Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4446/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4446/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., секретар Корсун Ю.В. за участі представника позивача Співак Н.М. представника відповідача Маланія М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року (суддя Савченко А.В., повне судове рішення складено 20 грудня 2024 року) в справі № 160/4446/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сентравіс Продакшн Юкрейн» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (далі ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Східне МУ ДПС по роботі з ВПП) про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2024 року: № 77/32-00-07-06-19 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37 595 грн, №78/32-00-07-06-19 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на суму 10 126 254 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в суми 5 053 127 грн, №79/32-00-07-06-19 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період жовтень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 629 728 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №77/32-00-07-06-19 від 14 лютого 2024 року (форма B4), №78/32-00-07-06-19 від 14 лютого 2024 року (форма В1), №79/32-00-07-06-19 від 14 лютого 2024 року (форма В3), винесені Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує на правомірність висновку акту перевірки про порушення позивачем підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні від`ємного значення суми податку на додану вартість по господарським операціям з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», кінцевими бенефіціарними власниками якого є громадяни Російської Федерації або пов`язані із ними особи, відповідно до підпункту «в» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням Указу Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023, постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 (зі змінами) у підприємства відсутнє право на бюджетне відшкодування за жовтень 2023 року на суму 629 728 гривень. Також зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про доведеність належними чином складеними первинними документами господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «МСК» та ТОВ «Форнас Груп», не врахувавши факту встановлення контролюючим органом недоведеності фактичного виконання господарських операцій. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торговий дім «МСК» укладено договір № 4600014978 від 21.02.2023, відповідно до умов якого ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МСК зобов`язувалось передати у власність покупцеві підшипникову продукцію у кількості та номенклатурі, які вказані у відповідних специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором. Постачання товару здійснювалось на підставі підписаних сторонами договору специфікацій № 6 від 09.10.2023. Факт відвантаження товару ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МСК позивачу за договором підтверджується копією накладної № 718 від 10.10.2023. Факт транспортування товару від ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МСК позивачу підтверджується копією товарно-транспортної накладної № 718 від 10.10.2023. Оприбуткування товару, поставленого ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МСК, здійснювалося позивачем на підставі прибуткового ордеру № 5001475315 від 10.10.2023. Придбані позивачем у ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МСК товари оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується копією рахунка № 617 від 10.10.2023 та платіжної інструкції № 0000153306 від 02.11.2023 на суму 145830,65 грн. В матеріалах справи міститься податкова накладна № 26 від 10.10.2023, на загальну суму 145830,65 грн, у т.ч. пдв на суму 24305,11 грн. Між позивачем та ТОВ ФОРНАС ГРУП укладено договір № 4600014862 від 24.04.2023, відповідно до умов якого ТОВ ФОРНАС ГРУП зобов`язувалось передати у власність покупцеві трубопровідну арматуру та інші товарно-матеріальні цінності, у кількості та номенклатурі, які вказані у відповідних специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором. Постачання товару здійснювалося ТОВ ФОРНАС ГРУП позивачу на підставі підписаних сторонами договору специфікації № 33 від 03.10.2023; специфікації № 34 від 03.10.2023; специфікації № 35 від 03.10.2023; специфікації № 43 від 10.10.2023. Факт відвантаження товару ТОВ ФОРНАС ГРУП позивачу за договором підтверджується копією видаткової накладної № 1180 від 11.10.2023; видаткової накладної № 1189 від 12.10.2023; видаткової накладної № 1204 від 20.10.2023; видаткової накладної № 1328 від 31.10.2023. Факт транспортування товару від ТОВ ФОРНАС ГРУП позивачу підтверджується копією експрес-накладної № 59001034799867 від 09.10.2023, товарно-транспортної накладної № 1189 від 12.10.2023, товарно-транспортної накладної № 1204 від 20.10.2023, товарно-транспортної накладної № 1328 від 31.10.2023. Оприбуткування товару поставленого ТОВ ФОРНАС ГРУП здійснювалося позивачем на підставі прибуткового ордеру № 5001469888 від 11.10.2023, прибуткового ордеру № 5001475911 від 12.10.2023, прибуткового ордеру № 5001476305 від 20.10.2023, прибуткового ордеру № 5001479385 від 31.10.2023. Придбані позивачем у ТОВ ФОРНАС ГРУП товари оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується копією рахунку на оплату № 1121 від 03.10.2023, рахунку на оплату № 1124 від 03.10.2023, рахунку на оплату № 1122 від 03.10.2023, рахунку на оплату № 1271 від 23.10.2023 та платіжної інструкції № 0000152708 від 19.10.2023, платіжної інструкції № 0000153276 від 02.11.2023, платіжної інструкції № 0000154883 від 08.12.2023, платіжної інструкції № 0000153056 від 27.10.2023. Якість товару контрагента підтверджується копією супровідного листа на поставлену продукцію згідно НТД № 04102023 від 04.10.2023 (позиції №3, 4, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30). Використання товару у виробничій діяльності підприємства підтверджується накладними-вимогами на відпуск матеріалів. Судом першої інстанції зауважено, що суми податку на додану вартість підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН. У подальшому відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання законності декларування від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 000 грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2023 року з урахуванням уточнюючих розрахунків. За наслідками вищевказаної перевірки Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт № 13/32-00-07-06-14/30926946 від 16.01.2024. За результатами перевірки виявлено факти щодо відсутності у контрагентів можливості для виготовлення товару/виконання робіт/надання послуг, що є змістом господарської операції. Встановлено неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка поставляла товар/послугу, підприємницької діяльності; відсутність у штаті достатньої кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт. Тобто, постачальники не мали можливості здійснювати господарські операції, та, як наслідок, не встановлено виробника/надавача робіт, послуг. З огляду на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) контрагенти позивача не мали умов для ведення господарської діяльності, що в свою чергу унеможливлює реалізацію спірних товарів, послуг в обсягах, які відповідають бухгалтерським рахункам.? Відповідно до висновку акта № 13/32-00-07-06-14/30926946 від 16.01.2024 перевіркою ПрАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування, встановлено порушення? п. 198.1, п. 198,2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ з урахуванням уточнюючих розрахунків за жовтень 2023 року на суму 10 163 849 грн. В акті перевірки зазначено про завищення податкового кредиту за жовтень 2023 року по операціям позивача з ПрАТ ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА на загальну суму ПДВ 10 163 849,00 грн. та відсутність права на бюджетне відшкодування у сумі 629 728,00 грн по податковим накладним, складеним ПрАТ ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ДНІПРОСПЕСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА у жовтні 2023 року по першій події - отримання ТМЦ. В обґрунтування зазначеного висновку відповідач в акті посилається на те, що відповідно до відомостей, зазначених в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2022 по справі №757/23355/22-к по кримінальному провадженню №62021000000000146 від 16.02.2021, ухвалі Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2023 року по справі №344/17679/23, та відомостей, отриманих з незазначених джерел, взаємовідносини позивача з ПрАТ ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА (код ЄДРПОУ 00186536) підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації, внаслідок чого правочини між позивачем та ПрАТ ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА є нікчемними. На думку відповідача, господарські взаємовідносини позивача з ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна підпадають під дію постанови КМ України №187 від 03.03.2022 року Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації, оскільки кінцевим бенефіціарним власником є громадянин рф. Податковий орган дійшов висновку про порушення: - абз. в) п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в жовтні 2023 року в розмірі 37 595 грн; - абз. б) п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в жовтні 2023 року в розмірі 10 ?126 254 грн; - п.п. б п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України та у відповідності до п. в п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України у підприємства відсутнє право на бюджетне відшкодування за жовтень 2023 року на суму 629 728 грн. На підставі акта перевірки від 16.01.2024 № 13/32-00-07-06-14/30926946 та відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 і пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України встановлено порушення норм п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, абз. в) п.200.4, ст.200 ПКУ. У зв`язку з цим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 77/32-00-07-06-19 від 14.02.2024 (форма В4), яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 37595 грн,? і направлено його позивачу. На підставі акта перевірки від 16.01.2024 № 13/32-00-07-06-14/30926946 та відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 глави 4 розділу І та пункту 200.14 статті 200 розділу V Податкового кодексу України встановлено порушення п.198.2, п.198.6, ст. 198 абз б п.200.4 ст. 200 ПКУ. У зв`язку з цим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 78/32-00-07-06-19 від 14.02.2024 (форма В4), яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування 10126254 грн., штрафні санкції 5063127 грн., і направлено його позивачу. На підставі акта перевірки від 16.01.2024 № 13/32-00-07-06-14/30926946 та відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 глави 4 розділу І та пункту 200.14 статті 200 розділу V Податкового кодексу України встановлено порушення пп. б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та у відповідності до пп. в п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 79/32-00-07-06-19 від 14.02.2024 (форма В3), яким визначено суму, на яку відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість 629728 грн., і направлено його позивачу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року у справі № 757/23352/22-к (про надання дозволу групі прокурорів Офісу Генерального прокурора на проведення обшуку в приміщеннях Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, службовими особами якого приймалися рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість ПрАТ ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ) не може бути самостійною підставою для відмови позивачу у відшкодуванні ПДВ. Крім того, зазначено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, серед кінцевих бенефіціарних власників ПрАТ ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА немає громадян РФ. Згідно з інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, ОСОБА_1 має громадянство Франції, отже суд першої інстанції вважав, що позивач правомірно керувався даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та Національного депозитарію України щодо інформації про кінцевих бенефіціарних власників ПрАТ ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ ІМ. А.М. КУЗЬМІНА, оскільки частиною 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, а відповідачем не надано суду доказів, що позивач під час здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом був або мав бути обізнаний про наявність підстав, що зумовлюють застосування до таких операцій постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №187 Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Також судом першої інстанції зауважено, що персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відносно позивача станом на день розгляду справи не запроваджені, доказів протилежного відповідачем не надано та не доведено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Торговий дім «МСК» та ТОВ «Форнас Груп» суд першої інстанції вважав, що сама лише наявність по контрагентам рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості не може слугувати достатньою правовою підставою для позбавлення права позивача на податковий кредит, оскільки податкові накладні зареєстровані, а послуги позивачем сплачено, що підтверджено належними чином оформленими первинним документами. Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що Східним МУ ДПС по роботі з ВПП проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2023 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 16 січня 2024 року № 13/32-00-07-06-14/30926946, у якому вказано про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 з урахуванням пункту 4.1 статті 44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість з урахуванням уточнюючих розрахунків за жовтень 2023 року на суму 10 163 849 грн, що призвело до порушення: абзацу в) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в жовтні 2023 року, в розмірі 37 595 грн; абзацу б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в жовтні 2023 року, у розмірі 10 126 254 грн. Крім того, на порушення підпункту б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України відповідно до підпункту в) пункту 200.4 статті 200 ПК у підприємства відсутнє право на бюджетне відшкодування за жовтень 2023 року на суму 629 728 грн. Східним МУ ДПС по роботі з ВПП на підставі приведеного акту перевірки прийняті 14 лютого 2024 року податкові повідомлення-рішення: № 77/32-00-07-06-19 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37 595 грн, №78/32-00-07-06-19 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на суму 10 126 254 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в суми 5 053 127 грн, №79/32-00-07-06-19 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період жовтень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 629 728 грн. Підставою зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37 595 грн податковим повідомленням-рішенням № 77/32-00-07-06-19 є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Торговий дім «МСК» та ТОВ «Форнас Груп». Судом встановлено, що ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» як покупцем укладено з ТОВ «Торговий дім «МСК» як постачальником договір № 4600014978 від 21 лютого 2023 року, за умовами якого позивачем придбавалась підшипникова продукція у кількості та номенклатурі, які вказані у відповідних специфікаціях. Постачання товару здійснювалось на підставі специфікацій № 6 від 09 жовтня 2023 року, накладної № 718 від 10 жовтня 2023 року. Перевезення товару здійснювалось відповідно до товарно-транспортної накладної № 718 від 10 жовтня 2023 року. Товар оприбутковано позивачем на підставі прибуткового ордеру № 5001475315 від 10 жовтня 2023 року. Здійснення позивачем оплати за придбаний товар підтверджено платіжною інструкцією № 0000153306 від 02 листопада 2023 року на суму 145 830,65 грн. Постачальником за фактом постачання товару позивачу виписано податкову накладну № 26 від 10 жовтня 2023 року на загальну суму 145 830,65 грн, у тому числі податок на додану вартість - 24 305,11 грн. Між ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» як покупцем та ТОВ «Форнас Груп» як постачальником укладено договір № 4600014862 від 24 квітня 2023 року, за умовами якого позивачем придбавались товари (трубопровідна арматура та інші товарно-матеріальні цінності), у кількості та номенклатурі, які вказані у відповідних специфікаціях. Постачання товару у жовтні 2023 року здійснювалося на підставі специфікацій № 33 від 03 жовтня 2023 року, № 34 від 03 жовтня 2023 року, № 35 від 03 жовтня 2023 року, № 43 від 10 жовтня 2023 року. Товар ТОВ «Форнас Груп» поставлено позивачу на підставі видаткових накладних № 1180 від 11 жовтня 2023 року, № 1189 від 12 жовтня 2023 року, № 1204 від 20 жовтня 2023 року, № 1328 від 31 жовтня 2023 року. Перевезення товару здійснено ні підставі експрес-накладної № 59001034799867 від 09 жовтня 2023 року, товарно-транспортних накладних № 1189 від 12 жовтня 2023 року, № 1204 від 20 жовтня 2023 року, № 1328 від 31 жовтня 2023 року. Товар оприбутковано позивачем на підставі прибуткових ордерів № 5001469888 від 11 жовтня 2023 року, № 5001475911 від 12 жовтня 2023 року, № 5001476305 від 20 жовтня 2023 року, № 5001479385 від 31 жовтня 2023 року. Здійснення оплати позивачем придбаного товару підтверджено платіжними інструкціями № 0000152708 від 19 жовтня 2023 року, № 0000153276 від 02 листопада 2023 року, № 0000154883 від 08 грудня 2023 року, № 0000153056 від 27 жовтня 2023 року. Використання позивачем товару у господарській діяльності підтверджено накладними-вимогами на відпуск матеріалів № 4903418568 від 05 грудня 2023 року, № 4903424447 від 19 грудня 2023 року, № 4903418590 від 11 грудня 2023 року, № 4903419475 від 13 грудня 2023 року, № 4903418534 від 04 грудня 2023 року, № 4903427016 від 21 грудня 2023 року, № 4903418575 від 07 грудня 2023 року, № 4903421333 від 15 грудня 2023 року, № 4903396978 від 08 листопада 2023 року, № 4903397270 від 03 листопада 2023 року, № 4903366361 від 16 жовтня 2023 року, № 4903407511 від 29 листопада 2023 року, № 4903423166 від 18 грудня 2023 року, № 4903438250 від 16 січня 2024 року, № 4903439465 від 17 січня 2024 року, № 4903405509 від 23 листопада 2023 року, № 4903418437 від 12 грудня 2023 року, № 4903388593 від 19 жовтня 2023 року, №№ 4903399667, 4903399672, 4903399675, 4903399700, 4903399703, 4903399710, 4903399711, 4903396817, 4903396819, 4903396823, 4903396825, 4903396826, 4903396828, 4903396829 від 17 листопада 2023 року, №№ 4903395651, 4903395661, 4903395663, 4903395665, 4903405512 від 02 листопада 2023 року, № 4903423787 від 18 грудня 2023 року, № 4903395631 від 02 листопада 2023 року, № 4903387943 від 27 жовтня 2023 року, № 4903397298 від 14 листопада 2023 року, № 4903397353 від 14 листопада 2023 року, № 4903397352 від 14 листопада 2023 року. Постачальником виписано податкові накладні: № 1286 від 11 жовтня 2023 року на суму 15 840,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 2 640,00 грн; № 1287 від 12 жовтня 2023 року на суму 33 600,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 5 600,00 грн; № 1363 від 20 жовтня 2023 року на суму 19 776,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 3 596,00 грн; № 1369 від 27 жовтня 2023 року на суму 29 124,60 грн, у тому числі податок на додану вартість - 4 854,10 грн, які зареєстровані в ЄРПН. Стосовно питання правомірності формування позивачем від`ємного значення податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, які контролюючий орган вважає нереальними, суд зазначає таке. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України (далі ПК України). Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України. Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. За положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України (далі ПК України). Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної. Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентами не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН). Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту. В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту. Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа. Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару, оприбуткування товару в бухгалтерському обліку, використання у власній господарській діяльності. За таких обставин суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій. Суд звертає увагу, що будь-яких належних доказів на підтвердження нереальності господарських операцій позивача із зазначеним вище контрагентом контролюючим органом в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України суду не надано, тобто фактично не підтверджено висновки акту податкової перевірки, що стали підставою для висновку про завищення позивачем суми від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі, що є спірним в межах цієї справи. В цьому випадку за наслідками детального та ґрунтовного дослідження первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинні документи, досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями. Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Судом першої інстанцій досліджено та проаналізовано зміст операцій та первинні документи на підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності позивача. При цьому в ході розгляду справи доведено, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, що свідчить про наявність у позивача конкретної ділової мети та отримання економічного ефекту від його діяльності - прибутку. Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, якими позивач підтверджує фактичне отримання товару, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено об`єктивних обґрунтувань про здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Суд зауважує, що ймовірні порушення з боку контрагентів позивача не можуть впливати на права та обов`язки добросовісного платника податків, такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання контрагентами податкових зобов`язань. Аналогічний за змістом висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №640/25325/19, від 19 березня 2019 року у справі №826/9534/17 та від 26 лютого 2019 року у справі №826/1536/1, від 13 січня 2021 року у справі №826/16023/16. Тобто за порушення правил оподаткування має відповідати особа, яка допустила порушення, а добросовісний платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншим платником. Відповідно, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 77/32-00-07-06-19 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37 595 грн. Стосовно господарських відносин позивача з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» суд зазначає наступне. Контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2023 року по операціям з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» на загальну суму податку на додану вартість 10 163 849,00 грн та відсутність права на бюджетне відшкодування у сумі 629 728,00 грн по податковим накладним, складеним ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» у жовтні 2023 року. Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що відповідно до відомостей, зазначених в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року по справі №757/23355/22-к по кримінальному провадженню № 62021000000000146 від 16 лютого 2021 року, ухвалі Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2023 року по справі № 344/17679/23 та відомостей, отриманих з незазначених джерел, взаємовідносини позивача з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», оскільки кінцевим бенефіціарним власником цього контрагента позивача є громадянин РФ, внаслідок чого правочини між позивачем та ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» є нікчемними. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За змістом пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону. Приписами пункту 200.10 статті 200 ПК України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Як вказано вище, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку, у розмірі 10 126 254 грн та висновку про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період жовтень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 629 728 грн є те, що кінцевим бенефіціарним власником контрагента позивача ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь імені А.М. Кузьміна» є громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 . При цьому апелянтом вказується, що наявність у Селіванової Наталії Юріївни громадянства Російської Федерації підтверджується тим фактом, що ця особа відповідно до п. 8 Додатку 1 до Рішення національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12 травня 2023 року №279/2023, є громадянкою Французької Республіки та Російської Федерації. Вказаним рішенням до ОСОБА_3 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Крім того, апелянт посилається на ухвали Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2023 року по справі №344/17679/23 по кримінальному провадженню № 22023000060000466 від 04 травня 2023 року, Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2022 року по справі № 757/23355/22-к по кримінальному провадженню № 62021000000000146 від 16 лютого 2021 року, в яких, зокрема, вказано, що по рахунках ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» здійснювались фінансові операції, пов`язані з переказами коштів на користь бюджетоутворювальних російських підприємств, що надають послуги в авіаційній галузі збройним силам Російської Федерації, підприємств, очолюваних підсанкційними та близькими до керівництва Російської Федерації особами, а отже залученими до економічних секторів, які забезпечують значне джерело доходів уряду Російської Федерації, який несе відповідальність за війну проти України. Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII (далі - Закон № 1644-VII) реалізація санкцій щодо особи, щодо якої застосовано санкції, у сфері відносин, які регулюються Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, забезпечується контролюючим органом шляхом здійснення заходів, передбачених пунктом 21-1.1 статті 21-1 Податкового кодексу України. За положеннями статті 21-1 ПК України контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", шляхом здійснення таких заходів, зокрема, зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. Підставою для здійснення контролюючим органом заходів, визначених пунктом 21-1.1 цієї статті, є рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України "Про санкції". Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 10 серпня 2023 року №3317-IX, який набрав чинності 20 січня 2024 року, стаття 200 ПК України доповнено, зокрема, пунктом 200.4-1 такого змісту: « 200.4-1. Платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення. Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.». Отже, тільки з 20 січня 2024 року законодавчо установлено правило, за яким саме платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення. Відносно ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» як платника податку не приймалось рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), як й власно відносно контрагента позивача ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна». Отже, контролюючий орган відмовив у наданні бюджетного відшкодування позивачу на підставі, яка не передбачена жодною нормою податкового законодавства. Суд зауважує, що норми податкового законодавства на час виникнення спірних правовідносин, не пов`язували власне виникнення та реалізацію права платника податку на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яким задекларовано від`ємне значення податку на додану вартість, із дотриманням умов та формальностей, передбачених ПК України, на відшкодування цієї суми з бюджету від застосування до контрагента або його власника платника податку персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних санкцій. Жодною нормою ПК України саме на час виникнення спірних правовідносин не визначено умовою отримання платником податку на додану вартість бюджетного відшкодування відсутність факту застосування таких санкцій стосовно контрагента або особи, якій належать активи такого підприємства. Контролюючим органом в акті перевірки не приведено жодного факту порушення позивачем податкового законодавства, яке б мало наслідком відмову у наданні бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість, податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження в цій справі, не містять посилань на виявлені перевіркою порушення платником податку вимог податкового, валютного чи іншого законодавства, тобто ці податкові повідомлення-рішення як рішення суб`єкта владних повноважень прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не на підставі вимог закону, тому є протиправними. Як вказано вище, акт перевірки та апеляційна скарга містить тільки посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» як підставу для відмови у наданні бюджетного відшкодування. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - постанова № 187) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті. 2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, 3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину. Пунктом 2 постанови № 187 установлено, що: 1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними; 2) нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують мораторій, визначений пунктом 1 цієї постанови, забороняється. Державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, забороняється. Суд відхиляє такі доводи апелянта, виходячи з наступного. Суд наголошує, що саме Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Питання яким надається визначення нікчемних (недійсних) правочинів врегульовано положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) установлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України) Нікчемними, зокрема, є правочини, що вчинені: без додержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України); малолітньою особою за межами своєї цивільної дієздатності (ст. 221 ЦК України); особою, цивільна дієздатність якої обмежена за межами її цивільної дієздатності (ст. 223 ЦК України); без дозволу органів опіки та піклування (ст. 224 ЦК України); якщо своєю суттю порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України) тощо. Статтею 228 ЦК України встановлені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Отже, правочин може вважатися нікчемним, якщо його недійсність прямо установлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено право контролюючого органу звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. Судом не встановлено судами, що контролюючий орган реалізував своє право на звернення до суду з питань визнання правочинів між позивачем та ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецстраль» ім. А.М. Кузьміна», який є юридичною особою - резидентом України, недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за спірними договорами, якими відповідач у перевіряємому періоді вважав нікчемними, відповідно до постанови №

187. Станом на час виникнення спірних правовідносин у спірний перевіряємий період ні Закон України "Про правовий режим воєнного стану" 2 травня 2015 року № 389-VIII, на виконання якого прийнята Урядом постанова № 187, ні будь - який інший закон, зокрема і ПК України, не визнавав нікчемними господарські відносини укладеними між двома господарюючими суб`єктами, які є юридичними особами - резидентами України, що зареєстровані на перебувають на податковому обліку. Отже, законом не установлена недійсність правочинів, укладених із порушенням мораторію, установленого пунктом 1 постанови № 187, тому такі правочини не можуть вважатися нікчемними. Крім того, постановою № 187 установлено мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором), зокрема, громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах, або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором; відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину. У цьому випадку право позивача як платника податку на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з підстав, що кінцевим бенефіціарним власником контрагента-продавця, за результатами господарських операцій з яким позивачем сформовано податковий кредит, не підпадає під жодний із установлених постановою № 187 випадків, на які поширюється мораторій. З огляду на вимоги законодавства, яким врегульоване питання нікчемності правочинів, суд доходить до висновку, що постанова № 187 не є законом, а є підзаконним актом, який не містить положень щодо її впливу на взаємовідносини у податковій сфері, зокрема, щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Відтак, контролюючим органом не доведено наявності для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування. Також є доречними зауваження суду першої інстанції стосовно недоведеності, що ОСОБА_4 є громадянкою Російської Федерації. Пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій містяться, в тому числі, відомості про кінцевих бенефіціарних власників товариства, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання. Частиною першою статті 10 Закону №755-IV передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) серед кінцевих бенефіціарних власників ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» відсутні громадяни Російської Федерації, а ОСОБА_1 має громадянство Французької Республіки. Отже, позивач правомірно керувався даними ЄДР щодо інформації про кінцевих бенефіціарних власників контрагента. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем, що позивач під час здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом був або мав бути обізнаний про наявність підстав, що зумовлюють застосування до таких операцій постанови №

187. Також є правильним відхилення судом першої інстанції посилання апелянта на ухвали судів у кримінальних провадженнях, адже жодною з приведених ухвал не встановлено обставин щодо господарської діяльності позивача та ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна». Крім того, суд враховує приписи частини шостої статті 78 КАС України, за якими вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України, належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, надано не було. На час апеляційного перегляду справи відсутні відомості про наявність вироку у кримінальних справах чи будь-якого іншого кінцевого рішення у кримінальних справах. Аналогічного висновку з питання господарських відносин позивача з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» у іншому податковому періоді дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2025 року у справі №160/4145/23. Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не підтверджено обставин, які мають наслідком відсутність права ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» на отримання заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна». З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року в справі № 160/4446/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року в справі № 160/4446/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сентравіс Продакшн Юкрейн» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 11 червня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 червня 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов