Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/12465/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5212/25 Справа № 932/12465/24 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпріапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Громова Ю. А. на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2025 року (повний текст складено 07.03.2025 року у м. Дніпро) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» про визнання іпотеки припиненою, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 15.02.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір №38/04/07-НВклн, за яким банком був наданий кредит в розмірі 80 000 доларів США. Також, 15.02.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Кредитпромбанк» укладено іпотечний договір №38/04/101/07-НВклн, за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №38/04/07-НВклн надано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 28.02.2008 року банком направлено ОСОБА_2 письмове повідомлення-вимогу за вих.№1081/1542 про дострокове повернення всієї суми боргу за кредитним договором. 17.08.2009року ВАТ «Кредитпромбанк» подано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором №38/04/07-НВклн, за якою було відкрите провадження. 26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1441, за умовами якого продані права вимоги зокрема за кредитним договором №38/04/07-НВклн, іпотечним договором №38/04/101/07-НВклн. 20.02.2017року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заяву ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором №38/04/07-НВклн було залишено без розгляду. 06.08.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ІНВЕНТ» були укладені договори: 1) договір відступлення прав вимоги №2300/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., реєстровий №770, яким, зокрема, відступлене право вимоги за кредитним договором №38/04/07-НВклн; 2) договір купівлі-продажу майнових прав №2300/К/1, посвідчений нотаріусом Деделюк С.Ю., реєстровий номер 771; 3) договір купівлі-продажу майнових прав №2300/К/2, посвідчений нотаріусом Деделюк С.Ю., реєстровий номер

772. У 2023 році ОСОБА_2 померла, і після її смерті позивач успадкував квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . З 2007 року, крім залишеного без розгляду позову про стягнення боргу, а ні ВАТ «Кредитпромбанк», а ні ПАТ «Дельта Банк», а ні ТОВ «ФК «ІНВЕНТ» не звертались з позовами до суду про стягнення боргу за кредитним договором №38/04/07-НВклн та/або про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №38/04/101/07-НВклн. Посилаючись на право мирно володіти своїм майном, правомірність набутого ним права власності, вважаючи зобов`язання за кредитним договором припиненим, оскільки відповідачем не було ініційоване судового розгляду щодо стягнення коштів, ОСОБА_1 просив суд визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором №38/04/101/07-НВклн від 15.02.2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Кредитпромбанк». Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 31.01.2025 року у вигляді заборони ТОВ «ФК «ІНВЕНТ» задовольняти забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки за іпотечним договором №38/04/І01/07-НВклн від 15.02.2007, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ІНВЕНТ», за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №38/04/07-НВклн надано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборони здійснювати реєстрацію права власності (спеціального майнового права) на це нерухоме майно. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором №38/04/101/07-НВклн від 15.02.2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Кредитпромбанк». В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. З посиланням на доводи, аналогічні доводам позовної заяви, зазначає, що про прийняття спадщини після смерті іпотекодавця ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Івент» (правонаступник іпотекодержателя) дізналось 23 жовтня 2023 року, а тому мало право протягом шести місяців з указаної дати пред`явити свої вимоги до ОСОБА_1 , однак не зробило цього. На думку позивача ТОВ «ФК «Івент» позбавляється права вимоги до нього та втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права, що і допускає прийняття судом рішення про визнання іпотеки припиненою. Позивач з огляду на викладене та позицію Верховного Суду вважає обраний ним спосіб захисту належним з огляду на обставини справи та таким що буде ефективно захищати набуте ним в порядку спадкування майно у вигляді квартири. Також звертає увагу, що відзив на позовну заяву було залишено без розгляду у зв`язку із порушенням строку на його подання та відсутністю підстав для його поновлення. А тому докази, додані до цього відзиву також не повинні прийматись судом та враховуватись при ухваленні рішення по суті спору. ТОВ «ФК «ІНВЕНТ» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначає, що в силу положень закону смерть іпотекодавця та набуття права власності на іпотечне майно спадкоємцями цього іпотекодавця не припиняють іпотечного договору, оскільки правовідносини, що виникають з кредитних та іпотечних договорів допускають правонаступництво. Вважає безпідставним посилання позивача на те, що відповідачем пропущено строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимоги до позивача, як спадкоємця, оскільки 23 жовтня 2023 року під час розгляду справи №932/9175/21 лише було повідомлено про смерть 21.09.2023 року іпотекодержателя. А про прийняття спадщини ОСОБА_1 та отримання свідоцтва про право на спадщину, ТОВ «ФК «Івент» дізнався 15 жовтня 2024 року та 30 грудня 2024 року надіслав вимогу до спадкоємця. Також звертає увагу, що позовна заява не містить таких підстав для визнання іпотеки припиненою, як пропуск кредитором строку для звернення з вимогою до спадкоємця у порядку ст. 1281 ЦК України. Крім того вважав безпідставним рішення суду першої інстанції про залишення відзиву разом із доданими до нього документами без розгляду. Також зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, які відповідача планує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції складає 10 000 грн. При цьому докази на підтвердження їх розміру буде подано у строк встановлений ч.8 ст. 141 ЦПК України. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку повісток до електронних кабінетів представників позивача та відповідача, а також відповідача та конверт із відміткою АТ «Укрпошта» про причини не вручення судової повістки ОСОБА_1 «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того матеріали справи містять довідку про доставку повістки у вигляді СМС на номер телефону ОСОБА_1 .. Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №38/04/7-НВклн, згідно з яким банком надана позичальникові невідновлювальна кредитна лінія в іноземній валюті в межах загальної суми 80 000 доларів США строком по 14.02.2024 року включно (п.1.1). Пунктом 1.5 цього договору визначено, що забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором є іпотека квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з іпотечним договором. Згідно з п.7.6 кредитного договору він набуває чинності з моменту надання позичальникові кредитних коштів відповідно до умов цього договору і діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів, а також штрафи, передбачені цим договором. Іпотечний договір №38/04/І01/07-НВклн укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 щодо предмету іпотеки квартири АДРЕСА_2 , яка належатиме іпотекодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного з ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В. 15.02.2007 року, реєстровий №118. Згідно з п.2.1 іпотечного договору він діє до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором. Пунктами 4.1-4.5 іпотечного договору передбачене, що за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, набуває право звернення стягнення на майно в разі порушення іпотекодавцем умов кредитного або цього договору; звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку» (положення цього пункту є застереженням про задоволення іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог); у випадку, коли виконання попереднього пункту унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду; реалізація майна здійснюється іпотекодержателем самостійно шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу майна з третіми особами, а у разі звернення стягнення на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку». 28.02.2008 року на адресу ОСОБА_2 банком спрямоване письмове повідомлення вимога, де у зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору несплати частин кредиту з січня 2008 року та відсотків з листопада 2007 року банком вимагається протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги погасити всю заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25.02.2008 78923,87 доларів США, а також відсотки та пеню станом на день погашення заборгованості. 05.05.2010 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська відкрите провадження у справі за позовом ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми. У вересні 2011 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2014 року позов ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Кредитпромбанк» про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду. Згідно з листом в.о. голови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2018 року ухвала набрала законної сили 26.02.2014 року та в апеляційному порядку оскаржена не була. Згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором №38/04/07-НВклн від 15.02.2007 року, іпотечним договором №38/04/І01/07-НВклн. 06.08.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ІНВЕНТ» були укладені договори: 1) договір відступлення прав вимоги №2300/К, яким, зокрема, відступлене право вимоги за кредитним договором №38/04/07-НВклн; 2) договір купівлі-продажу майнових прав №2300/К/1, посвідчений нотаріусом Деделюк С.Ю., реєстровий номер 771; 3) договір купівлі-продажу майнових прав №2300/К/2, посвідчений нотаріусом Деделюк С.Ю., реєстровий номер

772. Згідно з додатком до договорів в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у пунктах 207, 207.1 зазначені кредитний договір №38/04/07-НВклн від 15.02.2007року та договір іпотеки №38/04/І01/07-НВклн від 15.02.2007 року, укладені з ОСОБА_2 . 22.05.2024 року ОСОБА_1 отримане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким він успадкував квартиру АДРЕСА_2 . Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2024 року ОСОБА_1 залучено до участі у цивільній справі № 932/9175/21 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «ФК «ІНВЕНТ», треті особи: АТ «Державний ощадний банк України», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами в якості правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_2 27.12.2024 року ТОВ «ФК «ІНВЕНТ» на адресу ОСОБА_1 спрямовано вимогу кредитора до спадкоємця про сплату заборгованості за кредитним договором від 15.02.2007 року №38/04/07-НВклн в розмірі 5655420,80 грн одноразовим платежем в межах вартості успадкованого майна. Відомостей про виконання цієї вимоги відповідача позивачем матеріали справи не містять. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив із того, що у даній справі основне зобов`язання не припинено, строк дії іпотечного договору не закінчився, предмет іпотеки не був реалізований, іпотекодержателем не набуто право власності на предмет іпотеки, іпотечний договір не визнаний недійсним, предмет іпотеки не знищений, отже, відсутні передбачені законом підстави для визнання іпотеки такої, що припинена. Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до приписів статей 572, 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). У статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки. Так, згідно з приписами статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі:припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив визнати іпотеку припиненою у зв`язку із переходом до нього, як спадкоємця права власності на іпотечне майно. В порядку визначеному положеннями ст.ст. 1218, 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України. Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою. Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до положень ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Отже, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Зокрема, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 334/9638/18 вказав на те, що приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця; спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статусу іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Однак звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не посилався на таку підставу його задоволення як пропуск строку звернення кредитором спадкодавця вимоги до нього як спадкоємця, а тому підстав для розгляду справи у цьому контексті у суду апеляційної інстанції, з огляду на його повноваження не має. Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу прийняття доданих до відзиву на позовну заяву, які залишено без розгляду, доказів, то зазначені докази стосуються як раз дотримання строку передбаченого ст. 1281 ЦК України, яка не була підставою звернення із позовом до суду, а тому не впливає на правильність рішення суду першої інстан ції по суті. Доказів виконання основного зобов`язання за кредитним договором матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів припинення основного зобов`язання. Таким чином за наведених позивачем обставин та наявних в матеріалах справи доказів не вбачається підстав для визнання іпотеки припиненою, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового немає. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Громова Юліана Анатолійовича залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 червня 2025 року. Судді: