Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/13930/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13930/24 Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід О.С. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 10 червня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 17 вересня 2024 №140 о/с; - поновити на посаді оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 19 вересня 2024; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 09 жовтня 2024 № 1468 о/с "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області» в частині застосування до інспектора взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецькій) ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани за вчинення дисциплінарного проступку. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом відзначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та за обставин, викладених в апеляційній скарзі, просила їх задовольнити. Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні. Вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія, враховуючи відсутність заперечень останніх, ухвалила розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, враховуючи отримані пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне. Стосовно вимог апеляційної скарги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 09.10.2024 року за № 1468 о/с в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, судова колегія зазначає наступне. Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 09.09.2024 року об 21.35 год. до Управління головної інспекції ГУНП у Вінницькій області з Вінницького районного управління поліції надійшла інформація про те, що під час доставляння поліцейськими відділу кримінальної поліції Вінницького РУП до медичного закладу для проведення огляду перед поміщенням до ізолятора тимчасового тримання ОСОБА_2 , затриманого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, останній здійснив втечу від поліцейських. 10.09.2024 року т.в.о. начальника УГУ ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції О.Китасюком складена доповідна записка №13004-2024. Наказом ГУНП у Вінницькій області № 1342 від 13.09.2024 року призначено службове розслідування з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки відомостей щодо порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, що призвело до втечі затриманої особи. Наказом ГУНП у Вінницькій області № 1415 від 27.09.2024 року продовжено строк проведення службового розслідування. За результатом проведеного службового розслідування складено висновок від 09.10.2024 року, зі змісту якого вбачається, що у провадженні Вінницького міського суду перебуває кримінальне провадження № 12023025010000292 (справа № 127/39166/23) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. 15.08.2024 року ухвалою Вінницького міського суду, у рамках здійснення розгляду кримінального провадження № 12023025010000292, обвинуваченого ОСОБА_3 оголошено в розшук із затриманням та доставленням останнього до Вінницького міського суду. 09.09.2024 року близько 13.00 старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 та позивачем (перебували на службі у цивільному одязі, без вогнепальної зброї та засобів індивідуального захисту) здійснено затримання ОСОБА_3 . Об 13.02 год поліцейськими з порушенням вимог п.п. б) та в) п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону, доставлено ОСОБА_3 до Вінницького районного управління поліції (запис під № 10014 у журналі обліку доставлених відвідувачів та запрошених Вінницького РУП, у графі «Прізвище, посада працівника, яким доставлено особу» зазначено: «ВКП ОСОБА_5 »). У подальшому, об 14.37 з порушенням вимог п. 1.16, 1.20, 1.20.1, 1.20.4 та 1.23 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 ДСК (далі Інструкція) та п.п. в) п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону, старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та позивач (у цивільному одязі, без вогнепальної зброї, спец засобів та засобів індивідуального захисту) спільно із затриманим ОСОБА_7 вийшли із підрозділу поліції та службовим автомобілем «Рено-Дастер» н.з. НОМЕР_1 (наказом Вінницького РУП від 07.08.2024 року № 713 службовий автомобіль «Рено-Дастер» н.з. НОМЕР_1 закріплений як автомобіль, яким за потреби здійснюється доставка затриманих, засуджених та взятих під варту осіб) направилися до Вінницького міського суду для обрання ОСОБА_8 міри запобіжного заходу. Об 14.47 старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та позивач спільно з ОСОБА_7 прибули до Вінницького міського суду. Цього ж дня ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області (справа № 12739166/23) від 09.09.2024 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Об 17.22 год позивач та старший лейтенант поліції ОСОБА_6 з порушенням вимог п. 2.35 Інструкції, застосувавши до ОСОБА_3 спеціальні засоби кайданки, вийшли із адміністративної будівлі Вінницького міського суду та направилися до службового автомобіля «Рено Дастер» н.з. НОМЕР_1 . Підійшовши до автомобіля, позивач сів за кермо, а ОСОБА_6 та ОСОБА_9 сіли на задні пасажирські сидіння. Після цього, останні направилися до МКЛ ШМД м. Вінниця для проведення ОСОБА_8 медичного огляду перед поміщенням його до ізолятора тимчасового тримання. При заїзді на територію медичного закладу, ОСОБА_9 , скориставшись зупинкою службового автомобіля, здійснив ривок руками, внаслідок чого вирвав одну сторону кайданок з правої руки старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , після чого відкрив двері службового автомобіля та здійснив втечу із кайданками. У свою чергу, старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та позивач намагалися наздогнати та затримати ОСОБА_3 , однак бажаного результату їхні дії не дали. Близько 18.00 год позивач повідомив, що затриманий ОСОБА_9 здійснив втечу. За цим фактом слідчим відділом Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області відомості внесено до ЄРДР під № 12024020010001591 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України. Об 21.00 год наказом Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 09.09.2024 № 1 ДСК, відповідно до вимог Інструкції про організацію та порядок проведення поліцейських операцій з розшуку і затримання озброєних та інших осіб, які вчинили суспільно-небезпечне діяння, затвердженої наказом МВС України від 09.10.2017 № 841/ДСК, на території обслуговування Вінницького РУП було введено спеціальну поліцейську операцію «Сирена», за результатом проведення якої ОСОБА_9 було затримано 10.09.2024 року. Відповідно до висновку експерта від 25.09.2024 року № СЕ-19/102-24/18389 установлено, що два фрагменти металевих кайданок, які були вилучені в ході проведення огляду місця події 10.09.2024 року розділенні шляхом розлому кріплення стійки ланкового ланцюга кайданок, в результаті чого утворився розлом металу. З метою об`єктивного з`ясування обставин, причин та умов, що призвели до порушення окремими поліцейськими ГУНП у Вінницькій області службової дисципліни, дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування досліджено відеозаписи з камер відеоспостереження, розміщених в адміністративних приміщеннях Вінницького РУП, Вінницького міського суду та прилеглої території до МКЛ ШМД м. Вінниця. У ході перегляду відеозаписів встановлено, що 09.09.2024 року об 13:02:10 год старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , позивач та затриманий ОСОБА_9 без одягнених спецзасобів кайданок, зайшли до приміщення Вінницького РУП, після оформлення усіх документів та проведення інтерв`ювання з ОСОБА_7 , об 14.37.10 год старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , позивач (у цивільному одязі, без вогнепальної зброї, спецзасобів і засобів індивідуального захисту) та затриманий (конвойований) ОСОБА_9 без одягнених спецзасобів кайданок, вийшли з приміщення Вінницького РУП; усі троє сіли до службового автомобіля «Рено-Дастер» та поїхали у напрямку вулиці Пирогова. Також, переглядом відеозаписів встановлено, що 09.09.2024 року об 14:47 год. старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , позивач (у цивільному одязі, без вогнепальної зброї, спецзасобів і засобів індивідуального захисту) та затриманий (конвойований) ОСОБА_9 (без одягнених спецзасобів кайданок) зайшли до приміщення Вінницького міського суду, об 17.26.44 ОСОБА_9 , будучи уже пристебнутий кайданками до правої руки ОСОБА_10 , пройшли у зал судового засідання, об 17.22 ОСОБА_9 , пристебнутий кайданкам до правої руки старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , та позивач вийшли з приміщення Вінницького міського суду. Відеозаписом «00010000233000000» (тривалість відеозапису 39.49 хв), зафіксовано як об 18.05 службовий автомобіль «Рено-Дастер», під`їхав до в`їзду на територію МКЛ ШМД м. Вінниця по вул. Київська і розпочав паркуватися. В цей час із задньої правої пасажирської сторони вибіг ОСОБА_9 та по вул. Київська побіг у напрямку вул. Гонти. В.Швець та ОСОБА_11 здійснили спробу наздогнати підозрюваного. На підставі вказаного висновку спірним наказом ГУНП у Вінницькій області № 1468 від 09.10.2024 року позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону, п.п. б) та в) п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону та п. 1.23 та 2.35 Інструкції. Суд першої інстанції за результатами розгляду матеріалів справи дійшов висновку, що спірний наказ в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, прийнятий відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття наказу, а тому є правомірним та не підлягає скасуванню. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII). Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. За змістом ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. При цьому, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону № 580-VIII). Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту врегульовано, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Колегія суддів наголошує на тому, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки, а також на відміну від іншої служби/професії/особи, служба в поліції вимагає від поліцейського особливої обачності та неухильного виконання вимог Конституції України та Законів, що тісно пов`язується із захистом Держави, її громадян. Так, за вимогами ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. За приписами статей 14, 15 та 19 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. У пункті 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно з п. 1, 4, 7, 13, 14 р. V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VI Порядку №893). Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №320/3085/20 зазначив, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Як встановлено з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував факт вчинення останнім дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону, п.п. б) та в) п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону та пп. 1.23 та 2.35 Інструкції. Відповідно до п. 1.23 "Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України", затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 року №60ДСК (далі - Інструкція) увесь склад конвою повинен бути в установленій формі одягу, мати справну і приведену в бойову готовність зброю; начальник конвою (старший конвоїр озброюється пістолетом. Вид зброї конвоїрів, залежно від умов і порядку конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, визначає начальник органу внутрішніх справ (командир підрозділу), який призначив конвой; П. 2.35 Інструкції передбачає, що при пішому конвоюванні затримані та взяті під варту особи конвоюються по одному з обов`язковим фіксуванням рук у наручники в положення «ззаду». Як встановлено в ході розгляду справи, позивачеві керівництвом відділу кримінальної поліції було доручено виконання ухвали Вінницького міського суду від 15.08.2024 року у рамках здійснення розгляду кримінального провадження № 12023025010000292, а саме розшук і затримання обвинуваченого ОСОБА_3 та доставлення останнього до Вінницького міського суду. Під час виконання доручення керівництва та вказаного рішення суду, позивачем були порушені вимоги п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону, п.п. б) та в) п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону та п.п. 1.23 та 2.35 Інструкції, що призвело до вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 втечі. Судовою колегією оглянуті матеріали службового розслідування та встановлено, що під час його проведення було досліджено відеозаписи, допитані певні особи, досліджені відповідні документи та встановлено, що під час виконання рішення суду позивачем до обвинуваченого ОСОБА_3 не були застосовані належним чином спеціальні засоби (кайданки), як то передбачено вимогами вказаного законодавства. Крім цього, в ході проведення службового розслідування були встановлені факти перебування позивача 09.09.2024 року під час несення служби у цивільному одязі, без вогнепальної зброї та засобів індивідуального захисту, що також підтверджується записами у книзі видачі й приймання озброєння Вінницького РУП (інв. № 1070 н/т, що зброя та спецзасоби 09.09.2024 року позивачеві не видавались); у книзі обліку та наказів Вінницького РУП не вказано, що за позивачем значиться на постійному носінні та зберіганні військово хімічне майно та спецзасоби; після затримання ОСОБА_3 спеціальні засоби до нього взагалі не застосовувались; спецзасоби вже були застосовані до нього лише після обрання міри запобіжного заходу судом, але застосовані такі засоби були у порушення вказаних вимог законодавства. Окрім того, наданими позивачем під час проведення службового розслідування письмовими поясненнями, обставини, що викладені у висновку службового розслідування, не заперечувались. Наразі, позивачем було підтверджено, що кайданки до ОСОБА_3 не застосовувались, оскільки останній добровільно погодився виконувати всі вказівки та не чинив опір. При цьому, кайданки, які у подальшому таки були застосовані до ОСОБА_3 , належали позивачеві особисто. Щодо доводів апелянта про відсутність наказу про конвоювання, то судова колегія відзначає наступне. Так, наказом Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 07.08.2024 року № 711 «Про закріплення працівників поліції Вінницького РУП допущених до виконання функцій з охорони та конвоювання затриманих, та осіб, які тримаються під вартою», закріплено склад поліцейських Вінницького РУП, які здійснюють конвоювання затриманих, засуджених та взятих під варту осіб. До цього складу також було включено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 - позивача по справі. Згідно п. 7 цього наказу визначено, що вказаний наказ оголосити особовому складу Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що свідчить про ознайомлення позивача із вказаним наказом. Як достеменно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, наказ про конвоювання затриманих дійсно не виносився. Однак, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що факт виконання позивачем ухвали міського суду від 15.08.2024 року та вчинення ним відповідних дій за відсутності наказу про конвоювання, свідчить про прийняття останнім на себе всієї відповідальності за вказану ситуацію. При цьому, обов`язковим фактором, який мав би супроводжувати такі дії позивача є чітке виконання та дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює питання конвоювання, наказу Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 07.08.2024 року № 711, посадової інструкції та вимог Закону. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний наказ в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, прийнятий відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття наказу, є правомірним та не підлягає скасуванню. Доводи позивача - апелянта по справі, з даного питання свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи не знайшли, а відтак, судовою колегією відхиляються. Стосовно доводів апелянта про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 17 вересня 2024 №140 о/с та поновлення на посаді оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 19.09.2024 року, судова колегія зазначає наступне. Як встановлено судом, відповідно до наказу Національної поліції України від 07 червня 2024 року № 616 в штатній структурі Головного управління національної поліції у Вінницькій області був створений батальйон поліції особливого призначення (стрілецький). Вимога щодо стовідсоткового комплектування вказаного батальйону тримається на постійному контролі керівництва Національної поліції України. Спірним наказом відповідача від 17.09.2024 року № 140 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено інспектором взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та звільнено з посади оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 19.09.2024. Підставою прийняття вказаного наказу та відповідного переміщення позивача слугувало подання начальника УКЗ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_13 від 17.09.2024 року, зі змісту якого встановлено, що позивач за час служби зарекомендував себе добре. Свої обов`язки знає, але не завжди їх виконує належним чином, на зауваження реагує адекватно, однак не завжди робить належні висновки та приймає міри по усуненню недоліків. Вказані його рівень підготовки, навички та здібності. За період служби в Національній поліції України не заохочувався, до дисциплінарної відповідальності притягувався 4 рази, має діюче дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Враховуючи професійні якості позивача, та більш ефективної роботи батальйону поліції особливого призначення, виходячи з інтересів служби, із урахуванням п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64, у відповідності до п. 2 ст. 65 Закону порушено це подання про призначення позивача на рівнозначну вакантну посаду у вказаному підрозділі. Заперечуючи правомірність вказаного наказу, позивач, апелянт у справі, відзначає, що останній є нічим іншим, як прихованою формою покарання позивача за неналежне, на думку відповідача, виконання ним службових обов`язків. При цьому, апелянт посилається на те, що вищевказана подія з втечею ОСОБА_14 при його конвоюванні, мала місце 09.09.2024 року, а вже 17.09.2024 року оскаржуваним наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області №140 о/с позивача було звільнено з попередньої посади та переміщено на посаду інспектора взводу №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецькій) ГУ НП у Вінницькій області для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Судова колегія, надаючи оцінку доводам апелянта в призмі встановлених обставин справи, виходить з наступного. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби в іншу місцевість. Однак, переміщення поліцейського, з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну несення служби, не може бути прихованою формою покарання, а поліцейській повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту (постанова Верховного Суду від 23.06.2021 року у справі №240/14986/20). Для правильного вирішення публічно-правового спору, предметом оскарження у якому є рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язковим є перевірка такого рішення на відповідність критеріям, визначеним частині другій статті 2 КАС України, а саме чи прийняте (вчинене) таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. В ході апеляційного розгляду даної справи було встановлено та відповідачем не заперечувалось, що наказ від 17.09.2024 року № 140 о/с про переведення на рівнозначні посади для більш ефективної служби стосувався як позивача, так і старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 . При цьому, вказане переміщення мало місце ще до завершення дисциплінарного провадження та отримання його результатів. В розрізі спірних правовідносин, судова колегія неодноразово пропонувала представникам відповідача надати суду належні, достатні докази в обгрунтування підставності та доцільності прийняття наказу від 17.09.2024 року № 140 о/с саме стосовно позивача та ОСОБА_4 . На вимогу суду, відповідач обмежився лише наданням загальної інформації щодо кількісного складу переміщених працівників поліції до батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУ НП у Вінницькій області із посиланням на норми діючого законодавства щодо повноважень і правомірності дій начальника управління кадрового забезпечення при підготовці подання про переміщення поліцейського. Таким чином, всупереч приписам ст. 77 КАС України, відповідачем жодних доказів суду надано не було і відповідно обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконано. Відтак, судова колегія погоджується з доводами апелянта, що факт винесення наказу від 17.09.2024 року № 140 о/с слід розцінювати як прихований вид покарання позивача за вчинений ним дисциплінарний проступок, оскільки відповідачем дане твердження не спростовано. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що спірний наказ, яким відповідно до пункту 2 (на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ( 0153503) інспектором взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, з 19 вересня 2024, не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, прийнятий відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття наказу, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. В контексті викладеного, оскільки за наслідками судового розгляду судом прийнято рішення про скасування пункту 2 наказу від 17.09.2024 року № 140 о/с, також підлягає задоволенню похідна вимога позивача про поновлення його на попередній посаді оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 19 вересня 2024 року. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 17 вересня 2024 № 140 о/с та поновлення на посаді. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 17 вересня 2024 № 140 о/с, яким відповідно до пункту 2 (на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0153503) інспектором взводу № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, звільнивши його з посади оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 19 вересня 2024. Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 19 вересня 2024. В іншій частині рішення суду Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року залишити без змін. В задоволенні решти вимог апеляційної скарги відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.