Постанова Вінницький апеляційний суд № 131/290/25

Справа № 131/290/25 Провадження № 22-ц/801/1206/2025 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 рокуСправа № 131/290/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Голоти Л.О., Ковальчука О.В., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №131/290/25 запозовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Мишковської Тетяни Миколаївнина рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року, яке ухвалив суддя Шелюховський М.В. у Іллінецькому районному суді Вінницької області, повний текст складено 18 березня 2025 року, в с т а н о в и в : В лютому 2025 року АТ «Універсал Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 23 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом із умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/ Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредитів та паспортом споживчого кредиту, тарифами, складають договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 35000 грн, що зазначено у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту. Після підписання заяви відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно тарифів. Однак не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, відповідач не дотримується даних умов, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених умовами та правилами, а також тарифами. У зв`язку із порушенням умов договору про надання банківських послуг від 23 лютого 2023 року зі сторони позичальника перед АТ «Універсал Банк» виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 77462,93 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання належного виконання зобов`язань за договором про надання банківських послуг за договором, чим порушує законні права позивача, тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 77462,93 грн, а також судовий збір. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 77462,93 грн, а також судовий збір в розмірі 3028 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Мишковська Т.М. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при розгляді справи судом неповно з`ясовано обставини справи, а висновки суду, не відповідають фактичним обставинам. Просила рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем у даній справі не доведено розмір отриманого кредиту, як і не доведено розміру боргу з урахуванням процентів, не вказано та не підтверджено належними доказами цільового спрямування коштів сплачених на погашення кредиту, суд першої інстанції не належним чином оцінивши докази та неповно з`ясувавши обставини справи, постановив незаконне та необґрунтоване рішення. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 травня 2025 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 23 березня 2023 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, з якими відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування. За умовами вищевказаного договору позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму зазначену у мобільному додатку. Згідно інформації, викладеної у даному договорі ОСОБА_1 підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Тарифами, Таблицею вартості обчислення кредиту, Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладеним між нею та Банком Договір, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення. Згідно з п.2 анкети заяви до договору про надання банківських послуг відповідач ОСОБА_1 просила встановити їй кредитний ліміт на суму зазначену у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись відсоткова ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг з додатком у вигляді тарифів та додаток до умов паспорт споживчого кредиту, яким встановлено основні умови кредитування. Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що позичальник користувалася грошима та станом на 03 грудня 2024 року заборгованість відповідача становить 77462,93 грн, яка складається із: загального залишку заборгованості за тілом кредиту 77462,93 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 23 лютого 2023 року, тому у позивача виникло право вимагати повернення суми кредиту в судовому порядку та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 77462,93 грн. З такими висновками суду першої інстанції, погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). У справі встановлено, що 23 лютого 2023 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», в якій вказано про відкриття рахунку у гривні, а також передбачено сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3,1% на місяць, у разі виходу з пільгового періоду (п.2 анкети-заяви). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7.04.2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні». Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права. Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій. Звертаючись до суду із даним позовом, АТ «Універсал Банк» надало повний перелік документів, які, на його думку, підтверджували викладені в позовній заяві обставини. У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. До відзиву на апеляційну скаргу, виходячи із заперечень відповідача, АТ «Універсал Банк» надано виписку про рух коштів по картці від 14 травня 2025 року. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні правові підстави для прийняття доказів, доданих АТ «Універсал Банк» до відзиву на апеляційну скаргу, які підтверджують належність виконання кредитором своїх зобов`язань за договором. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими. Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності яких не спростована. Банком на підтвердження наявності не виконаного кредитного зобов`язання надано виписку про рух коштів по картці від 14 травня 2025 року, тобто виписку по рахунку та розрахунок заборгованості. Як вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, відповідач впродовж 2023-2024 років активно користувався кредитною карткою. Отже, відповідач своїми діями визнавала наявність кредитних правовідносин з АТ «Універсал Банк». Дані обставини відповідачем не спростовано, доказів щодо неотримання коштів або їх фактичного повернення не надано. За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. ОСОБА_1 не заявляла зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитних договорів на підставі положень ст.1051 ЦК України. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість за тілом кредиту в розмірі 77462,93 грн, з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 77462,93 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мишковської Тетяни Миколаївнизалишити без задоволення. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 11 червня 2025 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Голота Л.О. Ковальчук О.В.