Постанова 4818 № 646/13433/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року м. Харків справа № 646/13433/24 провадження № 22-ц/818/2056/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Львової С.А., учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , відповідач Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року в складі судді Янцовської Т.М. в с т а н о в и в: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання права власності. Позовна заява мотивована тим, що вона є власницею квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме часткою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке складене та посвідчене державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори від 01.06.1983, зареєстрований в реєстрі за № 1376; 3/4 часткою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке складене та посвідчене державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори від 15.03.1997, зареєстроване в реєстрі за № 2-601. Зазначила, що право власності на 1/4 частку в квартирі зареєстровано в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації 12.08.1994 за реєстровим № 10956 та вписане в реєстрову книгу під № 74, а право власності на 3/4 частку зареєстроване в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації 25.03.1997 за реєстровим № 10956 та вписане в реєстрову книгу під № 74. 13 вересня 2024 року вона звернулась до Департаменту реєстрації Харківської міської рад Харківської області із заявою № 62923421 щодо державної реєстрації права власності на квартиру з метою подальшого вчинення правочину. За результатами розгляду заяви, документів поданих до неї та відомостей Державного реєстру прав встановлено, що інформація про реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. У зв`язку з чим державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 3277/0/276-23 від 20.07.2023. 24 липня 2023 року Департаментом реєстрації Харківської міської ради Харківської області отримано відповідь Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 1924 від 21.07.2023, відповідно до якої зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ». Через збройну агресію російської федерації в Україні будівля Комунального підприємства «Куп`янського бюро технічної інвентаризації» була зруйнована, а саме комунальне підприємство (база даних, архівні справи, комп`ютерна техніка та інше) знищені. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює. Розглянувши у сукупності заяву, подані документи, відомості реєстрів, у проведені державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено. Таким чином, вона на теперішній час не має документів, які б могли підтвердити право власності на вказану квартиру, окрім свідоцтва на спадщину за законом від 01.06.1983 та свідоцтва про права на спадщину за законом від 15.03.1997. У зв`язку з тим, що її право власності на належну їй квартиру не визнається, вона змушена звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності. В інший спосіб визнати її право власності на квартиру і зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав, у неї немає. Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,1 кв м, житловою площею 36,6 кв м, та складається з 3 кімнат. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що основною підставою та обґрунтуванням для відмови в реєстрації права власності в Державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за нею, є неможливість отримати довідку, яка б містила інформацію щодо наявності чи відсутності відомостей про реєстрацію права власності від органу реєстрації який здійснював повноваження з реєстрації права власності на нерухоме майно до 01.01.2013 року, в тому числі реєстрації прав власності на нерухоме майно на паперових носіях до 01.02.2003 року, а саме отримати довідку від зберігача інвентарних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ», що передбачено п.3 ч.3 ст.10 Закону. Для неї та Державного реєстратора прав на нерухоме майно, знищення архіву КП «Куп`янське БТІ» де зберігались архівні інвентаризаційно-реєстраційні справи, реєстрові книги, алфавітні книги з інформацією щодо зареєстрованих прав, є обставинами непереборної сили внаслідок збройної агресії рф, щодо держави Україна, тому саме звернення до суду з позовом про визнання права власності є належним способом захисту прав власності. Оскарження дій або бездіяльності реєстратора в адміністративному порядку до окружного адміністративного суду є неналежним способом захисту права, оскільки рішення № 75083543 від 17.09.2024 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради є таким, що відповідає вимогам законодавства, а тому підстави для його оскарження та скасування відсутні. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовна вимога про визнання права власності не відповідає належному способу захисту. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 17 січня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 03 серпня 1979 року (а.с.6). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори від 01.06.1983, зареєстрований в реєстрі за № 1377, частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Право власності на 1/4 частки в квартирі зареєстровано в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації 12.08.1994 за реєстровим № 10956 та вписане в реєстрову книгу під № 74 (а.с.18). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори від 15.03.1997, зареєстроване в реєстрі за № 2-601, 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Право власності на 3/4 частки зареєстроване в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації 25.03.1997 за реєстровим № 10956 та вписане в реєстрову книгу під № 74 (а.с.19). З технічного паспорту від 28 липня 1994 року вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено ОСОБА_1 , загальна площа квартири 50,1 кв м, житлова площа 36,6 кв м (а.с.20-22). Реєстрові записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири не вносилися. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 397898993 від 04 жовтня 2024 року, відомості про власника квартири АДРЕСА_2 відсутні (а.с.8). Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 75083543 від 17 вересня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в проведенні реєстраційних дій в зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Також зі змісту вказаного рішення вбачається, що до Департаменту реєстрації Харківської міської ради подана заява № 62933421 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Під час розгляду заяви було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна. В результаті цього встановлено, що інформація про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - відсутня. Було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 3277/0/276-23 від 20.07.2023. 24.07.2023 Департаментом реєстрації отримано відповідь Куп`янської міської адміністрацій Куп`янського району Харківської області № 1924 від 21.07.2023 року, відповідно до якої вбачається: Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ». Через збройну агресію російської федерації в Україні будівля Комунального підприємства «Куп`янського бюро технічної інвентаризації» була зруйнована, а саме комунальне підприємство (база даних, архівні справи, комп`ютерна техніка та інше) знищені. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює. Така ж відповідь отримана і 10.08.2023 р. Також направлено запит до Куп`янської районної військової адміністрації Харківської області № 3918/0/276-23 від 04.08.2023. 07.08.2023 Департаментом реєстрації отримано відповідь Куп`янської районної військової адміністрації Харківської області №2084-В від 04.08.2023 року, відповідно до якої вбачається: Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської району, є КП «Куп`янське БТІ». На даний час будівля Комунального підприємства «Куп`янського бюро технічної інвентаризації» зруйнована, архів знищений. Крім того направлявся запит до Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 50170/276-23 від 04.09.2023. Департаментом реєстрації отримано відповідь Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області вx.N05050/0/275-23 від 22.09.2023, відповідно до якої передбачається, що зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташованого в населених пунктах Курилівської громади Куп`янського району Харківської області є КП «Куп`янське БТІ». На даний час КП «Куп`янське БТІ» не відновило роботу в районі після руйнування будівлі та знищення архівів (а.с.12). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Право на застосування певного способу захисту порушеного права існує у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Захист порушених цивільних прав та інтересів є елементом механізму правового регулювання цивільних відносин, саме тих, у яких й відбулося порушення зазначених прав або інтересів особи. Такий захист цивільних прав та інтересів їх учасників є необов`язковим (факультативним) у структурі такого механізму, оскільки він з`являється лише за необхідності вирівнювання викривленого розвитку правового регулювання цивільних відносин з метою приведення їх у певний стан - відповідно до умов договору або положень законодавства. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV). Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV). За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав. Так, ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону). Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власницею квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме часткою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке складене та посвідчене державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори від 01.06.1983, зареєстрований в реєстрі за № 1376 та яке зареєстровано в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації 12.08.1994 за реєстровим № 10956 та вписане в реєстрову книгу під № 74; 3/4 часткою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке складене та посвідчене державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори від 15.03.1997, зареєстроване в реєстрі за № 2-601 та яке зареєстроване в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації 25.03.1997 за реєстровим № 10956 та вписане в реєстрову книгу під №

74. Державним реєстратором було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна. В результаті якого, було встановлено відсутність інформації про реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Суд звертає увагу на те, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону № 1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях. Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ. Державним реєстратором було направлено запит до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області № 3277/0/276-23 від 20.07.2023. 24.07.2023 Департаментом реєстрації отримано відповідь Куп`янської міської адміністрацій Куп`янського району Харківської області № 1924 від 21.07.2023 року, відповідно до якої вбачається: Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської громади, було визначено КП «Куп`янське БТІ». Через збройну агресію російської федерації в Україні будівля Комунального підприємства «Куп`янського бюро технічної інвентаризації» була зруйнована, а саме комунальне підприємство (база даних, архівні справи, комп`ютерна техніка та інше) знищені. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює. Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Судом встановлено, що реєстрація права власності позивачки на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 була здійснена відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації. У позивачки не існувало обов`язку щодо реєстрації права власності на квартиру у відповідному реєстрі речових прав. Отже, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме часткою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке складене та посвідчене державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори від 01.06.1983, зареєстрований в реєстрі за № 1376 та яке зареєстровано в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації 12.08.1994 за реєстровим № 10956 та вписане в реєстрову книгу під № 74; 3/4 часткою на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке складене та посвідчене державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори від 15.03.1997, зареєстроване в реєстрі за № 2-601 та яке зареєстроване в Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації 25.03.1997 за реєстровим № 10956 та вписане в реєстрову книгу під № 74, що і є підставою виникнення права власності у позивачки та не потребує подальшої перевірки, оскільки належним чином підтверджують її право власності на квартиру. В судовому засіданні апеляційного суду були дослідженні надані ОСОБА_1 оригінали вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом, наявність яких підтверджує її право власності на квартиру, а також те, що право на цю квартиру не вибуло від ОСОБА_1 . Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності. У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому. Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України). Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98). Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об`єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об`єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об`єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) зазначено, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19). Позивачка у цій справі прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно. Саме в цьому полягає її інтерес, за захистом якого вона звернулася до суду. Колегія суддів зазначає, що належним способом захисту прав та інтересів позивачки у цій справі відповідає позовна вимога про визнання права власності на квартиру, оскільки судове рішення про визнання права власності на квартиру є підставою для державної реєстрації права власності за позивачкою, якщо на момент такої реєстрації право власності на квартиру ні за ким не зареєстроване. У зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання права власності не відповідає належному способу захисту є помилковим. На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, беручи до уваги, що у позивачки відсутня можливість одержати відповідні документи в КП «Куп`янське БТІ» у зв`язку з його повним знищенням, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки це є єдиним можливим способом захисту права власності позивачки. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із задоволенням позовних вимог, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,1 кв м, житловою площею 36,6 кв м, та складається з 3 кімнат. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова