Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/11082/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5225/25 Справа № 205/11082/24 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Гречишникової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, - за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хандога Василь Васильович, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 28.08.2024 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, в якому позивачка, з урахування уточненої позовної заяви, просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 0, 0489 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:08:285:0005. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 20.03.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хандога Василь Васильовичнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що звернення позивачки до суду було викликано помилкою нотаріуса при оформленні договору дарування частини будинку. Оскільки в договору нотаріусом не було вказано розмір та кадастровий номер земельної ділянки на якій розташований будинок. Тож, вже після смерті матері, коли стало відомо, що вказана земельна ділянка нею була приватизована ще за шість років до укладання договору дарування частини будинку, поновити своє право у інший спосіб, ніж через звернення до суду не має можливості. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив. В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ Представник ОСОБА_1 адвокат Хандога В.В., доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Інші учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.133, ё34), у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бюро ЗАГС Красногвардійського району м. Дніпропетровськ 07.01.1957, актовий запис №39, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18). Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Відділом ЗАГС Ленінського району м. Дніпропетровська 10.02.1978 р., актовий запис №178, укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Прізвище після державної реєстрації: чоловіка - ОСОБА_2 , дружини - ОСОБА_2 (а.с.17). Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Новокодацьким районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 16.04.2021 р., актовий запис №902, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 94 років (а.с.34). 14.05.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою №753 про видачу свідоцтва про на спадщину, або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.05.2024 р. №76939993, зареєстровано спадкову справу №295/2024, спадкодавець ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно довідки відділу формування та ведення реєстру територіальної громади від 19.04.2024 р. №14/5-4889, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27.05.1960 р. по 30.06.2021 р. Інші зареєстровані особи за адресою: АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 - відсутні. Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.05.2024 р., державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Циганко Є., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропущенням нею строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с.19). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.08.2024 р. №390636535, 1/2 частка домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_1 , на підставі договір дарування серія та номер: 2307, виданий 07.10.2016 р., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. та 1/2 частка домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_1 , на підставі договір дарування серія та номер: 2305, виданий 07.10.2016 р., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка Ю.О. (а.с.8, 9-10, 11-12). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.08.2024 р. №390638080З, за параметрами запиту кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:285:0005, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні (а.с.16). Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 21.08.2024 р. оціночна вартість земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 становить 328814,87 грн. (а.с.20-21). Згідно відповіді Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.08.2024 р. №29-4-0.38-4289/2-24, відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:285:0005, яка зареєстрована 20.12.2010 р., на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблено ДРФ ДП Центр ДЗК, були автоматичному порядку перенесені до Державного земельного кадастру (а.с.22). Згідно відповіді Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 25.07.2024 р. на адвокатський запит Хандозі В., надано копію заяви від 23.12.2009 р. ОСОБА_5 про передачу їй у власність земельної ділянки та рішення Дніпропетровської міської ради від 24.02.2010 р. № 605/55 про передачу у власність земельних ділянок громадянам у м. Дніпропетровську, в Додатку № 1 до якого під АДРЕСА_3 зазначено про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0489 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:08:285:0005 (а.с.23, 30, 31-33). Факт реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:285:0005 за ОСОБА_5 підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9936651922024 від 11.04.2024 р., згідно якого підставою для виникнення права власності у ОСОБА_5 зазначено рішення органу місцевого самоврядування від 24.02.2010 р. № 605/55, а документом, що посвідчує право власності - Державний акт про право приватної власності на землю серія ЯК № 64- 578 (а.с.24-29). Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції зауважив, що вимоги позивачки про визнання за нею права власності на спадкове майно є передчасними, оскільки постанова державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Циганко Є. від 14.05.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії мотивована пропуском позивачем встановленого законом строку на подання заяви про прийняття спадщини і після усунення підстав, що слугували для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, у нотаріуса не було будь-яких перешкод видати позивачеві свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 , та дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Але колегія суддів апеляційного суду погодитись з таким висновком не може з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК Української РСР). Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно зі статтею 560 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу). Відповідно до частин першої, другої статті 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Незважаючи на те, що документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Як вбачається з Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.08.2024 р. №29-4-0.38-4289/2-24, відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:285:0005, яка зареєстрована 20.12.2010 р., на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблено ДРФ ДП Центр ДЗК, були автоматичному порядку перенесені до Державного земельного кадастру (а.с.22). Згідно відповіді Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 25.07.2024 р. на адвокатський запит Хандозі В. , надано копію заяви від 23.12.2009 р. ОСОБА_5 про передачу їй у власність земельної ділянки та рішення Дніпропетровської міської ради від 24.02.2010 р. № 605/55 про передачу у власність земельних ділянок громадянам у м. Дніпропетровську, в Додатку № 1 до якого під АДРЕСА_3 зазначено про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0489 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:08:285:0005 (а.с.23, 30, 31-33). Факт реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:08:285:0005 за ОСОБА_5 підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9936651922024 від 11.04.2024 р., згідно якого підставою для виникнення права власності у ОСОБА_5 зазначено рішення органу місцевого самоврядування від 24.02.2010 р. № 605/55, а документом, що посвідчує право власності - Державний акт про право приватної власності на землю серія ЯК № 64- 578 (а.с.24-29). Інших спадкоємців, які прийняли спадщину судом не встановлено. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Частиною 1 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України). Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. На даний час Законами України «Про державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» видача державних актів на право власності на земельну ділянку не передбачена. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Аналізуючи вищезазначені та досліджені докази, враховуючи те, що позивачка має право на спадщину за законом першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_5 , однак не має можливості отримати свідоцтво про право власності на земельну ділянки в порядку спадкування за законом, оскільки з поважних причин пропустила строк на прийняття спадщини, а також не залишилось оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що унеможливлює оформлення спадщини на земельну ділянку у інший спосіб, ніж через звернення до суду, суд приходить до висновку про те, що порушене право позивачки слід захистити та позовні вимоги задовольнити. При таким обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення задоволення позовних вимог. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результа­тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хандога Василь Васильович задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування, після смерті її матері ОСОБА_5 , на земельну ділянку, площею 0, 0489 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:08:285:0005, Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 10.06.2025 року. Судді: