Ухвала КАС ВС № 480/12213/23
від 12.06.2025 · АдміністративнаУХВАЛА 12 червня 2025 року м. Київ справа № 480/12213/23 адміністративне провадження № К/990/22078/25 Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу адвоката Огорілка Юрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної служби України з питань праці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач 1), Державної служби України з питань праці (далі - відповідач 2), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 31 серпня 2023 року № 626/ПНС-К «Про визначення робочого місця та зміну істотних умов праці»; - визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці №130-КТ від 17 жовтня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 »; - поновити ОСОБА_1 з 17 жовтня 2023 року на посаді заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з 18 жовтня 2023 року на попередньо встановлених умовах праці, а саме із встановленням робочого місця за адресою м.Суми та зі збереженням повноважень, які були покладені на позивача до прийняття начальником Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці «Про визначення робочого місця та зміну істотних умов праці» від 31 серпня 2023 року № 626/ПНС-К; - стягнути з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 18 жовтня 2023 року до фактичного поновлення на посаді. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 130-КТ від 17 жовтня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_2 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з дати звільнення. Визнано протиправним та скасувати наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 626/ПНС-К від 31 серпня 2023 року "Про визначення робочого місця та зміну істотних умов праці" в частині, що стосується ОСОБА_1 . Стягнуто з Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 жовтня 2023 року по 20 січня 2025 року в загальній сумі 671167,2 гривні. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року апеляційні скарги Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Державної служби України з питань праці задоволено. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року по справі № 480/12213/23 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 28 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Числовської Ірени Вітольдівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , в якій представник позивача просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 22 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Огорілка Юрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій позивач просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу 22 травня 2025 року справу розподілено на суддів:: головуючий суддя - Кравчук В.М., судді: Єзеров А.А. , Стародуб О.П. Судді Кравчук В.М., Стародуб О.П., Єзеров А.А. заявили самовідводи у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статті 31 КАС України, а саме, без врахування спеціалізації. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року задоволено заяви суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., Єзерова А.А. про самовідвід. Відведено суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., Єзерова А.А. від участі у розгляді справи у справі № 480/12213/23. Передано матеріали справи №480/12213/23 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року № 480/12213/23 передано на розгляд колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), судді Єресько Л.О., Соколов В.М. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не врахував положення статті 32 КЗпП України щодо необхідності згоди працівника на переведення на іншу роботу та зміну істотних умов праці, крім випадків, передбачених законом. Також скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме не враховано: - висновки Пленуму Верховного Суду України № 19 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів». Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Всупереч зазначеному, скаржник лише в загальному послався на статтю 32 КЗпП України, процитував уривки з постанов Верховного Суду та фактично висловив незгоду із прийнятим у справі судовим рішенням, що не є належним обґрунтуванням підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Окрім цього, варто зазначити, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. З огляду на викладене, скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Огорілка Юрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Державної служби України з питань праці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяА.Г. Загороднюк