Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/519/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/519/24 пров. № А/857/26545/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (головуючий суддя: Клименко О.М., місце ухвалення м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , 09.01.2024 звернувся до суду з позовом в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періоду служби у Державній пенітенціарній службі України з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року; - зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період служби у Державній пенітенціарній службі України з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року з урахуванням пільгового обчислення вислуги років відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 (зарахувати в пільговому обчисленні 23 роки 05 місяців 20 днів з врахуванням із службою в Збройних Силах України та половину навчання у ВНЗ). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України; з 29 січня 2019 року прийнятий на службу в органи Національної поліції України. Зазначає, що 13 вересня 2023 року звернувся з рапортом на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області з проханням зарахувати до стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу у Національну поліцію України вислугу років із 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України і з 18 жовтня 1999 року по 18 квітня 2001 року службу в Збройних Силах України, провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років) з часу подання рапорту з урахуванням вислуги років в органах Державної кримінально-виконавчої служби України і Збройних Силах України. Однак, 02 жовтня 2023 року заступник начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області полковник поліції Володимир Ільчишин, за результатами розгляду рапорту, повідомив позивача листом № Рп-1810/05-13-2023 «Про розгляд рапорту» про те, що немає правових підстав для зарахування до стажу служби в поліції періоду проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчій службі України. Таку поведінку відповідача позивач уважає протиправною, оскільки служба в Державній кримінально-виконавчій службі України здійснювалась у встановленому законом порядку для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та відповідно до пункту третього частини другої статті 78 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» повинна зараховуватися до стажу служби в поліції. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періоду його служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період його служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн сплаченого судового збору. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що приписами ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено перелік посад, які зараховуються до стажу служби в поліції. Однак, у вказаному переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, відсутня служба в органах Державної пенітенціарної служби України. Враховуючи наведене вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 17 вересня 1998 року позивач, зокрема: - з 01 вересня 1994 року до 17 червня 1998 року був студентом Червоноградського гірничого технікуму; - з 18 жовтня 1999 року по 18 квітня 2001 року проходив строкову військову службу; - з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах молодшого та середнього начальницького складу безперервно 18 років 05 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні 23 роки 05 місяців 20 днів. Вислуга років зарахована разом із службою в Збройних Силах та половиною навчання у ВНЗ; - з 29 січня 2019 року прийнятий на службу в Національну поліцію України. Позивач, 13 вересня 2023 року звернувся з рапортом на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив: - зарахувати до стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу у Національну поліцію України вислугу років із зарахуванням відповідно до записів трудової книжки; - провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років) з часу подання рапорту з урахуванням вислуги років в Збройних Силах України та органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Заступник начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області полковник поліції Володимир Ільчишин 02 жовтня 2023 року, за результатами розгляду рапорту, повідомив позивача листом № Рп-1810/05-13-2023 «Про розгляд рапорту» про те, що немає правових підстав для зарахування до стажу служби в поліції періоду проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчій службі України. Позивач, уважаючи зазначену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне грошове забезпечення, звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань, а тому відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу служби в поліції періоду його служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно із частинами 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. Згідно з частинами 1 та 2 статті 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону. Згідно з частиною 5 статті 23 Закону № 2713-IV, в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом №580-VIII, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. У попередніх редакціях вказана частина передбачала, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань. Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє стверджувати, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII. Крім цього, аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 дійшов висновку, що всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2023 року у справі № 240/30024/21, від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/11127/20. З огляду на викладене, покликання апелянта на те, що неврахування ним стажу роботи позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідає вимогам Закону № 580-VIII, оскільки така служба відсутня у переліку визначеному частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Судом апеляційної інстанції встановлено, що записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 17 вересня 1998 року підтверджується період служби з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року в Державній кримінально-виконавчій службі України. Отже, період з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції. Щодо покликання апелянта на правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 520/903/19 та від 09.09.2021 у справі № 520/5021/19, то суд апеляційної інстанції вважає, що такі не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки у цих справах спірним було питання зарахування до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки та до календарної вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі. Разом з тим, спірні правовідносинах у розглядуваній справі стосуються незарахування до стажу служби в поліції роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періоду його служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року та зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період його служби у Державній кримінально-виконавчій службі України з 13 січня 2003 року по 29 січня 2018 року. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 380/519/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін