Постанова Харківський апеляційний суд № 626/4332/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №: 626 / 4332 /24 Головуючий суду 1 інстанції: Дудченко В.О. Провадження №: 33/818/ 1023 /25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М. Категорія: ст.124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з участю його захисника Журкова В.І., з участю потерпілого ОСОБА_2 , за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Берестинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку зі спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2024 року о 13:12 в м. Красноград по вул. Полтавська, 215, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAZDA з д.р.н. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем AUDI Q5 з д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП України. Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на думку суду першої інстанції, сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, подала апеляційну скаргу, яка містить прохання поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати вказану постанову та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає наступне. Про дату прийняття рішення суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 , тому він зміг ознайомитись із судовим рішенням лише 10.05.2025, і невідкладно подав апеляційну скаргу 17.05.2025. Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 був складений лише через понад два місяці з моменту ДТП, хоча згідно з вимогами законодавства він мав бути складений невідкладно. Протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а також ОСОБА_1 не був належним чином ознайомлений з даним протоколом. На думку апелянта такий протокол є неналежним доказом. Схема ДТП також є неналежним доказом, оскільки містить не всі необхідні дані, зокрема у схемі відсутні сталі орієнтири, до яких здійснена прив`язка об`єктів та слідів. Суд першої інстанції при з`ясуванні обставин справи не мав враховувати показання свідка ОСОБА_3 , оскільки відеозапис з камери спостереження свідчить, що працівник АЗС ОСОБА_3 не міг бачити моменту ДТП. Показання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 містять неправдиві відомості, адже насправді за кермом AUDI Q5 АХ3707IT був не ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 , і у останнього були ознаки алкогольного сп`яніння. З протоколом огляду місця ДТП погодитися не можна, оскільки при його складанні були допущенні суттєві порушення. У діях ОСОБА_1 відсутня вина у вчиненні вказаної ДТП, оскільки він не міг зупинити свій транспортний засіб з об`єктивних причин, зокрема у зв`язку з поганим дорожнім покриттям. Таким чином, суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі не за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Позиції учасників апеляційного провадження. В судовому засіданні взяли участь правопорушник ОСОБА_1 , його захисник Журков В.І., а також у режимі відеоконференції потерпілий ОСОБА_2 . ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримували доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просили його скасувати і закрити провадження по справі саме за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення. Останні в судовому засіданні, додатково наголошували на тому, що протокол огляду місця ДТП розпочався лише о 16:30 в день вказаної події, тобто лише через три години після моменту ДТП. На вказаному протоколі правопорушник поставив свій підпис лише на останній його сторінці, а на попередніх сторінках міститься нібито імітація його підпису, а також до протоколу нібито вносилися зміни після його складення. На думку захисника, даний процесуальний документ є сумнівним доказом у справі, а тому інформація, викладена в ньому, не мала братися судом до уваги як належний доказ у справі. На думку захисника, висновок суду першої інстанції ґрунтується на поясненнях зацікавлених осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також сумнівних показаннях свідка ОСОБА_3 , тому підлягає скасуванню. На запитання суду про те, хто винен у вказаній ДТП, якщо в діях водія ОСОБА_1 відсутні будь-які порушення, а також які порушення ПДР України він вбачає в діях іншого учасника ДТП, захисник правопорушника заявив, що на його думку, вказану ДТП спричинили дії обох водіїв. Дії іншого учасника ДТП спричинили різку зміну дорожньої обстановки, водій AUDI Q5 з д.р.н. НОМЕР_2 раптово зупинився перед поворотом, натомість своєчасно не ввімкнув лівий покажчик повороту, а також не зайняв крайньої лівої смуги руху для повороту ліворуч, чим увів в оману інших учасників дорожнього руху щодо подальшої траєкторії свого руху. З такою позицією захисника беззастережно та повністю погоджувався правопорушник. Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення вимог апелянта заперечував, заявляв, що йому не зрозуміла лінія захисту правопорушника, твердження захисника не підкріплені жодними конкретними фактами, а фактичні обставини справи свідчать про вину ОСОБА_1 в події, що сталася. Потерпілий заявляв, що в його діях не було порушень ПДР України, перед поворотом ліворуч він завчасно ввімкнув лівий покажчик повороту та зайняв крайнє ліве положення, натомість водій MAZDA з д.р.н. НОМЕР_1 в`їхав у його автомобіль ззаду зі значною швидкістю. На думку потерпілого, в діях ОСОБА_1 явно вбачаються порушення п.п. 12.1 та. 13.1 ПДР України, зокрема він не дотримався безпечної швидкості та дистанції під час руху, внаслідок чого і відбулося зіткнення. Щодо тверджень захисника і правопорушника про те, що за кермом був інший водій, а саме батько ОСОБА_2 , потерпілий зазначав, що це не відповідає дійсності, і в будь-якому разі не впливає на факт наявності вини у даній ДТП ОСОБА_1 , натомість жодних доказів таким твердженням винуватця ДТП та його захисника немає. ОСОБА_2 вказував, що такий закид зі сторони ОСОБА_1 є нелогічним, адже він з батьком їхав на одному автомобілі, тож якби його батько дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, то він не дозволив би йому сідати за кермо, а керував би автомобілем сам. Що стосується протоколу огляду місця ДТП, то потерпілий в судовому засіданні суду апеляційної інстанції стверджував, що огляд провели пізно, тому що захисник ОСОБА_1 перешкоджав діям працівників поліції на місці події. А стосовно тверджень захисника, що стосуються протоколу про адміністративне правопорушення, то потерпілий зазначив, що ОСОБА_1 не ознайомився з протоколом саме тому, що він зі своїм захисником самі ж уникали ознайомлення, хоча були належним чином повідомлені про місце та час складення протоколу. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), суд апеляційної інстанції вважає за можливе поновити строк на оскарження постанови суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.09.2024 року о 13:12 в м. Красноград по вул. Полтавська, 215, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAZDA з д.р.н. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем AUDI Q5 з д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП України. Провадження у даній справі про адміністративне правопорушення було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за спливом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ч. 8 ст. 38 КУпАП. Відповідно до ч. 8 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Відповідно до пункту 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Відповідно до пункту 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Відповідно до ст. 124 КУпАП встановлюється адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 був складений лише через понад два місяці з моменту ДТП, хоча згідно з вимогами законодавства він мав бути складений невідкладно, з огляду на наступне. Дійсно правова норма ч. 2 ст. 254 КУпАП, на яку посилався апелянт в своїй апеляційній скарзі містить вимогу складення протоколу не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Однак, як вбачається з матеріалів справи, за фактом вчинення вказаної ДТП було порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України, тому протокол про адміністративне правопорушення був складений лише після закриття даного кримінального провадження. Так, постановою від 29.10.2024 про закриття кримінального провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР за №12024221090000918 від 18.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, копію постанови невідкладно було направлено начальнику Красноградського РВП ГУНП в Харківській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с.9-10). З матеріалів справи вбачається, що задля забезпечення участі правопорушника при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, УПП в Харківській області ДПП надіслало йому повідомлення про запрошення до УПП в Харківській області для складення протоколу за ст. 124 КУпАП (а.с.64-65). Однак правопорушник проігнорував вказане повідомлення, до УПП в Харківській області не з`явився. Тому протокол про адміністративне правопорушення був складений без участі правопорушника, а його копія на виконання вимог ст. 254 КУпАП була направлена для ознайомлення на адресу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, про що свідчить копія відповідного супровідного листа (а.с.66). З цих же підстав суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису ОСОБА_1 , а також що він не був належним чином ознайомлений з даним протоколом, безпідставними та необґрунтованими, а порушень щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у даній справі не вбачає. Перевіривши твердження захисника та правопорушника про те, що показання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 містять неправдиві відомості, адже насправді за кермом AUDI Q5 АХ3707IT був не ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 , і у останнього були ознаки алкогольного сп`яніння, то суд апеляційної інстанції доходить висновку, що такі твердження не підкріплені жодними доказами, а згідно з даними, що містять матеріали даного провадження про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 та даними закритого кримінального провадження, за кермом AUDI Q5 АХ3707IT знаходився саме ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта та його захисника про те, що свідок ОСОБА_3 не міг бачити моменту ДТП, а також про те що висновок суду першої інстанції ґрунтується на поясненнях зацікавлених осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також сумнівних показаннях свідка ОСОБА_3 , з огляду на наступне. Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного ДТП ґрунтується на сукупності доказів, які містять матеріали справи, і не обмежується лише, як вказує апелянт, суб`єктивними свідченнями вказаних осіб. Так, з відеозапису об`єктивно вбачаються фактичні обставини події ДТП. Що стосується свідка ОСОБА_3 , то з камери спостереження на АЗС видно, що зіткнення відбулося о 13:11:04, тоді як свідок вийшов на заправний майданчик о 13:11:00. Отже, побічно він міг бачити обставини вказаної події в момент зіткнення, а також безпосередньо після вказаного моменту. Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією захисника про те, що схема даної ДТП є неналежним доказом, бо містить не всі необхідні дані, зокрема у схемі відсутні сталі орієнтири, до яких здійснена прив`язка об`єктів та слідів. Дослідивши вказану схему, суд вважає, що вона містить достатньо даних, що стосуються деталей вказаної події, зокрема містить чітко зазначені відстані, сталі орієнтири, гальмівний шлях, місце зіткнення, уламки, сліди та інші необхідні дані. Також дослідивши протокол огляду місця ДТП, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта та його захисника про те, що з протоколом огляду місця ДТП погодитися не можна, оскільки при його складанні були допущенні суттєві порушення. На думку суду, протокол огляду місця події містить усі необхідні дані, є належним та допустимим доказом у справі, а підпис ОСОБА_1 у протоколі свідчить про його згоду з даними, зазначеними у протоколі. Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів правопорушника про те, що у його діях відсутня вина у вчиненні вказаної ДТП, адже він не міг зупинити свій транспортний засіб з об`єктивних причин, зокрема у зв`язку з поганим дорожнім покриттям, з огляду на наступне. З відеозапису чітко вбачається, що правопорушник рухався на значно більшій швидкості, ніж інші учасники дорожнього руху. Однак відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Таким чином, водій MAZDA з д.р.н. НОМЕР_1 зобов`язаний був враховувати такі обставини, як стан дорожнього покриття, вибираючи швидкість для руху на своєму транспортному засобі, однак фактичні обставини свідчать, що він проігнорував ризики та перевищив безпечну швидкість руху, що завадило йому запобігти зіткненню з іншим учасником дорожнього руху. Отже, в діях водія вбачається порушення п. 12.1 ПДР України. За п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження підлягає закриттю у разі відсутності в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення. Однак в судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник заявив, що вказану ДТП спричинили дії обох водіїв. Цим захисник фактично визнав наявність вини в діях ОСОБА_1 , що унеможливлює застосування п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даній ситуації. Сам правопорушник погоджувався з позицією свого захисника. Що стосується доводів захисника про те, що дії іншого учасника ДТП спричинили різку зміну дорожньої обстановки, а саме водій AUDI Q5 з д.р.н. НОМЕР_2 раптово зупинився перед поворотом, натомість своєчасно не ввімкнув лівий покажчик повороту, а також не зайняв крайньої лівої смуги руху для повороту ліворуч, чим увів в оману інших учасників дорожнього руху щодо подальшої траєкторії свого руху, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що такі твердження спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з ретельно дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що водій AUDI Q5 з д.р.н. НОМЕР_2 перед поворотом ліворуч їхав з лівого боку смуги руху, та зафіксовано, що лівий покажчик повороту даного автомобіля був завчасно ввімкнутий, різкого гальмування даного транспортного засобу перед поворотом з відеозаписів не вбачається. Таким чином, водій AUDI Q5 з д.р.н. НОМЕР_2 діяв відповідно до вимог ПДР України, не створюючи перешкод та загрози іншим учасникам дорожнього руху. Натомість у діях водія MAZDA з д.р.н. НОМЕР_1 суд апеляційної інстанції вбачає порушення п.п. 12.1 та 13.1 ПДР України, а саме ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого не зміг зупинити свій транспортний засіб, допустивши зіткнення з автомобілем AUDI Q5 з д.р.н. НОМЕР_2 . Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є доведеною. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і, враховуючи положення ч. 8 ст. 38, закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,247,294,295 КУпАП, суд - ПОСТАНОВИВ : Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк. Постанову Берестинського районного суду Харківської області від 06 травня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило