Ухвала КАС ВС № 260/8238/24

УХВАЛА 16 червня 2025 року м. Київ справа №260/8238/24 адміністративне провадження №К/990/22581/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів - Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №260/8238/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення та визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області, у якому просив - стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі №260/7974/21 за період з 04 червня 2024 року по 10 грудня 2024 року в сумі 191377,35 грн; - зобов`язати Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2021 рік в сумі - 29769,81 грн. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, відмовлено в задоволенні позову. Справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 26 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №260/8238/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на мою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі №260/7974/21 за період з 04 червня 2024 року по 10 грудня 2024 року в сумі 191377,35 грн. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному кладу суду від 26 травня 2025 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Желєзний І.В., Мацедонська В.Е. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2025 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білак М.В., судді: Мацедонська В.Е., Мартинюк Н.М. Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України. Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому посилається на постанови Верховного Суду від 28 листопада 2024 рок у справі №260/7974/21, від 13 квітня 2021 року у справі №814/48/18, від 19 серпня 2020 року у справі №815/735/17 щодо застосування частини четвертої статті 78 КАС України. Також позивач звертає увагу Суду на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №127/1703/19. Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: ) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі). Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Так, предметом спору у цій справі є стягнення з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі №260/7974/21 за період з 04 червня 2024 року по 10 грудня 2024 року в сумі 191377,35 грн та зобов`язання Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2021 рік в сумі - 29769,81 грн. Проте, у справі №260/7974/21 предметом розгляду було, зокрема, скасування наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 08 грудня 2021 року №127-ТО "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлення позивача на посаді начальника відповідного управління у Закарпатській області. Отже, у справі, що розглядається, та у справі №260/7974/21 різні підстави звернення до суду, тобто правове регулювання правовідносин є різним. Слід також зазначити, що у справі №260/7974/21 частина четверта статті 78 КАС України не застосовувалась. Щодо посилання позивача на постанови Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №814/48/18 та від 19 серпня 2020 року № 815/735/17, то Суд звертає увагу, що зі змісту касаційної скарги незрозуміло який саме висновок був незастосований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Щодо посилання на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №127/1703/19, Суд зазначає, що позивачем не наведено конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених заявником справах. Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, як підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суду зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі позивач зазначає: "Що стосується незаконного встановлення апеляційним судом того факту, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року фактично була виправлена описка суду першої інстанції у назві відповідача "Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області" на правильне "Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області", що в тому числі що стало підставою прийняття апеляційним судом незаконного рішення, то згідно з п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України такий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній". Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду, не зазначає конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Також заявник у касаційній скарзі зазначає, що справа має виняткове значення, що за змістом відповідає підпункту "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Крім того, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі. Слід зазначити, що посилання заявника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України). За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень. Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з касаційної скарги. Так, відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України). Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №260/8238/24. При вирішенні питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, колегіє суддів враховано те, що заявник звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а надалі - у розумний строк після постановлення ухвали про повернення касаційної скарги. Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №260/8238/24 задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №260/8238/24. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №260/8238/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення та визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без руху. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак В.Е. Мацедонська Н.М. Мартинюк