Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/23874/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23874/21 Головуючий у 1 інстанції: Парненко В.С. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Заміхановської Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису,- ВСТАНОВИЛА: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» (далі - ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень») звернувся до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому просив: - визнати неправомірним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №607/6.11.6 від 25.05.2021, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень»; - визнати неправомірною та скасувати постанову Міністерства культури та інформаційної політики України про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини №905/6.11.6 від 04.08.2021. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано припис Міністерства культури та інформаційної політики України №607/6.11.6 від 25.05.2021, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень». Визнано неправомірною та скасовано постанову Міністерства культури та інформаційної політики України про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини №905/6.11.6 від 04.08.2021. Не погодившись із рішенням суду, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що оскаржувані припис та постанова Міністерства культури та інформаційної політики України внесенні правомірно та з дотриманням норм чинного законодавства. Здійснення робіт із будівництва на території історичного ареалу міста Києва без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушень частини четвертої статті 32, частини першої статті 35 та правопорушень, зазначених у статтях 44, 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Апелянт зазначає, оскільки об`єкт за адресою: вул. Саксаганського, 76 у Голосіївському районі міста Києва, відповідно до історико-архітектурного опорного плану, що є частиною Генерального плану міста Києва, знаходиться у межах історичного ареалу міста Києва, відповідачем дотримано встановлену статтею 45 Законом України «Про охорону культурної спадщини» процедуру прийняття постанови про накладення штрафної санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, а розмір штрафної санкції відповідає виявленому порушенню. Отже, спірна постанова Мінкультури від 15 жовтня 2020 року № 12596/6.11.6 відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міністерством культури та інформаційної політики України було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» припис № 607/6.11.6 від 25.05.2021 року, яким вимагалося негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом» за адресою: вул. Обсерваторна, 6, у Шевченківському районі м. Києва. Роботи проводились у межах історичного ареалу м. Києва (рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 р. № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року») та археологічній охоронній зоні (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 р. № 979), що є порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки, роботи проводились без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. В подальшому, на адресу ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» надійшов Акт Мінкультури від 08.07.2021 року про вчинення порушення законодавства щодо охорони культурної спадщини. В Акті зазначено, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, 6, згідно з історико-містобудівним опорним планом м. Києва, входить до складу «Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 р. № 370/1804, та розташовується в археологічній охоронній зоні (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 р. № 979). На земельній ділянці зафіксовано облаштування будівельного майданчика: на огородженій парканом території наявні ознаки проведення будівельних (земляних) робіт. За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Мінкультури встановлено, що на момент складання цього акта дозволу на проведення земляних робіт по вул. Обсерваторній у 2021 році центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавалося. Здійснення робіт на території історичного ареалу міста Києва без відповідного дозволу містить ознаки порушення частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини». 18 серпня 2021 року ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» отримало постанову Міністерства культури та інформаційної політики України № 905/6.11.6 від 04.08.2021 року про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, прийняту на підставі вищезгаданого Акта від 08.07.2021 року. Даною постановою, відповідно до ч. 1 ст. 44 та ст. 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» було накладено штраф у розмірі 51 000,00 грн за проведення незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць. Підставою для прийняття постанови стало те, що з моменту початку робіт у 2021 році ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» не отримало дозвіл на проведення земляних робіт від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Не погоджуючись із вищевказаними приписом та постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). У преамбулі даного Закону зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»: - історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України; - історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку; - об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; - пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку. Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» від 19 вересня 2013 року № 581-VII Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства. Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції стосовно: - ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому; - найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти b), c), d) статті 1 Конвенції). Згідно із статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти a), b), e), f), g) цієї статті Конвенції). Отже, згідно з вищенаведеними приписами правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць. Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено і місто Київ. Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Згідно пунктів 14 та 17 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить: - погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини; - надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць. Таким чином, враховуючи наведені положення Закону України «Про охорону культурної спадщини», проектна документація на будівництво має бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також має бути отримано дозвіл на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва. Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №316 (далі - Порядок №316). Відповідно до пункту 6 Порядку №316 дозвіл на проведення інших земляних робіт видається Міністерством за офіційною заявою органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, дирекції державних заповідників та музеїв-заповідників, інших заінтересованих осіб. У заяві на видачу дозволу на проведення земляних робіт повинно бути зазначено: місцезнаходження та (або) назва пам`ятки, охоронюваної археологічної території, зони охорони, історичного ареалу населеного місця; аргументована необхідність проведення робіт; вид робіт, їх обсяг і термін проведення; ім`я та посада працівника, який за своїми службовими обов`язками відповідає за проведення робіт. Для проведення земляних робіт на ділянках з недослідженим археологічним культурним шаром або окремими недослідженими об`єктами культурної спадщини необхідно отримати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок. Згідно пункту 10 Порядку №316, дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок дійсний протягом поточного року, дозвіл на проведення інших земляних робіт - на термін їх проведення, але не більше одного року. В силу вимог частини 1 статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини. Частиною 1 статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини», фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення. Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції. Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції. Як вбачається з матеріалів справи, листом від 28.12.2018 № 1252/10-2/61-18 Міністерство культури України погодило історико-містобудівне обґрунтування об`єкта «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом» по вул. Обсерваторній, 6 у Шевченківському районі м. Києва» (а.с. 88). В подальшому, листом від 31.01.2019 № 101/10-2/61-19 Міністерство культури України погодило проектну документацію об`єкта «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Обсерваторній, 6 у Шевченківському районі м. Києва» (а.с. 89). Листом від 10.05.2019 № 356/10-2/61-19 Міністерство культури України надіслало дозвіл № 22-066/19з ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» на проведення земляних робіт з метою виконання робіт на об`єкті «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Обсерваторна, 6 у Шевченківському районі м. Києва» терміном до 31 грудня 2019 року (а.с. 93). Також, листом від 10.05.2019 № 357/10-2/61-19 Міністерство культури України надіслало дозвіл № 22-076/19 на проведення археологічних досліджень по вул. Обсерваторній, 6 у Шевченківському районі м. Києва (а.с. 90-91). 12 травня 2021 року, на підставі звернення народного депутата України О.Санченка від 07.05.2021 № 433д9/15-2021/152797 та листа Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 07.05.2021 № 066-1375 працівниками Міністерства культури та інформаційної політики України було проведено візуальне обстеження земельної ділянки по вул. Обсерваторній, 6 у Шевченківському районі м. Києва (а.с. 96-98). За результатом проведеного обстеження складено Акт візуального обстеження на території історичного ареалу м. Києва від 12 травня 2021 року, згідно якого, на земельній ділянці по вул. Обсерваторній, 6 у Шевченківському районі м. Києва зафіксовано облаштування будівельного майданчика: на огородженій парканом території наявні ознаки проведення будівельних земляних) робіт (а.с. 99-100). На виконання вимог частини першої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», діючи в межах повноважень, визначених пунктом 18 частини другої статті 5 вказаного Закону та Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 р. № 885, за результатами здійсненого обстеження Міністерством культури та інформаційної політики України замовнику робіт - ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» - рекомендованим листом надіслано припис від 25.05.2021 № 607/6.11.6 про припинення проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Обсерваторна, 6 Шевченківському районі м. Києва» (а.с. 111-112). Вищезазначений припис було отримано ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» 27.05.2021. В подальшому, 08 липня 2021 року працівниками Міністерства культури та інформаційної політики України було проведено повторне візуальне обстеження містобудівної ситуації по вул. Обсерваторній, 6 у Шевченківському районі м. Києва, про що складено відповідний Акт (а.с. 104-105). За результатами здійснених заходів контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини» та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, постановою Міністерства культури та інформаційної політики України від 04 серпня 2021 року № 905/6.11.6 на ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» накладено фінансові санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у розмірі 51 000,00 грн. (а.с. 113-114). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що на дату видання припису не існує підстав для визнання того, що будівельні роботи на земельній ділянці за адресою м. Київ, вул. Обсерваторна, 6, проводяться в межах історичного ареалу м. Києва з порушенням режимів використання, оскільки ці межі та режими, всупереч вимогам частини 1 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Порядку № 318, не були затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що Рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804 не є доказом того, що земельна ділянка знаходиться в межах історичного ареалу міста Києва, оскільки на момент його ухвалення місцеві ради не мали повноважень затверджувати межі таких ареалів. Для їх затвердження необхідне погодження з Міністерством культури та інформаційної політики України, як з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. На переконання суду першої інстанції, відсутність належним чином затвердженого порядку позбавляє юридичних осіб - замовників будівництва, обов`язку отримувати будь-які інші дозволи, погодження або висновки для виконання земляних та будівельних робіт, погодження проектної документації, тощо. У зв`язку з цим, позивач не має обов`язку отримувати дозволи, про які йдеться в оскаржуваному приписі. У зв`язку з вищевказаним, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №607/6.11.6 від 25.05.2021, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень», а також визнання протиправною та скасування постанови Міністерства культури та інформаційної політики України про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини №905/6.11.6 від 04.08.2021. Колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Так, питання наявності історичного ареалу м. Києва та правомірності видачі Міністерством культури та інформаційної політики України припису про припинення робіт, які проводяться без відповідного дозволу було предметом розгляду у справі №640/8728/21. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 січня 2023 року у справі №640/8728/21 дійшов висновку, що межі історичного ареалу міста Києва були закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу «Генерального плану міста Києва» та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804. Графічний матеріал Генерального плану - додаток до Генерального плану міста Києва «Історико-містобудівний опорний план міста», міститься також в загальному доступі в мережі Інтернет. При цьому, Верховний Суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що межі історичного ареалу міста Києва не були затверджені у порядку, передбаченому статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», однак це не означає, що цей ареал не існує взагалі і що на цю територію не поширюються вимоги законодавства щодо охорони історико-культурної спадщини і встановлені містобудівною документацією планувальні обмеження. В зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерства культури та інформаційної політики України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. При цьому, висновки судів попередніх інстанцій про те, що межі історичного ареалу міста Києва не були визначені у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Судова палата вважає неправильними, оскільки прийнята на виконання статті 32 «;Про охорону культурної спадщини» постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318, якою затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, не набрала чинності станом на момент прийняття рішення Київської міської ради, яким було затверджено Генеральний план міста Києва. Таким чином, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 січня 2023 року у справі №640/8728/21 дійшов наступних висновків: «…З огляду на вищезазначене, положення статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у сукупності з положеннями Порядку № 318 у контексті виникнення спірних правовідносин у цій справі необхідно розуміти так: - обов`язковість виконання вимог генерального плану населеного пункту, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу цього населеного пункту, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження; - незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не зумовлює автоматично нечинності Генерального плану або його скасування, не нівелює вимоги законодавства стосовно обов`язковості цього документа і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності; - незатвердження науково-проектної документації із визначенням меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не можуть скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнутий при затвердженні Генерального плану міста Києва, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є чинним і обов`язковим до виконання, надавати необґрунтовану перевагу приватним інтересам над громадським інтересом територіальної громади міста Києва до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, який визнається Україною згідно з домовленостями Сторін, досягнутими у Рамковій конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства; - оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацію про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, а також враховуючи, що станом на час прийняття Генерального плану міста Києва, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який визначає процедуру розробки та затвердження зон охорони і меж історичного ареалу, не набув чинності, визначені у Генеральному плані міста Києва зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності; - відповідно до імперативних вимог пункту 17 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини». Беручи до уваги висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 31 січня 2023 року у справі №640/8728/21, колегія суддів вважає, що історичний ареал м. Києва станом на час виникнення спірних правовідносин, визначався в історико-архітектурному опорному плані, що є частиною Генерального плану міста Києва, а тому висновки відповідача щодо протиправності здійснення будівельних робіт на об`єкті, що знаходиться у межах історичного ареалу міста Києва, без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, є обґрунтованими Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду у справі № 826/5755/17 є необґрунтованим, оскільки, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 січня 2023 року у справі №640/8728/21 відступив від таких висновків. Враховуючи вищезазначене, оскільки об`єкт за адресою: вул. Саксаганського, 76 у Голосіївському районі міста Києва, відповідно до історико-архітектурного опорного плану, що є частиною Генерального плану міста Києва, знаходиться у межах історичного ареалу міста Києва, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідачем дотримано встановлену статтею 45 Законом України «Про охорону культурної спадщини» процедуру прийняття постанови про накладення штрафної санкції за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, а розмір штрафної санкції відповідає виявленому порушенню. Таким чином, Міністерством культури та інформаційної політики України правомірно винесено оскаржувані припис від 25.05.2021 року №607/6.11.6 та постанову від 04.08.2021 року №905/6.11.6, а тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ТОВ «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень». Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень», а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційні скарзі знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційна група «Агентство столичних повідомлень» відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Ключкович В.Ю. Повне судове рішення складено 12.06.2025 р.