «ТД МАГНУМ" ОСОБА_2 . Також зазначено, що ОСОБА_1 , будучи Поручителем за зобов`язаннями ТОВ «ТД МАГНУМ" на підставі договору поруки №011/108921173967/П від 03.09.2021, надає свою згоду на зміну строку основного зобов`язання за кредитним договором №011/10892/1173967 від 03.09.2021, укладеним ТОВ «ТД МАГНУМ" з АТ «Райффайзен Банк», а саме на збільшення строку основного зобов`язання до 29.06.2023. Зі змістом Додаткової угоди №1 від 27.09.2022 до кредитного договору №011/10892/1173967 від 03.09.2021 ознайомлений: 27.09.2022 та у графі «підпис Поручителя» у рукописному вигляді проставлено підпис та вказано ОСОБА_1 . Другий примірник вказаної Додаткової угод №1 отримано особисто директором ТОВ «ТД МАГНУМ" ОСОБА_2 - 27.09.2022. У додатковій угоді № 1 від 27.09.2022 також зазначено наступне: "у моїй присутності - менеджера з мобільних продажів преміум клієнтам бізнес банкінгу Відділу регіональних продажів малого та мікробізнесу Базового відділення (м. Запоріжжя) АТ "Райффайзен Банк" ОСОБА_4 додаткову угоду № 1 від 27.09.2022 до Кредитного договору № 011/10892/1173967 від 03.09.2021 підписано власноруч директором ТОВ "ТД МАГНУМ" ОСОБА_2 . Умови та реквізити договорів перевірено на відповідність проектам підготовлених договорів - 27.09.2022, ОСОБА_5 (підпис), ОСОБА_4 (підпис)". Також згідно у Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди АТ «Райффайзен Банк» та директором ТОВ «ТД МАГНУМ" ОСОБА_2 погоджено викласти графік погашення у новій редакції, з кінцевим строком до 29.06.2023. Представник відповідача - 2 зазначив, що на 3 аркуші Додаткової угоди №1 від 27.09.2022 року, міститься підпис невідомої особи з зазначенням прізвища відповідача-2, та вказано, що нібито поручитель надає згоду на зміну (збільшення) обсягу зобов`язання за основним кредитним договором. Однак, ОСОБА_1 такого документу не підписував, і знаходився в цей день не в м. Запоріжжя, і навіть не на території України, в той час як місцем укладення Додаткової угоди зазначено - м. Запоріжжя. На підтвердження факту не знаходження відповідача-2 на території України, надано копію закордонного паспорту відповідача-2, з якого вбачається, що 14.09.2022 відповідач-2 виїхав на територію Польщі (стор. 8 закорд. паспорту), а повернувся з Польщі - 30.10.2022 (штамп на стор. 14 закорд. паспорту). Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Отже, відповідач - 2 посилаючись на ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України вважає, що порука припинилась, оскільки Додаткову угоду № 1 від 27.09.2022 укладено між банком та Позичальником без згоди Поручителя, у зв`язку з чим збільшився обсяг відповідальності боржника. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 витребувано у Адміністрації Державної прикордонної служби України (електронна пошта: adpsu@dpsu.gov.ua; вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601) відомості (інформацію) щодо дат перетину кордону України у період з 12.09.2022 по 01.11.2022 включно фізичною особою - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ): (паспорт НОМЕР_2 , тип/Type: P; код держави/Country code: UKR; номер паспорта/password No: НОМЕР_3 ; прізвище: ОСОБА_6 ; ім`я/Given Names: ДЕНИС/DENYS; громадянство/nationality: Україна/Ukraine; дата народження/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ; запис №/record No: 19830214-02570; стать/sex: ч/m; місце народження/Place of birth: Запорізька обл./UKR; дата видачі/Date of issue: 28 лис/nov 18; дата закінчення строку дії/Date of expiry: 28 лис/nov 28; орган, що видав/Authority: 2318). 17.04.2024 та 22.04.2024 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, у межах повноважень, наданих Адміністрацією Держприкордонслужби, на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 № 908/113/24 до суду надійшов витяг № 19-26432/18-24-Вих від 16.04.2024 (8450/08-08/24 від 17.04.2024 та № 8833/08-08/24 від 22.04.2024) з наявною інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованої територією у період з 12.09.2022 по 01.11.2022 громадянином України - ОСОБА_1 . Як вбачається з витягу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-26432/18-24-Вих від 16.04.2024 (8450/08-08/24 від 17.04.2024 та № 8833/08-08/24 від 22.04.2024), дати перетину кордону фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 : 1) Рава-Руська (дата перетину - 14.09.2022, 06:35) - в`їзд; 2) Шегині (дата перетину - 14.09.2022, 21:08) - виїзд; 3) Ягодин (дата перетину - 31.10.2022, 00:03) - в`їзд; 4) Устилуг (дата перетину - 31.10.2022, 18:00) - виїзд. З урахуванням викладеного, господарським судом встановлено, що станом на дату укладення вищевказаної додаткової угоди № 1 - 27.09.2022 відповідач-2 - ОСОБА_1 не перебував на території України. Крім того, ухвалою суду від 15.05.2024 з метою призначення у справі судової почеркознавчої експертизи на стадії підготовчого провадження, надання учасникам справи часу для підготовки позивачем письмових пояснень службових осіб щодо обставин підписання відповідачем-2 додаткової угоди до договору та уповноваженому представнику відповідача - 2 забезпечити особисту явку в судове засідання ОСОБА_1 для здійснення відбору підписів, необхідних для проведення вказаної експертизи, вирішено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 908/113/24, підготовче засідання призначити на 05.06.2024 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції. У судовому засіданні 05.06.2024 представник відповідача - 2 підтримав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи від 14.03.2024 та пояснив, що не може забезпечити особисту явку ОСОБА_1 у судове засідання для здійснення відібрання його підписів для проведення вказаної експертизи у зв`язку з тим, що він перебуває за межами території України та наразі не може здійснювати довготривалі подорожі за станом здоров`я. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи від 14.03.2024 відмовлено, оскільки неявка у судове засідання ОСОБА_1 призводить до неможливості відбору експериментальних підписів для проведення вказаної судової експертизи в порядку передбаченому у п. 1.6. ч. 1 Рекомендацій та статті 102 ГПК України. Також, позивачем надано до матеріалів справи службові записки щодо обставин підписання між сторонами Додаткової угоди №1 від 27.09.2022, а саме: - Менеджера по роботі з ключовими клієнтами ББ Запорізької області ОСОБА_4, яка пояснила, що Додаткова угода 1 від 27.09.2022 до Кредитного договору № 011/0892/1173967 від 03.09.2021 була підписана у м. Запоріжжі вул. Тургенєва 29, дата 27.09.2022. Підписантом зі сторони ТОВ «Магнум» (42460860) був директор ОСОБА_2 . Угодою передбачена згода поручителя, яка була отримана, про що свідчить підпис ОСОБА_1 (додаткова угода до договору поруки не підписувалась). Підписант зі сторони банку ОСОБА_4 . До підписання угоди, клієнт надав рішення загальних зборів № 16/09/22 від 21.09.2022р., яким засвідчив згоду на зміну умов, а саме подовження терміну Кредитного договору № 011/10892/1173967 від 03.09.2021, до 29.06.2023, без збільшення суми зобов`язань. Рішення підписане директором ОСОБА_2 та власником ОСОБА_1 , на підставі чого була підготовлена та підписана Додаткова Угода. В дату підписання отриманий витяг з ЄДР, згідно якого було перевірено повноваження директора. Підписанти перевірялись на підставі паспортних даних. Після підписання, справа пройшла кредитний контроль без зауважень; - ОСОБА_5 також надала пояснення наступного змісту: місце підписання ДУ - м. Запоріжжя, вул. Тургенєва,

29. Дата підписання відповідно - 27.09.2022. На підписанні не була присутня - підписувала документ при наявності на ньому підписів зі сторони позичальника та поручителя та першого підписанта від Банку. Повноваження підписантів та їх особистість встановлювалися згідно документів - Витяга з ЄДР та паспортних документів громадян України. Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Як встановлено судом, 27.09.2022 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що кінцевим терміном погашення кредиту є 29.06.2023 р. Викладено графік погашення у новій редакції згідно Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. З огляду на наявні у матеріалах справи докази та пояснення позивача та відповідача- 2, судом з`ясовано, що відповідачем- 2 не доведено належними та допустимими засобами доказування в порядку статтей 74, 76 ГПК України те, що підпис, який міститься у Додатковій угоді №1 від 27.09.2022, не належить ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до п. 1.3 Договору поруки, сторони узгодили, що без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення додаткових угод до Договору), підписанням цього Договору Поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь які зміни до основного Договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед кредитором, в тому числі внаслідок: збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов`язань або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов`язань. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підписанням договору поруки Поручитель, своїм підписом засвідчив, що надає згоду на збільшення строку кредитування, а отже укладення сторонами відповідних додаткових угод щодо вказаного є необов`язковим, а тому твердження представника відповідача - 2 щодо припинення договору поруки є безпідставними. Отже, з укладенням Кредитного договору та Додаткової угоди №1 у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених п. п. 1.3, 2.1., 5.2., 5.3. Кредитного договору. Судом встановлено, що протягом користування кредитом процентна ставка за кредитом динамічно змінювалась, що відображено в розрахунку заборгованості. Згідно з п. 12.3 Кредитного договору та п. 6.4 Договору поруки Кредитор має право направляти договір, повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації або на електронну адресу Позичальника та Поручителя: ІНФОРМАЦІЯ_3 Сторони зобов`язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. Відповідна інформація та документи вважаються направленими та отриманими належним чином, якщо їх було направлено за адресою/електронною адресою сторони, зазначеною у договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони. У відповідності до умов Кредитного договору та договору поруки АТ «Райффайзен Банк» вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення Позичальнику та Поручителю вимог від 06.12.2023 за вих. №114/5-292752, від 06.12.2023 за вих. №114/5/292756 про дострокове виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором на електронну адресу: td.magnum.buh@gmail.com, що підтверджується Протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 06.12.2023 та роздруківкою з електронної пошти позивача від 06.12.2023. Також, позивачем вимогу від 06.12.2023 за вих. №114/5-292752 направлено ТОВ «ТД МАГНУМ» засобами поштового зв`язку - 08.12.2023, що підтверджується Списком згрупованих відправлень, на якому міститься відбиток штемпеля АТ «Укрпошта» - 08.12.2023, та фіскальним чеком від 08.12.2023. Проте, вказані вимоги залишені відповідачами - 1, 2 без відповіді та задоволення. Таким чином, як правильно встановлено судом, ОСОБА_1 направлено вказану вимогу на електронну адресу, яка погоджена ним в п. 6.4. договору поруки як засіб для здійснення листування між сторонами, жодних доказів повідомлення позивача про те, що у Поручителя відбулись зміни у засобах зв`язку або наявності інших обставин (на час направлення вимоги ОСОБА_1 вже не був директором ТОВ «ТД Магнум») відповідачем- 2 суду не надано, а отже, твердження відповідача- 2 про те, що жодна вимога про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором ОСОБА_1 не направлялась є безпідставним. Судом встановлено, що відповідачем-1 порушені строки погашення кредиту та процентів за користування кредитом, передбачені у підписаному сторонами графіку, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 604 444,00 грн., тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 суми за тілом кредиту в розмірі 604 444,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Також, позивачем відповідачу-1 нараховані відсотки за користування кредитом, які станом на 04.12.2023 становлять суму в розмірі 126 094,97 грн., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 124 489,46 грн. Відповідачами - 1, 2 не надано суду контррозрахунку вказаної суми або доказів погашення вказаного боргу. Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок процентів за користування кредитом судом встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснено арифметично та методологічно правильно. З огляду на що, заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 126 094,97 грн. також заявлені обґрунтовано та правомірно задоволені судом. Щодо доводів скаржника про припинення зобов`язань за договором поруки за відсутності згоди поручителя на збільшення обсягу зобов`язань за порукою та протиправну відмову суду у задоволенні про призначення почеркознавчої експертизи, слід зазначити наступне. Як вже було вказано, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 011/10892/1173967/П від 03.09.2021 р., відповідно до умов якого Відповідач-2 на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Позивачем у повному обсязі солідарно відповідати по зобов`язаннях Відповідача-1, які виникають з умов Кредитного договору. Відповідно до п. 1.3 Договору поруки, сторони погодили, що без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення додаткових угод до Договору), підписанням Договору поруки Поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь які зміни до основного Договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед кредитором, в тому числі внаслідок: - збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов`язань або продовження строку виконання будь якого з забезпечених зобов`язань. Відтак, підписанням Договору поруки Поручитель надав свою згоду на поширення поруки на будь які зміни до основного Договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед кредитором, в тому числі внаслідок збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов`язань або продовження строку виконання будь якого з забезпечених зобов`язань. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підписанням договору поруки Поручитель, своїм підписом засвідчив, що надає згоду на збільшення строку кредитування, а отже, укладення сторонами відповідних додаткових угод щодо вказаного не є обов`язковим. Крім того, 27.09.2022 року між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що кінцевим терміном погашення кредиту є 29.06.2023 р. Викладено графік погашення у новій редакції згідно Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. Відповідно до Додаткової угоди до Кредитного договору, вбачається, що Поручитель, своїм підписом засвідчив, що надає згоду на збільшення строку кредитування. Щодо інформації, наданої ДПС України із датами перетину кордону Відповідачем-2, то така не є беззаперечним підтвердженням того, що підпис Поручителя під умовами Додаткової угоди до кредитного договору виконано іншою особою. Наведене узгоджується з приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України, за якими обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Більше того, як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції мало місце відкладення судових засідань саме з метою забезпечення явки до суду відповідачів для надання особистих пояснень щодо обставин підписання засвідчення-згоди під умовами Додаткової угод фінансовим поручителем та для відібрання зразків підписів для проведення почеркознавчої експертизи. Проте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до суду не з`явився, своїми процесуальними правами щодо надання вільних зразків підпису для проведення почеркознавчої експертизи відповідач-2 не скористався. В свою чергу, з метою отримання додаткової інформації щодо обставин підписання Додаткової угоди № 1 від 27.09.2022 року до Кредитного договору та згоди-засвідчення ОСОБА_1 , представником Банку було скеровано запит до відповідального підрозділу що супроводжують підписання угод/договорів, та у відповідь отримано наступні пояснення: 1) Підписання всіх угод, які не підписуються за допомогою КЕП, відбувається у присутності співробітника банку та за наявності підписантів. Підтвердження особи відбувається за паспортом громадянина України. По підписанню цієї угоди не могло бути ніяких виключень із правил; 2) Директор підприємства ТОВ "ТД МАГНУМ" 42460860 ОСОБА_2 також був присутнім на підписанні ДУ, про що свідчить його підпис на документі. Кожен підписант підписував свою частину угоди». Доказів підроблення підпису ОСОБА_1 на Додатковій угоді № 1 від 27.09.2022 (його виконання не поручителем, а іншою особою) суду не надано. Керуючись принципом вірогідності доказів господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що обставини підписання ОСОБА_1 на Додаткової угоди № 1 від 27.09.2022 є більш вірогідними та видаються переконливішими за протилежні твердження відповідача-2. Аргументи скаржника цих висновків суду не спростовують. При цьому відмова суду в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи є мотивованою, зважаючи на процесуальну поведінку сторони-відповідача-2, який самостійного експертного дослідження не замовляв, а для проведення судової експертизи необхідні експериментальні та вільні зразки почерку, які ним не представлено. Так само, останній не з`явився до суду для надання пояснень щодо обставин укладення Додаткової угоди № 1 від 27.09.2022 та наявності його підпису на ній, з урахуванням пояснень співробітниць банку: менеджера по роботі з ключовими клієнтами ББ Запорізької області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє аргументи апелянта як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку. Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2024. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 у справі № 908/113/24 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2024 у справі №908/113/24 залишити без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД МАГНУМ". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 16.06.2025 Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя А.Є. Чередко