Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/12454/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/689/25 Справа № 202/12454/24 Суддя у 1-й інстанції - Ігнатенко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2025 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого та ч.1 ст. 164 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. У постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 09 жовтня 2024 року о 15:02 годин за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, 48, здійснював роздрібну торгівлю паливом без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 164 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції як незаконної та необґрунтованої. Посилається на те, що норма ст. 164 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види господарської діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом. Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення ВАВ № 019935 від 09.10.2024, складеного працівниками поліції щодо нього, не вказано конкретно, які саме норми спеціального закону було порушено, у результаті чого може настати відповідальність, передбачена ч.1 ст.164 КУпАП, отже зміст правопорушення, викладений у протоколі не відповідає ознакам правопорушення. На підставі наведеного апелянт просить постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2024 скасувати та винести нове рішення про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Додатково суду пояснив, що він працює сторожем на підприємстві Агро Нафта, тому ніякого відношення до АЗС та палива не має, тому вважає, що його незаконно притягнули до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП. Допитана у якості свідка ОСОБА_2 апеляційному суду надала свідчення про те, що вона працює помічником керівника ТОВ АгроНафта Трейд. АЗС по вул. Березинська,48 м. Дніпро належить їх підприємству, на якому зберігається дизпаливо для власних потреб, на що вони мають ліцензію. Збутом палива вони не займаються. Також підтвердила, що ОСОБА_1 з 2021 року працює на їхньому підприємстві сторожем по цивільному договору та він ніякого відношення до палива не має. Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне. Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, суддя місцевого суду послався як на докази на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 019935 від 09.10.2024, рапорт працівника поліції, фототаблицю, додану до протоколу про адміністративне правопорушення. Судом апеляційної інстанції вказані докази були перевірені та досліджені. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №019935 від 09.10.2024, складеного щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП (а.с.1) вбачається, що о 15.02 годин 09.10.2024 ОСОБА_1 за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд.48, здійснював роздрібну торгівлю палива без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП. В протоколі зазначено, що потерпілі та свідки- відсутні. Правопорушення матеріальної шкоди не завдано. Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності викладено на окремому аркуші. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено місце розгляду справи, про що мається власноручний підпис останнього у відповідній графі. Протокол підписаний ОСОБА_1 та його копію ним отримана. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , останній зазначив, що працює за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, 48 заправщиком та сторожем на автозаправочній станції. Він не є власником споруди АЗС, у нього на місці немає всіх дозвільних документів. Ліцензії на право роздрібної торгівлі паливом знаходяться у керівництва (а.с.2). З рапорту лейтенанта поліції ДОП СП ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Олексія Антонова від 09.10.2024 убачається, що 09.10.2024 ним, в ході відпрацювання території Індустріального району, виявлено громадянина ОСОБА_1 , який 09.10.2024 о 15.02 годині знаходячись за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, 48, здійснював роздрібну торгівлю паливом, без відповідних дозвільних документів. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП. На останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею (а.с.3). На фототаблиці зафіксовано розташування охоронного приміщення, бочки з паливом, перебування чоловіка у куртці, на якій написано охорона біля легкового автомобіля та біля бочки з паливом. Також фототоблиця містить фото посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с.4-9). Дослідивши надані матеріали провадження, апеляційний суд зазначає таке. Згідно диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП відповідальність настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Об`єктом правопорушення є суспільні відносини, що регулюються у сфері господарської діяльності. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у здійсненні господарської діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст.55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми обов`язками в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання, в тому числі, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Натомість, ані протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №019935 від 09.10.2024, ані інші долучені до матеріалів справи процесуальні документи, не підтверджують провадження ОСОБА_1 господарської діяльності 09.10.2024, факту роздрібної торгівлі ним паливом у зазначений час та отримання в результаті такої торгівлі прибутку. Навпаки, як убачається з показань свідка ОСОБА_2 , наданих апеляційному суду, ОСОБА_1 працює в ТОВ АгроНафта Трейд, виконує обов`язки сторожа по цивільно-правовому договору та не має ніякого відношення до використання палива на АЗС по вул. Березинська,48 м. Дніпро, що належить їх підприємству і де зберігається дизпаливо для власних потреб. Таким чином, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що посадовою особою органу поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не було розкрито об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а саме не зазначено, кому ОСОБА_1 здійснював продаж палива, не вказано, що продаж мав систематичний характер та чи був факт отримання прибутку. У зв`язку з чим, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати додаткові докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення. Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25). У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов помилкового висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього. Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність без отримання необхідних дозвільних документів, зокрема отримання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності роздрібну торгівлю паливом. Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язківку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. За таких обставин, апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанову судді Індустріального районного суду Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року про визнання винним та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО