Постанова 4854 № 420/40707/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40707/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Пекним А.С. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) за допомогою системи «Електронний суд» подав до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 27.12.2024 року у фіксованій величині 3 533, 60 грн.; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 3 533, 60 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 27.12.2024 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що з квітня 2014 року по день звернення до суду з даним позовом Позивач проходив військову службу у Відповідача та у період з 01.03.2018 року по 27.12.2024 року включно грошове забезпечення виплачувалась не у повному обсязі, оскільки за цей період нараховувалась тільки «поточна індексація» грошового забезпечення за умовою перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка, хоча у березні 2018 року відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, тому Відповідач мав врахувати абзаци 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та вирішити питання щодо наявності чи відсутності у Позивача права на отримання «індексації-різниці» у конкретному розмірі на місяць. Однак, Відповідачем не було враховано абзаци 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, чим позбавлено Позивача на належну йому щомісячну «індексацію-різницю» грошового забезпечення. Не нарахування та невиплата індексації грошового забезпечення у належному розмірі є протиправною бездіяльністю Відповідача, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. При цьому, Позивач у позові, врахувавши правові висновки Верховного Суду, наводить власний розрахунок розміру «індексації-різниці», яка становить 3 533, 60 грн. на місяць. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 27.12.2024 року; - зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 27.12.2024 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум; - в решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Позивач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 23.03.2023 року по справі № 400/3826/21, не погоджується із застосованим судом першої інстанції способом захисту порушених прав Позивача, оскільки застосований судом спонукаючий спосіб захисту має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів Позивача від порушень з боку Відповідача, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини. Разом з цим, суд першої інстанції частково задовольняючи позов, не перевірив обґрунтованість нарахованих Позивачем сум індексації, не розрахував їх і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретні суми, на які Позивач має право та які Відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Також із рішенням суду першої інстанції не погодився Відповідач, проте в частині задоволення позовних вимог, тому звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування вимог апеляційної скарги, сторона зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у грудні 2018 року і становив 3,7%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення Позивача за період з березня 2018 року по грудень 2018 року взагалі не було. До цього ж, підстав для нарахування та виплати Позивачу індексації у місяці підвищення грошового доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 були відсутні, оскільки розмір підвищення грошового доходу Позивача перевищував суму індексації. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Відповідача слід залишити без задоволення, Позивача задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині обраного судом засобу відновлення порушеного права Позивача з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, з квітня 2014 року по день звернення до суду з даним позовом Позивач проходив військову службу у Відповідача. Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення від 18.12.2024 року № 1042/302/27/1018/пс, у період з січня по грудень 2018 року включно, Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась «індексація-різниця», проте була лише виплачена «поточна індексація» у грудні місяці через перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка. Водночас, як зазначає Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, оскільки на день підвищення доходу Позивача поріг індексації не перевищив 103 %, тому підстави для нарахування та виплаті індексація грошового були відсутні. Не погодившись із не нарахуванням «індексації-різниці» у спірний період, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, оскільки не нарахування та невиплата індексації грошового забезпечення є протиправною бездіяльністю Відповідача, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач має право на отримання «індексації-різниці» й це право порушене Відповідачем, тому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, відсутність бюджетного фінансування на її виплату не є підставою для її не нарахування. Однак, позов задовольнив частково, обравши інший період ніж просив Позивач, а саме з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 27.12.2024 року, оскільки у період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Обираючи спосіб захисту прав Позивача, суд першої інстанції вважав належним та достатнім зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення твердої суми у фіксованій величині 3 533,60 грн. в місяць. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про наявність у Позивача права на отримання «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 27.12.2024 року й це право порушене Відповідачем, проте судова колегія не може погодитись із застосованим судом першої інстанції способом захисту відновлення порушеного права Позивача через невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, з огляду на наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 року № 1282-ХІІ (далі Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078). Як встановлено пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком перевищить поріг індексації в 103%. У свою чергу обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. Аналогічно у ст. 4 Закону № 1282 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 року 101%). Згідно офіційного сайту Міністерства фінансів України, у спірний період величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у листопаді 2015 року та у квітні 2016 року. З 01.12.2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». За змістом пояснюючої записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. У зв`язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини 3 і 4 статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник). Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013). Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що з 01.01.2008 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою № 1294, яка була чинною з 01.03.2018 року, тобто до набрання чинності постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У зв`язку з прийняттям постанови Кабінетом Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013 (далі Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до п. 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим місяцем» (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру. Колегія суддів зазначає, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. В даному випадку, спірним питанням є наявність чи відсутність у Позивача права на отримання «індексації-різниці» у спірний період під час проходження у Відповідача військової служби. Так, як вбачається з абзаців 3-5 п. 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Таким чином, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Разом з тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає колегії суддів підстави зробити висновок, що нарахування й виплата «індексації-різниці» має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, апеляційний суд дійшов висновку, що повноваження Відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Застосовуючи, зазначений Верховним Судом у справі № 400/3826/2, підхід та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 можна прийти до висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу Позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу, Відповідачу належало вирішити питання, чи має Позивач право на отримання суми «індексації-різниці». З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Тому, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, необхідно встановити: - розмір підвищення доходу Позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року); - суму можливої індексації грошового забезпечення Позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078)); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати Позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Перевіривши, наведений Позивачем у позовній заяві розрахунок конкретної суми «індексації-різниці», яку Відповідач зобов`язаний був нараховувати й виплачувати кожен місяць, починаючи з березня 2018 року як місяця підвищення доходу, що становить 3 533, 60 грн., то колегія суддів погоджується з таким розрахунком та вважає його арифметично правильним, так як грошовий дохід Позивача у березні 2018 року підвищився лише на 929, 55 грн., коли розмір індексації грошового забезпечення, яка мала скластися в березні 2018 року, становив 4 463, 15 грн. (4 463, 15 грн. 929, 55 грн. = 3 533, 60 грн.). Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму індексації, що склалася у березні 2018 року, тому є наявними підстави для нарахування й виплати Позивачу «індексації-різниці» до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення зі служби. При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» (3 533, 60 грн.) повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103%). Враховуючи приписи абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 сталий щомісячний розмір індексації Позивача з березня 2018 року становить 3 533, 60 грн.. Відтак, Відповідач, вказуючи про відсутність підстав для виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, врахував лише норми абз. 1 та 2 п. 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто норми, які стосуються виплат «поточної індексації». Саме тому, з урахуванням зазначених норм, Відповідач не нараховував та не виплачував Позивачу «індексацію-різницю» грошового забезпечення за вказаний період. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати Позивачу «індексації-різниці» грошового забезпечення за спірний період, тому позовні вимоги є обґрунтованими в цій частині та підлягають задоволенню, оскільки за спірний період «індексація-різниця» Позивачу взагалі не нараховувалася. За таких обставин, доводи апеляційної скарги Відповідача щодо відсутності правових підстав для виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі доводи ґрунтуються на невірному, проте власному, тлумаченні норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини. При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, що у період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року були відсутні правові підстави для нарахування й виплаті Позивачу індексації грошового забезпечення через зупинення на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на підставі абзацу 18 пункту 3 Закону України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Держаний бюджет України на 2023 рік». Разом з цим, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, зроблених по аналогічним правовідносинам, відображених у постановах від 23.03.2023 року по справі № 400/3826/21, від 06.04.2023 року по справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 року по справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 року по справі № 400/3784/22, відповідно до яких Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів Позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які Позивач має право та які Відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Беручи до уваги встановлений колегією суддів факт не нарахування й не виплати Позивачу за період з 01.03.2018 року по 15.06.2018 року «індексації-різниці» та не вирішення питання щодо наявності у Позивача права на цей вид індексації у спірний період, Відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати Позивачу «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 27.12.2024 року включно у розмірі 3 533, 60 грн. щомісячно. В той же час, період 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та 01.01.2024 року по 27.12.2024 року включно становить 69 повних місяців та 27 днів, тож до нарахування й виплати Позивачу належала «індексація-різниця» у загальній сумі: 246 896, 05 грн.: (3 533, 60 грн. * 69 місяців = 243 818, 40 грн.) + (3 533, 60 грн. / 31 день) * 27 днів = 3 077, 65 грн.). Однак, в межах цієї справи, суд першої інстанції не обрав належний спосіб захисту порушених прав Позивача, не з`ясував і не дослідив усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору в означеній частині позовних вимог, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, на яку доречно посилається Позивача в апеляційній скарзі, якщо суд установив, що Позивач має право на отримання, зокрема «індексації-різниці», й це право порушене Відповідачем, то суд має визначити в ухваленому рішенні суму індексації, яка підлягає до нарахування та виплати Позивачу, а не визначення в ухваленому судовому рішенні конкретної суми індексації, яка належить до нарахування та виплати Відповідачем, не вносить юридичної визначеності у ці спірні правовідносини і не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів Позивача від порушень з боку Відповідача. Таким чином є слушними доводи апеляційної скарги Позивача стосовно того, що застосований судом попередньої інстанції спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів Позивача від порушень з боку Відповідача, оскільки суд в ухваленому рішенні не розрахував та не визначив конкретної суми індексації грошового забезпечення, яку Відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити Позивачу за спірні періоди, а також не перевірив розраховану Позивачем суму індексації. Колегія суддів враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині обраного судом засобу відновлення порушеного права Позивача з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України). В свою чергу, як визначено п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання вчинити певні дії з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову шляхом зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 27.12.2024 року включно, а саме «індексацію-різницю» в сумі 3 533, 60 грн. на місяць у загальній сумі 246 896, 05 грн. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Відповідача залишається без задоволення, апеляційна скарга Позивача підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині в частині зобов`язання вчинити певні дії, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову. В іншій частині рішення залишається без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині зобов`язання вчинити певні дії. Прийняти нове рішення в цій частині, яким зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 27.12.2024 року включно, а саме «індексацію-різницю» в сумі 3 533 (три тисячі п`ятсот тридцять три) гривні 60 копійок на місяць у загальній сумі 246 896 (двісті сорок шість тисяч вісімсот дев`яносто шість) гривень 05 копійок відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач: М.П. Коваль Суддя: Ю.В. Осіпов Суддя: В.О. Скрипченко