Постанова 4824 № 754/452/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2025 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 754/452/24 номер провадження: 22-ц/824/9373/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря - Габунії М.Г., розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року у складі судді Гринчак О.І., у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготувало та опублікувало договір про надання послуг централізованого опалення та гарячої води в газеті Хрещатик №34 (5085) від 28 березня 2018 року, згідно з яким свідоцтвом повного та беззаперечного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Позивач вказував, що квартира АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньо-будинкової системи теплопостачання. Відповідачі не здійснили належним чином оплату послуг, у зв`язку з чим станом на 01 вересня 2023 року утворилась заборгованість. Зазначав, що 11 жовтня 2018 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») та КП «Київтеплоенерго» укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги, за яким КП «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води. З урахуванням наведеного, КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з відповідачів на скою користь заборгованість у розмірі 199 196 грн 72 коп., а саме: - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 330 грн 32 коп.; - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 049 грн 91 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 60 473 грн 44 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 59 567 грн 37 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 43 691 грн 13 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 13 084 грн 55 коп.; - витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн 00 коп.; - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 987 грн 95 коп. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго»: - заборгованість за спожиті з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 042 грн 31 коп.; - заборгованість за спожиті з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 889 грн 26 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року послуги з теплової енергії у розмірі 4 369 грн 11 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 1 308 грн 46 коп.; - витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 01 грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 158 грн 96 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго»: - заборгованість за спожиті з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 042 грн 31 коп.; - заборгованість за спожиті з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 889 грн 26 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року послуги з теплової енергії у розмірі 4 369 грн 11 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 1 308 грн 46 коп.; - витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 01 грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 158 грн 96 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго»: - заборгованість за спожиті з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 042 грн 31 коп.; - заборгованість за спожиті з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 889 грн 26 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року послуги з теплової енергії у розмірі 4 369 грн 11 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 1 308 грн 46 коп.; - витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 01 грн 76 коп. та судовий збір у розмірі 158 грн 96 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 , як власника, а також як законного представника ОСОБА_5 , на користь КП «Київтеплоенерго»: - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 665 грн 16 коп.; - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9 524 грн 96 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 37 321 грн 37 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 562 грн 19 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року послуги з теплової енергії у розмірі 30 583 грн 77 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 159 грн 18 коп.; - витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 20 грн 18 коп. та судовий у розмірі 1 827 грн 19 коп. У решті позовних вимог КП «Київтеплоенерго» відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що КП «Київтеплоенерго» пропустило передбачений ст. 1281 ЦК України строк для звернення до відповідачів, як спадкоємців первинного власника квартири, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача нараховану заборгованості за період з 01 травня 2015 року до 28 червня 2020 року, оскільки позивач втратив суб`єктивне право на задоволення цих вимог від спадкоємців померлого боржника. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як власників квартири, підлягає стягненню заборгованість за надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, послуги з теплової енергії, за період з 29 червня 2020 року по 31 травня 2023 року в розмірі відповідно до часток успадкованого майна - 1/10 частка з кожного. Водночас, ОСОБА_4 був власником 1/2 частки у праві власності на квартиру з 01 липня 2008 року та успадкував 1/10 частки у праві власності на квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки на момент відкриття спадщини ОСОБА_4 був законним представником ОСОБА_5 , яка також набула 1/10 частки у праві власності на квартиру та був зобов`язаний опікуватись часткою її майна до повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в межах заявленого позивачем періоду заборгованості. З огляду на це суд дійшов висновку, що з ОСОБА_4 , як власника 1/2 частини квартири підлягає стягненню заборгованість за весь заявлений позивачем період в межах частки його власності, а також в межах 1/10 частки, як власника успадкованого майна та 1/10 частки, як законного представника ОСОБА_5 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, КП «Київтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 1 665 грн 16 коп.; стягненні заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 9 524 грн 95 коп., за спожиті послуги з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого опалення в розмірі 14 025 грн 15 коп., за спожиті послуги з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого постачання гарячої води в розмірі 20 337 грн 47 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» про стягнення заборгованості пропорційно до частки права власності майна й стягнути заборгованість: з ОСОБА_4 , як власника майна 1/2 та 1/10 частки нерухомого майна та законного представника ОСОБА_5 , як власника 1/10 частки нерухомого майна, за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого опалення у розмірі 1 665 грн 16 коп.; за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9 524 грн 95 ком.; за спожиті послуги з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого опалення у розмірі 9 126 грн 93 коп.; за спожиті послуги з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8 134 грн 99 коп.; з ОСОБА_3 , як власника 1/10 частки нерухомого майна, за спожиті послуги з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого опалення у розмірі 1 632 грн 74 коп.; за спожиті послуги з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 4 067 грн 48 коп.; з ОСОБА_2 , як власника 1/10 частки нерухомого майна, за спожиті послуги з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого опалення у розмірі 1 632 грн 74 коп.; за спожиті послуги з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 067 грн 48 коп.; з ОСОБА_1 , як власника 1/10 частки нерухомого майна заборгованість за спожиті послуги з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого опалення у розмірі 1 632 грн 74 коп.; за спожиті послуги з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 067 грн 48 коп. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно та без відповідного клопотання відповідачів застосував наслідки спливу строку позовної давності щодо частини вимог. Вказує, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 рок «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» установлено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року. Таким чином, строк позовної давності обраховується саме з моменту запровадження карантинних обмежень та граничний термін обліку строків позовної давності слід вважати з березня 2017 року.Таким чином вважає, що КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих з березня 2017 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні подали апеляційну скаргу, в якій просять його в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні в цій частині позовних вимог КП «Київтеплоенерго», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на квартиру за межами періоду виникнення заборгованості, а також безпідставного пред`явлення позову за принципом солідарної відповідальності користувачів. Позивачу було запропоновано конкретизувати позовні вимоги щодо кожного окремого співвласника, визначити період надання послуг щодо кола співвласників та співвласника. Наголошують, що вони надали належні докази на підтвердження того, що вони зареєстровані та проживають за іншою адресою: АДРЕСА_2 , а тому вважають, що вони не є споживачами послуг з гарячого водопостачання, оскільки ця послуга не пов`язана із збереженням нерухомого майна. За таких обставин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що рішення суду першої інстанції в частині покладення обов`язку на них сплачувати заборгованість з гарячого водопостачання тільки з міркувань того, що вони є співвласниками, є помилковим та суперечить нормам права. Вказують, що суд першої інстанції повинен був розмежувати, хто з відповідачів зареєстрований та проживає у спільному житлі, і несе обов`язок зі сплати усіх послуг (ст.9 Закону України «Про комунальні послуги»), а хто з відповідачів має оплачувати витрати, пов`язані із збереженням житла (ст.360 ЦК України). Зазначають, що вони визнають зобов`язання зі сплати послуг за постачання теплової енергії, як витрат, пов`язаних з утриманням житла, і простять суд стягнути з них відповідні боргові зобов`язання у відповідних частках з дня відкриття спадщини. Також вказують, що боргові зобов`язання зі сплати комунальних послуг до 29 червня 2020 року включно були борговими зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_4 , так як виникли в шлюбі, тому зобов`язання в цій частині регулюються нормами, в тому числі, положеннями ст.60 СК України. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційні скарги, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоерего» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоерего» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Установлено, що надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила), який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511). Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору цесїї позивач набув право вимоги заборгованості за адресою: АДРЕСА_3 , а спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 330 грн 32 коп. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19 049 грн 91 коп. Крім того, КП «Київтеплоерего» було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті Хрещатик від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною собою), починаючи з 01 листопада 2021 року здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії». З наданих КП «Київтеплоерего» розрахунків заборгованості слідує, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги, яка існувала до 01 травня 2018 року, а потім - з 01 травня 2018 року по 01 травня 2023 року. З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 01 липня 2008 року. Первинний власник цієї квартири ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності від 19 січня 2021 року квартира АДРЕСА_1 була об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим відповідачу ОСОБА_4 належить 1/2 частка у праві власності на цю квартиру. Таким чином спадкова маса після смерті ОСОБА_6 становила 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Установлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_1 (мати), ОСОБА_2 (батько), ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_5 (дочка), вони мають право на 1/5 частку майна, що склало спадкову масу після смерті ОСОБА_6 (1/2). За даними інформаційної довідки від 20 липня 2023 року та свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як спадкоємцям, належить по 1/10 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6, 173). Встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період, за який виникла заборгованість, в тому числі станом на набуття права власності на частку у праві власності на майно в порядку спадкування, була неповнолітньою, у зв`язку з чим у вказаних правовідносинах її законним представником є батько - ОСОБА_4 . Ці обставини підтверджуються наявними у справі доказами та сторонами не заперечуються, а тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, послуги з теплової енергії, КП «Київтеплоенерго» вказувало, що відповідачі, як співвласники квартири АДРЕСА_1 , зобов`язані оплачувати комунальні послуги, які надавало ПАТ «Київенерго» та його правонаступник КП «Київтеплоенерго». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. У відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Зі змісту п 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Так, відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Також за приписами ст.ст. 526, 525, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В Україні правовідносини у сфері надання послуг з теплової енергії та постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії». Послуги з теплової енергії та постачання гарячої води і послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. Встановлено, що на виконання вимог законодавства позивачем на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, так і послуг з теплової енергії та постачання гарячої води, у тому числі, є отримання послуг споживачем. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачами, що будинок АДРЕСА_4 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, належна відповідачам на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання. Тому відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року - споживачами теплової енергії та постачання гарячої води, як власники квартири. Згідно з ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно із ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті. Системний аналіз указаних норм матеріального права свідчить про те, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням. При цьому згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець першої черги, який прийняв спадщину відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, набув право володіння та право користування спадковим майном і набуде право ним розпорядитися після оформлення спадщини. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц. Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. При цьому ст.1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. Згідно із ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц міститься висновок про те, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому. Отже, аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що строки пред`явлення кредиторами вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів, у зв`язку з чим ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються. При цьому, сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітні 2020 року у справі № 520/13067/17. Водночас, як правильно враховано судом першої інстанції, чинним законодавством як у сфері спадкування, так і в сфері житлово-комунальних послуг, не передбачено обов`язку спадкоємця квартири або його частини сплачувати борг попереднього власника квартири за отримані ним раніше житлово-комунальні послуги, якщо відповідні вимоги не заявлені в межах спадкової справи та кредитор не звертався до спадкоємця з відповідною вимогою про сплату боргу. Установлено, що відповідачі успадкували 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 з дня відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом протягом січня-лютого 2021 року. Однак КП «Київтеплоенерго» у встановлені законом строки не пред`являло грошових вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , як спадкоємців власниці квартири, у строки та в порядку, передбаченому ст.ст. 1281-1282 ЦК України. Водночас лише у січні 2024 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за весь період нарахування заборгованості, в тому числі, до набуття ними права власності на частку у праві власності на квартиру. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у зв`язку з пропуском позивачем строку для звернення до відповідачів, як спадкоємців, то відсутні правові підстави для стягнення з них заборгованості за період до 28 червня 2020 року. Тому, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як власників, підлягає стягненню заборгованість за надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, послуги з теплової енергії, за період з 29 червня 2020 року по 31 травня 2023 року у розмірі відповідно до часток успадкованого майна - 1/10 частка з кожного: - заборгованість за спожиті з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 042 грн 31 коп.; - заборгованість за спожиті з 29 червня 2020 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 889 грн 26 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року послуги з теплової енергії у розмірі 4 369 грн 11 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 1 308 горн 46 коп. Водночас, ОСОБА_4 був власником 1/2 частки у праві власності на квартиру з 01 липня 2008 року та успадкував 1/10 частки у праві власності на квартиру 29 червня 2020 року. Також на момент відкриття спадщини ОСОБА_4 був законним представником ОСОБА_5 , яка також набула 1/10 частки у праві власності на квартиру, та він був зобов`язаний опікуватись часткою її майна до повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в межах заявленого позивачем періоду заборгованості. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з ОСОБА_4 , як власника 1/2 частини квартири, підлягає стягненню заборгованість за весь заявлений позивачем період в межах частки його власності, а також в межах 1/10 частки, як власника успадкованого майна та 1/10 частки, як законного представника ОСОБА_5 , а саме: - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 665 грн 16 коп.; - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9 524 грн 96 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 37 321 грн 37 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 33 562 грн 19 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року послуги з теплової енергії у розмірі 30 583 грн 77 коп.; - заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2023 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 159 грн 18 коп. Установивши вказані обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, з наведених вище підстав. Доводи апеляційної скарги КП «Київтеплоенерго» про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги у період до 28 червня 2020 року, оскільки суд застосував наслідки спливу строку позовної давності без відповідного клопотання відповідачів та проігнорував, що під час дії карантину в Україні було продовжено строки позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем інституту позовної давності та строку пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. Так, передбачений ст.1281 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців є преклюзивним, тобто матеріально-правовим. Його пропуск припиняє саме право вимоги, а не лише процесуальну можливість звернення до суду. Водночас ст.ст. 257-258 ЦК України, а також пункт 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким встановлено, що під час дії карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 ЦК України стосується лише строків позовної давності, а не преклюзивних строків пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців (ст.1281 ЦК України) У даній справі КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду у січні 2024 року, хоча спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину ще у 2021 році. Таким чином, строк у шість місяців, передбачений ст. 1281 ЦК України, пропущений і по своїй правовій природі не може бути продовжений чи поновлений. Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що вони хоча і є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , однак вонизареєстровані та проживають за іншою адресою: АДРЕСА_2 , а тому вважають, що вони не є споживачами послуг, по оплаті яких виникла заборгованість, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі, яка належить їм на праві часткової власності, не звільняє їх, як співвласників квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які були надані КП «Київтеплоенерго» (див. постанову Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц провадження № 61-2066св19). З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції повинен був розмежувати, хто з відповідачів зареєстрований та проживає у спільному житлі і несе обов`язок сплати усіх послуг, а хто з відповідачів має оплачувати витрати, пов`язані із збереженням житла. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано належних доказів на спростовування факту надання КП «Київтеплоенерго» житлово-комунальних послуг до квартири, співвласниками якої вони є, або ж надання послуг іншою організацією. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростовано наявність заборгованості по сплаті комунальних послуг, як і не спростовано проведений судом розрахунок заборгованості, та ними не надано доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг, а відповідно до ст.ст. 12,81 ЦК України доказування та, відповідно, рішення суду, не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Інші доводи та обставини, на які посилаються КП «Київтеплоенерго», а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у своїх апеляційних скаргах, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка. При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 червня 2025 року. Головуючий Судді: