Постанова 4851 № 520/4016/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2025 р. Справа № 520/4016/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025, суддя Садова М.І., по справі № 520/4016/25 за позовом Харківської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Харківська міська рада звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я. В. від 10.02.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 76828343. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я. В. від 10.02.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 76828343. Східне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції, не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що на момент прийняття постанови про накладення штрафу на боржника жодних листів на виконання рішення суду боржником надано не було, а тому висновки про невиконання рішення суду у повному обсязі на момент прийняття постанови про накладення штрафу є обґрунтованими, а оскаржувана постанова законною. У судовому представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважала рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № № 520/25659/24 визнано протиправною бездіяльність Харківської міської ради щодо розгляду клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.07.2024 за №583/3673 про виключення з числа службової квартири Міністерства оборони України за адресою: вул. Велика Панасівська, буд. 76В, кв. 39, м. Харків, житловою площею 44,8 м.кв., для забезпечення ОСОБА_1 та його сім`ї постійним житлом, зобов`язано Харківську міську раду розглянути по суті клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.07.2024 за №583/3673 про виключення з числа службової квартири Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 44,8 м.кв., для забезпечення ОСОБА_1 та його сім`ї постійним житлом, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. 30.12.2024 Харківським окружним адміністративним судом у справі видано виконавчий лист. 20.01.2025 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. відкрито виконавче провадження № 76828343 про примусове виконання виконавчого листа № 520/25659/24, виданого 30.12.2024 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Харківської міської ради розглянути по суті клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.07.2024 № 583/3673 про виключення з числа службової квартири Міністерства оборони України за адресою: вул. Велика Панасівська, буд. 76В, кв. 39, м. Харків, житловою площею 44,8 м.кв., для забезпечення ОСОБА_1 та його сім`ї постійним житлом, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В подальшому, постановою від 10.02.2025 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. накладено штраф у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у повному обсязі. Позивач, вважаючи неправомірною постанову відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи постанову про накладення штрафу на боржника державний виконавець не вчинив дій з метою проведення перевірки стану виконання боржником рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частинами 4, 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно зі ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Аналіз наведених норм свідчить, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, якими можуть визнаватись обставини, що створили об`єктивні перешкоди для виконання зобов`язання. Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Отже, на момент прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин. При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання. У свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що висновок державного виконавця щодо наявності підстав для накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення ґрунтується на твердженні про те, що останнім було отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № № 520/25659/24 Харківську міську раду зобов`язано розглянути по суті клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.07.2024 за № 583/3673 про виключення з числа службової квартири Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 44,8 м.кв., для забезпечення ОСОБА_1 та його сім`ї постійним житлом, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Судовим розглядом встановлено, що 31.01.2025 юридичний департамент Харківської міської ради звернувся зі службовою запискою до міського голови, у якій просив надати Департаменту житлово-комунального господарства доручення повторно розглянути клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.07.2024 № 583/3673 про виключення з числа службової квартири Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 44,8 м.кв., для забезпечення ОСОБА_1 та його сім`ї постійним житлом, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 520/25659/24; про результати розгляду клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.07.2024 № 583/3673 інформувати Юридичний департамент для подальшого повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного регіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 520/25659/24. 30.01.2025 Департамент житлового господарства Харківської міської ради листом повідомив юридичний департамент Харківської міської ради, що Департамент не є стороною у справі № 520/25659/24. 05.02.2025 Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради на лист від 30.01.2025 порядку денного засідання виконавчого комітету міської ради, яке відбудеться 19.02.2025, повідомив заступника міського голови, що планується винести наступні проєкти рішень: «Про визнання громадян наймачами житлової площі». «Про виключення житлової площі із числа службової та визнання наймачами її мешканців», «Про включення житлової площі до числа службової», «Про затвердження протоколу міської громадської комісії з житлових питань № 2». Так, механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006. Відповідно до п. 11 Порядку № 1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу. У той же час, ст. 118 Житлового кодексу України передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Аналіз наведених норм свідчить, що у даному випадку Харківська міська рада та виконавчий комітет Харківської міської ради є окремими суб`єктами владних повноважень із окремими функціями, повноваженнями, порядком утворення та прийняття рішень. Аналогічні висновки щодо розмежування повноважень міських рад та виконавчих комітетів цих рад, як суб`єктів владних повноважень, сформовані Верховним Судом у постанові від 06.12.2024 у справі № 640/13908/20. У ході судового розгляду встановлено, що 07.02.2025 Харківська міська рада звернулась до державного виконавця із листом, у якому повідомила, що підготовка та оформлення документів до засідань виконавчого комітету міської ради здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією з діловодства в Харківській міській раді та її виконавчих органах затвердженою рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.12.2018 №

940. Визначений зазначеною Інструкцією порядок підготовки і оформлення рішень передбачає погодження підготовленого відповідним уповноваженим виконавчим органом Харківської міської ради проєкту рішення виконавчого комітету міської ради з Департаментом організаційної роботи. Харківською міською радою також повідомлено державного виконавця про вжиття заходів щодо виконання судового рішення. Зокрема, позивачем було зазначено, що у зв`язку з тим, що розгляд питань про виключення житла з числа службового та підготовка відповідних проєктів рішень виконавчого комітету міської ради віднесено до повноважень Департаменту житлово комунального господарства Харківської міської ради, та з урахуванням необхідності дотримання вищезазначеної процедури підготовки проектів рішень виконкому міської ради, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 520/25659/24 у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження № 76828343 строк не вбачається можливим. Таким чином, про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 520/25659/24 буде повідомлено після ухвалення відповідно рішення виконавчим комітетом Харківської міської ради. Разом з тим, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції при винесенні постанови про накладення штрафу на позивача не враховано наведені вище обставини, не встановлено поважності чи не поважності причин невиконання рішення в повному обсязі. Також, державним виконавцем не встановлено факту умисного невиконання рішення суду та наявність вини з невиконання цього рішення. При цьому, в силу ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22). Посилання відповідача на неотримання листа Харківської міської ради від 07.02.2025 щодо стану виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № № 520/25659/24 не спростовують висновків про те, що приймаючи постанову про накладення штрафу на боржника на одинадцятий день з моменту отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не вчинив дій в межах повноважень, наданих ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", з метою проведення перевірки виконання боржником рішення суду. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 10.02.2025 одночасно із прийняттям постанови про накладення штрафу державним виконавцем була направлено боржнику вимогу про надання інформації щодо стану виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № № 520/25659/24. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена відповідачем без належного дослідження обставин виконання судового рішення, причини невиконання у повному обсязі судового рішення позивачем, з огляду на що є такою, що підлягає скасуванню, оскільки є необґрунтованою. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Натомість, у ході судового розгляду відповідачем не доведено здійснення заходів, направлених на дослідження стану виконання боржником судового рішення, у тому числі поважності причин невиконання, відповідних доказів не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 10.02.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 76828343. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі № 520/4016/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло Постанова складена в повному обсязі 13.06.25.