Постанова 4803 № 199/4971/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4922/25 Справа № 199/4971/24 Головуючий у першій інстанції: Авраменко А.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у складі судді Авраменка А.М. від 30 грудня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИЛА: У червні 2024 року ТОВ «Кредитсервіс» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21 січня 2022 року між сторонами було укладено кредитний договір №220121-006, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 30000,00 гривень строком на 730 днів, зобов`язавшись повернути кредит щомісячними платежами до 18 січня 2024 року, сплативши 8,5% на місяць за користування кредитом та інші обов`язкові платежі. Відповідач свої договірні зобов`язання не виконав належним чином, внаслідок чого у нього станом на 30 січня 2024 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 91230,79 грн, з яких 30000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 61230,79 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 91230,79 грн. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором №220121-006 від 21 січня 2022 року станом на 30 січня 2024 року в загальному розмірі 91230,79 грн, з яких 30000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 61230,79 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» стягнуто судовий збір в розмірі 2422,4 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, а всього 9422,40 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява 27.05.2025 про відкладення розгляду справи з тим обґрунтуванням, що вона отримала травму ноги і потребує тривалої реабілітації. Однак, належних та допустимих доказів непрацездатності адвокатки Бойко Н.О. суду не надано. Направлення на консультацію до лікаря травматолога від 24.12.2024 не є доказом тимчасової непрацездатності представника відповідача станом на день призначення справи до розгляду 28.05.2025. Доказів поважності причин неможливості прибуття в судове засідання відповідача також не надано. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 21 січня 2022 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником укладено в електронній формі кредитний договір №220121-006, за умовами позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 30000,00 грн строком на 730 днів, а відповідач зобов`язався його повернути щомісячними платежами відповідно до графіку платежів до 18 січня 2024 року, а також сплатити відсотки за користування кредитом на рівні 8,5% на місяць (а.с. 15-16). Згідно копії платіжної інструкції №3128 від 21.01.2022, ТОВ "Кредитсервіс" перерахувало на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", 27750,00 грн. У графі призначення платежу вказано "номер картки_НОМЕР_2. Перерах кредитних коштів згідно дог№220121-006 від 21.01.2022 без ПДВ з вирах. комісії за оформл. 2250 грн.00 коп.» (а.с. 19 зворот). Позичальник належним чином свої договірні зобов`язання за кредитним договором №220121-006 від 21 січня 2022 року не виконав, внаслідок чого станом на 30 січня 2024 року позивачем нарахована заборгованість у загальному розмірі 91230,79 грн, з яких 30000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 61230,79 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом, що підтверджується копією виписки з особового рахунку за кредитним договором, розрахунком кредитної заборгованості (а.с. 18, 19 зворот). 02.04.2024 року позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою від 20.03.2024 про стягнення заборгованості, яку направив на поштову адресу відповідача (а.с. 18-19). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін. Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір №220121-006 від 21 січня 2022 року, електронним підписом одноразовим ідентифікатором №91793. Разом з тим, за загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Індивідуальною частиною кредитного договору №220121-006 від 21 січня 2022 року передбачена, зокрема, одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту (утримується при перерахуванні суми кредиту) на рівні 7,5%, що становить 2250,00 грн (а.с. 15). Колегія звертає увагу, що в кредитному договорі №220121-006 від 21 січня 2022 року не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення індивідуальної частини кредитного договору №220121-006 від 21 січня 2022 року щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію за видачу кредиту в сумі 2250,00 грнє нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21. Більше того, згідно платіжної інструкції №3128 від 21.01.2022, ТОВ "Кредитсервіс" перерахувало на рахунок ОСОБА_1 саме суму кредитних коштів (тіла кредиту) - 27750,00 грн (а.с. 19 зворот). Тобто позичальник не отримував кредитних коштів понад 27750,00 грн. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22). Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення між сторонами кредитного договору №220121-006 від 21 січня 2022 року та отримання за його умовами позичальником кредитних коштів у розмірі 27750,00 грн, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» за вказаним кредитним договором простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 27750,00 грн. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. За змістом пункту 2.2 кредитного договору №220121-006 від 21 січня 2022 року, процентна ставка за договором є фіксованою та становить 8,5% на місяць (333,98% річних). Строк, на який надається кредит - 730 днів. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість за процентами у розмірі 56610,00 грн в межах строку кредитування, що нарахована на фактично отримані позичальником кредитні кошти в розмірі 27750,00 грн, виходячи з наступного розрахунку: 27750,00 грн х 8,5% на місяць х 24 місяці (730 днів) = 56610,00 грн. Відповідачем не спростовано факт укладення кредитного договору №220121-006 від 21 січня 2022 року та отримання за його умовами кредитних коштів в сумі 27750,00 грн, що доведено позивачем належними та допустимими доказами. Заперечення апелянта на непропорційно велику суму неустойки у даній справі є необґрунтованим, адже позивач просить стягнути не свою користь тіло кредиту (суму, яка фактично була надана позичальнику), а також проценти за користування кредитними коштами, які погоджені договором. При цьому, позовних вимог щодо стягнення неустойки (пені, штрафів) за неналежне виконання умов договору ТОВ «Кредитсервіс» у даній справі не заявлено та судом не розглядалось. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині неотримання копії позовної заяви з додатками, а також копії ухвали про відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України). Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути почутою в суді. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що позбавило останнього права, зокрема, на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до принципу змагальності сторін. На аркуші справи 30 наявний супровід про направлення ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками, однак будь-яких доказів вручення відповідного поштового відправлення відповідачу, або повернення поштового відправлення з відміткою про причини невручення - матеріали справи не містять. Отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України). Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви (2422,40 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (7000,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (9422,4,00 грн х 92,47%) в сумі 8712,89 грн. (а.с. 14 зворот, 20-21). На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні апеляційної скарги (3633,60 грн), пропорційно залишеним без задоволення вимогам (7,53%) в сумі 273,61 грн. (а.с. 48). Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь ТОВ «Кредитсервіс» у розмірі 8439,28 грн (8712,89 грн. - 273,61 грн.). Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (код ЄДРПОУ 41125531) за кредитним договором №220121-006 від 21 січня 2022 року прострочену заборгованість за тілом кредиту в сумі 27750,00 грн та прострочену заборгованість за процентами у розмірі 56610,00 грн, а всього 84360 (вісімдесят чотири тисячі триста шістдесят) грн 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (код ЄДРПОУ 41125531) судові витрати у розмірі 8439 (вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн 28 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 09 червня 2025 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова