Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/1223/24

ПОСТАНОВА Іменем України 05 червня 2025 року м. Кропивницький справа № 404/1223/24 провадження № 22-ц/4809/881/25 Кропивницькийапеляційний суд ускладіколегіїсуддівсудовоїпалати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І., секретар судового засідання Діманова Н. І., учасникисправи: позивач Акціонернетовариство «Ідея Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2025 року у складі головуючого судді Варакіної Н. Б. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, заперечень і рішення суду першої інстанції. У лютому 2024 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 112 850,59 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 30 вересня 2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Е07.00410.007803067. Пунктом 3 Кредитного договору визначено, що нанесенням власноручного підпису цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті Банку: www.ideabank.ua, за наступним посиланням: https://ideabank.ua/sites/default/files/2022-06/dkbofo_28.10.2020- 19.04.2021.pdf. Згідно Кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 76 650 грн, зі сплатою 10,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами. Однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти, внаслідок чого станом на 20 грудня 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 112850,59 грн. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, позивач звернувся до суду із цим позовом. Представник відповідача адвокат Галковська О. І. подала до суду відзив, в якому частково заперечила проти задоволення позову. В обґрунтування зазначила, що позивач безпідставно зарахував 31 668,55 грн в якості оплати за обслуговування кредиту, які мають бути зараховані банком в якості платежів за основний борг та відсотки. Окрім цього, вказала, що відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15 квітня 2024 року. Відтак, в силу припису пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачеві не нараховуються відсотки за користування кредитними коштами. Вказала, що сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 8 209,48 грн, які зараховані банком в якості оплати відсотків за кредит, мають бути зараховані в якості оплати за основним боргом за Кредитним договором. Зазначає, що відповідач сплатив на користь позивача 50 666,87 грн, отже сума боргу за Кредитним договором перед позивачем, на теперішній час складає 25 983,13 грн. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 визнає позовні вимоги банку частково, на суму 25 983,13 грн (а.с.49-51). Представник банку подав письмові пояснення, в яких зазначив, що підписуючи кредитний договір, позичальник погодився з тим, що за обслуговування кредитної заборгованості банком, він сплачує щомісячно плату в розмірі 2,69% річних середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку п.

5. Згідно п.9.8.2 договору плата за обслуговування кредитної заборгованості сплачується позичальником за отримання послуг, які вчиняються банком на користь позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов`язань за договором. Зазначає, що кредитний договір містить інформацію про суму виданого кредиту, а також розміри та терміни внесення платежів на їх повернення, з чим відповідач погодився, підписавши кредитний договір, отримавши на його виконання кредитні кошти, котрий протягом тривалого періоду часу виконував. По кредитному договору сплачено: 10786,97 грн основного боргу, а не 10788,84 грн, як зазначає відповідач, також 8211,35 грн процентів, а не 8209,48 грн, як зазначає відповідач, та 31668,55 грн плати за обслуговування кредитної заборгованості. Представник наголошує, що відповідач погодився з обсягом взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а також самостійно та добровільно сплатив плату за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 31 668,55 грн. Окрім цього, АТ «Ідея Банк» додатково надав детальний розрахунок заборгованості до кредитного договору № Е07.00410.007803067 від 30 березня 2021 року без плати за обслуговування кредитної заборгованості, та із зарахуванням раніше сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов кредитного договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», згідно даного разрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором становить 42 744,46 грн (а.с.63-65). Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2025 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №Е07.00410.007803067 від 30 березня 2021 року в розмірі 25 983,13 грн та 697,17 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що умови кредитного договору про нарахування та отримання позивачем плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними та безпідставними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», відтак, кошти в сумі 31 66,55 грн, мають бути зараховані банком в якості платежів за основним боргом та відсотками. Крім того, посилаючись на приписи пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановивши, що відповідач є військовослужбовцем суд першої інстанції вказав, що у відношенні до відповідача відсотки за користування кредитом не нараховуються. За таких обставин, сплачені відповідачем кошти в сумі 8 209,48 грн, які зараховані банком в якості оплати відсотків за кредитом, суд зараховував в якості оплати за основним боргом за Кредитним договором. Взявши до уваги вищевикладене, та враховуючи, що відповідач сплатив на користь позивача 50 666,87 грн, місцевий суд визначив, що сума боргу за Кредитним договором відповідача перед позивачем складає 25 983,13 грн, які і стягнув із позичальника на користь банку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Акціонерне товариство «Ідея Банк» подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 лютого 2025 року в частині відмови у стягненні зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 86867, 46 грн, та ухвалення в цій частині нового рішення, про задоволення позовних вимог. В обґрунтування мотивів апеляційної скарги зазначено, що пунктом 1.5 кредитного договору було передбачено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 додатку №1 як «плата за обслуговування кредитної заборгованості». Підписуючи кредитний договір, позичальник приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та був належним чином ознайомлений з вказаним договором, що в повній мірі узгоджується зі ст. 634 ЦК України. Відтак, позичальник за обслуговування кредитної заборгованості банком зобов`язувався сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,69% річних середньомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку п.

5. Позивач вказує, що умова кредитного договору, котрою передбачено нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості, була включена до змісту останнього відкрито, без приховування будь-якої інформації, відсутність котрої перешкоджала б відповідачу при укладенні кредитного договору дослідити його дійсний зміст, або ж самостійно обчислити загальну вартість отриманих кредитів. Іншими словами, кредитний договір містить інформацію про суму виданого за ним кредиту, а також розміри та терміни внесення платежів на їх повернення, з чим відповідач погодився, підписавши кредитний договір, отримавши на його виконання кредитні кошти, котрий протягом тривалого періоду часу виконував. Зазначає, що по кредитному договору відповідачем було сплачено 10786,97 грн основного боргу, а не 10788,84 грн, також 8211,35 грн процентів та 31668,55 грн плати за обслуговування кредитної заборгованості. Тобто, відповідач погодився з обсягом взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а також самостійно та добровільно сплатив плату за обслуговування кредитної заборгованості суму коштів у розмірі 31 668,55 грн. Позивач зазначає, що в детальному розрахунку заборгованості по кредитному договору від 30 березня 2021 року №Е07.00410.007803067 сума заборгованості в розмірі 42 744,46 грн розрахована без плати за обслуговування кредитної заборгованості, та із зарахуванням раніше сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов кредитного договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». Відтак, позивачем здійснено такий перерахунок, і як уже було зазначено, заборгованість відповідача після такого перерахунку становить 42 744,46 грн. Крім того, представник вказав, що відповідачем не надано доказів того, що він проходив військову службу у період з 10.03.2022 по 22.07.2022, чи увесь період дії кредитного договору, як мобілізований, тому заперечив, щодо відсутності у останнього обов`язку на погашення заборгованості за відсотками. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Представник відповідача адвокат Галковська О. І. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначила,що суд першої інстанції дійшов цілком правильних та обгрунтованих висновків в частині відмови у стягненні заборгованості за обслуговування кредиту. Щодо наданого АТ «Ідея Банк детального розрахунку заборгованості по кредитному договорі на суму 42 744,46 грн, зазначила, що наданий розрахунок не може вважатись правильним, оскільки позивач, зарахував 31 668,55 грн сплачених відповідачем, в якості плати за обслуговування кредитної заборгованості, за умовами кредитного договору, які в силу ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними. Тож, зарахування 31 668,55 грн, які вже сплачені, в якості плати за обслуговування кредитної заборгованості, згідно нікчемних умов кредитного договору, є безпідставними. Щодо твердження позивача що відповідач самостійно та добровільно сплатив 31 668,55 грн, в якості плати за обслуговування кредитної заборгованості, вказала, що позичальник не визначав призначення платежу, а лише сплачував кошти за кредитним договором. Позивач самостійно розподіляв сплачені кошти за призначенням платежу. Представник зазначила, що суд першої інстанції правомірно визначив відповідача, як особу, яка брала участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оброни, оскільки він має статус учасника бойових дій, відтак на нього поширюються пільги встановлені статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правомірно зарахував 8 209, 48 грн в якості платежу за основним боргом. Адвокат вказала, що з урахуванням того, що відповідач сплатив на користь позивача 50 666,87 грн, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що сума боргу за кредитним договором ОСОБА_1 перед позивачем, склала 25 983,13 грн (а.с.109-111). Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Галковської О. І., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. 30 березня 2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Е07.00410.007803067. Пунктом 3 кредитного договору визначено, що нанесенням власноручного підпису цим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті Банку: www.ideabank.ua, за наступним посиланням: https://ideabank.ua/sites/default/files/2022-06/dkbofo_28.10.2020- 19.04.2021.pdf. Згідно умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 76 650 грн, зі сплатою 10,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів (а.с.15). Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером № 10702772 від 30 березня 2021 року (а.с.17). Додатком №1 до Договору кредиту та страхування №Е07.00410.007803067 від 30 березня 2021 року є Паспорт споживчого кредиту. У вказаному паспорті визначено порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення плати. Крім того, визначено наслідки прострочення виконання зобов`язань за договором. Згідно Паспорту споживчого кредиту, відповідач, за час користування кредитними коштами, мав повернути банку 76650,00 грн - основного боргу, 16 862,36 грн - відсотків за користування кредитом та 71 552,50 грн - коштів за обслуговування кредитної заборгованості (а.с.15 зворот). Крім того, до Договору кредиту та страхування долучено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана відповідачем (а.с.16). Згідно Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором, яку надав позивач, станом на 20 грудня 2023 року, заборгованість відповідача склала 112 850,59 грн, з яких основний борг 65 863,03 грн, відсотки 11 362,89 грн та 35 624,67 грн заборгованість за обслуговування кредиту (а.с.22). Згідно виписки по рахунку відповідача за період з 30 березня 2021 року по 21 грудня 2023 року установлено, що відповідач здійснював погашення заборгованості за договором, плату за обслуговування по кредитному договору, а також погашення заборгованості за відсотками (а.с.18-21). Згідно детального розрахунку заборгованості по кредитному договору, долученому позивачем до письмових пояснень від 21 січня 2023 року, заборгованість відповідача складає 42 744, 46 грн (а.с.66). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Вирішуючи вимоги позивача в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно інформації з виписки по рахунку ОСОБА_1 , колегією суддів з`ясовано, що відповідачем в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту було сплачено 51 125, 45 грн (11.05.2021 2 077, 03 грн, 11.05.2021 890, 16 грн, 16.06.2021 2082, 68 грн, 16.06.2021 852, 01 грн, 12.07.2021 83, 47 грн, 14.07.2021 - 51,94 грн, 14.07.2021 1 948, 06 грн, 15.07.2021 1 802, 68 грн, 19.08.2021 1 802, 64 грн, 19.08.2021 1 301, 91 грн, 20.08.2021 816,11 грн, 20.08.2021 833, 14 грн, 20.08.2021 2 036, 55 грн, 22.09.2021 1758, 14 грн, 11.10.2021 823, 70 грн, 18.10.2021 272, 07 грн, 22.10.2021 1 278, 87 грн, 15.11.2021 1 963, 28 грн, 15.11.2021 841, 41 грн, 15.11.2021 322, 39 грн, 15.11.2021 834,50 грн, 22.11.2021 834, 62 грн, 22.11.2021 1 205, 48 грн, 06.12.2021 1 644, 97 грн, 13.12.2021 821, 91 грн, 14.12.2021 941, 51 грн, 20.12.2021 1 212, 44 грн, 20.12.2021 644,00 грн, 10.01.2022 785, 96 грн, 10.01.2022 1 921, 23 грн, 14.01.2022 436, 84 грн, 19.01.2022 1 143, 27 грн, 19.01.2022 1141, 19 грн, 10.02.2022 1 898, 17 грн, 14.02.2022 355, 31 грн, 21.02.2022 1109, 05 грн, 21.02.2022 1 180, 29 грн, 31.05.2022 326, 21 грн). Оскільки умови договору про нарахування та отримання позивачем плати за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставними, колегія суддів вважає, що грошові кошти у сумі 51 125, 45 грн, які сплачував відповідач, а банк зараховував в рахунок погашення заборгованості за обслуговування кредиту потрібно зарахувати в рахунок оплати заборгованості за тілом кредиту. Отже, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 14 737, 58 грн (65 863, 03 51 125, 45 грн). Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Відтак, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов`язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом. Згідно Довідки (форми 5) відповідач з 10 березня 2022 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 та 22 липня 2022 року був звільнений з військової служби за станом здоров`я (а.с.60). Згідно Посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 15 квітня 2024 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.59). За таких обставин, позивач не мав право нараховувати відповідачеві відсотки за користування кредитними коштами за період з 10 березня 2022 року по 22 липня 2022 року включно, безпосередньо під час перебування ОСОБА_1 на військовій службі. Згідно детального розрахунку по кредиту, наданого позивачем, встановлено, що банком за період з з 10 березня 2022 року по 22 липня 2022 року (період перебування відповідача на військовій службі) було нараховано 2 602,00 грн відсотків за користування кредитом (81,77 грн + 620,35 грн + 587,10 грн + 591,97 грн +558,00 грн +162, 63 грн = 2 602,00 грн). Відтак, банком неправомірно було включено до заборгованості відповідача за відсотками 2 602, 00 грн. Отже, з урахуванням зазначеного вище, заборгованість відповідача за простроченими відсотками становить 8 760, 89 грн (11 362, 89 грн 2 602,00 грн ). Визначаючи повний розмір заборгованості, який підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь банку, колегія суддів зазначає, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 14 737, 58 грн, а заборгованість за простроченими відсотками 8 760, 89 грн, а усього 23 498, 47 грн. Разом з тим, рішенням місцевого суду з відповідача на користь позивача стягнуто 25 983,13 грн. Оскільки за результатами перегляду апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає за необхідне з метою недопустимості погіршення становища апелянта, рішення суду відповідно до статті 375 ЦПК України залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Принцип "заборони повороту до гіршого" ("nonreformatioinpeius") відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), на які посилається скаржник у доводах касаційної скарги. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі №201/2288/20 зазначено, що "рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватноправова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства". Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У зв`язку з тим, що за результатами перегляду апеляційної скарги позивача, з урахуванням позиції відповідача, який рішення суду першої інстанції не оскаржує, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги за її безпідставністю та вважає за необхідне з метою недопустимості погіршення становища апелянта, рішення суду відповідно до статті 375 ЦПК України залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницькийапеляційний суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровоградавід 20 лютого 2025 року, в частині, що оскаржується, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 16.06.2025. Головуючий С. М. Єгорова Судді С. І. Мурашко О. І. Чельник