Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/23261/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2025 рокуСправа № 380/23261/24 пров. № А/857/14703/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (суддя Братичак У.В., м.Львів), - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність в/ч щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) у розмірі до 100000 грн щомісячно за період з 28.05.2024 по 18.06.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини; зобов`язати в/ч здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168 у розмірі до 100000 грн щомісячно за період з 28.05.2024 по 18.06.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум за вказані періоди. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В доводах апеляційної скарги вказує, що відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 за період лікування у Литовській Республіці з 28.05.2024 по 18.06.2024. виплата додаткової винагороди до 100000 грн проводиться внаслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, а не захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини або захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Також вказує на пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії Львівського Військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби (далі ГВЛК) від 28.05.2024 №1089 (далі Довідка) підтверджується, що позивач 17.04.2022 отримав травму та захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини. При цьому, комісія дійшла загального висновку, що позивач, у зв`язку з отриманою травмою і захворюванням за станом здоров`я потребує реабілітації (продовження лікуванння) в умовах санаторію м. Друскінінкай (Литовська Республіка), не конкретизуючи, що реабілітація останнього пов`язана лише з отриманим захворюванням. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за спірний період, яка протиправно йому не виплачувалася. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що полковник ОСОБА_1 з 11.11.2021 по 03.07.2024 проходив військову службу за контрактом у в/ч. Виключений зі списків особового складу наказом командира в/ч від 04.07.2024 №753-ОС та вибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.07.2024. У період проходження військової служби у в/ч, позивач отримав травми та захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, перебував у полоні, звідки був звільнений і проходив лікування й реабілітацію з 31.01.2024 по 02.07.2024 в медичних закладах ДПС, МВС України та за кордоном. Згідно з Довідкою, 28.05.2024 полковнику ОСОБА_1 проведено медичний огляд ГВЛК. Діагноз та причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): «Наслідки мінно-вибухової травми (17.04.2022): закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравми, - у вигляді вегетативно-судинної нестійкості, цефалгічного синдрому. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. Посттравматичний стресовий розлад при помітно виражених короткотривалих проявах з астенічним станом. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. На підставі пункту 4.24 «Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України» потребує реабілітації (продовження лікуванння) в умовах санаторію м. Друскінінкай (Литовська Республіка)». Відповідно до довідки від 18.06.2024 б/н позивач перебував на лікуванні в Литовській Республіці з 29.05.2024 по 18.06.2024, діагноз: F43.1 посттравматичний стресовий розлад. 03.07.2024 позивач подав рапорт на ім`я командира в/ч про виплату йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період лікування з 31.01.2024 по 02.07.2024. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 19.07.2024 № 829-ОС, позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за період лікування: з 31.01.2024 по 31.01.2024 (1 день) - 3225,81 грн; з 01.02.2024 по 29.02.2024 (29 днів) - 100000 грн; з 01.03.2024 по 31.03.2024 (31 день) - 100000 грн; з 01.04.2024 по 30.04.2024 (30 днів) - 100000 грн; з 01.05.2024 по 27.05.2024 (27 днів) - 87096,77 грн; з 19.06.2024 по 30.06.2024 (12 днів) 40000 грн. Даний факт підтверджується також розрахунковим листом ОСОБА_1 за липень 2024 року. 06.08.2024 на адресу в/ч надійшла заява від ОСОБА_1 відносно виплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за час переміщення з одного лікувального закладу охорони здоров`я до іншого та період проходження лікування, а саме: травень 2024 року 4 дні; червень 2024 року - 18 днів; липень 2024 року 2 дні. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.08.2024 № 931- ОС, ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 01.07.2024 по 02.07.2024 (2 дні) - 6 451,61 грн, що підтверджується розрахунковим листом ОСОБА_1 за серпень 2024 року. Листом від 12.08.2024 відповідачем повідомлено позивача, що підстави для виплати додаткової винагороди за період з 28.05.2024 по 18.06.2024 відсутні, оскільки згідно з поданими документами ОСОБА_1 проходив лікування у зв`язку із захворюванням, пов`язаного із захистом Батьківщини, а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з пунктами 1-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджений «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Порядок №260). Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168. Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) Верховний Суд у постанові від 5 травня 2024 року у справі № 160/14647/22 звертав увагу на те, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка установлена Постановою №168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; Отже, аналіз наведених правових норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн підлягає виплаті у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого або у відпустці для лікування. Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402), яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями та поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Главою 21 Розділу ІІ Положення №402 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України. Так, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (пункт 21.1 Глави 21 Розділу ІІ). Згідно з підпунктами «а», «д» пункту 21.5 Глави 21 Розділу ІІ, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України». д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України». Аналізуючи наведені правові норми в контексті встановлених фактичних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні умови, визначені у пункті 1-2 Постанови №168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закордонному закладі охорони здоров`я у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини). Як правильно зазначено судом першої інстанції, реабілітація позивача (продовження лікування) в умовах санаторію Друскінінкай (Литовська Республіка) здійснювалася саме за рішенням ГВЛК, що підтверджується Довідкою, та була пов`язана не лише із отриманим захворюванням, але й у зв`язку з отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини. Відтак, визначальним у даних правовідносинах є зміст та формулювання медичного висновку гарнізонної військово-лікарської комісії. З огляду на те, що довідкою ГВЛК від 28.05.2024 №1089, довідкою від 18.06.2024 б/н, наказом голови Державної прикордонної служби України про направлення на лікування за закордон підтверджується той факт, що позивач з 29.05.2024 по 18.06.2024, дійсно перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі «Драугистес санатория» у Литовській Республіці з діагнозом: «наслідки мінно-вибухової травми (17.04.2022): закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акубаротравми, - у вигляді вегетативно-судинної нестійкості, цефалгічного синдрому», обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі 100000 грн за вищевказаний період пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, оскільки отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини. Щодо доводів відповідача, що позивачем пропущено місячний строк встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС щодо звернення до суду, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно із частинами першою-третьою статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За частиною п`ятою статті 122 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС. Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. 06.08.2024 позивач звернувся з заявою до відповідача про виплату йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. 12.08.2024 в/ч надала відповідь про відсутність підстав для донарахування та виплати Позивачу додаткової винагороди, що була надіслана позивачу за допомогою засобів поштового зв`язку та отримана ним 30.08.2024. З позовною заявою до суду позивач звернувся 14.11.2024, тобто в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП. Відтак, помилковим є твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич