Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/11779/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2025 рокуСправа № 140/11779/24 пров. № А/857/6363/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача - Качмара В.Я., суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року (суддя Шепелюк В.Л., м.Луцьк) - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФ), в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову ГУПФ про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг від 18.09.2024 №3001-49481273/386185 (далі - Постанова); зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1058-IV) у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю її батька ОСОБА_2 . Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі вказує, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт спільного проживання та ведення спільного господарства разом з її батьком потерпілим ОСОБА_2 . Крім того з огляду на приписи статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК) позивач не відноситься до членів сім`ї ОСОБА_2 у зв`язку із повноліттям та втратою статусу дитини потерпілого. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка має право на отримання одноразової допомоги як член сім`ї потерпілого. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 (а.с.6). Відповідно до свідоцтва про смерть від 16.08.2023 серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Згідно з висновком акта від 31.10.2023 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15.08.2023 о 05:10 в Приватному акціонерному товаристві «СКФ Україна» (форми Н-1/П), затвердженого 03.11.2023 заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, нещасний випадок з токарем-напівавтоматником цеху токарної роботи ОСОБА_2 із смертельним наслідком визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с.12-21). 15.04.2024 позивач звернулася до ГУПФ із заявою про призначення одноразової допомоги сім`ї загиблого як донька померлого ОСОБА_2 (а.с.22-23). Постановою ГУПФ від 18.04.2024 №03001/163265 ОСОБА_3 відмовлено у призначенні страхової виплати - одноразової виплати на сім`ю, у зв`язку з невиконанням пункту 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV), пункту 5.1 частини V «Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок №11; а.с.24). 10.09.2024 повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення одноразової допомоги сім`ї загиблого як донька померлого ОСОБА_2 до якої додала відповідний пакет документів (а.с.42-43). 18.09.2024 ГУПФ за результатами розгляду заяви позивача прийняло Постанову, якою відмовило ОСОБА_3 у призначенні страхової виплати «одноразова допомога сім`ї» у зв`язку з невиконанням частини п`ятої статті 36 Закону №1105-XIV (а.с.26). Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом №1105-XIV. Частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV унормовано, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. На уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (пункт 2 частини першої статті 5 Закону №1105-XIV). За приписами частини першої статті 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Пунктом 2 частини сьомої статті 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страхові виплати складаються з страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого). Згідно з частиною першою статті 35 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. Відповідно до частини другої статті 35 Закону №1105-XIV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є: 1) діти, які не досягли 18 років; 2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства; 3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють; 4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку (частина третя статті 35 Закону №1105-XIV). Частиною п`ятою статті 36 Закону №1105-XIV установлено також, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються: 1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; 2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату. Наведене свідчить, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на щомісячні страхові виплати, та осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім`ї - допомоги сім`ї потерпілого (виплачується сукупно на сім`ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого). Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний веб портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа. Приписами частини другої статті 37 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Як установлено частиною третьою статті 37 Закону №1105-XIV, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат. Стаття 38 Закону №1105-XIV встановлює порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Пунктом 4 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. Розділом V Порядку №11 (чинного на час нещасного випадку) врегульовано питання призначення, зокрема, одноразової допомоги особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого, де також, шляхом встановлення різних умов призначення, визначено наявність двох окремих видів одноразових страхових виплат - на сім`ю померлого та на кожну особу окремо. Відповідно до пункту 5.1 розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні) для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого й потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу). Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна збігатися з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. 21.03.2024 набрав чинності «Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2024 за № 353/41698; одночасно втратив чинність Порядок №11). При цьому дискримінаційних умов, які стосуються обов`язковості однакового зареєстрованого місця проживання усієї родини, Порядок №4-1 не містить. Спірною Постановою ГУПФ відмовило ОСОБА_3 - доньці потерпілого ОСОБА_2 - у виплаті одноразової допомоги на сім`ю, покликаючись на невиконання приписів частини п`ятої статті 36 Закону №1105-XIV. Так, у Постанові вказано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не належить до сім`ї потерпілого, оскільки є повнолітньою, про що також зазначено у відзиві на позов. Оцінюючи доводи відповідача щодо підстав відмови у призначенні страхової виплати «одноразова допомога сім`ї», необхідно зазначити, що ані Закон №1105-XIV, ані Порядок №11 поняття родини/сім`ї не визначають. Для такого правового регулювання з урахуванням предмета спору СК є спеціальним законом, який має враховуватись при визначенні поняття сім`ї та її членів при вирішенні питань про наявність права на отримання допомоги, передбаченої Законом №1105-XIV. Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 1999 року №5-рп/99 визначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо. При цьому Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №420/17371/22 сформулював висновок, відповідно до якого враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті. Тому встановлена Порядком №11 обов`язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві. Верховний Суд також зауважував, що Закон №1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень пункту 5.1 розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім`єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону №1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу. Таким чином, за змістом висновків Верховного Суду, сформульованих у наведеній справі, неоднакове зареєстроване місце проживання членів сім`ї не впливає на отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого. Тому визначальним є факт проживання однією сім`єю. У розглядуваній справі беззаперечним є факт родинних зв`язків між ОСОБА_3 (донька) та потерпілим ОСОБА_2 (батько), про що наявне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6). Відповідно до інформації з Реєстру територіальної громади від 31.10.2023 потерпілий ОСОБА_2 (04 грудня 1971 року ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8). У Постанові вказано, що фактичним місцем проживання заявниці ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 . Позивач при зверненні надала лист Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 24.08.2024 №10628-2024 зі змісту якого слідує, що Луцьке РУП ГУНП у Волинській області здійснювало розгляд звернення щодо підтвердження факту проживання громадянки ОСОБА_3 зі своїм батьком ОСОБА_2 до моменту його смерті. Тут же зазначено, що доданими до звернення документами підтверджено, що ОСОБА_3 дійсно проживала з січня 2021 року за адресою АДРЕСА_1 зі своїм батьком ОСОБА_2 до моменту його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с.25. Отже, встановленими у справі обставинами підтверджується, що ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, до смерті проживав разом із своєю донькою однією сім`єю. Водночас, саме факт спільного проживання позивача та її померлого батька є достатньою підставою для отримання одноразової допомоги на сім`ю. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка має право на отримання одноразової допомоги як член сім`ї потерпілого, передбаченої частиною п`ятою статті 36 Закону №1105-ХІV, а тому відмова відповідача у призначенні такої соціальної виплати є протиправною. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич