Постанова 4808 № 344/6167/24

Справа № 344/6167/24 Провадження № 22-ц/4808/983/25 Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду від 20 травня 2025 року, постановлену в складі судді Остап`юк М.В. в м. Яремче, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в с т а н о в и в: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: земельної ділянки площею 0,1465 га, кадастровий номер: 2611091501:10:007:0174, що розташована по АДРЕСА_1 , та житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності на 1/2 частину вказаних об`єктів нерухомого майна. 02.05.2025 від представника відповідача адвоката Димитрашко Д.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням по справі №354/2240/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, яка розглядається в Яремчанському міському суді Івано-Франківської області іншим складом суду (суддя Ваврійчук Т.Л.). Клопотання мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 , які є предметом розгляду зазначеної вище справи, на відміну від позовних вимог ОСОБА_2 , не охоплюють усе спільно набуте у шлюбі між сторонами майно. А тому вирішення спору у цій справі за позовом ОСОБА_1 є неефективним. Ухвалою Яремчанського міського суду від 20 травня 2025 року клопотання представника відповідача - адвоката Димитрашка Д.В. про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №354/2240/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає зазначену ухвалу незаконною, постановленою внаслідок порушення норм процесуального права, такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує його права, передбачені ЦПК України. Вказує, що як підставу зупинення провадження у справі судом першої інстанції зазначено, що ця цивільна справа є взаємопов`язаною із цивільною справою №354/2240/24, в якій можуть бути вирішені питання, що стосуються заявлених у цій справі вимог; предмет, позову охоплює ширший обсяг майна, нажитого за час шлюбу; спір про поділ іншого майна подружжя позивачки не може бути розглянуто окремо від спору про поділ майна подружжя за позовом позивача, який розглядається в тому ж суді, оскільки зазначене призведе до порушення принципу рівності сторін при його розподілі. Зазначає, що у справі за його позовом провадження відкрито 06.05.2024, її предметом є вимога про поділ спільних об`єктів нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1465 га, кадастровий номер: 2611091501:10:007:0174, житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . 10.06.2024 ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Відповідач ОСОБА_2 скористалась правом подачі відзиву на позовну заяву, зустрічну позовну заяву у цій справі не подавала. Поряд з цим, 04.11.2024 до Яремчанського міського суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (справа №354/2240/24). Предметом поділу в позовній заяві ОСОБА_2 зазначено земельну ділянку площею 0,1465 га, кадастровий номер: 2611091501:10:007:0174, житлові будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , та транспортні засоби. Ухвалою Яремчанського міського суду від 19 грудня 2024 року у цивільній справі №354/2240/24 у задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_2 про об`єднання в одне провадження із цією цивільною справою відмовлено, оскільки така справа була призначена до судового розгляду по суті. 21.01.2025 під час судового розгляду цієї справи представник ОСОБА_2 заявив клопотання про об`єднання цієї справи в одне провадження зі справою №354/2240/24, в задоволенні якого судом також відмовлено. Вказує, що на цей час у справі №354/2240/24 проводиться підготовче судове засідання (ухвала Яремчанського міського суду від 03.02.2025 про закриття підготовчого провадження скасована Івано-Франківським апеляційним судом 18.03.2025, в постанові зазначено, що спір про поділ іншого майна подружжя не може бути розглянуто окремо від спору про поділ майна подружжя за позовом позивача, який розглядається в тому ж суді, оскільки зазначене призведе до порушення принципу рівності сторін при його розподілі). Таким чином у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 вимоги постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18.03.2025 ще не виконані. Тому вважає, що зупинення провадження у справі за його позовом порушує його права і надає переваги позивачу ОСОБА_2 , яка зловживала своїми правами. Стверджує, що у справі наявні докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини, що є предметом судового розгляду. Вважає, що суд постановив оскаржувану ухвалу з порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, без врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі №357/10397/19. Просить ухвалу Яремчанського міського суду від 20 травня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник ОСОБА_2 адвокат Димитрашко Д.В. подав відзив на апеляційну скаргу. Вражає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Зазначає, що твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами, зокрема, в частині подання окремого позову про поділ майна та, нібито, суперечливу поведінку останньої, є помилковими. Пред`явлення ОСОБА_2 позову про поділ спільного майна подружжя було зумовлено необхідністю повного та всебічного захисту її майнових прав, адже позов ОСОБА_1 не охоплює увесь обсяг спільно нажитого майна, що, на думку ОСОБА_2 , порушувало її право на справедливий поділ такого відповідно до статті 70 СК України. Так, ОСОБА_1 не було згадано та не включено до своїх вимог транспортні засоби, придбані сторонами за час шлюбу за спільні кошти подружжя, чим введено суд в оману щодо дійсності обставин справи. Отже, зупинення провадження у цій справі до вирішення справи №354/2240/24 за позовом ОСОБА_2 , який спрямований на захист її законних інтересів і прав, у межах якої водночас вирішуватимуться питання поділу спільного майна подружжя і на користь ОСОБА_1 , не може вважатися зловживанням процесуальними правами. Також зазначає, що поведінка ОСОБА_2 не може вважатися суперечливою та недобросовісною, оскільки позиція останньої була сталою, послідовною та не змінюється протягом усього судового провадження, про що свідчать подані по справі відзив на позовну заяву, письмові пояснення та клопотання. Більше того, саме клопотання про зупинення розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №354/2240/24, свідчить про прагнення ОСОБА_2 вирішити спір з ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, саме за її позовом, який охоплює усе спільно нажите подружжям у шлюбі майно, що відповідатиме у повній мірі принципу процесуальної економії. Просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до вимог частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14 (щодо зупинення провадження у справі), 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, апеляційна скарга на ухвалу Яремчанського міського суду від 20 травня 2025 року про зупинення провадження у справі підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (частина 13 статті 7 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: земельної ділянки площею 0,1465 га, кадастровий номер: 2611091501:10:007:0174, що розташована по АДРЕСА_1 , та житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності на частину вказаних об`єктів нерухомого майна. В обґрунтування позову зазначав, що таке нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, право власності на майно оформлене на відповідачку, відповідно, він не має можливості розпоряджатись та користуватись належною йому часткою майна. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2024 року підготовче провадження у цій справі №344/6167/24 закрито та призначено її до судового розгляду по суті. Водночас, з 06.11.2024 року на розгляді у Яремчанському міському суді перебуває справа №354/2240/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. ОСОБА_2 у позові просила: визнати за нею право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,1465 га, кадастровий номер: 2611091501:10:007:0174, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на житлові будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; залишити за відповідачем право власності на транспортний засіб марки Renault Symbol, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з відповідача на її користь компенсацію різниці частки у праві спільної сумісної власності на легковий транспортний засіб марки Renault Symbol, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 165164,50 грн. Ухвалою Яремчанського міського суду від 19 грудня 2024 року у цивільній справі №354/2240/24 у задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Працевитого Г.О. про об`єднання в одне провадження зі справою №344/6167/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. Ухвалою Яремчанського міського суду від 21 січня 2025 року у цій цивільній справі №344/6167/24 у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Працевитого Г.О. про повернення до стадії підготовчого судового засідання та об`єднання в одне провадження цієї цивільної справи зі справою №354/2240/24 відмовлено (а.с. 179). Ухвалою Яремчанського міського суду від 03 лютого 2025 року у справі №354/2240/24 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя в частині позовних вимог про поділ об`єктів нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1465 га, кадастровий номер 2611091501:10:007:0174, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; житлового будинку АДРЕСА_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; житлового будинку АДРЕСА_3 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; житлового будинку АДРЕСА_1 залишено без розгляду. Розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя вирішено продовжити в частині позовних вимог щодо поділу спільного рухомого майна - транспортних засобів. Закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та призначено справу до судового розгляду по суті. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 адвоката Працевитого Г.О. задоволено. Ухвалу Яремчанського міського суду від 03 лютого 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 197-202). Ухвалою Яремчанського міського суду від 20 травня 2025 року у справі №344/6167/24 клопотання представника відповідача адвоката Димитрашка Д.В. про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №354/2240/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Постановляючи оскаржувану ухвалу від 20 травня 2025 року, суд першої інстанції керувався тим, що ця цивільна справа є взаємопов`язаною із цивільною справою №354/2240/24, в якій можуть бути вирішені питання, що стосуються заявлених у цій справі вимог, оскільки предмет позову охоплює ширший обсяг майна, нажитого за час шлюбу. Тому з метою дотримання принципу рівності сторін при розподілі спільного майна подружжя, провадження у цій справі слід зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №354/2240/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися із такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи». Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України. За змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У такому випадку провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 5 частини першої статті 253 ЦПК України). Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов`язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи». Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі №6-1957цс16. Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен ураховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце лише в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі (постанова Верховного Суду України №6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року). Відтак, колегія суддів констатує, що з огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду першої інстанції у цьому конкретному випадку слід було з`ясовувати: як саме пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим складом суду; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Такі обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи. Підстава, передбачена пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо лише після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку цивільного судочинства. Однак, зазначені судом першої інстанції мотиви для зупинення провадження у цій справі не є такими, які свідчать про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №354/2240/24. Суд першої інстанції у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши лише про взаємопов`язаність цієї справи із справою, до вирішення якої зупиняється провадження, не навів жодних мотивів неможливості розгляду цього спору, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав обставин, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі №354/2240/24 виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді цієї справи наявність обставин, якими сторони обґрунтували свої позовні вимоги і заперечення на них. Хоча ця справа має певний зв`язок зі справою №354/2240/24, оскільки об`єкти спільного майна, що підлягають поділу частково збігаються, однак перебування у провадженні Яремчанського міського суду поданої пізніше справи №354/2240/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя жодним чином не впливає на можливість вирішення між сторонами спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а суд, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав визначених статтею 251 ЦПК України, не вправі посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а повинен дотриматися розумності тривалості судового провадження. У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 зазначено, що «розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі». Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»). Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про задоволення клопотання сторони відповідача про зупинення провадження у цій справі у зв`язку із неможливістю її розгляду до вирішення іншого спору, що розглядається в порядку цивільного судочинства цим же судом в іншому складі. Колегія суддів вважає, що склад учасників справи, подані ними докази, підстави заявленого позову та заперечення відзиву на нього дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому доводи представника відповідача не свідчили про безумовний обов`язок суду першої інстанції зупинити провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, чим може бути порушено право іншого учасника справи на справедливий суд та розумні строки розгляду справи. ЄСПЛ також наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). Враховуючи викладене суд першої інстанції, з порушенням вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки відсутні підстави для висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №354/2240/24, а також таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо зупинення провадження у справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Яремчанського міського суду від 20 травня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: О.О. Томин І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 16 червня 2025 року.