Постанова 4876 № 904/4732/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4732/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач) суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В. при секретарі судового засідання: Карпенко А.С. Представники сторін: від скаржника: Корж Юлія Сергіївна (поза межами приміщення суду) - від Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" - витяг з ЄДР від третьої особи: Зарівна Світлана Володимирівна (поза межами приміщення суду) - від Моргуна Анатолія Миколайовича - адвокат, ордер серія АЕ №1219842 від 13.08.2023р. від скаржника: Рисін Олександр Олександрович (поза межами приміщення суду) - від ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ТОРІ АК» - адвокат, ордер серія АЕ №1274977 від 27.09.2023р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ?Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" ?на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 та на додаткове рішення від 20.03.2024 у справі № 904/4732/23 за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про визнання дій неправомірними та зобов`язання припинити дані дії ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в загальному розмірі 167931,76грн, з якої: 157602,23грн - основного боргу, 2529,58грн - трьох відсотків річних, 4659,82грн - інфляційних втрат, 3077,66грн - пені, 62,47грн - плати за абонентське обслуговування. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який у позивача обліковується з відповідачем за реквізитами №5068/жб від 01.11.2021, за період з листопада 2022 року по березень 2023 року за послугу з постачання теплової енергії та за період з листопада 2022 року по березень 2023 року за послугу з абонентського обслуговування. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у справі?№ 904/4732/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в загальному розмірі 167931,76грн, з якої: 157602,23грн - основного боргу, 2529,58грн - трьох відсотків річних, 4659,82грн - інфляційних втрат, 3077,66грн - пені, 62,47грн - плати за абонентське обслуговування. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про визнання дій Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" по нарахуванню плати за спожиту теплову енергію та плати за абонентське обслуговування за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, буд. 13, приміщення №4а з 01.11.2021 неправомірними та зобов`язання Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" припинити нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування з 01.11.2021 року. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі? ??№ 904/4732/23 заяву Товариства з обмеженою з відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1, ідентифікаційний код 41971540) 10000,00грн - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Торі АК», місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання послуг з постачання теплової енергії до приміщення ТОВ "Інвестиційна компанія "Торі АК" та споживання її останнім, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 157602,23грн та за послуги абонентського обслуговування у розмірі 62,47грн з відповідача у даній справі. Враховуючи відповідні обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 157602,23грн та за послуги абонентського обслуговування у розмірі 62,47грн є менш вірогідними, ніж наявні в матеріалах докази на їх спростування. Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Торі АК» до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» порушує права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Торі АК». Приймаючи додаткове рішення, господарський суд виходив з того, що на підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката ТОВ "Інвестиційна компанія "Торі АК" надало акт прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 04.03.2024, з якого вбачається, що фактична кількість годин надання правової допомоги, як при розгляді первісного так і зустрічного позову становить 17 годин з яких: - по підготовці та поданню відзиву на позовну заяву (3 години), зустрічного позову (2 години), заперечень на відповідь на відзив (2 години), відповіді на відзив на зустрічний позов (2 години), пояснення на пояснення 3 особи (1 година), додаткові пояснення по справі (1 години) всього по справі -11 годин; - по підготовці та поданню клопотань по справі - 1 година; - по представництву інтересів клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Дніпропетровської області (02.11.2023, 21.11.2023, 14.12.2023, 11.01.2024, 30.01.2024, 15.02.2024, 04.03.2024) по справі - 5 годин. На підставі викладеного, господарським судом встановлено, що за надання правничої допомоги по розгляду первісного позову бюро витратило 12 годин (по підготовці та поданню відзиву на позовну заяву 3 години, заперечень на відповідь на відзив 2 години, пояснення на пояснення 3 особи 1 година, по підготовці та поданню клопотань по справі 1 година, по представництву інтересів клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Дніпропетровської області по справі - 5 годин). Таким чином, відповідно до формули, яка визначена сторонами в додатку №1, вартість наданих послуг з правничої допомоги по розгляду первісного позову становить 40400,00грн, які прийнято судом до розгляду. Витрати з надання правничої допомоги по розгляду зустрічної позовної заяви у розмірі 12066,00грн, відповідно до положень частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу, місцевим господарським судом покладено на ТОВ "Інвестиційна компанія "Торі АК" у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічної позовної заяви. Оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 ГПК України, керуючись передбаченим статтею 2 ГПК України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, судом виснувано, що розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, є розмір 10 000,00 грн. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" ?подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у справі № 904/4732/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, в частині відмови в задоволенні первісного позову ?і постановити нове рішення, яким задовольнити первісну позовну заяву. Не погодившись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 та на додаткове рішення від 20.03.2024 у справі № 904/4732/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви і постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву, в іншій частині рішення залишити без змін; стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" ?на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" витрати на правничу допомогу у сумі 12 066,00 грн. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» обґрунтована наступним: Скаржник зазначає, що ТОВ «ІК «Торі-АК» є власником нежитлового приміщення №4-а в буд. 13 по вул. Мусоргського у місті Кривий Ріг. Також власником вказаного нежитлового приміщення є Моргун Анатолій Миколайович (третя особа в даній справі). Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу розглядалася справа №212/5545/23 за позовом АТ «КТЦ» до Моргуна Анатолія Миколайовича про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію до А нежитлового приміщення №4-А в буд. №13 по вул. Мусоргського у місті Кривий Ріг. За наслідками судового розгляду, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 ухвалено: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за теплову енергію в сумі 157602,23 грн., за абонентське обслуговування в сумі 86,47 грн., 3% річних в сумі 2699,42 грн., з інфляційних втрат в сумі 5639,27 грн., а загалом - 166027 (сто шістдесят шість тисяч двадцять сім) грн. 39 коп. (копія вступної та резолютивної частини рішення додається до апеляційної скарги). Скаржник звертає увагу, що вказане вище нежитлове приміщення є єдиним об`єктом нерухомого майна, до якого здійснюється постачання теплової енергії. Предмет доказування та обсяг доказів, якими AT «КТЦ» обґрунтовувало свою правову позицію є ідентичним у справах №904/4732/23 та №212/5545/23. Факт постачання теплової енергії до житлового будинку №13 по вул. Мусоргського у місті Кривий Ріг доводить, що теплова енергія подана до всіх без виключення житлових та нежитлових приміщень такого житлового будинку. За доводами скаржника, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на технічний паспорт нежитлового приміщення №4-А в буд. 13 по вул.Мусоргського як на доказ відсутності системи централізованого теплопостачання в приміщенні ТОВ «ІК «ТОРІ-АК». При цьому, технічний паспорт датований 27.01.2017 та виготовлений ТОВ «НІК- ЕКСПЕРТ». Відомості, вказані у даному технічному паспорті суперечать іншим обставинам справи, оскільки Позивачем надаються докази постачання теплової енергії Відповідачеві. Скаржник зауважує, що навіть якщо у нежитловому приміщенні Відповідача наявна автономна система опалення, то вона функціонує додатково, разом з централізованою системою постачання теплової енергії. Разом з тим, відповідачем за первісним позовом не надано жодного документа, який би підтверджував факт від`єднання від мережі централізованого теплопостачання. Наявність у приміщенні відповідача додаткового опалення не заборонена чинним законодавством України та не звільняє його від обов`язку здійснювати оплату на поставлену теплову енергію. При цьому скаржник наголошує, що відсутність у володінні та користуванні AT «КТЦ» проектної документації щодо теплопостачання у будинку №13 по вул. Мусоргського, не може свідчити про відсутність системи теплопостачання у нежитловому приміщенні Відповідача. AT «КТЦ» не оскаржує рішення суду від 04.03.2024 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову. В цій частині позивач за первісним позовом погоджується з рішенням суду, проте звертає увагу, що відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ІК «ТОРІ-АК» не довело належними, достатніми та допустимими доказами факт відсутності системи теплопостачання у нежитловому приміщенні та відповідно не довело, що дії AT «КТЦ» по нарахуванню є неправомірними та такими, що порушують інтереси ТОВ «ІК «ТОРІ-АК». Скаржник вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області при прийнятті оскаржуваного рішення не приділив уваги наявним доводам Позивача у їх сукупності, судом не було здійснено належного аналізу всіх обставин справи та наданих документів, що стало наслідком прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, за відсутності належних на те підстав. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» обґрунтована наступним: Скаржник зазначає, що доказами того, що відповідач не споживав і не міг споживати послуги, які нібито надавалися позивачем, а останній здійснюючи нарахування нібито наданих ним послуг порушував права відповідача на нормальне володіння і користування належним йому на праві спільної часткової власності Приміщення, є: - Акт прийому-передачі нерухомого майна від 27.05.2021 р., складеного між ТОВ «МЕГАНОМАКС» та ТОВ «ТАГАНАЙ ІНВЕСТ» ? частка нежилого приміщення, що перебувала у власності ТОВ «МЕГАНОМАКС» і перейшла у власність ТОВ «ТАГАНАЙ ІНВЕСТ» не була обладнана системами централізованого та/чи індивідуального опалення, а саме Приміщення загальною площею 282,8 км.м. є вбудованим в цокольний поверх п`ятиповерхової житлової будівлі А-V і не підключене до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення (п. 3 Акту); - Технічний паспорт на нежиле приміщення № 4 «а» від 27.01.2017 р., складений ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ», зареєстрований в книзі за № 112-3мн на замовлення ТОВ «МЕГАНОМАКС» та ОСОБА_1 , в додатку № 3 якого в характеристиці Приміщення зазначено, що в даному Приміщенні відсутній вид опалення; - Копією Акту обстеження нежилого приміщення від 24.01.2017 р., складеного ТОВ «КЕПІТАЛ ПРОПЕТІ», ТОВ «МЕГАНОМАКС» та ОСОБА_1 , в п. 1.4 якого зазначено, що в Приміщенні відсутня система централізованого та індивідуального опалення, а в п. 1.5 якого зазначено, що приміщення не підключене до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та газопостачання. Суд першої інстанції дослідив і дав правову оцінку даним доказам, проте помилково вважав, що вони не підтверджують обставини за зустрічним позовом відповідача, хоча і визнав, що даний позов пов`язаний з первісним позовом. Скаржник зауважує, що суд першої інстанції в своєму рішенні від 04.03.2024 прямо не заперечив, що даний спосіб захисту, обраний відповідачем не є ефективним способом захисту порушених його прав та інтересів. Те, що даний спосіб захисту є ефективним способом захисту порушених прав та інтересів відповідача, є те, що сам факт відмови в задоволенні первісного позову АТ «КТЦ» не гарантує того, що позивач в подальшому не продовжить нараховувати і обліковувати в себе нібито теплову енергію, яку він нібито поставляє в приміщення відповідача, оскільки це не є разовою господарською операцією, а тому, метою подачі зустрічного позову і обраного способу захисту від протиправних монопольних дій позивача, і було встановити неправомірність даних дій позивача по нарахуванню і стягненню з відповідача неіснуючої заборгованості та зобов`язати позивача припинити чинити дані дії, як це і передбачено п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України. На підставі наведеного скаржник вважає, що повно і ретельно дослідивши всі обставини справи, в цілому прийнявши законне рішення по справі в частині первісного позову, суд першої інстанції помилково не застосував норми п. 3 ч. 2 ст. 16, ст. 509 ЦК України, що призвело до порушення норм матеріального права в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ «ІК «ТОРІ АК». Окрім того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції лише частково виконав вимоги ч. 2 ст. 86 ГПК України оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність наданих сторонами доказів, але неповно дослідив взаємний зв`язок доказів у сукупності, фактично врахувавши докази на спростування первісного позову і не врахувавши ці ж докази, як докази на підтвердження обставин, що мали значення для вирішення спору за зустрічним позовом, помилково зазначивши в своєму рішенні, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, зазначених в зустрічному позові. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з частковим порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні зустрічного позову з прийняттям в цій частині рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі. Скаржник зазначає, що при задоволенні апеляційної скарги відповідача з позивача на підставі п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України підлягає стягненню судовий збір за подачу зустрічного позову в сумі 2 684 грн. При цьому, скаржник вважає, що додаткове рішенння, прийняте судом першої інстанції, підлягає перегляду судом апеляційної інстанції виключно в частині залишення заяви відповідача без задоволення в разі скасування основного рішення з підстав зазначених в даній апеляційній скарзі і перерозподілу судових витрат відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України та стягнення з позивача на користь відповідача решти витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12 066,00 грн. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: 30.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив третьої особи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, згідно змісту якого останній вказує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення з огляду на наступні обставини: ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частки нежитлового приміщення № 4а в будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2932 від 17.11.2016 року оформленого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С.В. ТОВ«ІК «ТОРІ АК» (колишня назва - ТОВ «ТАГАНАЙ ІНВЕСТ») є співвласником 1/2 частки нежитлового приміщення 4-А по вул. Мусорського 13 в м. Кривий Ріг, яке було придбане 27.05.2021 р. у ТОВ «Меганомакс» на підставі договору купівлі продажу. Частки ОСОБА_1 та ТОВ «ІК «ТОРІ АК» не виділені внатурі, об`єкт приміщення 4А буд.13 по вул. Мусоргського в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, є єдиним цілим і неподільним. Згідно технічного паспорту нежитлового приміщенням № 4а буд.13 по вулиці Мусоргського в м. Кривий Ріг до вищевикладеного договору купівлі-продажу, оформленого 27.01.2017 року, додатком 3 в характеристиках об`єкта в графі 16 " вид опалення" вказано про відсутність інженерного обладнання централізованого опалення. Моргун А.М. зазначає, що вищевказаний договір та технічний паспорт наявні в матеріалах справи та не спростовані позивачем, а тому доводи апеляції щодо незгоди посилань в рішенні на технічний паспорт нежитлового приміщення як на доказ відсутності централізованого теплопостачання, є необґрунтованим і не спростовують висновків суду в цій частині. Акт розмежування балансової належності теплових мереж будинку АДРЕСА_1 складеного між ТОВ "ДОМ КОМ" та АТ "Криворізька теплоцентраль", на який посилається в апеляційній скарзі позивач як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, не встановлює факту реальності надання послуг, господарської операції щодо постачання та отримання власниками приміщення 4А буд.13 по вул. Мусоргського в м. Кривий Ріг, саме комунальних послуг АТ "Криворізька теплоцентраль", та не встановлює схему підключення системи опалення прим.4 А буд.13 по вул. Мусоргського в м. Кривий Ріг до теплових мереж будинку чи позивача. Крім того, акти подачі та припинення теплоносія на житловий будинок 13 по вул. Мусоргського в м. Кривий Ріг, які апелянт вважає доказами подачі теплової енергії всім без виключення житловим та нежитловим приміщенням такого будинку, не встановлюють обставини, що саме відповідачу включалась та відключалась система опалення, що відповідач фактично споживав теплову енергію в заявленому обсягу, через систему централізованого опалення будинку, що централізована система опалення приміщення наявна та входить до системи багатоквартирного будинку. Аналогічна правова позиція у тотожних справах №922/1033/23, 904/8263/21,904/4358/23 визначено, що акти про відключення та підключення багатоквартирного будинку не свідчать про факт знаходження системи централізованого опалення у приміщенні споживача у робочому стані і споживання тепла саме цим приміщенням. Тому, на думку тертьої особи, доводи АТ "Криворізька теплоцентраль" є безпідставними домислами, оскільки доведення доказами факту надання послуг є визначальним у спорах про стягненя оплати за їх споживання. Окрім того, третьою особою Моргун А.М. вказано, що акти обстеження будинку АДРЕСА_1 № 639 від 19.10.2023 року, № 648 від 23.10.2023 р., № 711 від 14.12.2023 р. складені працівниками позивача, в якому зазначено про обстеження другого поверху будинку № 13 над магазинами «Аврора» та лабораторією «Сінево», які розташовані в приміщенні 4А, складені 2023 року і не існували у спірний період, отже не встановлюють обставини в минулому часі. Щодо наявності рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 212/5545/23 від 02.04.2024 року, яким задоволено позовні вимоги АТ "Криворізька теплоцентраль" до Моргуна Анатолія Миколайовича про стягнення боргу за теплову енергію по приміщенню 4А буд.13 по вул. Мусоргського в м. Кривий Ріг, де предмет доказування та обсяг доказів ідентичний, третьою особою зазначено, що дане рішення не набрало законної сили, через його оскарження в апеляційному порядку, а тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі №904/4732/23. Разом з тим, Моргун А.М. зауважує, що суд першої інстанції фактично врахувавши докази на спростування вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» за первісним позовом, не врахував ці самі докази на підтвердження зустрічного позову ТОВ «ІК «ТОРІ АК», тим самим не дотримався ст. 86 ГПК України. Тому, третя особа вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 року у справі №904/4732/23, в частині зустрічного позову прийнятим з частковим порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування саме в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви. 30.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», згідно якого зазначено наступне: Посилання позивача на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 р. по справі № 212/5545/23 є некоректним і не може братися апеляційним судом до уваги з огляду на те, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 04.03.2024 р., вищезазначеного рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 р. по справі № 212/5545/23 не існувало в природі, оскільки воно було ухвалено за часом пізніше, ніж рішення від 04.03.2024 р., яке оскаржує позивач. На сьогоднішній день рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 р. по справі № 212/5545/23 не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку, як третьою особою (відповідач по справі № 212/5545/23), так і відповідачем (третя особа по справі № 212/5545/23). Відповідач за первісним позовом вказує на те, що на спростування тих обставин, що приміщення було взагалі коли-небудь підключене до системи централізованого опалення, позивач не надає жодних доказів, а отже жодним чином не спростовує твердження, зазначені у зустрічній позовній заяві, що приміщення 4А не було підключене до системи централізованого опалення в період нібито надання послуг з постачання теплової енергії саме відповідачу у вищезазначене приміщення. На думку відповідача, суд першої інстанції правомірно зазначив в своєму рішенні, що надання позивачем доказів постачання теплової енергії до будинку №13 по вул. Мусоргського в м. Кривий Ріг не підтверджує факт постачання даної теплової енергії до Приміщення відповідача та третьої особи. Крім того, за доводами відповідача, доказами того, що ТОВ «ІК «Торі АК» фізично не могло отримувати і споживати теплову енергію в приміщенні є докази, що надавались відповідачем та третьою особою і які були досліджені судом першої інстанції та яким була надана правова оцінка. Відповідач також посилається на Інформацію з ДРРП № 352642930 від 01.11.2023 р. за адресою приміщення № 4А, з якої вбачається, що до відповідача, ОСОБА_1 та ТОВ «МЕГАНОМАКС» до 2017 року даним приміщенням в різні часи володіли ТОВ «КЕПІТАЛ ПРОПЕТІ», ПАТ «УКРСОЦБАНК», ПП «ТЕХНОЛЮКС», ТОВ «САГАЛ-КР», ТОВ «ПАССАТ», проте жодних доказів коли дане Приміщення було нібито підключене і відповідно до якого Плану, та в який час воно було самовільно відключене, позивач не надав суду першої інстанції, в той час, як відповідачем і третьою стороною надані достовірні докази того, що станом на січень 2017 року дане приміщення не було обладнане системою централізованого опалення. З огляду на викладене вище, відповідач за первісним позовом вважає апеляційну скаргу АТ «Криворізька теплоцентраль» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. 17.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від АТ «Криворізька теплоцентраль» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Інвестиційна компанія «Торі АК», за змістом якого позивач за первісним позовом заперечує проти тверджень, зазначених в апеляційній скарзі відповідача за первісним позовом та вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного: Позивач за первісним позовом зазначає, що разом з первинною позовною заявою акти про подачу та про припинення подачі теплоносія до будинку №13 по вул. Мусоргського є належними і достатніми доказами постачання теплової енергії до всіх приміщень, які знаходяться в даному будинку. Таким чином підтверджується постачання теплової енергії до нежитлового приміщення ТОВ «ІК «ТОРІ-АК». Щодо технічного паспорту, датованого 27.01.2017 та виготовленого ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» позивач за первісним позовом зазначає, що відомості, вказані в ньому, суперечать іншим обставинам справи, оскільки позивачем надані докази постачання теплової енергії відповідачеві. При цьому, навіть якщо у нежитловому приміщенні відповідача наявна автономна система опалення, то вона функціонує додатково, разом з централізованою системою постачання теплової енергії. Скаржником не подано жодного документа, який би підтверджував факт від`єднання від мережі централізованого постачання теплової енергії. Наявність у його приміщенні додаткового опалення не заборонена чинним законодавством України та не звільняє його від обов`язку здійснювати оплату на поставлену теплову енергію. В свою чергу, підведення централізованого опалення до житлового будинку свідчить про виконання послуг АТ «Криворізька теплоцентраль». позивач за первісним позовом виконав свої обов`язки щодо надання послуг з централізованого постачання теплової енергії. На переконання позивача за первісним позовом, ТОВ «ІК «ТОРІ АК» не надав достатніх доказів наявності альтернативного виду системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у нежитловому приміщенні, не надав доказів належного відключення від системи централізованого постачання теплової енергії. У зв`язку з викладеним, позивач за первісним позовом вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви по справі №904/4732/23. 18.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК», за змістом якого стверджує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» до акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», третя особа ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. В обґрунтування поданого відзиву Моргу А.М. зазначає наступне: З матеріалів справи вбачається, що зустрічний позов повністю пов`язаний з первісним позовом АТ «Криворізька теплоцентраль», оскільки через неправомірні дії позивача, які полягали у необґрунтованому нарахуванні та стягненні не існуючої заборгованості за послуги, які позивач не надавав і фізично не міг надавати відповідачу, а останній їх споживати. Суд першої інстанції у даній справі дослідив докази, надав їм правову оцінку, встановив обставини відсутності отримання комунальної послуги, відсутності споживання відповідачем теплоносія, але відмовив у задоволені зустрічного позову помилково вказавши, що не надано доказів про порушення його прав та інтересів. Так, фактично врахувавши докази на спростування вимог АТ "Криворізька теплоцентраль" за первісним позовом і не врахувавши ці самі докази на підтвердження зустрічного позову ТОВ "ІК "ТОРІ АК", суд першої інстанції не дотримався ст. 86 ГПК України. Відповідач обґрунтував зустрічний позов, саме надавши докази які спростували первісну позовну заяву та підтвердили викладені у зустрічному позові обставини. Тому, відмова у задоволені первісного позову АТ «Криворізька теплоцентраль» підтверджує порушення прав щодо безпідставного нарахування не спожитої теплової енергії відповідачу, та неправомірність таких дій по нарахування та стягненню нереальних послуг. А обраний спосіб захисту зустрічної позовної заяви ТОВ «ІК ТОРІ АК» про визнання дій АТ «Криворізька теплоцентраль» по нарахуванню за спожиту теплову енергію та плати за абонентське обслуговування за адресою: Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Мусоргського, буд.13 прим.4А за період з 01.11.2021 року є неправомірними та зобов`язати припинити нарахування за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування- є єфективним. Третя особа Моргун А.М. вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у справі №904/4732/23, в частині зустрічного позову прийнятим з частковим порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування саме в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви. При цьому, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову слід залишити без змін. 25.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» надійшла відповідь на відзив позивача за первісним позовом, в якому викладено наступні заперечення: Посилаючись на Акти обстеження від 19.10.2023 № 639 та від 23.10.2023 № 648 згідно рішення суду першої інстанції від 04.03.2024, позивач фактично намагається заперечувати не доводи апеляційної скарги відповідача, а обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції віл 04.03.2024, що в даному випадку не є предметом апеляційної скарги відповідача, оскільки він погоджується з даною частиною рішення суду першої інстанції та не оскаржує його в цій частині. Посилання позивача у своєму відзиві на Акт розмежування балансової належності теплових мереж від 05.08.2018 і нібито перекладання відповідальності за внутрішньобудинкову систему теплопостачання будинку № 13 по вул. Мусоргського в м. Кривий Ріг на ТОВ «КК «ДОМ.КОМ», також не може братися апеляційним судом до уваги, оскільки по-перше, ТОВ «КК «ДОМ.КОМ» не є ні стороною по даній справі, ні стороною по Індивідуальному договору від 01.11.2021 року, за яким нібито заборгованість виникла у відповідача саме перед позивачем, а не перед ТОВ «КК «ДОМ.КОМ» і по-третє, перекладення відповідальності на ТОВ «КК «ДОМ.КОМ» не може свідчити про правомірність дій позивача по нарахуванню відповідачу плати за послуги постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, яке відповідач не отримував та міг отримати фізично. Твердження позивача про наявність у відповідача в Приміщення системи автономного опалення, яка нібито діє паралельно з системою централізованого опалення, по-перше є нічим крім припущень позивача, які нічим не підтверджені, адже ні відповідач, ні попередній власник Приміщення - ТОВ «МЕГАНОМАКС», у якого придбало свою частку Приміщення ТОВ «ІК «ТОРІ АК», ні його співвласник - третя особа по даній справі, не встановлювали жодних автономних систем опалення, а навіть, якби це і було зроблено, воно жодним чином не підтверджує взагалі наявність системи централізованого опалення в Приміщенні відповідача. З огляду на вищенаведене відповідач за первісним позовом вважає, що відзив позивача на апеляційну скаргу позивача не стосується предмету оскарження і не підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції в частині розгляду апеляційної скарги відповідача по суті заявлених ним вимог. 24.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення ТОВ «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК», якими останній вказує наступне: Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 року рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 року по справі № 212/5545/23 було скасовано в частині задоволених позовних вимог АТ «КТЦ» до Моргуна Анатолія Миколайовича (далі ОСОБА_1 , третя особа по даній справі) про стягнення боргу за теплову енергію та в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову АТ «КТЦ» до ОСОБА_1 , в іншій частині дане рішення суду від 02.04.2024 року було залишене змін. Також Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2024 року по справі № 212/5545/23 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «КТЦ» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2024 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 року по справі № 212/5545/23 було встановлено, що надані докази підтверджують лише факт постачання теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_1 за період з 1 листопада 2022 року по 31 березня 2023 року, а не до приміщення № 4а, яке належить ОСОБА_1 . Щодо актів обстеження № 639 від 19 жовтня 2023 року та № 711 від 14 грудня 2023 року, колегія суддів зазначає, що дані акти не підтверджують викладених в них обставин, а саме факту знаходження системи опалення у приміщені № 4а у робочому стані, оскільки у даних актах відсутня схема підключення системи теплоспоживання до теплових мереж позивача. Також, дані акти не містить підпису відповідача або будь-яких зауважень з приводу відмови відповідача від його підписання, а також даними актами засвідчено факт обстеження інших приміщень, а не приміщення № 4а, яке належить ОСОБА_1 . Таким чином, із поданих позивачем до матеріалів справи доказів неможливо встановити факт отримання послуги ОСОБА_1 у приміщенні № 4а, у зв`язку з чим і виникнення обов`язку з оплати наданих послуг. Отже, постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 року фактично підтверджено ті ж обставини, що в цей час мали місце відносно другого співвласника Приміщення № 4а в будинку АДРЕСА_1 , а саме ТОВ «ІК «ТОРІ АК» і які також були встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 року по даній справі тільки стосовно ТОВ «ІК «ТОРІ АК». 11.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, яким зазначає, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 підтверджено ті самі обставини, котрі мали місце в цей час стосовно іншого співвласника приміщення АДРЕСА_2 ТОВ «ІК «ТОРІ АК». Долучені ТОВ «ІК «ТОРІ АК» пояснення та докази у справі, на думку третьої особи ОСОБА_1 , спростовують апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» та підтверджують обставини апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК». На підставі наведеного, ОСОБА_1 підтримує свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін, а в частині зустрічної позовної заяви скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. 08.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК», якими зазначає наступне: Як видно з апеляційної скарги позивача однією із підстав, з яких позивач просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції від 04.03.2024 р. в частині відмови в задоволенні первісного позову було посилання на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 року по справі № 212/5545/23, яким було задоволено позов АТ «КТЦ» до ОСОБА_1 , третьою особою за яким виступало ТОВ «ІК «ТОРІ АК» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КТЦ» заборгованість за тепловою енергією в сумі 157 602,23 грн., за абонентське обслуговування в сумі 86,47 грн., 3 % річних в сумі 2 699,42 грн., з інфляційних втрат в сумі 5 639,27 грн., а загалом 166 027,39 грн. Позивач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що нежитлове приміщення (за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, буд. 13, приміщення № 4А) є єдиним об`єктом нерухомого майна, до якого здійснюється постачання теплової енергії. Предмет доказування та обсяг доказів, якими АТ «КТЦ» обґрунтовує свою правову позицію є ідентичним у справах № 904/4732/23 та № 212/5545/23. Таким чином, позивач в своїй апеляційній скарзі не тільки визнає факт пов`язаності справ № 904/4732/23 та № 212/5545/23, а визнає, що Приміщення № 4А є єдиним приміщенням і предмет доказування та обсяг доказування по обом справам є ідентичним. Станом на момент розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, по справі № 212/5545/23 вже набрала законної сили постанова Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 року, якою рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 року по справі № 212/5545/23 було скасовано в частині задоволених позовних вимог АТ «КТЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за теплову енергію та в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову АТ «КТЦ» до ОСОБА_1 , в іншій частині дане рішення суду від 02.04.2024 року було залишене змін.

7. Дане судове рішення по справі № 212/5545/23 постанова Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 року набрало законної сили та є остаточним, що підтверджується Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2024 року по справі № 212/5545/23, якою було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «КТЦ» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2024 року. Обставини справи, встановлені постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 р. по справі № 212/5545/23, а саме, що докази надані АТ «КТЦ» не підтверджують постачання теплоносія до Приміщення № 4А, що належить ОСОБА_1 та ТОВ «ІК «ТОРІ АК, та що ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «ІК «ТОРІ АК» не приєдналися до Індивідуального договору від 01.11.2021 року і не отримували нібито надаваємих АТ «КТЦ» послуг, зазначених в даному індивідуальному договорі, не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи. З огляду на вказане вище, відповідач просить суд врахувати дані додаткові при ухваленні постанови по справі № 904/4732/23. 19.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», в яких останній щодо фактичних обставин, встановлених в межах справи № 212/5545/23 зазначає наступне: Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Визначаючи критерії преюдиційності судового рішення, важливо звернути увагу на те, що не має преюдиціального значення мотиви рішення, правова кваліфікація спірних правовідносин, а також оцінка судом конкретних обставин справи, які не оспорювалися. На цьому наголосила ВП ВС у постанові від 3 липня 2018 у справі № 917/1345/17. Аналогічні за змістом висновки також містяться і у постанові ВС у справі № 320/4938/17від 11.12.2019. Мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин, надана іншим судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду і не має преюдиційного значення. По-друге, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №212/5545/23 у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК», відмовлено. Щодо постачання теплової енергії позивачем за первісним позовом зазначено, що багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на житловий будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. При цьому, споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Варто зазначити, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється тільки в тому випадку, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання відповідно до Закону України "Про теплопостачання". Отже, забороняється самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказана вище правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 по справі №904/3181/24. 20.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення третьої особи - ОСОБА_1 , яким вказує на те, що позивачем за первісним позовом при зверненні з апеляційною скаргою на підтвердження своїх обставин здійснено посилання на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 по справі №212/5545/23, яке на той момент не набрало законної сили, але на його думку мало вирішальне значення для розгляду справи, оскільки першою інстанцією цивільної юрисдикції задоволено позов та стягнуто з одного зі співвласників ОСОБА_1 нарахування за теплопостачання з листопада 2021 року по березень 2023 по прим. 4А буд. 13 по вул. Мусоргського в м. Кривий Ріг. Зокрема, позивач акцентував на взаємопов`язаності справ наголошуючи, що висновки жовтневого суду мають бути враховані під час розгляду апеляції в господарському провадженні. Наведене, на думку третьої особи ОСОБА_1 виключає можливість заперечення АТ «Криворізька теплоцентраль» стосовно відсутності зв`язку між справами та не врахування рішення при розгляді даної справи, після долучення додатком постанови Дніпровського апеляційного суду від 24.09.2024 у справі №212/5545/23, якою рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 року по справі №212/5545/23 було скасовано в частині задоволених позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до Моргуна Анатолія Миколайовича про стягнення боргу за теплову енергію за адресою: АДРЕСА_3 та в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову АТ «криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 . Разом з тим, посилання АТ «Криворізька теплоцентраль» на рішення у справі №212/5545/23 як на доказовий аргумент апеляційної скарги є визнанням його правового значення, а тому не може вибірково визнавати чи ігнорувати наслідки рішення, незалежно від того, на чию користь воно ухвалене. Предмет доказування та обсяг доказів, якими АТ «Криворізька теплоцентраль» обґрунтовує свою позицію, збігаються у справах №904/4732/23 та №212/5545/23, а тому постанова Дніпровського апеляційного суду у справі №212/5545/23 має безпосереднє значення і не може бути відкинуте лише через несприятливий результат для АТ «Криворізька теплоцентраль». Щодо постачання теплової енергії третьою особою ОСОБА_1 зазначено наступне: В поясненнях АТ "Криворізька теплоцентраль" на стадії апеляційного розгляду, зазначає, що заборгованість нарахована незалежно від реального споживання, достатньо подачі теплоносія на будинок загалом, без доказів надання послуг саме відповідачу. Це вже зміна підстав та предмету позову, що суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України. До того ж, у справі на яку посилається апелянт № 904/3181/24 є суттєві відмінності в обставинах і підставах справи № 904/4732/23, яку розглядаємо, що виключає можливість застосовувати висновки одного спору з іншим. ОСОБА_1 в 2017 році придбав вказане приміщення без централізованої системи опалення. Позивач не надав жодних доказів чи взагалі колись була наявна чи передбачалась мережа централізованого опалення у спірному приміщенні. Обставини справи № 904/3181/24 не є аналогічними, а правові висновки суду, зроблені в її межах, не можуть бути застосовані у даному спорі Рішення апеляційного суду на яке посилається позивач не може застосовуватись в інших справах, особливо коли наявні істотні відмінності у фактичних обставинах і правовому статусі сторін. Третя особа ОСОБА_1 вважає, що додаткові пояснення АТ "Криворізька теплоцентраль" слід визнати такими, що не мають юридичної сили, не підтверджені доказами, а посилання на судову практику -такими, що не підлягають застосуванню у цій справі через суттєві відмінності у фактичних і правових обставинах. Щодо додаткових пояснень (вх. №2944/25 від 24.03.2025), додаткових пояснень (вх. №3624/25 від 11.04.2025), додаткових пояснень (вх. №4599/25 від 08.05.2025), додаткових пояснень (вх. №5001/25 від 19.05.2025), додаткових пояснень (вх. №5033/25 від 20.05.2025), колегія суддів виходить з наступного: Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 по справі № 904/4732/23 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 та на додаткове рішення від 20.03.2024 у справі № 904/4732/23. Об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" з раніше поданою апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" ?на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у справі № 904/4732/23. Сторонам у справі запропоновано подати відзив на апеляційну скаргу, в порядку ст. 263 ГПК України, протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Апелянтам у справі запропоновано подати до суду відповідь на відзив, а сторонам у справі - заперечення на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дати отримання цих документів. Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 10.06.2024 по справі №904/4732/23 було доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів 11.06.2024 о 16:11. Згідно квитанції №1123149 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (том 3, а.с. 10), відзив Моргуна А.М. на апеляційну скаргу доставлено ТОВ «ІК «ТОРІ АК» та АТ «Криворізька теплоцентраль» 29.05.2024 о 19:05. Згідно квитанції №1226257 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (том 3, а.с. 38), відзив АТ «Криворізька теплоцентраль» на апеляційну скаргу доставлено ТОВ «ІК «ТОРІ АК» 17.06.2024 о 17:28. Згідно квитанції №1662733 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (том 3, а.с. 69), відзив АТ «Криворізька теплоцентраль» на апеляційну скаргу доставлено Моргуну А.М. 10.09.2024 о 17:36. Згідно квитанції №1227572 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (том 3, а.с. 47), відзив третьої особи Моргуна А.М. на апеляційну скаргу доставлено АТ «Криворізька теплоцентраль» 17.06.2024 о 21:27. Згідно квитанції №1227573 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (том 3, а.с. 48), відзив третьої особи Моргуна А.М. на апеляційну скаргу доставлено ТОВ «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» 17.06.2024 о 21:27. Як зазначалося вище, з часу винесення ухвали від 10.06.2024 у суду апеляційної інстанції не виникало додаткових питань до сторін спору щодо обставин даної справи. Рішень щодо надання учасникам справи додаткового строку на подання будь-яких процесуальних документів судом апеляційної інстанції не приймалося. В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:

20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення. Колегія суддів констатує, що вищевказані додаткові письмові пояснення (вх. №2944/25 від 24.03.2025; вх. №3624/25 від 11.04.2025; вх. №4599/25 від 08.05.2025; вх. №5001/25 від 19.05.2025; вх. №5033/25 від 20.05.2025) не містять звернень до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про поновлення пропущеного строку на подання заяв. Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначених заяв. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Поняття справедливе правосуддя в сучасному розумінні має два аспекти: - матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість); - процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур. В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016). Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом. Вищенаведене дозволяє колегії суддів не приймати до уваги додаткові письмові пояснення (вх. №2944/25 від 24.03.2025; вх. №3624/25 від 11.04.2025; вх. №4599/25 від 08.05.2025; вх. №5001/25 від 19.05.2025; вх. №5033/25 від 20.05.2025), як такі, що подано у поза встановлений процесуальним законом спосіб. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 апеляційну скаргузалишено без руху та надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: - сплатити судовий збір у встановленому порядку, розмірі (у сумі 4026,00 грн) та на належні реквізити, надати до суду докази його сплати. - подати клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. 25.04.2024 від апелянта заява про усунення недоліків, із доказами їх усунення. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.04.2024у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2024 (колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" ? на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у справі № 904/4732/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.09.2024. Відповідно до пункту ????2.3.50 ????Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України ????від ????26.11.2010р. №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.7.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/4732/23 (обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024року). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В, Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 Прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у справі № 904/4732/23. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" ?на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 у справі № 904/4732/23 призначено у судовому засіданні на?22.04.2025 об 11:00 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 24.04.2025 на 12:00 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.05.2025 на 12:50 год. 20.04.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з частиною другою статті 108 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль". В подальшому змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №324423849 від 01.03.2023 (а.с. 14 том 1) нежитлове приміщення №4а за адресою: вул. Мусоргського, буд. 13 у місті Кривий Ріг належить на праві спільної часткової власності (1/2 частка) Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК". Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 було надано згоду на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль, а саме - об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку №13 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль". Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) (далі - Правила № 830). Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Як вказує позивач, споживання теплової енергії на потреби опалення приміщень за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, буд. 13 до 01.11.2021 здійснювалося ТОВ "Інвестиційна компанія "Торі АК" без укладання договору. Оскільки нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку за наведеною адресою, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Позивач зазначає, що типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №5068/жб від 01.11.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, буд. 13, прим. 4а (далі типовий договір). Відповідно до пункту 5 типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором. Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1 договору). Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору). Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору). Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5 договору). Відповідно до п. 30 договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору). Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору). Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору). Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 47 договору). Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору). Позивач зазначає, що у період з листопада 2022 року по березень 2023 року відповідачем спожито теплову енергію на загальну суму 157602,23грн, на підтвердження чого надав акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг): - №10575 від 31.03.2023 відповідачеві у листопаді 2022 року поставлено 15,16Гкал теплової енергії на суму 81018,98грн; - №10576 від 31.03.2023 відповідачеві у грудні 2022 року поставлено 3,74Гкал теплової енергії на суму 19987,54грн; - №10578 від 31.03.2023 відповідачеві у січні 2023 року поставлено 4,28Гкал теплової енергії на суму 22873,43грн; - №10580 від 31.03.2023 відповідачеві у лютому 2023 року поставлено 4,25Гкал теплової енергії на суму 22713,11грн; - №8974 від 31.03.2023 відповідачеві у березні 2022 року поставлено 2,06Гкал теплової енергії на суму 11009,17грн (а.с. 33, 35, 37, 39, 41 том 1). Позивач виставив відповідачу рахунки. На підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку №13 по вул.? Мусоргського у місті Кривий Ріг за період з 01.11.2022 по 31.03.2023 позивач надав акти подачі теплоносія та акти про припинення подачі теплоносія (а.с. 25, 26 том 1) та рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок опалювального сезону та його закінчення (а.с. 29, 30 том 1). Також, позивач зазначає, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 62,47грн, яка відображена в актах приймання-передачі теплової енергії (а.с. 33, 35, 37, 39, 41 том 1). Господарський суд зазначає, що вказані вище акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг) та послуг з абонентського обслуговування підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача). Позивач зазначає, що всі вищенаведені акти разом із рахунками направлялися відповідачу засобами поштового зв`язку із супровідним листом. Як доказ направлення на адресу відповідача позивач надав до суду копії супровідного листа та конверту із відміткою працівників поштового зв`язку про причини повернення конверту «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 32 том 1). Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію, а також за надані послуги абонентського обслуговування не розрахувався, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 157602,23грн та за послуги абонентського обслуговування у розмірі 62,47грн, що і стало причиною звернення до суду. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" не погоджується з первісним позовом та звернулось із зустрічним позовом в якому просить визнати дії Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" по нарахуванню плати за спожиту теплову енергію та плати за абонентське обслуговування за адресою: м.? Кривий Ріг, вул.? Мусоргського, буд. 13, прим. 4а з 01.11.2021 неправомірними та зобов`язати Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" припинити нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування з 01.11.2021. Предметом доказування у справі є обставини щодо укладання договору, факту поставки теплової енергії та її споживання споживачем, надання послуг абонентського обслуговування, строку оплати, строку дії договору, наявності прострочення оплати. Стосовно додаткового рішення 27.09.2023 між Адвокатським бюро "Олександра Рисіна" (далі бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" (далі клієнт, відповідач за первісним позовом) укладено договір про надання правничої допомоги (далі договір). Відповідно до п. 1.1 договору клієнт в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі доручає бюро, а бюро бере на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу допомогу, а саме: по представництву інтересів клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/4732/23 за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в загальному розмірі 167931,76грн, з якої: 157602,23грн - основного боргу, 2529,58грн - трьох відсотків річних, 4659,82грн - інфляційних втрат, 3077,66грн - пені, 62,47грн - плати за абонентське обслуговування, подачі зустрічного позову клієнта до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", третя особа ОСОБА_1 про визнання дій АТ "Криворізька теплоцентраль" по нарахуванню заборгованості за спожиту теплову енергію та абонентське обслуговування неправомірними та зобов`язання АТ "Криворізька теплоцентраль" припинити нарахування за спожиту теплову енергію та абонентське обслуговування з 01.11.2021 та подальше представництво клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області даній справі до прийняття останнім рішення по справі. Пунктом 1.2 договору визначено, що надання правничої допомоги здійснюється бюро шляхом надання консультацій та роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, здійснення представництва в суді та інших державних і недержавних органах України, в тому числі, але не виключно в органах, зазначених в п. 1.1 цього договору, перед громадянами та юридичними особами. Згідно з п. 1.3 договору від імені бюро захист інтересів клієнта безпосередньо здійснюється адвокатами бюро, або адвокати, що при необхідності будуть залучатися бюро за окремими договорами, помічники адвоката в порядку визначеному керуючим бюро. Сторони погодили, що прийом-передача наданої послуги з правничої допомоги проводитиметься за кожний звітний період шляхом підписання акту прийому-передачі наданих послуг, а прийом-передача послуг, додатково обумовлених сторонами, в строки, зазначені у відповідних додаткових угодах до даного договору (п. 2.3 договору). Вартість наданих послуг з правничої допомоги бюро (гонорар) визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правничої допомоги, та виставляє клієнтові відповідний рахунок. Вартість одного часу роботи адвокатів та спеціалістів бюро, встановлюються в угоді про розмір гонорару бюро, що є додатком до даного договору (п. 3.1 договору). Відповідно до п. 3.2 договору оплата здійснюється на банківський рахунок бюро, зазначений в даному договорі, на підставі виставленого бюро рахунку в наступному порядку: 3.2.1. Попередня оплата в наступному порядку: 3.2.1.1 За надання послуг, зазначених в п.п. 1.1.1 цього договору в розмірі 25000,00грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.) протягом 10 календарних днів з моменту укладання даного договору. 3.2.2 Остаточний розрахунок по кожній послузі, зазначеній в п.1.1 цього договору проводиться протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Цей договір набирає чинності з моменту підписання даного договору та діє до 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1 договору). Сторонами 27.09.2023 підписано додаток №1 до договору «Угода про розмір гонорару бюро» (далі додаток №1). Відповідно до п. 1 додатку №1 сторони договору про надання правничої допомоги №229/33/23 від 27.09.2023, погодилися, що гонорар бюро за надану правничу допомогу буде визначатися за всю фактичну кількість годин надання правничої допомоги із розрахунку 2000,00грн (дві тисячі гривень 00 коп.) за годину. Сторони домовилися, що за надання послуг з правничої допомоги, зазначених в п. 1 договору, клієнт сплачує бюро суму гонорару, який буде розрахований за наступною формулою: БВГ х К х ФКГ, де БВГ - базова вартість години за договором, яка дорівнює 2000,00грн, К - коефіцієнт, що застосовується до базової вартості години для даної послуги, який дорівнює відповідному виду послуги, зазначеної в п. 3 даної угоди, ФКГ - фактична кількість годин надання даної послуги (п. 2 додатку №1). Договір та додаток №1 до договору підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень. В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката ТОВ "Інвестиційна компанія "Торі АК" подано копії: договір про надання правничої допомоги№229/33/23 від 27.09.2023, акт прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 04.03.2024, угода про розмір гонорару Бюро від 27.09.2023 (додаток №1 до договору), рахунок №866 від 27.09.2023, рахунок №976 від 04.03.2024, платіжна інструкція №1469254914905 від 29.12.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1834 від 14.04.2008, ордер серії АЕ №1229405 від 27.09.2023 (а.с. 119-129 том 2). Із акту прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 04.03.2024 вбачається, що бюро надало послуги відповідачу, пов`язані з розглядом справи №904/4732/23 у загальній сумі 52466,00грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" заявляє до стягнення з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 52466,00грн. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18). Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК). За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України). Колегія суддів зауважує що згідно з частиною третьою статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомі факти, коли вони визнані такими судом, не потребують доказування. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу. Відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16. Колегією суддів, визнається як загальновідому та обставинау, що в державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) за відповідними критеріями пошуку можна знайти справу, в якій приймала участь сторона спору. Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заявами по суті справи , відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Колегія суддів констатує, що протягом розгляду учасники справи 904/4732/23, в своїх заявах по суті, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, ніколи не заперечували ту обставину, що нежитлове приміщення 4а загальною площею 282,8 кв.м на праві спільної часткової власності (по на кожного) належить відповідно, Відповідачу та третій особі на стороні відповідача ОСОБА_1 .. Предметом позову у справі у справі №212/5545/23, в якій в якості третьої особи на стороні відповідача приймало участь Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК», а позивачем, відповідно, було АТ «Криворізька теплоцентраль» було також стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 157 602,23 грн та плати за послуги абонентського обслуговування у розмірі 86,47 грн за період з листопада 2022 року по березень 2023 року в це саме нежитлове приміщення, стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію розмірі 157 602,23грн - основного боргу за період з листопада 2022 року по березень 2023 року та 62,47грн плати за абонентське обслуговування за період з листопада 2022 року по березень 2023 року в яке, відповідно, в тому числі, становить предмет позову у даній справі. Оскільки в своїй апеляційній скарзі АТ «Криворізька теплоцентраль» посилалася, в тому числі, на те, що : «… Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу розглядалася справа №212/5545/23 за позовом АТ «КТЦ» до Моргуна Анатолія Миколайовича про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію до А нежитлового приміщення №4-А в буд. №13 по вул. Мусоргського у місті Кривий Ріг. За наслідками судового розгляду, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2024 ухвалено: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за теплову енергію в сумі 157602,23 грн., за абонентське обслуговування в сумі 86,47 грн., 3% річних в сумі 2699,42 грн., з інфляційних втрат в сумі 5639,27 грн., а загалом - 166027 (сто шістдесят шість тисяч двадцять сім) грн. 39 коп. (копія вступної та резолютивної частини рішення додається до апеляційної скарги). Звертаю увагу, що вказане вище нежитлове приміщення є єдиним об`єктом нерухомого майна, до якого здійснюється постачання теплової енергії. Предмет доказування та обсяг доказів, якими AT «КТЦ» обґрунтовувало свою правову позицію є ідентичним у справах №904/4732/23 та №212/5545/23….», колегія суддів, з даних реєстру судових рішень, встановлено, що за текстом мотивувальної частини Постанови Дніпровського апеляційного суду у складі колегії судової палати з розгляду цивільних справ від 24 вересня 2024 року у справі №212/5545/23, якою апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК», від імені та в інтересах якої діє ОСОБА__2, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2024 року, було задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2024 року, відповідно, скасовано в частині задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за теплову енергію з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121857214) : «… На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам. Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води. На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання. За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно. Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» 16 березня 2017 року було перетворено у Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», а потім змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», яке є теплопостачальною організацією та постачає споживачам теплову енергію. Встановлено, що згідно із рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12 жовтня 2011 року було надано згоду на передачу окремих об`єктів теплопостачання від КПТМ «Криворіжтепломережа» до ДП «Криворізька теплоцентраль», зокрема, об`єкти теплопостачання у Жовтневому (Покровському) районі міста Кривого Рогу. Таким чином виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку 13 по вулиці Мусоргського в місті Кривий Ріг є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль». Відповідно доінформації з Державного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно, Державного реєструіпотек, Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодосуб`єкта від 06 березня 2023 року нежитлове приміщення №4а за адресою вулиця Мусоргського 13 в місті Кривий Ріг є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» належить на праві спільної часткової власності (1/2 частка) Моргуну А.М. Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12 жовтня 2011 року було надано згоду на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», а саме - об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, дійсно, виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку 13 по вулиці Мусоргського в місті Кривий Ріг є позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль». Відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів. Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії (частина перша статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг. Згідно із частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022) (далі - Правила № 830). Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг, 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Як вказує позивач, споживання теплової енергії на потреби опалення приміщень за адресою: АДРЕСА_1 до 01 листопада 2021 року здійснювалося ОСОБА_1 без укладання договору. Оскільки нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку за наведеною адресою, починаючи з 01 грудня 2021 року надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Позивач зазначає, що типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами № 5068/жб від 01 листопада 2021 року за адресою: АДРЕСА_3 (далі типовий договір). Відповідно до пункту 5 типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором. Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1 договору). Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору). Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4 договору). Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5 договору). Відповідно до п. 30 договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору). Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору). Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (ч. 3 п. 41 договору). Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 47 договору). Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору). Позивач зазначає, що у період з листопада 2022 року по березень 2023 року відповідачем спожито теплову енергію на загальну суму 157 602,23 грн, на підтвердження чого надав акти приймання передачі теплової енергії, зокрема № 27306 від 30 листопада 2022 року відповідачеві у листопаді 2022 року нараховано 15,16 Гкал теплової енергії разом із платою за абонентське обслуговування на суму 81 026,98 грн; № 32353 від 31 грудня 2022 року відповідачеві у грудні 2022 року нараховано 3,74 Гкал теплової енергії разом із платою за абонентське обслуговування на суму 19 998,09 грн; № 2007 від 31 січня 2023 року відповідачеві у січні 2023 року нараховано 4,28 Гкал теплової енергії разом із платою за абонентське обслуговування на суму 22 883,98 грн; № 5676 від 28 лютого 2023 року відповідачеві у лютому 2023 року нараховано 4,25 Гкал теплової енергії разом із платою за абонентське обслуговування на суму 22 723,66 грн; № 8976 від 31 березня 2023 року відповідачеві у березні 2023 року нараховано 2,06 Гкал теплової енергії разом із платою за абонентське обслуговування на суму 11 031,99 грн. Позивач виставив відповідачу рахунки. Також, позивач зазначає, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 86,47 грн, яка відображена в актах приймання-передачі теплової енергії. Колегія суддів зазначає, що вказані вище акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг) та послуг з абонентського обслуговування підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача). Позивач зазначає, що всі вищенаведені акти разом із рахунками направлялися відповідачу засобами поштового зв`язку із супровідним листом. Як доказ направлення на адресу відповідача позивач надав до суду копії супровідного листа та конверту із відміткою працівників поштового зв`язку про причини повернення конверту «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію, а також за надані послуги абонентського обслуговування не розрахувався, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 157 602,23 грн та за послуги абонентського обслуговування у розмірі 86,47 грн, що і стало причиною звернення до суду. Відповідач ОСОБА_1 не погодившись з первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просить визнати дії Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» по нарахуванню плати за спожиту теплову енергію та плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_3 з 01 листопада 2021 року неправомірними та зобов`язати Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» припинити нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування з 01 листопада 2021 року. Предметом доказування у справі є обставини щодо укладання договору, факту поставки теплової енергії та її споживання споживачем, надання послуг абонентського обслуговування, строку оплати, строку дії договору, наявності прострочення оплати. Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову, та задоволення зустрічного позову, з наступних підстав. Позивач повинен довести належними та допустимими доказами насамперед, факти надання відповідних послуг відповідачу та споживання ним теплової енергії у його приміщенні, що є підставою для виникнення у ОСОБА_1 зобов`язань перед АТ «Криворізька теплоцентраль» з оплати за поставлену теплову енергію та за послуги абонентського обслуговування. З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з яким здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право. За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання послуг з постачання теплової енергії до приміщення, що належить Моргуну А.М., та споживання її останнім, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 157602,23 грн та за послуги абонентського обслуговування у розмірі 86,47 грн з відповідача у даній справі. До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке. Відповідно до п. 4 Типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. Матеріали справи не містять доказів які б підтверджували вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу. Як докази факту отримання послуги ОСОБА_1 позивач надає акти подачі теплоносія та акти про припинення подачі теплоносія та рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок опалювального сезону та його закінчення. Однак, надані докази підтверджують лише факт постачання теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_1 за період з 01 листопада 2022 року по 31 березня 2023 року, а не до приміщення № 4а, яке належить ОСОБА_1. Щодо актів обстеження № 639 від 19 жовтня 2023 року та № 711 від 14 грудня 2023 року, колегія суддів зазначає, що дані акти не підтверджують викладених в них обставин, а саме факту знаходження системи опалення у приміщені № 4а у робочому стані, оскільки у даних актах відсутня схема підключення системи теплоспоживання до теплових мереж позивача. Також, дані акти не містить підпису відповідача або будь-яких зауважень з приводу відмови відповідача від його підписання, а також даними актами засвідчено факт обстеження інших приміщень, а не приміщення № 4а, яке належить ОСОБА_1 . Таким чином, із поданих позивачем до матеріалів справи доказів неможливо встановити факт отримання послуги ОСОБА_1 у приміщенні № 4а, у зв`язку з чим і виникнення обов`язку з оплати наданих послуг. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять таких доказів. В свою чергу, відповідач надає документи, в яких зазначено про відсутність в приміщенні № 4а системи централізованого опалення, а саме копію технічного паспорту на нежиле приміщення № 4а (а.с. 12-16 матеріалів зустрічного позову) де в розділі характеристики в графі «вид опалення» стоїть відмітка «ні», копію акту прийому-передачі нерухомого майна від 27 травня 2021 року, укладеного на виконання умов договору купівлі-продажу, в якому зазначено про відсутність в приміщенні централізованого опалення та газопостачання (а.с. 10 матеріалів зустрічного позову), а також акт обстеження нежилого приміщення від 24 січня 2017 року, укладено між попередніми власниками приміщення, де також зазначено про відсутність централізованого опалення (а.с. 9 матеріалів зустрічного позову). Враховуючи всі вказані вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 157602,23 грн та за послуги абонентського обслуговування у розмірі 86,47 грн є менш вірогідними, ніж наявні в матеріалах докази на їх спростування. Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів вважає позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» у справі недоведеними та необґрунтованими, у зв`язку з чим в задоволенні первісного позову слід відмовити повністю. Щодо зустрічного позову колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до пункту 1 частини першої зазначеної статті основними засадами судочинства, у тому числі є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Водночас особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові. При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 916/156/22, від 22 лютого 2022 року у справі № 910/2330/21, від 06 вересня 2022 року у справі № 910/9228/21, від 29 листопада 2022 року у справі № 910/745/20, від 04 листопада 2021 року у справі № 910/18029/16, від 15 червня 2021 року у справі № 910/10440/19, від 01 липня 2021 року у справі № 910/7029/20, від 01 вересня 2020 року у справі № 910/14065/18, від 18 серпня 2020 року у справі № 910/7631/18, від 16 червня 2020 року у справі № 922/3371/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 906/43/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 917/92/19, від 05 листопада 2019 року у справі № 926/746/19, від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18. З урахуванням наведеного у зв`язку з тим, що позивач за зустрічним позовом не надав доказів того, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову. На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ТзОВ «ІК «ТОРІ АК» та ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 у зв`язку з чим рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2024 року підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за теплову енергію та ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційних скарг ТзОВ «ІК «ТОРІ АК» та ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь апелянтів підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційних скарг в розмірі 3220 грн 80 коп на користь кожного з апелянтів. …». Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (відповідні правові висновки, викладено в постанові КГС ВС від 28.01.2020 у справі № 917/31335/18). Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально- правових норм (відповідні правові висновки викладено в постанові КГС ВС від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19). На підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку №13 по вул. Мусоргського у місті Кривий Ріг за період з 01.11.2022 по 31.03.2023 позивач надав акти подачі теплоносія та акти про припинення подачі теплоносія (а.с. 25, 26 том 1) та рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок опалювального сезону та його закінчення (а.с. 29, 30 том 1). Також, позивач зазначає, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 62,47грн, яка відображена в актах приймання-передачі теплової енергії (а.с. 33, 35, 37, 39, 41 том 1). Вищенаведені акти разом із рахунками направлялися відповідачу засобами поштового зв`язку із супровідним листом. Як доказ направлення на адресу відповідача позивач надав до суду копії супровідного листа та конверту із відміткою працівників поштового зв`язку про причини повернення конверту «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 32 том 1). В підтвердження факту отримання послуги відповідачем, позивач надає акти подачі теплоносія та акти про припинення подачі теплоносія як докази факту отримання послуги ТОВ "Інвестиційна компанія "Торі АК" (а.с. 25, 26 том 1) та рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок опалювального сезону та його закінчення (а.с. 29, 30 том 1); акт обстеження №639 від 19.10.2023 (том 1, а.с. 132), згідно якого за результатами обстеження приміщення 4-А в буд. 13 по вул. Мусоргського встановлено, що дане приміщення має два співвласника:

1. Лабораторія «Сінево», власник ОСОБА_1 (транзитний трубопровід наявний);

2. Магазин «Аврора», власник ТОВ «Таганай Інвест», яке самовільно від`єднало транзитні трубопроводи та та акт обстеження №711 від 14.12.2023 (том 2, а.с. 59), згідно якого за результатами обстеження другого поверху будинку за адресою: вул. Мусоргського 13, над нежитловим приміщенням 4а: магазин «Аврора» та лабораторія «Сінево»; - над магазином «Аврора» знаходяться п`ять кімнат, у кожній кімнаті проходять стояки центрального опалення в кількості вісім одиниць, на яких видно відкритий розрив; - над лабораторією «Сінево» знаходяться сім кімнат, у кожній кімнаті проходять стояки центрального опалення у кількості вісім одиниць, які функціонують, прогріті рівномірно, не мають видимого розриву і опускаються до лабораторії «Сінево». Обстеження підвального приміщення будинку за адресою вул. Мусоргського, буд. 13 не можливо, так як немає доступу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що докази надані позивачем у даній справі є тими ж самими, якими Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» обґрунтовував позовні вимоги у справі №212/5545/23. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України). Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3). Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 р. у справі № 910/16898/19 дійшла висновку про те, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Преюдиціальність є вимогою процесуального закону, згідно з яким суд, що виніс рішення, а також адміністративні та судові органи після того, як це рішення набрало чинності (законної сили), не мають права знову встановлювати факти або правовідносини, стосовно яких воно було винесено. Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» в частині наявності у ТОВ "Інвестиційна компанія "Торі АК" обов`язку з оплати комунальних послуг, нарахованих у зв`язку з користуванням приміщенням №4а, а саме: «… АТ «КТЦ» не несе відповідальності за внутрішньобудинкову систему теплопостачання та не має обов`язку доводити факт постачання теплової енергії до конкретного приміщення (житлового чи нежитлового). Відповідно до акта розмежування балансової належності теплових мереж від 05.08.2018, встановлено що межею розподілу балансової належності теплових мереж і експлуатаційної відповідальності між ПАТ «Криворізька теплоцентраль» та ТОВ «КК» Дом.Ком», який обслуговує житловий будинок №13 по вул. Мусорського, є зовнішній зріз будівельної несучої конструкції житлового будинку на вводі теплових мереж в житловий будинок (копія надавалася разом з відповіддю на відзив та наявна в матеріалах справи). Трубопроводи та устаткування теплоспоживання після зовнішнього зрізу будівельної несучої конструкції житлового будинку на вводі теплових мереж в житловий будинок за адресою: вул. Мусоргського, 13 знаходяться на балансі Управління благоустрою і житлової політики та обслуговуються ТОВ «КК» Дом.Ком». Трубопроводи теплопостачання до зовнішнього зрізу будівельної несучої конструкції житлового будинку на вводі теплових мереж в житловий будинок за адресою: вул. Мусоргського, 13 знаходяться на балансі і обслуговуються ПАТ «Криворізька теплоцентраль». Таким чином, згідно вказаного вище акта, за внутрішньобудинкову систему теплопостачання несе відповідальність в даному випадку ТОВ «КК» Дом.Ком». При цьому, самовільне втручання в діючі системи теплопостачання заборонено. Отже, факт постачання теплової енергії до житлового будинку №13 по вул. Мусоргського у місті Кривий Ріг доводить, що теплова енергія подана до всіх без виключення житлових та нежитлових приміщень такого житлового будинку. Відповідно до Акта від 19.10.2023 №639, складеного представниками AT «КТЦ» за результатами обстеження приміщення 4-А в буд. 13 по вул. Мусоргського встановлено, що в !4 частині нежитлового приміщення, яке належить на праві приватної власності ТОВ «ІК «ТОРІ-АК», працює магазин «Аврора» встановлено самовільне від`єднання транзитного трубопроводу (копія акта наявна в матеріалах справи). З наданих фотографій, що зроблені з кімнати над магазином «Аврора» вбачається, що відповідач самовільно від`єднався від системи централізованого опалений. Також, згідно акта №648 від 23.10.202 3, складеного за участі представників AT «КТЦ» та представника споживача, зафіксовано самовільне втручання в систему теплопостачання, запропоновано відновити систему теплопостачання згідно з діючим проектом системи опалення до 06.11.2023 (копія акта наявна в матеріалах справи). Представниками AT «КТЦ» 14.12.2023 Додатково проведено обстеження другого поверху будинку за адресою вул. Мусоргського, 13, над нежитловим приміщенням №4-а у вказаному будинку, з метою встановлення наявності/відсутності транзитних трубопроводів, які проходять до нежитлового приміщення Відповідача. Відповідно до Акта від 14.12.2023 №711, складеного представниками AT «Криворізька теплоцентраль» за результатами обстеження встановлено, що «...над лабораторією «Сінево» знаходяться 7 кімнат, у кожній кімнаті проходять стояки центрального опалення в кількості 8 одиниць, які функціонують, прогріють рівномірно, не мають видимого розриву, спускаються в перекриття до лабораторії «Сінево»...» (копія акта та фото наявні в матеріалах справи). В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на технічний паспорт нежитлового приміщення №4-А в буд. 13 по вулЗ Мусоргського як на доказ відсутності системи централізованого теплопостачання в приміщенні ТОВ «ІК «ТОРІ-АК». При цьому, технічний паспорт датований 27.01.2017 та виготовлений ТОВ «НІК- ЕКСПЕРТ». Відомості, вказані у даному технічному паспорті суперечать іншим обставинам справи, оскільки Позивачем надаються докази постачання теплової енергії Відповідачеві. Навіть якщо у нежитловому приміщенні Відповідача наявна автономна система опалення, то вона функціонує додатково, разом з централізованою системою постачання теплової енергії. Дана позиція обґрунтовується наступним. … … Відповідачем за первісним позовом не надано жодного документа, який би підтверджував факт від`єднання від мережі централізованого теплопостачання. А наявність у його приміщенні додаткового опалення не заборонена чинним законодавством України та не звільняє його від обов`язку здійснювати оплату на поставлену теплову енергію. … … Отже, на переконання AT «КТЦ», Позивачем доведено факт наявності в нежитловому приміщенні Відповідача системи теплопостачання. При цьому, Позивач не несе відповідальності та не здійснює обслуговування внутрішньобудинкової системи теплопостачання. … … Отже, відсутність у володінні та користуванні AT «КТЦ» проектної документації щодо теплопостачання у будинку №13 по вул. Мусоргського (і в силу приписів нормативно- правових актів Позивач не зобов`язаний мати таку документацію), не може свідчити про відсутність системи теплопостачання у нежитловому приміщенні Відповідача. …» як такі, що суперечать інституту преюдиціальності, що в свою чергу, дозволяє дійти висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» і відсутності підстав для задоволення первісного позову. Щодо зустрічного позову колегія суддів враховує наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" не погоджується з первісним позовом та звернулось із зустрічним позовом в якому просить визнати дії Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" по нарахуванню плати за спожиту теплову енергію та плати за абонентське обслуговування за адресою: м.? Кривий Ріг, вул.? Мусоргського, буд. 13, прим. 4а з 01.11.2021 неправомірними та зобов`язати Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" припинити нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування з 01.11.2021. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)?припинення дії, яка порушує право;?4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Предметом спору у даній справі за первісним позовом є матеріально-правова вимога позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» до відповідача ТОВ «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в загальному розмірі 167 931,76 грн, з якої: 157 602,23 грн основного боргу, 2 529,58 грн 3% річних, 4 659,82 грн інфляційних втрат, 3077,66 грн пені, 62,47 грн плати за абонентське обслуговування. Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, відсутність доказів щодо наявності зобов`язань відповідача оплачувати надані позивачем послуги, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених зустрічних позовних вимог щодо порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК». З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» в частині того, що: «… Рішення суду першої інстанції прийняте з частковим порушенням норм матеріального права.

1. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України є припинення дії, яка порушує право.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

3. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

4. Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5. Як видно із зустрічного позову він повністю пов`язаний з первісним позовом АТ «КТЦ», оскільки через неправомірні дії позивача, які полягали у необґрунтованому нарахуванні та стягненні не існуючої заборгованості за послуги, які позивач не надавав і фізично не міг надавати відповідачу, а останній їх споживати, що в тому числі було встановлено судом першої інстанції в своєму рішенні в частині відмови у задоволенні первісного позову АТ «КТЦ».

6. Відповідач обґрунтовуючи свою зустрічну позовну заяву, як раз і надавав суду першої інстанції докази, які з одного боку заперечували обставини, на які посилався позивач у своєму первісному позові, так і підтверджували обставини, про які зазначав відповідач у своєму зустрічному позові.

7. Так, доказами того, що відповідач не споживав і не міг споживати послуги, які нібито надавалися позивачем, а останній здійснюючи нарахування нібито наданих ним послуг порушував права відповідача на нормальне володіння і користування належним йому на праві спільної часткової власності Приміщення, є:

1. Акт прийому-передачі нерухомого майна від 27.05.2021 р., складеного між ТОВ «МЕГАНОМАКС» та ТОВ «ТАГАНАЙ ІНВЕСТ» ? частка нежилого приміщення, що перебувала у власності ТОВ «МЕГАНОМАКС» і перейшла у власність ТОВ «ТАГАНАЙ ІНВЕСТ» не була обладнана системами централізованого та/чи індивідуального опалення, а саме Приміщення загальною площею 282,8 км.м. є вбудованим в цокольний поверх п`ятиповерхової житлової будівлі А-V і не підключене до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення (п. 3 Акту);

2. Технічний паспорт на нежиле приміщення № 4 «а» від 27.01.2017 р., складений ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ», зареєстрований в книзі за № 112-3мн на замовлення ТОВ «МЕГАНОМАКС» та Моргуна А.М., в додатку № 3 якого в характеристиці Приміщення зазначено, що в даному Приміщенні відсутній вид опалення;

3. Копією Акту обстеження нежилого приміщення від 24.01.2017 р., складеного ТОВ «КЕПІТАЛ ПРОПЕТІ», ТОВ «МЕГАНОМАКС» та ОСОБА_1 , в п. 1.4 якого зазначено, що в Приміщенні відсутня система централізованого та індивідуального опалення, а в п. 1.5 якого зазначено, що приміщення не підключене до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та газопостачання.

8. Суд першої інстанції дослідив і дав правову оцінку даним доказам, проте помилково вважав, що вони не підтверджують обставини за зустрічним позовом відповідача, хоча і визнав, що даний позов пов`язаний з первісним позовом.

9. Про той факт, що позивач обрав спосіб захисту, передбачений п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ні позивач не заперечував у своєму відзиві на зустрічний позов, ні суд першої інстанції не спростував даної обставини в своєму рішенні від 04.03.2024 р., як і прямо не заперечив, що даний спосіб захисту, обраний відповідачем не є ефективним способом захисту порушених його прав та інтересів.

10. Те, що даний спосіб захисту є ефективним способом захисту порушених прав та інтересів відповідача, є те, що сам факт відмови в задоволенні первісного позову АТ «КТЦ» не гарантує того, що позивач в подальшому не продовжить нараховувати і обліковувати в себе нібито теплову енергію, яку він нібито поставляє в приміщення відповідача, оскільки це не є разовою господарською операцією, а тому, метою подачі зустрічного позову і обраного способу захисту від протиправних монопольних дій позивача, і було встановити неправомірність даних дій позивача по нарахуванню і стягненню з відповідача неіснуючої заборгованості та зобов`язати позивача припинити чинити дані дії, як це і передбачено п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

11. Отже, вважаємо, що повно і ретельно дослідивши всі обставини справи, в цілому прийнявши законне рішення по справі в частині первісного позову, суд першої інстанції помилково не застосував норми п. 3 ч. 2 ст. 16, ст. 509 ЦК України, що призвело до порушення норм матеріального права в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ «ІК «ТОРІ АК». …» як безпідставні та такі, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024? в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог у даній справі відсутні. Щодо додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне: Додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ТОВ «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» щодо покладення на позивача за первісним позовом витрат відповідача за первісним позовом з правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн не є предметом апеляційного оскарження, а тому його правомірність в рамках даного апеляційного оскарження не досліджується. Скаржник ТОВ «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» просить апеляційний суд у разі скасування рішення суду першої інстанції переглянути також відповідне додаткове рішення та здійснити перерозподіл судових витрат, а саме: «… Хоча відповідач окремо і не оскаржує додаткове рішення, оскільки вважає, що судом першої інстанції воно було прийняте при повному дослідженні всіх наданих відповідачем доказів і з огляду на основне рішення, що було прийняте по справі судом першої інстанції, то воно підлягає перегляду апеляційним судом виключно в частині тієї частини заяви відповідача, яка була залишена судом першої інстанції без задоволення в разі скасування основного рішення з підстав зазначених в даній апеляційній скарзі і перерозподілу судових витрат відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України та стягнення з позивача на користь відповідача решти витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12 066 грн. ...". Враховуючи залишення рішення суду першої інстанції від 04.03.2024 по справі №904/4732/23 в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК» без змін, витрати з надання правничої допомоги по розгляду зустрічної позовної заяви у розмірі 12066,00 грн у відповідності до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на ТОВ «Інвестиційна компанія «ТОРІ АК». Аналізуючи положення ч. 7 ст. 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17 (пункт 32), дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Верховний Суд звернув увагу на те, що за змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в іншій господарській, цивільній або адміністративній справі, можуть бути преюдиційними для іншої справи навіть у разі їх встановлення стосовно однієї особи, яка бере участь у справі (подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 28.08.2023 р. у справі № 911/4610/15(911/1277/22)). Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18). Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК). За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" ?на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Торі АК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 та на додаткове рішення від 20.03.2024 у справі № 904/4732/23 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі № 904/4732/23 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 16.06.2025 Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус