Постанова 4818 № 638/18311/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/18311/24 Номер провадження 22-ц/818/1533/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 червня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року в складі судді Малахової О.В. про відмову у забезпеченні позову по справі № 638/18311/24 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності. Позов мотивовано тим, що на підставі рішення державного реєстратора Дергачівської міської ради Зоткіна С.В. від 07 червня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2378065363101, запис про право власності 42349809) на підставі довідки від 12 жовтня 2020 року № 3610/20 та технічного паспорту від 12 жовтня 2020 року, виданих ФОП ОСОБА_2 . Вказував, що документи, надані відповідачкою державному реєстратору не відповідали вимогам законодавства, право власності на нерухоме майно не підлягало реєстрації, оскільки правовстановлюючі документи як на нерухоме майно, так і на земельну ділянку під цим майном булі відсутні. Відповідно до зазначеної довідки від 12 жовтня 2020 року № 3610/20, виданої ФОП ОСОБА_2 нежитлова будівля літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 побудована у 1991 році. Проте, жодних правовстановлюючих документів, якими б підтверджувалась належність ОСОБА_1 відповідного об`єкта нерухомого майна, наявність документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію вказаного закінченого будівництвом об`єкта, присвоєння йому у встановленому законом порядку відповідної поштової адреси, ні означені технічний паспорт та довідка, ні інші матеріали реєстраційної справи не містять. Присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна є компетенцією уповноважених державних органів (органів місцевого самоврядування), а тому сама по собі довідка ФОП ОСОБА_2 із зазначеною в ній інформацією про адресу об`єкта нерухомого майна не є належним документом, який підтверджує адресу відповідного об`єкта. ОСОБА_1 прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , на якій збудовано нежитлову будівлю літ. «АА-1» у встановлено законом порядку набуто не було. Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі відсутні. Згідно з даними відділу збереження інформації КП «БТІ» інвентаризаційні справи, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 , як на окремий об`єкт нерухомого майна не створювалися, не обліковуються та у відділі відсутні. Вказував, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а нежитлова будівля літ. «АА-1», загальною площею 24,0 кв.м., розташована на ній, є об`єктом самочинного будівництва що є підставою для захисту прав Харківської міської ради як власника землі. Посилаючись на вказані обставини, керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова просив усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власнсоті, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом: зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2378065363101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан , скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2378065363101, запис про право власності 42349809; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 58581675 від 07 червня 2021 року 10:34:11) та закриттям розділу 2378065363101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 13 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Заява мотивована тим, що у зв`язку з наявністю правомочностей власника у ОСОБА_1 остання має можливість розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Посилаючись на вказані обставини, керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 2378065363101, запис про право власності 42349809; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 58581675 від 07 червня 2021 року 10:34:11), із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії з цим майном. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року у задоволенні заяви прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви відсутні. Сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно не є підставою для накладення арешту, оскільки беззаперечно не свідчить про реальну можливість та намір власника (відповідача) вільно розпоряджатися спірним майном. На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 26 грудня 2024 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що наявні підстави для забезпечення позову, оскільки існує ризик розпорядження відповідачем спірним майном, шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна, що, призведе до неможливості реального поновлення інтересів Харківської міської ради в межах даної справи. Вказував, що подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. Обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідачки, оскільки не позбавляють останню її прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують у праві розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна. Відзив на апеляційну скаргу подано на було. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Звертаючись до суду з позовом, прокурор як на підставу порушених прав послався на те, що самочинне майно зареєстроване за відповідачкою, яка може здійснити його відчуження на користь третіх осіб, що зробить неможливим ефективний захист прав та інтересів держави в особі Харківської міської ради, оскільки призведе до необхідності подання нових позовів. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо правомірності набування права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м. по АДРЕСА_1 , яка відповідно до відомостей з державного реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстрована за відповідачкою. Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, з`ясувавши обсяг позовних вимог, судова колегія вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення заяви прокурора та вжиття заходів забезпечення позову на спірну нежитлову будівлю. Крім цього, вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони відчудження спірного майна не порушує принципу диспозитивності, а сприяє дотриманню принципів співмірності та адекватності вжитого заходу забезпечення позову. Такий захід не позбавляє відповідача права володіння майном, оскільки обмеження розповсюджується лише на право розпоряджання майном в межах заявлених позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на те, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову. Враховуючи, що справа по суті спору не розглядалась, питання щодо розподілу судових витрат за подачу апеляційної скарги не вирішується. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області задовольнити частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про забезпечення позову по справі № 638/18311/24 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва та скасування державної реєстрації права власності задовольнити частково. Заборонити відчуження нежитлової будівлі літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 2378065363101). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 16 червня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина