Постанова КАС ВС № 400/354/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2025 року м. Київ справа № 400/354/24 адміністративне провадження № К/990/44989/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Гриціва М.І., Рибачука А.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №400/354/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року (головуючий суддя: Ярощук В.Г.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Димерлія О.О., суддів Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.), - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, Управління), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову виплату до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених коштів.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, запроваджені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). У серпні 2023 року відповідач виплатив ОСОБА_1 разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (далі - Постанова №754), а саме - 1000,00 грн. 07 серпня 2023 року позивач звернувся до Управління із заявою про нарахування і виплату йому щорічної разової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік відповідно до статті 12 Закону №3551-XII у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Листом від 21 серпня 2023 року №16196-15703/Д-02/8-1400/23 відповідач повідомив йому про те, що разова грошова допомога до Дня Незалежності України виплачена йому в розмірах, передбачених чинним законодавством. На переконання позивача, такі дії відповідача є протиправними і такими, що порушують право його на соціальний захист, оскільки така допомога мала бути виплачена йому в розмірі, визначеному статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №367-ХІV), тобто не менше п`яти мінімальних пенсій за віком. Позивач також звернув увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, позивач вважає, що розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України учасникам бойових дій становить п`ять мінімальних пенсій за віком. Відповідно, недоплата Управлінням частини щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік вказує на порушення відповідачем його права на отримання відповідної допомоги в належному розмірі. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Своє рішення суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтував тим, що Законом України від 20 березня 2023 року №2983-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» (далі - Закон №2983-IX), який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п`яту статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції такого змісту: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Тобто, указаними змінами законодавець відмінив виплату для учасників бойових дій «щорічна допомога до 5 травня», водночас встановив нову виплату «разова грошова виплата до Дня Незалежності України». Як наслідок, законодавчі положення, що стосуються щорічної допомоги до 5 травня, не поширюються на разову грошову виплату до Дня Незалежності України, зокрема щодо її розміру. Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік здійснюється у розмірі, встановленому Порядком здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», який затверджений Постановою №754, а саме у сумі 1000,00 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування

5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольни його позовні вимоги у повному обсязі.

6. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, неправильне застосування ними частини п`ятої статті 12 Закону №3551-XII, а також неврахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі №440/14216/23, у відповідності до якого скасування визначення розміру спірної допомоги на рівні закону та делегування повноважень з його визначення Кабінету Міністрів України не може вважатись рівноцінною заміною раніше встановлених пільг в розумінні статті 2 Закону №3551-XII і свідчить також про звуження змісту та обсягу існуючих соціальних прав та невідповідність з цих підстав положень Закону №2983-IX статті 22 Конституції України. На переконання скаржника, за своїм змістом і ознаками виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік учаснику бойових дій є аналогічною до виплати, що була предметом розгляду Верховного Суду у справі №440/14216/23, а тому розмір разової грошової допомоги до Дня Незалежності у 2023 році, який підлягає нарахуванню і виплаті Управлінням, повинен визначатися згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону №3551-XII (у редакції Закону №367-ХІV), та має складати п`ять мінімальних пенсій за віком. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи 7. 25 листопада 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2025 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.

9. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

10. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 травня 2025 року №12), а також у зв`язку із відпусткою судді Тацій Л.В. (наказ від 16 травня 2025 року №1653/0/6-25), що унеможливлює їх участь у розгляді справи, на підставі розпоряджень заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Рибачук А.І., Гриців М.І.

11. Управління у поданому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, просило відмовити у її задоволенні.

12. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорюване правозастосування, стали такі обставини.

14. ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, установлені Законом №3551-XII.

15. У 2023 році позивачу нараховано та виплачено разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в сумі 1000,00 грн.

16. Не погодившись із виплаченим розміром такої грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до Управління із відповідним запитом, за наслідком розгляду якого відповідач листом від 21 серпня 2023 року №16196-15703/Д-02/8-1400/23 повідомив, що в серпні 2023 року ОСОБА_1 виплачено разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в сумі 1000,00 грн; підстав для виплати разової грошової допомоги в іншому розмірі немає.

17. Не погодившись із цією відмовою відповідача щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом. Позиція Верховного Суду

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.

19. Так, відповідно до статті 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

20. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону №3551-XII).

21. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, передбачений статтею 12 Закону №3551-XII, зокрема, однією із таких пільг є надання учасникам бойових дій щорічної разової грошової виплати.

22. Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25 грудня 1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

23. Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.

24. Статтею 29 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон №489-V), зокрема, установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України №3551- XII та від 23 березня 2000 року №1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Закон № 1584-III) здійснюється у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 280 грн.

25. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, зокрема, статтю 29 розділу IV Закону №489-V визнано такою, що не відповідає Конституції України з тих мотивів, що Верховна Рада України не є повноважною під час прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або у будь-який спосіб змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

26. Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) положення частини п`ятої статті 12 Закону №3551-ХІІ щодо грошової допомоги учасникам бойових дій викладено в такій редакції: Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

27. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначені положення Закону №107-VI щодо внесення змін до статті 12 Закону №3551-ХІІ визнані неконституційними з тих мотивів, що внесення до законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

28. Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону №3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

29. Внаслідок таких змін протягом 2014- 2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни.

30. Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах №640/9677/20 та №440/4157/21 були визнані протиправними та нечинними.

31. Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

32. Законом України №2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п`яту статті 12 Закону №3551-XII, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

33. У взаємозв`язку із наведених та в контексті фактичних обставин, що зумовили цей публічно-правовий спір, варто зазначити, що аналіз положень пункту 2 частини першої Закону №2983-IX, яким частину п`яту статті 13 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, яка по своїй суті є такою ж, що і частина п`ята статті 12 Закону №3551-XII, був предметом розгляду у зразковій справі №440/14216/23, у якій Велика Палата Верховного Суду постановою від 14 травня 2025 року скасувала рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та ухвалила нове рішення, яким відмовила у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

34. За результатом розгляду апеляційної скарги органу пенсійного фонду на рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі №440/14216/23 Велика Палата Верховного Суду, відповідаючи на питання можливості Держави України в умовах воєнного стану вносити зміни до спеціального законодавства про соціальний захист та гарантії ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, зокрема, шляхом визначення (зменшення) розміру щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України, дійшла, серед іншого, таких висновків: « за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб`єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб. Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць. Передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб. Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів. З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги. Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави. Отже, з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону №3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій. При цьому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII, викликане об`єктивними причинами, а саме прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2900 грн., ГУ ПФУ застосувало правила частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що ГУ ПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом. Суд же першої інстанції допустив порушення процесуальної норми частини четвертої статті 7 КАС України, помилково застосувавши до спірних правовідносин частину п`яту статті 13 Закону №355-ХІІ у редакції Закону №367-XIV, яка не є чинною ».

35. Враховуючи вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, слід констатувати, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно необхідності здійснення виплати учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі, встановленому Постановою №754, а не у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідають означеному правовому підходу й доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень.

36. При цьому Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

37. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. Враховуючи, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги позивача відсутні. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіС.Г. Стеценко М.І. Грицiв А.І. Рибачук