Постанова 4856 № 560/2745/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2745/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Курко О. П. 12 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13 грудня 2024 року про відмову в зарахуванні стажу та перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача із урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення про наявність підстав для врахування архівних довідок № 91/01-32 від 24.02.2021 року та № 92/01-32 від 24.02.2021 року при перерахунку пенсії за віком. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка 29.12.2024 звернулась до уповноваженого органу Пенсійного фонду України із заявою щодо перерахунку пенсії допризначення у зв`язку з наданням додаткових документів. До вказаної заяви було додано: паспорт, ідентифікаційний код, довідки № 91/01-32 від 24.02.2021 та № 92/01-32 від 24.02.2021. За принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961, вказана заява була відпрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.12.2024 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії. Підставою для відмови вказано, що за наслідком розгляду наданого пакету документів було виявлено невідповідність ПІБ Згідно паспортних даних ПІБ позивачки вказано ОСОБА_1 , однак довідки видані стосовно ОСОБА_1 . За таких умов Головне управління не має правових підстав для врахування відомостей наданих позивачкою довідок без належного підтвердження відповідності даних ПІБ позивачки та особи зазначеної в довідках. Не погоджуючись з таким рішення позивачка звернулась до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Спірним у даній справі є неврахуванням пенсійним органом до страхового стажу позивачки періодів роботи згідно архівних довідок № 91/01-32 від 24.02.2021 року та № 92/01-32 від 24.02.2021 року. Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого пенсійного віку і мають необхідний для призначення пенсії страховий стаж. Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV). Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV). Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років. Відмовляючи відповідач при розгляді заяви про призначення пенсії до страхового стажу не зараховано період роботи згідно архівних довідок № 91/01-32 від 24.02.2021 року та № 92/01-32 від 24.02.2021 року, оскільки прізвище, ім`я, по батькові позивачки не відповідає паспортним даним. Суд встановив, що згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 , отже ОСОБА_4 та ОСОБА_1 згідно матеріалів справи є однією і тією ж особою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17. Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладена правова позиція, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, не зарахування стажу роботи позивачки відповідачем з підстав не відповідності по батькові вказаного в архівній довідці не може бути підставою у не зарахуванні відповідного стажу, оскільки позивачка як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема під час складення архівної довідки. Тому, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу страхового стажу, є протиправними. Як наслідок, рішення прийняте за результатами розгляду заяви позивачки про відмову у зарахуванні стажу є на думку суду протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд враховує правові висновки Верховного Суду, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова № 687/975/17 від 21.02.2018). Суд звертає увагу при розгляді справи встановлено, що відповідач приймаючи рішення від 13.12.2024 не врахував позицію Верховного Суду в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, обмежившись не зарахуванням трудового стажу згідно архівних довідок. За таких обставин, суд не може перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду і вирішувати питання про зарахування певних періодів до страхового стажу позивача та про перерахунок пенсії, адже завданням суду є здійснення контролю за правомірністю рішення суб`єкта владних повноважень із цього питання, а не первинний його розгляд. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача із урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення про наявність підстав для врахування архівних довідок № 91/01-32 від 24.02.2021 року та № 92/01-32 від 24.02.2021 року при перерахунку пенсії за віком. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.