Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/14553/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 р. Справа № 440/14553/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2024, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.04.24 по справі № 440/14553/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (надалі відповідач, в/ч НОМЕР_2 , апелянт), в якому просив: -визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2014 по 21.06.2018; -зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2014 по 21.06.2018. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за періоди з квітня 2014 року по липень 2014 року, з жовтня 2014 року по травень 2015 року, з жовтня 2015 року по червень 2016 року, з вересня 2016 року по листопад 2016 року та з січня 2017 року по червень 2018 року (включно). Зобов`язано в/ч НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з квітня 2014 року по липень 2014 року, з жовтня 2014 року по травень 2015 року, з жовтня 2015 року по червень 2016 року, з вересня 2016 року по листопад 2016 року та з січня 2017 року по червень 2018 року (включно). У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивач був зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення 25.07.2013 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) №178 від 25.07.2013. Відповідно до Порядку №1078 в редакції, яка була чинною на той час, саме місяць прийняття на службу слугував базовим місяцем для нарахування індексації. 09.04.2014 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) №77 лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби до частини, та призначений на посаду командира патрульного взводу 1-ї патрульної роти, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, визначено посадовий оклад на рівні 850 грн. В подальшому, за рахунок зростання постійних складових, грошове забезпечення позивача збільшувалось в липні 2014 року - до 2578,00 грн, в листопаді 2014 року до 2663,00 грн, в січні 2015 року до 4260,80 грн, в червні 2015 року- до 4275,20 грн, в серпні 2015 року до 5635,20 грн, в листопаді 2015 року- до 6446,40 грн. Таким чином, враховуючи норми Порядку №1078, які були чинними в ці періоди, базовими місяцями для нарахування індексації визначали місяць, в якому відбувалось підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових. За офіційними даними Державної служби статистики України за 2014-2015 роки поріг індексації не перевищив 101 відсотка в липні, серпні 2014 року та в червні, липні, серпні, жовтні, грудні 2015 року. За інформацією Державного комітету статистики України про індекс споживчих цін протягом 2016-2017 років, розміщеною на офіційному сайті, поріг індексації 103 відсотки не перевищував. Отже, протягом цих періодів індексація грошових доходів населення не проводиться, тому підстави для її нарахування відсутні. Посадовий оклад позивача змінився в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі-Постанова №704), якою встановлені нові розмірі посадових окладів військовослужбовців. За офіційними даними Державної служби статистики України за 2018 рік величина індексу споживчих цін з 01 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотки, тому індексація позивачу у цей період проведена не була. Дана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зробленими у постановах від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а, від 28.09.2022 у справі №400/1119/21, від 28.09.2022 у справі №560/3965/21, від 02.11.2022 у справі №120/12718/21-а. Позивач надав суду відзив на апеляцію, в якому зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 є законним та обґрунтованим; просив залишити його без змін, а апеляцію відповідача без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі- в/ч НОМЕР_3 ) від 25.07.2013 №178 ОСОБА_1 , який прибув з Академії внутрішніх військ МВС України (м. Харків) відповідно до наказу командувача внутрішніх військ МВС України №60 о/с від 22.06.2013 для подальшого проходження служби на посаді командира 1 патрульного взводу 5 патрульної роти 2 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_3 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 25 липня 2013 року (а.с.16). Наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 07.04.2014 №79 ОСОБА_1 виключено зі списків особового кладу частини та всіх видів забезпечення з 07.04.2014 (а.с.14). Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 09.04.2014 №77, ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби із в/ч НОМЕР_3 , та призначений наказом начальника управління Центрального територіального командування ВВ МВС України від 01.04.2014 №14 о/с командиром патрульного взводу 1-ї патрульної роти, зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.04.2014 (а.с.15). В червні 2018 року позивач був виключений зі списків особового складу військової частини. Згідно з довідкою про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію від 06.11.2023 №127, довідкою про доходи ОСОБА_1 від 28.08.2023 №102, довідкою про доходи ОСОБА_1 від 14.09.2022 №62 , виданими військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення у таких періодах та розмірах: 1) серпень 2014 року-271,61 грн, вересень 2014 року-132,76 грн; 2)червень 2015 року- 267,96 грн, липень 2015 року- 387,54 грн, серпень 2015 року-387,54 грн, вересень 2015 року- 387,54 грн; 3) липень 2016 року- 59,45 грн, серпень 2016 року-59,45 грн, грудень 2016 року-372,20 грн; 4) у період з січня 2017 року по червень 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась (а.с.12-13,17-18, 50-51,57-58). 07.09.2022 позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою, в якій просив йому повідомити про періоди та час проведення індексації його грошового забезпечення з 01.04.2014 по 21.06.2018; надати інформацію про розмір та склад його грошового забезпечення за весь час проходження служби; вказати інформацію про базовий місяць, який застосовувався для розрахунку індексації грошового забезпечення. У разі не проведення індексації його грошових доходів, просив провести нарахування та виплату заборгованості по індексації грошових доходів за цей період (а.с.52-53). Листом в/ч НОМЕР_1 від 15.09.2022 №6/591Н-642 позивачу було повідомлено, що індексацію грошового забезпечення у 2016,2017 роках йому проведено не було у зв`язку з обмеженим фінансуванням в/ч НОМЕР_1 у цей період . Повідомлено про неможливість надання позивачу інформації про склад та розмір його грошового забезпечення за період проходження служби з 01.04.2014 по 31.12.2017, оскільки картки особових рахунків на виплату грошового утримання офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 здані на архівне зберігання до Центрального архівного відділу Національної гвардії України. Довідку за період з 01.01.2018 по 21.06.2018 позивачу надано (а.с.54-56). Згідно з відповіддю в/ч НОМЕР_1 від 28.08.2023 №6/59/11-942 на повторне звернення ОСОБА_1 , йому було повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошових доходів , а також надано довідку про нарахування та виплату індексації за період з квітня 2014 року по грудень 2017 року (а.с.10-13). Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю відповідача щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2014 по 21.06.2018, позивач звернувся із цим позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що судовим розглядом встановлено, що позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за: серпень 2014 року у сумі 271,61 грн, вересень 2014 року у сумі 132,76 грн, червень 2015 року у сумі 267,96 грн, липень 2015 року у сумі 387,54 грн, серпень 2015 року у сумі 387,54 грн, вересень 2015 року у сумі 387,54 грн, липень 2016 року у сумі 59,45 грн, серпень 2016 року у сумі 59,45 грн, грудень 2016 року у сумі 372,20 грн. Відомості про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення в інші місяці спірного періоду, в матеріалах справи відсутні, а у відзиві в/ч не наведено обґрунтувань щодо підстав невиплати позивачу індексації у такі місяці, а також не доведено, що така індексація не підлягала нарахуванню внаслідок не перевищення величини індексу споживчих цін порогу інфляції за вказані періоди. Таким чином, відповідач допустив бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з квітня 2014 року по липень 2014 року, з жовтня 2014 року по травень 2015 року, з жовтня 2015 року по червень 2016 року, з вересня 2016 року по листопад 2016 року та з січня 2017 року по червень 2018 року, що є порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі-Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі- Порядок №1078 ). Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі-Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі- Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ст. 1-2 Закону 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частинами 2, 3 статті 9 Закону 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі-Закон №2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до ст. 19 Закону №2017-ІІІ, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Законом №1282-XII визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Згідно зі ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Частинами 1 та 5 статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно зі ст. 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24.12.2015, який набув чинності 01.01.2016, внесено зміни у частині 1 статті 4 Закону № 1282-XII цифри "101" замінити цифрами "103". Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII, у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20). Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19). Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а). Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. Так, для прикладу, абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Абзац 3 пункт 10-1 Порядку №1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Зрештою пункт 10-2 Порядку №1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Тож до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника. На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21. 9 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі також - «Постанова №1013»). Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. Пунктом 2 Постанови №1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до зазначеної Пояснювальної записки, ці зміни передбачали: «здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну «базовий місяць»; «зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади)». Крім цього, за змістом пунктів 1, 3 Постанови №1013, було встановлено, що: підвищуються посадові оклади з 1 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери; підвищуються з 1 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду; у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду; міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року; для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. За змістом пункту 6 постанови №1013 цей акт застосовується з 1 грудня 2015 року. Отже, Постановою №1013 з 1 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013. У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови №1013 дають колегії суддів підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 1 грудня 2015 року. Водночас норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013). Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21, пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22, а також у постановах від 04.04.2023 у справі №300/5628/21, від 15.04.2024 у справі №380/2263/22 з подібними правовідносинами, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи. Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою №1013 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку, окремими положеннями яких установлено таке: у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення; для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Порівняльний аналіз викладених положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 1 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст. Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу. У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця. Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Із 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, дають колегії суддів підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 1 грудня 2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 72 постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, а також у постановах від 04.04.2023 у справі №300/5628/21, від 15.04.2024 у справі №380/2263/22 з подібними правовідносинами, яка в силу приписів ч.45 ст.242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи . Колегія суддів звертає увагу, що посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України. У період спірних правовідносин (2014-2018 роки) таких постанов було дві. На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року. Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців. З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, колегія суддів дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, а також у постановах від 04.04.2023 у справі №300/5628/21, від 15.04.2024 у справі №380/2263/22 стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні. У позовній заяві ОСОБА_1 відстоював позицію про те, що відповідач протиправно не нараховував і не виплачував йому індексацію грошового забезпечення 01.04.2014 до 21.06.2018 та зобов`язаний вчинити такі дії. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі-Постанова №704). Пунктом четвертим цієї постанови встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Таким чином, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року. При цьому, доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2007 за № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008, та з дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно з Постановою № 704 , яка набрала чинності 01.03.2018, прийнято інші рішення, на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач - до матеріалів справи не надано. Отже, базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.06.2018 є місяць підвищення грошового забезпечення позивача - березень 2018 року. Докази нараховування та виплати позивачеві індексація його грошових доходів за період з 01.03.2018 по 21.06.2018 в матеріалах справи відсутні. Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Так, за даними Державної служби статистики України", розміщеними на сайті http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ct/is_c/isc_u/isc2018m_u.html, індекс споживчих цін за 2018 рік складав: у січні - 101,5 %; лютому - 100,9 %; березні - 101,1; квітні - 100,8 %; травні - 100,0 %; червні - 100,0 %; липні - 99,3 %; серпні - 100,0 %; вересні - 101,9 %; жовтні - 101,7 %; листопаді - 101,4 %; грудні - 100,8%. Отже, за період з березня 2018 року по вересень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала порогу індексації. У жовтні 2018 величина індексу інфляції розрахована судом таким чином: 1.008 (Квітень 2018) *1 (Травень 2018) * 1 (Червень 2018) * 0.993 (Липень 2018) * 1 (Серпень 2018) * 1.019 (Вересень 2018) * 1.017 (Жовтень 2018) = 1.037301 = 1.037. Отже, у жовтні 2018 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. Індекс інфляції опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» № 213 від 13.11.2018, що підтверджується за посиланням: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/indeks-spozhivchih-cin-u-zhovtni-2018-roku/. З огляду на приписи абз.1 п. 1-1 Порядку № 1078, враховуючи, що індекс інфляції опубліковано у листопаді 2018 року, індексація здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, тобто, з 01 грудня 2018 року. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по червень 2018 року (включно), тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди: з квітня 2014 року по липень 2014 року, з жовтня 2014 року по травень 2015 року, з жовтня 2015 року по червень 2016 року, з вересня 2016 року по листопад 2016 року та з січня 2017 року по 28.02.2018. З урахуванням вище викладених положень законодавства, спірні правовідносини можна розмежувати на три групи: - з квітня 2014 року по 30 листопада 2015 року, - з 01 грудня 2015 року по 28.02.2018 року; - з 01 березня 2018 року по червень 2018 року. Критерієм для цього є зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, запровадженні Урядом з 1 грудня 2015 року, а також Постанова №704. Щодо доводів апеляції про правомірність бездіяльності відповідача з приводу нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з квітня 2014 року по 30 листопада 2015 року колегія суддів зазначає наступне. В доводах апеляційної скарги відповідач зазначив, що базовими місяцями для нарахування індексації були місяці, в яких відбувалось підвищення грошового забезпечення позивача за рахунок зростання його складових. За даними Державної служби статистики України 2014-2015 року поріг індексації не перевищив 101 відсоток в липні, серпні 2014 року та в червні, липні, серпні, жовтні 2015 року, тому індексація позивачу за цей період не проводилась. Натомість, як вбачається із довідки про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію за цей період позивачу було виплачено індексацію у серпні 2014 року- 271,61 грн, у вересні 2014 року- 132,76, у червні 2015 року-267,96 грн, у липні 2015 року- 387,54 грн, у серпні 2015 року- 387,54 грн, у вересня 2015 року- 387,54 грн. Колегія суддів критично оцінює цей довод апеляції, оскільки апелянт, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України не надав суду жодних доказів на підтвердження неодноразового підвищення грошового забезпечення позивача у цей період, як зазначав у своїй апеляції, у зв`язку з чим неможливо встановити які місяці вважались базовими при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача . Крім того, апелянт не взяв до уваги механізм нарахування індексації наростаючим підсумком, коли величина індексу перевищить поріг індексації 101 відсоток (до 01.01.2016), відповідно, апелянт не довів суду правомірність своєї бездіяльності з приводу нарахування позивачу індексації за цей період. Щодо доводів апеляції про правомірність бездіяльності відповідача з приводу нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року колегія суддів зазначає наступне. У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначив, що у грудні 2015 року поріг індексації не перевищив 101 відсоток, а протягом 2016-2017 років поріг індексації не перевищив 103 відсотки, тому підстави для індексації грошового забезпечення позивача відсутні. Колегія суддів звертає увагу, що даними Державної служби статистик України, у квітні 2016 року індекс інфляції склав 103,5 відсотка. Крім того, як вбачається із довідки про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію за цей період, позивачу було виплачено індексацію у липні 2016 року-59,45 грн, у серпні 2016 року-59,45 грн, у грудні 2016 року-373,20 грн. Як було зазначено вище, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць», а передбачає поняття «місяць підвищення доходу», а також передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати З урахуванням Постанови №1294, яка була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018, колегією суддів встановлено, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Разом з тим, матеріали справи не місять жодної інформації з приводу того, який місяць підвищення доходу позивача використовувався відповідачем під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за цей період. Крім того, апелянт не взяв до уваги механізм нарахування індексації наростаючим підсумком, коли величина індексу перевищить поріг індексації 101 відсоток (до 01.01.2016) чи 103 відсотки ( з 01.01.2016), відповідно, апелянт не довів суду правомірність своєї бездіяльності з приводу нарахування позивачу індексації за цей період. Доводи апеляції відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по червень 2018 року (включно) є обґрунтованими та підлягають задоволенню , оскільки величина індексу споживчих цін за період з березня 2018 року по вересень 2018 року не перевищувала порогу індексації 103 відсотки. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року червень 2018 року (включно) та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію за цей період. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст.242,243, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року по справі № 440/14553/23 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по червень 2018 року (включно) та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по червень 2018 року (включно). Ухвалити у скасованій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року у справі №440/14553/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк