Постанова Хмельницький апеляційний суд № 344/21800/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2025 року м. Хмельницький Справа № 344/21800/24 Провадження № 22-ц/820/1445/25 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №344/21800/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Бєліковою Анастасією Вячеславівною, на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року (суддя Бондар О.О., повне судове рішення складено 18 квітня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , який є дитиною з інвалідністю, а оскільки позивачка перебуває у декретній відпусті, тому не має можливості працювати та повністю забезпечувати дитину. ОСОБА_2 зазначила, що відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, проте для дитини повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Враховуючи, що батьки мають рівний обов`язок на утримання дитини, а батько, який є здоровим та працездатним, має можливість сплачувати аліменти на утримання спільної дитини, тому позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі від усіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року позов задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 грудня 2024 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено негайному виконанню. Судові витрати в виді судового збору в сумі 1211 грн 20 коп ухвалено компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлікова А.В., оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач зазначає, що судом не надано правової оцінки його стану здоров`я та матеріального становища, наявності у нього інших дітей, не надано жодного обґрунтування щодо наявності у нього можливості сплачувати аліменти на дитину у розмірі 1/6 від доходів. Адже відповідач разом з дружиною ОСОБА_5 мають та виховують чотирьох спільних малолітніх дітей, по догляду за наймолодшою дитиною матір дітей наразі перебуває у декретній відпустці. Усі четверо дітей перебувають на утриманні відповідача. Представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 є непрацездатним та особою з інвалідністю другої групи, страждає на онкологічне захворювання, що не дозволяє йому працювати та він є залежним від постійного лікування та періодичної госпіталізації. Єдиним джерелом доходу відповідача є пенсія по інвалідності, розмір якої становить 2 980 грн щомісячно, а інших доходів та власного житла не має, а проживає з сім`єю у батьків в с. Довжок, Кам`янець-Подільського району. Крім того, на думку відповідача, суд проігнорував той факт, що дохід позивачки суттєво перевищує його дохід, що підтверджуються договором оренди житла, за яким вартість оренди становить 4 000 грн щомісячно. Окрім того, позивачка отримує державну соціальну допомогу дитині з інвалідністю у розмірі 2 934,20 грн щомісячно, а також державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям у розмірі 4 785,77 грн щомісячно. Також судом першої інстанції отримано відповідь Державної податкової служби України, відповідно до якої за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків відомості про доходи за період з першого кварталу 2021 року по перший квартал 2025 року у відповідача відсутні. При цьому, з невідомих причин ця відповідь відсутня у матеріалах справи у Електронному Суді. Окрім того, судом було отримано додаткові відомості про доходи відповідача, але не було отримано інформації про доходи позивачки. Виходячи з вищезазначеного, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлікова А.В., просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду від ОСОБА_2 не надходив. Справа розглядається в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно положень частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом першої інстанції вірно встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.05.2022 (а.с. 6). Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.02.2024 ОСОБА_6 призначена державна соціальна допомога, як дитині з інвалідністю (а.с.7-8). Згідно копії договору оренди квартири у приватної особи від 01.09.2024, ОСОБА_2 взяла у тимчасове користування квартиру АДРЕСА_1 ; орендна плата за користування квартирою та майном складає 4000 грн в місяць (а.с.13-14). Також, з огляду на копії: повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.10.2023; повторних свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 28.06.2023, серії НОМЕР_5 від 28.06.2023, серії НОМЕР_6 від 28.06.2023, свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 13.05.2023 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 18.08.2013 зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 та є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.55-59). За змістом копії довідки до акту МСЕК серії 12 ААВ №378336 від 10.02.2021 та копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 серії НОМЕР_9 від 15.04.2022 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності довічно, загальне захворювання (а.с.60, 61). Згідно копії довідки про доходи №8253 8118 8322 4204 від 13.01.2025 відповідач ОСОБА_1 за період з липня 2024 року по грудень 2024 року отримав 17880 грн пенсії по інвалідності (а.с.63). З копії довідки Відділу реєстрації місця проживання Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради №163/04-09 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13.01.2025 видана ОСОБА_11 вбачається, що відповідач разом із дружиною та трьома дітьми зареєстровані в будинку батька відповідача за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.64-66). Частково задовольняючи позовні вимоги, виходячи із того, що позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною з інвалідністю, суд першої інстанції врахувавши матеріальне становище та стан здоров`я відповідача і те, що батьки в рівних частинах повинні нести витрати по утриманню та вихованню дитини, у зв`язку із чим стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачки на утримання сина аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального розміру, починаючи з 06 грудня 2024 року до досягнення дитиною повноліття. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із статтею 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (стаття 150 СК України). Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Положеннями статті 183 СК України передбачено, що розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Відповідно до статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімуму» прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Відповідно до положення статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", згідно якого, з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років, який становить - 2563 грн, мінімальний гарантований розмір аліментів для дітей віком до 6 років становить - 1281,50 грн. При цьому та обставина, що сімейним законодавством визначений мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не є безумовною підставою для стягнення саме такого розміру аліментів, оскільки при вирішенні цього спору слід насамперед враховувати інтереси дитини та її право на достатній рівень матеріального забезпечення. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, подані учасниками справи докази, враховуючи наведені вище вимоги законодавства, що регулюють відносини сторін у цій справі; стан здоров`я батьків і дитини і їх матеріальний стан; та, приймаючи до уваги обов`язок обох батьків утримувати малолітнього сина, який є дитиною з інвалідністю з дитинства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 грудня 2024 року до досягнення дитиною повноліття. Апеляційний суд констатує, що сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004. Отже, на думку колегії суддів, визначений судом першої інстанції розмір аліментів є таким, що відповідає критеріям розумності, справедливості у цій справі та таким, що зможе допомогти матері частково забезпечити малолітній дитині її інтереси та потреби, зумовлені розвитком та станом здоров`я і будуть достатніми для забезпечення надійного захисту інтересів дитини при отриманні стабільного утримання зі сторони відповідача - батька. А тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права (статті 182 СК України) є такими, що не заслуговують на увагу. Також, аргументи апеляційної скарги про те, що міськрайонний суд не надав правової оцінки стану здоров`я та матеріального становища ОСОБА_1 , не врахував наявності у останнього на утриманні чотирьох дітей та встановленої йому другої групи інвалідності, відсутності у нього рухомого та нерухомого майна, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки докази (повторні свідоцтва про: шлюб серії НОМЕР_3 від 26.10.2023; про народження серії НОМЕР_4 від 28.06.2023, серії НОМЕР_5 від 28.06.2023, серії НОМЕР_6 від 28.06.2023, свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 13.05.2023; копії: довідки до акту МСЕК серії 12 ААВ №378336 від 10.02.2021 та пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 серії НОМЕР_9 від 15.04.2022, довідки Відділу реєстрації місця проживання Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради №163/04-09 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13.01.2025, епікризів та консультаційного висновку спеціаліста щодо ОСОБА_1 ) були предметом дослідження суду першої інстанції, яким у відповідності із вимогами статті 89 ЦПК України судом, в сукупності із іншими доказами, дано оцінку. І ці доводи зводяться до незгоди відповідача із оцінкою доказів судом першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу на те, що у ситуації відповідача є ряд обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні спірного питання, і суд першої інстанції, взявши вказане до уваги, задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивачки на утримання дитини аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. З огляду на те, що за даними довідки до акта МСЕК серії 12 ААВ №378336 від 10.02.2021 ОСОБА_12 має другу групу інвалідності, не повністю втратив здатність до виконання трудової діяльності, а лише за умови відсутності важкої фізичної праці; не представив доказів наявності обставин, що унеможливлюють його працевлаштування, тому він в силу статті 180 СК України зобов`язаний виконувати свій обов`язок щодо утримання дитини, яка є дитиною з інвалідністю, до досягнення нею повноліття. Апеляційний суд зауважує, що при вирішенні такого спору визначальним є саме обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. Крім того, наявність у відповідача інших дітей не звільняє його від обов`язку сплачувати аліменти на утримання дитини позивачки. Відповідно до сімейного законодавства, кожна дитина має право на матеріальне забезпечення від обох батьків незалежно від кількості дітей у сім`ї. Обов`язок батька утримувати дитину є індивідуальним і не зменшується через наявність інших дітей. Посилання в апеляційній скарзі на те, що дохід позивачки суттєво перевищує дохід ОСОБА_1 є неспроможними, адже відповідно до норм сімейного законодавства, визначення розміру аліментів базується на потребах дитини та можливостях батька, а не на співвідношенні доходів батьків. При цьому наявність у позивачки вищого доходу не звільняє відповідача від обов`язку матеріально підтримувати дитину у належному розмірі. Разом з тим, додана до апеляційної скарги копія довідки про отримання (неотримання) допомоги №265 від 17.01.2025 щодо ОСОБА_2 та копія рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.03.2025 апеляційним судом не приймається, адже будь-яких клопотань про приєднання таких письмових документів, як доказів до матеріалів справи, відповідачем заявлено не було, а згідно частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави, визначені статтею 141 ЦПК України, для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Бєліковою Анастасією Вячеславівною, залишити без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 12 червня 2025 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай